Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

– Слід зауважити, що раніше подані заяви до Львівської міськради депутати розглянули з порушенням чинного законодавства України, – наголосив голова обласного осередку ВГО «Товариство українських офіцерів» підполковник запасу О. Лобащук. – Зокрема, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року. Приміром, у частині 3-й стаття 2-а цього Закону вказує: «Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними»! А пункт 13-й статті 14-ї чітко визначає пільги учасників війни, зокрема, «...першочергове забезпечення житловою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального будівництва, садівництва та городництва, першочерговий ремонт житлових будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом».
– Чи виконує місцева влада на чолі з А. Садовим ці вимоги? Ні! – продовжує співрозмовник. – Інакше ветерани військової служби, учасники бойових дій та інваліди війни не судилися б з вже вдруге обраним громадою Львова мером і його командою.
...Ще раніше, у 2008 році, заступник міського голови, директор департаменту містобудування А. Павлів на всі звернення військовослужбовців запасу та у відставці відповідав: «...На сьогоднішній день у м. Львові відсутні земельні ділянки для нової індивідуальної забудови. Вони можуть бути надані у випадку розширення меж міста за рахунок прилеглих земель після корегування та затвердження нового Генерального плану Львова й після розроблення і затвердження міськрадою Положення про подання земельних ділянок пільговим категоріям громадян». Однак прокуратура і офіцери Львівського гарнізону іншої думки: земля є, але її розбазарюють і користуються нею саме чиновники з новоспеченими олігархами та їхнє оточення. Не випадково в одній адміністративній позовній заяві офіцерів-ветеранів та інвалідів війни, учасників бойових дій, ветеранів військової служби зазначено:
«...На сьогодні у Львові звільнено понад 14 військових містечок, що складає загалом близько 100 гектарів землі. Крім того, у самому місті є вільними більше 1000 гектарів земель, які придатні для житлового будівництва (райони Збоїщ, Сихова, Винників; вулиць Патона, Княгині Ольги та інші).
Від офіцерів, котрі там проживають, та від заступника прокурора Львова Д. Межвінського нам відомо, що землі колишніх військових містечок передано комерційним структурам, а чимало військовослужбовців (ветеранів, учасників бойових дій та інвалідів) й досі не забезпечені ані житлом, ані землею.
...Також нами встановлено, що виконавчі органи Львівської міської ради в особі А. Павліва і А. Садового недбало ставляться до підготовки матеріалів для подачі на розгляд сесії. Вони ігнорують вимоги законів, активно перешкоджають порядку надання нам землі».
Голова обласного осередку ВГО «Товариство українських офіцерів» підполковник запасу Олександр Лобащук продовжує:
– Для прикриття своїх оборудок чиновники від влади разом з недалекоглядними депутатами 7 червня 2007 року прийняли славнозвісну ухвалу № 899 «Про порядок розгляду та підготовки документів щодо надання в оренду та постійне користування земельних ділянок, вільних від забудови або цільового призначення», яку ми також оскаржили і просили суд визнати її розділ 12-й недійсним, оскільки він суперечить вищезгаданому закону і вимогам статті 151 Земельного Кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, зокрема, постанові Кабінету Міністрів України №377 2002 року «Про забезпечення ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ земельними ділянками під забудову та права на їх безоплатне отримання у власність», якою визначено, що до органу місцевого самоврядування подаються всього три документи: заява, копія документу, що підтверджує пільги, довідка про перебування на квартирному обліку. Такі документи офіцери надали до міськради, однак А. Садовий і А. Павлів проігнорували їх. Мабуть, ці посадовці не вважають вирішення житлових питань ветеранів і учасників бойових дій їхнім соціальним захистом.
Чого вдалося офіцерам добитися в суді? Як він захищає порушені права інвалідів війни і ветеранів? Більше року суддя розглядав позов, який за законом має розглядатися не більше трьох місяців. Дії відповідачів можна розцінювати як ігнорування правосуддя і виявлення зневаги до суду. Адже А. Павлів взагалі не прийшов на судове засідання. Зрештою, суддя ухвалив рішення постановою від 23 березня 2010 року. Вимоги позивачів суд задовольнив частково, відхиливши пункт щодо моральної шкоди. Утім, офіцери оскаржили таке рішення, яке принижує честь і гідність інвалідів війни, учасників бойових дій та ветеранів. Через судову тяганину, вважають позивачі, троє офіцерів померли, двоє стали інвалідами першої групи...
Держава вшанувала певні категорії захисників Вітчизни відповідними пільгами, однак місцева бюрократія вчинила з ними зневажливо, принизливо.
Автор цих рядків був присутній майже на усіх судових засіданнях щодо справи, про яку йдеться. В одному із залів Галицького районного суду міста Львова забракло місць для позивачів, і кільком інвалідам, ветеранам війни в Афганістані, довелося кілька годин просидіти на лавці для підсудних у так званому «мавпятнику». Чи не знущання?
Поки що не можуть скористатися своїми законними правами ветерани, учасники бойових дій та інваліди у Львові. У зв’язку з перебігом згаданих подій вони скерували позов уже до Вищого апеляційного суду України. Їхні лави, на жаль, скорочуються – літні люди, які десятки років віддали захисту Батьківщини, ідуть з життя… Можливо, львівські чиновники чекають часу, коли взагалі ніхто не звертатиметься до них з подібного приводу?..