| "Третій Тост", №7-8 (439-440), квітень 2011 рік |
|
Правління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)
Інформаційне повідомлення
8 квітня відбулося чергове засідання Правління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), на якому розглянуто низку організаційних питань.
Зокрема до складу Правління ротовано Миколу Гончаренка, якого 23 жовтня 2010 року на VII звітно-виборній конференції Київської міської спілки ветеранів Афганістану обрано її головою. Зі складу Правління виведені колишні голови Держкомветеранів України і КМСВА Ігор Плосконос і Костянтин Антощук. На засіданні виступив перший заступник голови Державної служби у справах інвалідів та ветеранів України, член Правління УСВА Володимир Сіроштан, який дав пояснення Постанови Кабінету Міністрів України № 223 від 9 березня 2011 року «Про затвердження порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом воїнів-інтернаціоналістів». Передбачається, що цього року всі інваліди першої групи з категорії "ветерани-інтернаціоналісти", які перебувають на житловій черзі, отримають житло. В. Сіроштан проінформував про перші кроки діяльності Держслужби у справах інвалідів та ветеранів і співпрацю з УСВА у питаннях поліпшення соціального захисту ветеранів війни і сімей загиблих, розповів про підготовку до проведення 24–29 травня у Києві засідання Виконкому Всесвітньої федерації ветеранів, членом якої є УСВА, і XXII сесії Постійної комісії цієї Федерації у європейських справах. Розглянуто питання активізації пошукової роботи у літній період 2011 року і згідно з програмою розшуку – збору зразків ДНК у рідних безвісті зниклих воїнів. Обговорено напрями співпраці УСВА з Організацією ветеранів України. Київській міській спілці ветеранів Афганістану доручено взяти під свій патронат будівництво Храму Усіх Святих Воїнів. Розглянуто підсумки передплати в областях на газету «Третій тост» на 2011 рік. Відповідно до попередніх рішень дано зауваження про необхідність поліпшення роботи зі створення на місцях осередків «Агресивної всеукраїнської міжгалузевої профспілки учасників бойових дій та ветеранів військової служби», а також питання офіційного повернення свого політичного органу. З усіх питань, винесених на порядок денний, ухвалено рішення Правління.
Інф. «ТТ».
К 25-й годовщине Чернобыльской трагедии
Эхо Чернобыля
В мире на АЭС работало 438 атомных реакторов (апрель 2001 г.).
Атомных электростанций в СССР построено 16, они вырабатывали 12%
электроэнергии. В Украине было четыре АЭС.
ЧАЭС (Припять): 1-й блок – 26.09.77 г. – 1997 г. 2-й блок – 21.12.78 г. – 15.12.97 г. 3-й блок – 03.12.81 г. – 15.12.2001 г. 4-й блок – 22.12.83 г. – разрушен 26.04.86 г. Первый взрыв (нижний) – 01 ч. 23 мин. 47 сек., второй взрыв (верхний) – 01 ч. 23 мин. 49 сек. На первом этапе (26 апреля) осуществлялась ликвидация возгораний на крыше реактора и машинного зала (более 30 случаев). Задействовано 250 пожарных. Погибло 6 человек. Получили острое лучевое поражение 134 человека. Второй этап (26 апреля – 6 мая) – борьба с огнем и выбросами радиоактивных веществ. В реактор сброшено 5000 тонн различных материалов: свинца – 2400 т, карбида бора – 40 т, доломита – 800 т, песка, глины – 1800 т. Погибло 24 человека. Получили медицинскую помощь: здравпункт (Припять) – более 130 человек, медсанчасть ЧАЭС – 118, клиника (Киев) – 75, клиника (Москва) – 224. На третьем этапе (7–31 мая) – работы по дезактивации и восстановлению деятельности АЭС. В 1986–1987 гг. в 30-километровую зону привлечено 230 тысяч человек, из них 55% – военнослужащие. Площадь отселенных территорий в Украине – 2500 квадратных километров. Потери от недоиспользованных ресурсов 4-го разрушенного блока и простоя 1, 2, 3 блоков в 1986 году составили 62 млрд. кВт/час. Размеры прямого ущерба в результате аварии, по данным Министерства финансов СССР, с апреля 1986-го по 1989 год