Наявність у складі ВМС підводних сил — це ознака повноцінності
військового флоту. З усіх причорноморських країн тільки в Україні так
довго триває ремонт та точаться дискусії щодо доцільності утримання
підводного човна (Туреччина, Росія, Румунія, та Болгарія мають підводні
човни). Тільки міцна держава з потужною промисловістю спроможна мати
підводний флот. Це аксіома. Варто також пам’ятати, що знищити можна
швидко, а відродити в короткий термін — просто неможливо. Як ви вже
зрозуміли, йдеться про єдиний у Військово-Морських Силах підводний
човен, що носить назву “Запоріжжя”.
Історія становлення
Великий підводний човен проекту Б-641 було включено до складу Військово-Морського Флоту СРСР 20 січня 1971 року. У 1997 році, після розподілу ЧФ, його було передано ВМС ЗС України й названо “Запоріжжя”. З того часу і до сьогодні субмарина не виходила в море через постійні труднощі, пов’язані з ремонтом.
Великий підводний човен проекту Б-641 було закладено під стапельним номером С260 у березні 1970 року на Новоадміралтейському заводі (м. Ленінград). У квітні на Північному флоті було сформовано екіпаж і призначено першого командира капітана 3 рангу Володимира Косенка. Ці моряки брали активну участь у добудуванні човна. У травні того ж року субмарина була спущена на воду. 4 жовтня на ній було піднято Військово-морський прапор, далі — державні випробування і, нарешті, знакова подія — великий підводний човен був включений до складу ВМФ СРСР.
Свій бойовий шлях він розпочав на Північному флоті вже в лютому 1971 року. Пробігаючи по сторінках його історії, перекону¬єшся, що життя екіпажу завжди було наповнене серйозними випробуваннями на бойову зрілість. Під час бойових служб човен борознив простори Атлантики, Середземного і Баренцового морів.
За високі показники в бойовій підготовці, а саме за виконання торпедних стрільб на приз головкома ВМФ, екіпаж завжди мав добрі та відмінні оцінки. Підводний човен брав участь у широкомасштабних навчаннях ВМФ СРСР, виконував завдання дружніх візитів до Куби, Марокко, Сирії.
1 серпня 1997 року, коли в Севастополі вперше святкували День національних ВМС, на Графській пристані командир першої української субмарини капітан 3 рангу Іван Джемела з рук міністра оборони урочисто отримав бойовий прапор, освячений у Володимирському соборі столиці незалежної України.
І потяглись сірі будні…
За оцінками спеціалістів, підводний човен на момент передачі вже був у стані технічної неготовності. Головна проблема — відсутність акумуляторних батарей. Втім, вихід було знайдено. Після укладання угоди про шефську допомогу “Укрзалізниця” взяла на себе зобов’язання сплатити вартість акумуляторних батарей та їхнє перевезення з Греції. Питання про постановку човна на відновлювальний ремонт також вирішувалось довго й важко. Причиною тому був катастрофічний брак коштів на технічну модернізацію українських ВМС.
31 серпня 2001 року ПЧ “Запоріжжя” став у сухий док Севастопольського судноремонтного заводу “Металіст”. Ремонт розпочався одразу ж після визначення стану міцного корпусу і тривав близько трьох років. Після завершення докових робіт (напередодні Дня захисника Вітчизни, у лютому 2003 року) підводний човен “Запоріжжя” було перебазовано на судноремонтний завод ЧФ РФ, де й розпочався поточний ремонт всього електроустаткування, дизелів та іншого обладнання всіх бойових частин. З 2001 року генеральним підрядчиком ремонтно-відновлювальних робіт на українській субмарині є Центральне конструкторське бюро “Чорноморець”.
Будні моряків-підводників розпочиналися, як і на всіх без виключення кораблях українських ВМС: підйом прапора, постановка завдань, але далі члени екіпажу працювали за окремим планом. Воно й зрозуміло: на борту підводного човна тривав плановий ремонт. Обсяги ремонту постійно зростали. Ремонт затягнувся на два роки, хоча екіпаж завжди оцінював перспективи рідної субмарини, скоріш, оптимістично, ніж песимістично. Воно й не дивно: який моряк не мріє про вихід у море.
Державна програма реформування ЗС України та втілення її положень щодо модернізації технічних засобів допомогла ближче побачити проблеми відновлення та вводу до ладу єдиної одиниці підводних сил ВМС України, ремонт якої практично “задихався” через неритмічність фінансування. Варто зазначити, що за роки знаходження субмарини в заводі термін проведення ходових випробувань змінювався неодноразово. Це знову ж було пов’язане з проблемами фінансування, а також зі зміною перспективних поглядів на долю єдиної субмарини в керівництві МО України.
