Сам-один горю не зарадиш
 Виповнилося двадцять років всеукраїнському руху солдатських матерів. Як уже повідомляла «Народна армія», Міністр оборони України Михайло Єжель зустрівся з активістами громадських організацій, сини яких загинули в мирний час. У заході взяли участь батьки загиблих воїнів з кількох регіонів, керівники структурних підрозділів Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України.
Про проблеми солдатських матерів, чиї сини загинули в армії, розповів тво директора Департаменту соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України Володимир Нікітенко. Він повідомив, що з 2003 року у нашому війську під час проходження військової служби і виконання військового обов’язку загинуло 193 військовослужбовці. Для батьків, сини яких не повернулися додому живими, формально не мають значення обставини загибелі: біль утрати від цього не зменшується. Але це впливає на статус членів сімей загиблих. Так, на родини військовослужбовців, загиблих при виконанні службових обов’язків, поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що містить понад 20 видів пільг — від безоплатного одержання ліків, забезпечення санаторно-курортним лікуванням, знижок плати за користування житлом, комунальними послугами — до надання щорічної разової грошової допомоги з нагоди Дня Перемоги. А от членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби, пільги надаються за Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», і обсяг їх значно менший.
Чому ці категорії громадян мають не лише різні статуси, а й навіть не однакового кольору посвідчення? Таких «чому» в них на сьогодні накопичилося багато. Їх узагальнила голова Запорізького міського фонду соціального та правового захисту сімей військовослужбовців, які загинули у мирний час, Ганна Воробйова. Їй чи не найбільше відомі проблеми цих батьків. Вона ще в 1986 році втратила єдиного сина, який служив у ракетних військах на Далекому Сході. Тому Ганна Захарівна присвятила своє життя соціальному і правовому захисту сімей загиблих військовиків, була одним з фундаторів руху солдатських матерів. За активну громадську роботу жінка нагороджена орденами княгині Ольги ІІ та ІІІ ступенів. Сьогодні очолювана нею організація нараховує майже 300 членів, серед яких 30 родин військовослужбовців, які загинули під час проходження військової служби. Про високий авторитет організації свідчить те, що Ганна Захарівна «достукалася» до очільників місцевих органів влади, й родини загиблих воїнів отримали квартири. З місцевого бюджету їм виплачуються доплати до пенсій. У місті за ініціативи та за сприяння цієї організації відкрито пам’ятний знак — символічний хрест скорботи.
Для членів цієї громадської організації завжди відкриті двері військових частин. Батьки цікавляться умовами життя, харчування, охорони здоров’я військовиків. Напередодні кожного призову на строкову службу вони відвідують військкомати Запоріжжя, докладають свої зусилля для того, щоб до армії направляли лише здорових юнаків. На рахунку цієї громадської організації багато добрих справ.
За 20 років існування фонду Ганна Захарівна допомогла у розв’язанні проблем багатьом сім’ям військовослужбовців. Так, нещодавно вона отримала лист від Агафіни Слободенко, в якому та повідомляла про трагедію в її сім’ї. Один син помер, а другий загинув на посту при виконанні військового обов’язку. Ганна Воробйова звернулася до військового комісара району, розповіла про скрутний матеріальний стан солдатської матері. Їй було надано відповідний статус, пільги. Був і такий випадок. Ганна Захарівна отримала лист з Рівненської області (ім’я Воробйової добре знають і поза межами Запоріжжя). У ньому батьки солдата повідомили, що їхній син має заплатити понад сім тисяч гривень компенсації за дорожньо-транспортну пригоду, в яку потрапив під час строкової служби. У пошуках правди Ганна Захарівна дійшла до Генеральної прокуратури України. В результаті з колишнього солдата зняли обвинувачення, а його командира притягли до відповідальності за бездіяльність при розгляді справи підлеглого.
Ганна Воробйова була ініціатором проведення зустрічі з Міністром оборони України Михайлом Єжелем. Від імені солдатських матерів вона виклала ті проблемні питання, які їх хвилюють. Зокрема, порушила проблему виплати другої пенсії батькам загиблих військовослужбовців. Таке практикується в сусідній Росії. Йшлося про врегулювання положень чинного законодавства щодо надання пільг членам сімей військовослужбовців, забезпечення їхнього права на санаторно-курортне лікування, участі у військово-патріотичному вихованні тощо. Наводився такий приклад. На сьогодні не зафіксовано жодного випадку, коли б солдатські матері когось «приховували» від військової служби. Навпаки, вони виступають її активними пропагандистами, докладають зусиль для підвищення престижу і авторитету захисника Вітчизни.
Ці та багато інших пропозицій, які висловили учасники зустрічі з Михайлом Єжелем, були почуті. Так, керівник військового відомства підтримав ініціативу щодо встановлення у Збройних Силах України нового свята — Дня солдатської матері. Воно відзначатиметься у другу неділю після Великодня. Цього дня матері отримають листи від своїх синів, які сьогодні проходять військову службу в армії, або зустрінуться з ними у військових частинах.
Як зазначали учасники заходу, таке вшанування солдатських матерів сприятиме зміцненню стосунків армії і суспільства, поглибленню співпраці, посиленню військово-патріотичного виховання молоді.
Було почуто і проблему забезпечення членів сімей військовослужбовців, які загинули в мирний час, санаторно-курортним лікуванням. За підсумками зустрічі, Міністр оборони України доручив Військово-медичному департаменту виділити квоту путівок для цієї категорії громадян. Це питання мають взяти на контроль керівники військових гарнізонів і військових комісаріатів.
Учасники цієї зустрічі високо оцінили ті напрацювання, які знайшли спільне схвалення. Вони висловили сподівання на подальше поглиблення співпраці солдатських матерів з Міністерством оборони.
На знімку: пам’ятник загиблим у мирний час воїнам.
Володимир ЧІКАЛІН
«Народна армія»