составили 12,6 млрд. долларов США. Затраты Украины по финансированию ликвидации последствий аварии с 1992-го по 2000 год составили 5,4 млрд. долларов США. Привлекаемые силы (1986 г.): инженерно-технические работники и обслуживающий персонал станции – 2358, строители – 21500, транспортные рабочие, охрана – 3101, военнослужащие (ВВ, МВД, МО, ГО) – 61762. Всего – 116 641 человек. Эвакуация (отселение) гражданского населения: в России выселено 4 деревни, 186 человек, в Белоруссии отселено 108 населенных пунктов, 24725 граждан, в Украине – 75 населенных пунктов, 91406 граждан. Всего – 187 населенных пунктов, 116317 человек. Первый мощный выброс (миллионы кюри) активности в конце апреля почувствовали все страны мира; выброс радиоактивных топливных частиц за счет горения графита продолжался до 2 мая; затем выделение цезия, стронция – до 22 мая, позже наблюдалось снижение суммарного уровня активности. Зоны загрязнения увеличивались за счет переноса колесами автобронетехники и воздушными потоками пылевидных частиц; увеличивались уровни зараженности местности, строений, техники за счет выпадения радиоактивных осадков. Версия № 1. Недостатки конструкции атомного блока (РБМК) на 4-м блоке ЧАЭС предопределили тяжкие последствия Чернобыльской катастрофы. Еще в 1983 году обнаружено крайне опасное явление: внесение положительной реактивности при начале движения стержней в зону активности, то есть при аварийной остановке блока могла возникнуть нештатная ситуация. В. Скляров (министр энергетики Украины): «…Энергетическое производство стало своеобразным «ширпотребом» военного. Когда выяснилось, что боеголовок наделали очень много, то стали искать «мирное» применение могучей технологии. Плутониевый реактор быстренько превратился в РБМК. Создатели реактора находились под давлением правящих кругов, поэтому очень спешили». Атомный реактор, по определению И. В. Курчатова, – это «тлеющая бомба». Академик П. Л. Капица называл атомный реактор «бомбой, вырабатывающей электричество». Версия № 2. Чудовищный, по глупости его организации, эксперимент «добил» реактор. Одновременно проводили: виброиспытания 8-го турбогенератора (начальник смены программу испытания не видел); обеспечение оборудования электропитанием в случае полного обесточивания блока, то есть внедрение режима «выбега». Совмещение двух испытаний с участием ядерного монстра в ночных условиях ученым и в страшном сне не приснилось бы. Попытка прославиться внедрением режима «выбега» затмила разум «кулибиных»? Для чистоты эксперимента была отключена система аварийного охлаждения реактора; отключена радикальная автоматическая защита; в активной зоне реактора находилось лишь 8 поглощающих стержней вместо положенных по регламенту не менее 15, что позволило бы в аварийной ситуации заглушить реактор. План проведения эксперимента был составлен некачественно, не детализирован, не санкционирован должностными лицами, не в полном объеме оповещены специалисты дежурной смены. За час до аварии в результате эксперимента мощность реактора упала до нуля, он «провалился». В этой ситуации подъем мощности допустим лишь через трое суток, но была дана команда на немедленный подъем мощности. Включение всех главных циркуляционных насосов резко в этих невероятных и невообразимых с точки зрения здравого смысла условиях нарушило термодинамику в активной зоне, гидроудары сотрясали здание блока. В результате колоссального давления в реакторном пространстве разрушились технологические каналы и начался неконтролируемый разгон реактора на мгновенных нейтронах. Стержни защиты «зависли», ведь каналы были уже повреждены. Далее – взрыв, и под ногами – «Хиросима»… Виновниками назначили директора АЭС, главного инженера, зам. главного инженера, начальника смены, начальника реакторного цеха, инспектора атомного надзора и образцово-показательно наказали. По мнению академика