Сьогодні керівництво військового відомства підтримує ремонт підводного човна і тому шукає фінансової можливості довести тривалу історію з ремонтом “Запоріжжя” до логічного кінця.
Оптимістичне сьогодення
Завершився перший етап швартовних випробувань підводного човна Військово-Морських Сил Збройних Сил України “Запоріжжя”.
За інформацією командира підводного човна капітана 2 рангу Дениса Клочана, перший етап випробувань розпочався 27 грудня і успішно закінчився 12 січня 2011 року.
На першому етапі випробувань було перевірено роботу головної енергетичної установки, а також обслуговуючих її систем і механізмів, частину загальнокорабельних систем, відремонтовано і змонтовано гідроакустичні станції, техніку зв’язку.
— Найбільш об’ємні, трудомісткі роботи під час швартовних випробувань проведені на головній енергетичній установці. Це найбільш складний, відповідальний етап. З цією метою човен був поставлений на так званий упор, тобто своїм носом упирався в спеціальний пристрій. Перевірялася робота як самих дизелів, так і валопроводів, підшипників, гребних гвинтів, відповідних систем і механізмів, — розповів командир корабля.
Капітан 2 рангу Денис Клочан додав, що в ході першого етапу швартовних випробувань були зроблені деякі зауваження щодо роботи вузлів і механізмів, які, як планується, незабаром будуть усунені.
За інформацією командира підводного човна, до проведення випробувань залучалися особовий склад корабля, представники 13-го судноремонтного заводу Чорноморського флоту Російської Федерації, ЦКБ “Чорноморець” тощо.
— Зараз на порядку денному — другий етап швартовних випробувань, який передбачає налагодження електромеханічної частини, штурманського обладнання, мінно-торпедного, радіотехнічного озброєння, зв’язку. Перед нами стоїть завдання — до середини лютого повністю закінчити проведення швартовних випробувань, після чого приступити до підготовки проведення ходових випробувань, — зазначив командир “Запоріжжя”.
Як повідомлялося, згідно з рішенням міністра оборони України Михайла Єжеля ходові випробування підводного човна “Запоріжжя” Військово-Морських Сил ЗС України передбачається провести до 31 травня поточного року.
Самі підводники готові до патрулювання Чорного моря, рятувальних операцій й антитерористичних заходів. У жовтні минулого року група офіцерів з ПЧ “Запоріжжя” пройшла стажування на підводному човні російського ЧФ “Алроса”. До цього десять офіцерів з ПЧ протягом місяця навчалися в США.
Шефи завжди прийдуть на допомогу!
З 1997 року опікується підводним човном місто-тезка. З тих пір і існують дружні відносини між містом Запоріжжя і субмариною “Запоріжжя”. Шефи славного козацького міста не забувають про своїх підшефних, обов’язково відвідують човен, звісно, не забуваючи привезти із собою подарунки.
Спочатку зв’язки були настільки активними, що запорізькі підприємства навіть купували офіцерам-підводникам квартири. Так, “Укр¬графіт”, яким свого часу керував голова облдержад¬міністрації, придбав три квартири. Продукти харчування, меблі, побутову техніку в Балаклаву, де базувався човен, для екіпажу привозили не тільки Запорізька обласна та міська адміністрації, але й енергодарці, мелітопольці, представники Вільнянського, Запорізького та Новомиколаївського районів, Запорізького державного університету, заводу “Запоріжсталь” і алюмінієвого заводу. З часом шефські зв’язки зміцнювалися, з’явилося більше нових друзів, делегації час від часу навідували екіпаж “Запоріжжя”.
Своє знайомство з підшефними моряками глава облдержадміністрації Борис Петров почав із зустрічі з ТВО першого заступника командувача ВМС ЗС України Тимуром Сулеймановим. В ході зустрічі було досягнуто домовленості про те, що екіпаж підводного човна “Запоріжжя” буде комплектуватися військовослужбовцями із Запорізької області, як це було ще п’ять років тому.
— Ми отримали “добро” командування ВМС ЗС України на те, щоб у цьому підрозділі служили призовники із Запорізької області. Раніше були традиції, зараз вони загублені, — зазначив Борис Федорович і додав: — Відновимо!