В. Легасова, главное преступление – атомную энергетику пустили в преступную философию, разрешив строить станции без колпаков (можно спрятать блок под землю, скалу, под колпак бетонный для гарантированной надежности при нештатной ситуации). Реактор РБМК был отечественный; беспокоило то, что в нем заложен огромный потенциал химической энергии; в нем много графита, циркония, воды, и при аномальных ситуациях повышение температуры в активной зоне блока при пароциркониевой реакции с выделением водорода прогнозировалось, что регламентом эксплуатации не допускалось. Систем аварийной защиты должно быть, по крайней мере, две, и одна из них не должна зависеть от оператора. Защитная система должна вводиться в работу быстрее, чем нарастает «неприятность», то есть срабатывать на опережение аварии (поломка, взрыв, пожар). Ошибки, совершенные операторами, сами по себе чудовищны, поведение руководства станции – труднообъяснимо; эксперимент не должен был проводиться на станции, потому что величина выбега турбины на холостом ходу должна была бы определяться на специальном стенде, сооруженном у конструктора турбины. Проводимые мероприятия: • Ликвидация пожаров, возгораний героическими усилиями пожарных. • Остановка 1, 2, 3 блоков персоналом АЭС в экстремальных условиях. • Ученых (В. Легасов, Е. Велихов) волновала неопределенность геометрического положения остатков топлива в реакторе, создается ли в локальном районе блока критическая масса, которая может привести к паровым взрывам, и реальная температура внутри топливной массы. Ответы на эти вопросы искали физики-практики, внедряя датчики слежения за поведением «взбесившегося реактора». • Закупорка крышки блока фильтрующим слоем песка, глины, свинца, что позволило не допустить плавления ядерного топлива в реакторе (таблетки двуокиси урана), и, как следствие, выброс в атмосферу 180 тонн урана в газообразном состоянии (температура плавления – 2500 градусов). Эту работу проделали вертолетные группы военно-воздушных сил. Реактор был закупорен 2 мая 1986 года. • Сооружение нижнего поддона фундаментной плиты реактора, чтобы исключить попадание радионуклидов в водоносные слои Припяти, для чего шахтерами Донецка пробит тоннель длиной 136 метров. • Пробурено 1450 скважин для системного контроля состояния воды на зараженной территории в 30-километровой зоне отчуждения, отсыпали дамбы. • Проведение радиационной разведки и определение территории и объектов загрязнения силами химических подразделений внутренних войск МВД, ГО, МО. • Проделана колоссальная работа по дезактивации деревень, поселков, дорог; силами военнослужащих проведены мероприятия по пылеподавлению летом 1986 года. • Решались «экзотические» задачи, которые ошибочно были изначально: делались попытки с вертолета ввести интегральный прибор (ИГЛА) во чрево разрушенного 4-го блока, чтобы получать информацию о температуре, радиационных полях; возникали идеи поставить металлический купол над блоком («тюбетейка»), этим занимались, пока одна из последних конструкций, поднятых вертолетом, не рухнула на землю. • Эвакуация гражданского населения проходила без паники и эксцессов, в сжатые сроки силами внутренних войск и правоохранительных органов. Академик В. Легасов: «Теплые слова хочу сказать в адрес военных, потому что и процесс эвакуации и быстрое оцепление зоны, и быстрое наведение режима, порядка на- столько, насколько это возможно, они сделали»… Огромную армию людей, введенных в зону, нужно было кормить, поить, мыть, переодевать; создавать условия для доставки к месту работы, службы, отдыха – и усилиями всей страны эти вопросы были решены. Укрытие над разрушенным блоком (саркофаг) установлено 14 декабря 1986 года как памятник героическим и преступно-халатным деяниям человека в XX веке.
Михаил ГРИШАНКОВ,
Владимир СИРОШТАН, участники ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС.
Держслужба у справах інвалідів та ветеранів: проблеми і завдання
Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів
виконавчої влади» від 2 грудня 2010 року створено Державну службу з
питань інвалідів та ветеранів України як центральний орган виконавчої
влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом
Міністрів через Віце-прем’єр-міністра України – Міністра соціальної
політики.
Чинний на той час Держкомветеранів реорганізовано під новостворену структуру, яка більш широко у своїх повноваженнях забезпечує реалізацію державної політики у сфері соціального захисту інвалідів усіх категорій, ветеранів війни, інших осіб, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ветеранів праці, ветеранів військової служби, військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, жертв нацистських переслідувань. Положення про Держслужбу затверджено Указом Президента від 6 квітня. Ось такий вигляд має офіційна інформація щодо новоствореної державної структури, яка у подальшому перейматиметься проблемами ветеранів у цілому і ветеранів-інтернаціоналістів зокрема. Водночас слід врахувати, що функція Держкомветеранів значно посилюється, а майже й перекривається темою інвалідною. Бо нова структура не просто бере на себе питання пільг і гарантій інвалідів усіх категорій, але й починає спрямовувати і контролювати діяльність Фонду соціального захисту інвалідів, взаємодіяти з секретаріатом Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів щодо надання пільгової підтримки. До більш як ста громадських організацій, з якими співпрацює Держслужба, входять і відомі структури – УТОГ і УТОС. Слід зазначити, що, незважаючи на свою молодість, Держслужба вже зініціювала розгляд на найвищому рівні державної виконавчої влади низки питань проблемного для ветеранів характеру. Попередньо погоджена і прораховується в деталях тема підвищення пенсій інвалідам війни і сім’ям загиблих. Значно підвищуються компенсаційні виплати за санаторно-оздоровчі путівки з поетапним виходом на суми їхньої повної вартості. Розпочато введення принципово нової системи забезпечення інвалідів візками через давно опробовану Європою ваучеризацію. Окремого коментаря потребує житлове питання. Сьогодні претендують на покращання житлових умов 10210 ветеранів-інтернаціоналістів (згідно з інформацією, наданою обласними держадміністраціями). З них 873 – інваліди. На даний час можна запевнити інвалідів першої групи (а їх – 63), що до кінця року їхню житлову проблему буде вирішено. Виділених із держбюджету 20 млн. гривень вистачає на придбання 81 квартири, що розподіляються у відповідності до інформації, отриманої від місцевих адміністрацій. Основним критерієм визначення черговості в купівлі квартир для інвалідів другої і третьої груп буде дата прийняття на квартирний облік. Що стосується прикінцевих рішень, то за це відповідають місцеві житлові й тендерні комісії. У цілому ж прорахована «економіка» вирішення житлових проблем усіх категорій інвалідів війни. Коштує вона майже 600 млн. гривень. У відповідних міністерствах проробляється питання поетапного бюджетного наповнення цих розрахунків. Окреме занепокоєння громадських ветеранських об’єднань викликав факт ліквідації інституту представників Держкомветеранів на місцях. Тим більше, що добра половина з них були висуванцями УСВА. Інформативно можна повідомити, що ця структура визнана такою, що сформована з порушенням нормативно-правових документів. Щодо представників на місцях, то другий етап адмінреформи передбачає створення відповідних підрозділів по роботі з ветеранами в місцевих держадміністраціях. Підсумовуючи викладені думки, хочу висловити впевненість у тому, що новостворена Держслужба і громадські ветеранські об’єднання співпрацюватимуть конструктивно.
Володимир СІРОШТАН,
перший заступник голови Держслужби з питань інвалідів та ветеранів України.
Після наполегливої роботи з різними гілками влади і звернення
керівництва Української Спілки ветеранів Афганістану
(воїнів-інтернаціоналістів) щодо збільшення разової грошової
допомоги учасникам бойових дій, які брали участь у воєнних конфліктах
на території інших держав, Кабінет Міністрів України у своїй
Постанові №341 від 4 квітня 2011 року врахував ці вимоги.