Останній візит офіційної запорізької делегації, у складі якої в Севастополь прибули голова облради Павло Матвієнко, заступник голови облдержадміністрації Станіслав Лимарчук, заступник міського голови Запоріжжя Віталій Гриценко, голова держадміністрації Токмака Ігор Котелевський, голови Вільнянської РДА Сергій Борисенко и Мелітопольської РДА Олексій Неделько, носив, скоріш, ознайомчий характер, і разом з тим він був покликаний вдихнути нове життя в шефські зв’язки.
Члени делегації, звісно, побували на всіх п’яти об’¬єктах, над якими Запорізька область здійснює шефство, але найдовше Борис Петров пробув на підводному човні, ремонт якого вже вступив у завершальну стадію — готовність складає 93%. До речі, як розповідав журналістам капітан 1 рангу Олег Орлов, який майже десять років прослужив на ПЧ командиром (нині обов’язки командира виконує капітан 2 рангу Денис Клочан), корпус човна на 40% (65 тонн) — із запорізької сталі.
Голова облдержадміністрації вручив екіпажу, у складі якого, до речі, є три представники Запорізької області, плазмовий телевізор і чотириметрову фотопанораму Хортиці свого авторства. Підводники, у свою чергу, подарували гостю фотографію субмарини і бейсболку з її номером — 01, а також вазу з емблемою підводного човна. Від Вільнянського району голова райдержадміністрації Сергій Борисенко привіз 5 вогнегасників (як і просили) і мікрохвильову піч.
У попередній свій візит, який відбувся в липні, вільнянці, за доброю традицією, привезли подарунки, а депутати облради Олександр Кирков і Станіслав Лимарчук (він очолював останню делегацію) подарували екіпажу ПЧ ноутбук.
У листопаді було затверджено нову програму шефської допомоги. Варто відмітити, що у ній задіяні абсолютно всі райони області. Борис Петров також зазначив, що поїздки до Севастополя дуже необхідні. Коментуючи під¬сумки поїздки, голова облдержадміністрації підкреслив, що після відвідин човна, спілкування з керівництвом ВМС його думка абсолютно змінилася: тепер він впевнений у тому, що човен потрібен нашій державі.
ПІДВОДНИЙ ЧОВЕН U01 “ЗАПОРІЖЖЯ”
Водотоннажність: надводна — 1950 т, підводна — 2500 т.
Головні розміри (м) — 91,3x7,5x5,1.
Швидкість повного ходу: надводна — 16,4 вузла, підводна — 16 вузлів.
Дальність плавання — 4153 милі, автономність по запасах провізії — 90 діб.
Озброєння: 10 (6 носових і 4 кормових) 533-мм ТА, боєкомплект — 22 торпеди або міни типу АМД-1000.
Екіпаж — 70 чол., включаючи 12 офіцерів.
Великий підводний човен проекту Б-641 було включено до складу Військово-Морського Флоту СРСР 20 січня 1971 року. У 1997 році, після розподілу ЧФ, його було передано ВМС ЗС України й названо “Запоріжжя”. З того часу і до сьогодні субмарина не виходила в море через постійні труднощі, пов’язані з ремонтом.
Великий підводний човен проекту Б-641 було закладено під стапельним номером С260 у березні 1970 року на Новоадміралтейському заводі (м. Ленінград). У квітні на Північному флоті було сформовано екіпаж і призначено першого командира капітана 3 рангу Володимира Косенка. Ці моряки брали активну участь у добудуванні човна. У травні того ж року субмарина була спущена на воду. 4 жовтня на ній було піднято Військово-морський прапор, далі — державні випробування і, нарешті, знакова подія — великий підводний човен був включений до складу ВМФ СРСР.
Свій бойовий шлях він розпочав на Північному флоті вже в лютому 1971 року. Пробігаючи по сторінках його історії, перекону¬єшся, що життя екіпажу завжди було наповнене серйозними випробуваннями на бойову зрілість. Під час бойових служб човен борознив простори Атлантики, Середземного і Баренцового морів.
За високі показники в бойовій підготовці, а саме за виконання торпедних стрільб на приз головкома ВМФ, екіпаж завжди мав добрі та відмінні оцінки. Підводний човен брав участь у широкомасштабних навчаннях ВМФ СРСР, виконував завдання дружніх візитів до Куби, Марокко, Сирії.
1 серпня 1997 року, коли в Севастополі вперше святкували День національних ВМС, на Графській пристані командир першої української субмарини капітан 3 рангу Іван Джемела з рук міністра оборони урочисто отримав бойовий прапор, освячений у Володимирському соборі столиці незалежної України.