ПОСТАНОВА
КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань»
З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни,
особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських
переслідувань», Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Установити, що виплата у 2011 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» (далі — разова грошова допомога), здійснюється у таких розмірах: 1) ветеранам війни із числа осіб, які брали участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни і війни з Японією, особам, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941—1945 років, жертвам нацистських переслідувань, учасникам війни, а також членам сімей загиблих у період Великої Вітчизняної війни і війни з Японією та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни і війни з Японією: інвалідам війни I групи — 1000 гривень; інвалідам війни II групи — 900 гривень; інвалідам війни III групи — 800 гривень; колишнім малолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: інвалідам I групи – 1000 гривень; інвалідам II групи – 900 гривень; інвалідам III групи – 800 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, — 630 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, — 1000 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни і війни з Японією, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій в період Великої Вітчизняної війни і війни з Японією, учасників Великої Вітчизняної війни і війни з Японією та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, які не одружилися вдруге, — 320 гривень; учасникам війни, нагородженим орденами та медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни та війни з Японією, учасникам війни та колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога — 120 гривень; 2) іншим ветеранам війни, в тому числі учасникам бойових дій, із числа осіб, які брали участь у воєнних конфліктах на території інших держав у період до і після Великої Вітчизняної війни, а також іншим особам, не зазначеним у підпункті 1 цього пункту, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: інвалідам I групи — 730 гривень; інвалідам II групи — 580 гривень; інвалідам III групи – 510 гривень; учасникам бойових дій — 460 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, — 730 гривень; членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, — 245 гривень; учасникам війни із числа працівників, які на контрактній основі направлялися на роботу в держави, де велися бойові дії, та дружинам (чоловікам), які працювали за наймом в таких державах, — 100 гривень. 2. Подання до 11 квітня 2011 р. місцевим органам праці та соціального захисту населення списків осіб, які мають право на одержання разової грошової допомоги, забезпечують: Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство надзвичайних ситуацій, Міністерство інфраструктури, Адміністрація Державної прикордонної служби, Адміністрація Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Державна податкова служба, Державна судова адміністрація, Державна пенітенціарна служба, Служба безпеки, Управління державної охорони — щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України; Пенсійний фонд України — щодо осіб, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України. 3. Міністерству фінансів і Міністерству соціальної політики передбачити під час підготовки проекту Державного бюджету України на 2012 рік видатки для виплати разової грошової допомоги. 4. Міністерству соціальної політики: забезпечити виплату разової грошової допомоги у порядку, визначеному законодавством; надавати роз’яснення щодо застосування положень цієї постанови.
Прем’єр-міністр України М. АЗАРОВ.
№ 341 від 4 квітня 2011 р. Київ.
Соціальні спори розглядатиме адмінсуд
З початку 2011 року до Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) від Верховного Суду України (ВСУ) передано приблизно 11 300 справ, пов'язаних із соціальними виплатами. Усього таких справ і касаційних скарг повинно надійти близько 20 000, тоді як торік ВАСУ передав ВСУ приблизно 7 000.
Зважаючи на середньомісячне навантаження ухвалених судових рішень на одного суддю ВАСУ, кількість не розглянутих на сьогодні справ і середньомісячне надходження справ до ВАСУ, розгляд усіх справ щодо соціальних виплат, які будуть передані з Верховного Суду України, триватиме близько двох років. Про це йдеться у повідомленні, розміщеному на офіційному веб-сайті ВАСУ. Як прокоментував заступник голови ВАСУ Михайло Цуркан, накопичення соціальних спорів відбулося з двох причин. По-перше, держава не виконує свої зобов'язання щодо соціальних виплат, передбачених низкою законів. По-друге, двічі було змінено підсудність цієї категорії спорів судовим юрисдикціям, отже, втрачено час на пересилання справ спочатку з адміністративних судів до цивільних, а тепер — навпаки. «В Україні ухвалено багато соціально орієнтованих законів, якими гарантуються додаткові доплати незаможним категоріям населення. Водночас виконання цих зобов'язань повністю зруйнує економіку держави. Тому щороку законами про Державний бюджет України соціальні виплати призупинялися або зменшувалися. Люди стали оскаржувати такі дії влади у судах, кількість скарг сягнула близько 80% загального обсягу справ. Потрібно було шукати правовий вихід, щоб прискорити розгляд подібних спорів», — пояснює Михайло Цуркан. Повернення повноважень адмінсудам з розгляду соціальних справ є поновленням прав громадян на захист прав, свобод та інтересів від порушень з боку центральних органів виконавчої влади. Нагадаємо, що 30 грудня 2010 року набрав чинності Закон України від 02.12.2010 № 2748-VI «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами». Пункт 1 цього закону передбачає, що з Верховного Суду України до Вищого адміністративного суду України належить передати соціальні спори, касаційне провадження в яких відкрито, а також касаційні скарги у таких спорах, подані до 30 грудня 2010 року і провадження в яких Верховним Судом України ще не відкрито.
«Добровільно», але «обов’язково”?
Нам пишуть
За дорученням районної спілки УСВА звертаються до Вас воїни-інтернаціоналісти Іванигівського району Волинської області М. Сичук, В. Нечипоровський, І. Бандзюх і М. Сокоринський.
За допомогою нашої газети хочемо оприлюднити свою позицію, щодо припинення експерименту із заміни пільг на адресну грошову допомогу. Також турбує нас те, що хочуть відмінити пільги на санаторно-курортне лікування і проїзд у громадському транспорті. Через газету «Волинь-нова» від 9 листопада 2010 року ми зверталися до губернатора Волинської області Бориса Клімчука допомогти припинити заміну пільг на адресну допомогу, але відповіді не одержали. Також ми зверталися в наш райсоцзабез, де нам сказали, що все це робиться «добровільно», але «обов’язково». Є випадки, коли працівники соціальних служб самовільно писали заяви за пільговиків про заміну пільг на адресну грошову допомогу і самі за них підписувалися. Коли заявник звертався в з проханням поновити пільги, йому було в цьому відмовлено. Тим ветеранам, хто написав заяву про відмову від пільг, вже два місяці не платять грошової компенсації. Не запитавши думки людей, влада розпочала цей експеримент. Сподіваємось, що Президент України Віктор Янукович врахує думку ветеранів.
Дотримання законодавства у сфері соціального забезпечення громадян похилого віку
2 березня 2011 року в Комітеті Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів відбулося обговорення проекту Постанови Верховної Ради України «Про проведення парламентських слухань на тему: «Стан дотримання законодавства в сфері соціального забезпечення громадян похилого віку», внесеного народним депутатом України, учасником бойових дій в Афганістані М. Д. Катеринчуком, № 8098 від 11 лютого 2011 року.
У засіданні Комітету взяли участь представники Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів). Відповідно до частини першої статті 93 Конституції України, статей 11, 12 Закону України «Про статус народного депутата України» та статті 89 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» в порядку законодавчої ініціативи вношу на розгляд Верховної Ради України проект постанови про проведення парламентських слухань на тему: «Стан дотримання законодавства в сфері соціального забезпечення громадян похилого віку» (у квітні 2011 р.). Доповідати на пленарному засіданні Верховної Ради України щодо цього законопроекту буде заступник голови Комітету з питань податкової та митної політики, народний депутат України Катеринчук М. Д.