І потяглись сірі будні…
За оцінками спеціалістів, підводний човен на момент передачі вже був у стані технічної неготовності. Головна проблема — відсутність акумуляторних батарей. Втім, вихід було знайдено. Після укладання угоди про шефську допомогу “Укрзалізниця” взяла на себе зобов’язання сплатити вартість акумуляторних батарей та їхнє перевезення з Греції. Питання про постановку човна на відновлювальний ремонт також вирішувалось довго й важко. Причиною тому був катастрофічний брак коштів на технічну модернізацію українських ВМС.
31 серпня 2001 року ПЧ “Запоріжжя” став у сухий док Севастопольського судноремонтного заводу “Металіст”. Ремонт розпочався одразу ж після визначення стану міцного корпусу і тривав близько трьох років. Після завершення докових робіт (напередодні Дня захисника Вітчизни, у лютому 2003 року) підводний човен “Запоріжжя” було перебазовано на судноремонтний завод ЧФ РФ, де й розпочався поточний ремонт всього електроустаткування, дизелів та іншого обладнання всіх бойових частин. З 2001 року генеральним підрядчиком ремонтно-відновлювальних робіт на українській субмарині є Центральне конструкторське бюро “Чорноморець”.
Будні моряків-підводників розпочиналися, як і на всіх без виключення кораблях українських ВМС: підйом прапора, постановка завдань, але далі члени екіпажу працювали за окремим планом. Воно й зрозуміло: на борту підводного човна тривав плановий ремонт. Обсяги ремонту постійно зростали. Ремонт затягнувся на два роки, хоча екіпаж завжди оцінював перспективи рідної субмарини, скоріш, оптимістично, ніж песимістично. Воно й не дивно: який моряк не мріє про вихід у море.
Державна програма реформування ЗС України та втілення її положень щодо модернізації технічних засобів допомогла ближче побачити проблеми відновлення та вводу до ладу єдиної одиниці підводних сил ВМС України, ремонт якої практично “задихався” через неритмічність фінансування. Варто зазначити, що за роки знаходження субмарини в заводі термін проведення ходових випробувань змінювався неодноразово. Це знову ж було пов’язане з проблемами фінансування, а також зі зміною перспективних поглядів на долю єдиної субмарини в керівництві МО України.
Сьогодні керівництво військового відомства підтримує ремонт підводного човна і тому шукає фінансової можливості довести тривалу історію з ремонтом “Запоріжжя” до логічного кінця.
Оптимістичне сьогодення
Завершився перший етап швартовних випробувань підводного човна Військово-Морських Сил Збройних Сил України “Запоріжжя”.
За інформацією командира підводного човна капітана 2 рангу Дениса Клочана, перший етап випробувань розпочався 27 грудня і успішно закінчився 12 січня 2011 року.
На першому етапі випробувань було перевірено роботу головної енергетичної установки, а також обслуговуючих її систем і механізмів, частину загальнокорабельних систем, відремонтовано і змонтовано гідроакустичні станції, техніку зв’язку.
— Найбільш об’ємні, трудомісткі роботи під час швартовних випробувань проведені на головній енергетичній установці. Це найбільш складний, відповідальний етап. З цією метою човен був поставлений на так званий упор, тобто своїм носом упирався в спеціальний пристрій. Перевірялася робота як самих дизелів, так і валопроводів, підшипників, гребних гвинтів, відповідних систем і механізмів, — розповів командир корабля.
Капітан 2 рангу Денис Клочан додав, що в ході першого етапу швартовних випробувань були зроблені деякі зауваження щодо роботи вузлів і механізмів, які, як планується, незабаром будуть усунені.
За інформацією командира підводного човна, до проведення випробувань залучалися особовий склад корабля, представники 13-го судноремонтного заводу Чорноморського флоту Російської Федерації, ЦКБ “Чорноморець” тощо.
— Зараз на порядку денному — другий етап швартовних випробувань, який передбачає налагодження електромеханічної частини, штурманського обладнання, мінно-торпедного, радіотехнічного озброєння, зв’язку. Перед нами стоїть завдання — до середини лютого повністю закінчити проведення швартовних випробувань, після чого приступити до підготовки проведення ходових випробувань, — зазначив командир “Запоріжжя”.
Як повідомлялося, згідно з рішенням міністра оборони України Михайла Єжеля ходові випробування підводного човна “Запоріжжя” Військово-Морських Сил ЗС України передбачається провести до 31 травня поточного року.
Самі підводники готові до патрулювання Чорного моря, рятувальних операцій й антитерористичних заходів. У жовтні минулого року група офіцерів з ПЧ “Запоріжжя” пройшла стажування на підводному човні російського ЧФ “Алроса”. До цього десять офіцерів з ПЧ протягом місяця навчалися в США.
Шефи завжди прийдуть на допомогу!
З 1997 року опікується підводним човном місто-тезка. З тих пір і існують дружні відносини між містом Запоріжжя і субмариною “Запоріжжя”. Шефи славного козацького міста не забувають про своїх підшефних, обов’язково відвідують човен, звісно, не забуваючи привезти із собою подарунки.
Спочатку зв’язки були настільки активними, що запорізькі підприємства навіть купували офіцерам-підводникам квартири. Так, “Укр¬графіт”, яким свого часу керував голова облдержад¬міністрації, придбав три квартири. Продукти харчування, меблі, побутову техніку в Балаклаву, де базувався човен, для екіпажу привозили не тільки Запорізька обласна та міська адміністрації, але й енергодарці, мелітопольці, представники Вільнянського, Запорізького та Новомиколаївського районів, Запорізького державного університету, заводу “Запоріжсталь” і алюмінієвого заводу. З часом шефські зв’язки зміцнювалися, з’явилося більше нових друзів, делегації час від часу навідували екіпаж “Запоріжжя”.
Своє знайомство з підшефними моряками глава облдержадміністрації Борис Петров почав із зустрічі з ТВО першого заступника командувача ВМС ЗС України Тимуром Сулеймановим. В ході зустрічі було досягнуто домовленості про те, що екіпаж підводного човна “Запоріжжя” буде комплектуватися військовослужбовцями із Запорізької області, як це було ще п’ять років тому.
— Ми отримали “добро” командування ВМС ЗС України на те, щоб у цьому підрозділі служили призовники із Запорізької області. Раніше були традиції, зараз вони загублені, — зазначив Борис Федорович і додав: — Відновимо!
Останній візит офіційної запорізької делегації, у складі якої в Севастополь прибули голова облради Павло Матвієнко, заступник голови облдержадміністрації Станіслав Лимарчук, заступник міського голови Запоріжжя Віталій Гриценко, голова держадміністрації Токмака Ігор Котелевський, голови Вільнянської РДА Сергій Борисенко и Мелітопольської РДА Олексій Неделько, носив, скоріш, ознайомчий характер, і разом з тим він був покликаний вдихнути нове життя в шефські зв’язки.
Члени делегації, звісно, побували на всіх п’яти об’¬єктах, над якими Запорізька область здійснює шефство, але найдовше Борис Петров пробув на підводному човні, ремонт якого вже вступив у завершальну стадію — готовність складає 93%. До речі, як розповідав журналістам капітан 1 рангу Олег Орлов, який майже десять років прослужив на ПЧ командиром (нині обов’язки командира виконує капітан 2 рангу Денис Клочан), корпус човна на 40% (65 тонн) — із запорізької сталі.
Голова облдержадміністрації вручив екіпажу, у складі якого, до речі, є три представники Запорізької області, плазмовий телевізор і чотириметрову фотопанораму Хортиці свого авторства. Підводники, у свою чергу, подарували гостю фотографію субмарини і бейсболку з її номером — 01, а також вазу з емблемою підводного човна. Від Вільнянського району голова райдержадміністрації Сергій Борисенко привіз 5 вогнегасників (як і просили) і мікрохвильову піч.
У попередній свій візит, який відбувся в липні, вільнянці, за доброю традицією, привезли подарунки, а депутати облради Олександр Кирков і Станіслав Лимарчук (він очолював останню делегацію) подарували екіпажу ПЧ ноутбук.
У листопаді було затверджено нову програму шефської допомоги. Варто відмітити, що у ній задіяні абсолютно всі райони області. Борис Петров також зазначив, що поїздки до Севастополя дуже необхідні. Коментуючи під¬сумки поїздки, голова облдержадміністрації підкреслив, що після відвідин човна, спілкування з керівництвом ВМС його думка абсолютно змінилася: тепер він впевнений у тому, що човен потрібен нашій державі.
ПІДВОДНИЙ ЧОВЕН U01 “ЗАПОРІЖЖЯ”
Водотоннажність: надводна — 1950 т, підводна — 2500 т.
Головні розміри (м) — 91,3x7,5x5,1.
Швидкість повного ходу: надводна — 16,4 вузла, підводна — 16 вузлів.
Дальність плавання — 4153 милі, автономність по запасах провізії — 90 діб.
Озброєння: 10 (6 носових і 4 кормових) 533-мм ТА, боєкомплект — 22 торпеди або міни типу АМД-1000.
Екіпаж — 70 чол., включаючи 12 офіцерів.
Анатолій ЮГОВ,
“Флот України”
“Флот України”