Народний депутат України
________________________________________М. Катеринчук.
Проект
ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про проведення парламентських слухань на тему: «Стан дотримання законодавства в сфері соціального забезпечення громадян похилого віку»
Верховна Рада України постановляє:
1. Провести 20 квітня 2011 року в залі пленарних засідань Верховної Ради України парламентські слухання на тему: «Стан дотримання законодавства в сфері соціального забезпечення громадян похилого віку». 2. Кабінету Міністрів України не пізніш, як за п'ять днів до проведення парламентських слухань підготувати і подати до Верховної Ради України необхідні аналітичні та довідкові матеріали щодо тематики парламентських слухань і конкретні пропозиції до рекомендацій парламентських слухань, а також визначити доповідачів із зазначених питань. 3. Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів із залученням представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, наукових установ і громадських організацій здійснити відповідні заходи щодо організаційного і методичного забезпечення проведення парламентських слухань. 4. Запросити для участі в парламентських слуханнях представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, політичних партій, інших об'єднань громадян, наукових установ, представників громадськості. 5. Національній радіокомпанії України і Національній телекомпанії України, Інформаційному управлінню апарату Верховної Ради України забезпечити в установленому порядку висвітлення парламентських слухань у засобах масової інформації. 6. Управлінню справами апарату Верховної Ради України забезпечити фінансування витрат, необхідних для організації і проведення парламентських слухань та видання їх матеріалів Парламентським видавництвом. Голова Верховної Ради України.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Постанови Верховної Ради України про проведення парламентських слухань на тему: «Стан дотримання законодавства в сфері соціального забезпечення громадян похилого віку» 1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту постанови Кабінет Міністрів України планомірно скорочує обсяг соціальних гарантій громадянам країни. У відповідності до проекту Закону України «Про гарантії держави щодо виконання рішень суду» (реєстр. № 7562) знизиться рівень соціального захисту 17 категорій населення України. За розрахунками Національного форуму профспілок України прийняття законопроекту призведе до зниження рівня соціального захисту: 1. Ветеранів праці (приблизно 4,6 млн. або 10% населення країни). Їхнє соціальне становище погіршиться через зменшення або ліквідацію права на безкоштовний проїзд у громадському транспорті за місцем проживання, надбавки до пенсії у розмірі 200 відсотків мінімальної пенсії за рахунок Держбюджету України, можливості одержання путівки в санаторій, профілакторій або будинок відпочинку за 25% її вартості та ін. Ця категорія недоотримає пільг на суму від 3,2 млрд. грн. до 9,6 млрд. грн. і більше. 2. Ветеранів війни (2,8 млн., або 6,1% населення). Соціальне становище цих людей стане гіршим внаслідок скасування щорічного санаторно-курортного лікування за рахунок держави, скасування щорічної компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування, щорічної одноразової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни, забезпечення інвалідів війни санаторно-курортним лікуванням раз на два роки тощо. Ця категорія недоотримає пільг на суму від 1,96 млрд. грн. до 5,88 млрд. грн. і більше. 3. Осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (1,9 млн., або 4,1% населення). Їхнє соціальне становище погіршиться за рахунок втрати права на позачергове щорічне безплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання за їх бажанням грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні, скасування одноразової матеріальної компенсації, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, щомісячних компенсацій сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших пільг. У випадку прийняття законопроекту їх розмір визначатиметься Кабміном довільно. Ця категорія недоотримає пільг на суму від 1,32 млрд. грн. до 3,96 млрд. грн. і більше. 4. Інвалідів (2,6 млн., або 5,6% населення). Соціальне становище цих людей стане гіршим внаслідок скасування гарантованих нинішнім законодавством соціальних виплат на лікування та санаторно-курортне оздоровлення. Ця категорія недоотримає пільг на суму від 1,82 млрд. грн. до 5,46 млрд. грн. і більше. 5. Дітей війни (6,1 млн., або 13,2% населення). Соціальне становище цих людей погіршиться за рахунок втрати гарантованого права на щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням, допомоги при самостійному лікуванні, а також на щорічну разову грошову допомогу в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком; на безоплатне санаторно-курортне лікування раз на два роки, на гарантоване одержання разової грошової допомоги в розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, а інші особи, зазначені у цій статті, – у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком тощо. Ця категорія недоотримає пільг на суму від 4,3 млрд. грн. до 12,9 млрд. грн. і більше. 6. Пенсіонерів, які мають право на пільговий проїзд (10,5 млн., або 13,2% населення). Їхнє соціальне становище погіршиться, головним чином, за рахунок зменшення або ліквідації права на безкоштовний проїзд у громадському транспорті за місцем проживання. Ця категорія недоотримає пільг на суму від 7,36 млрд. грн. до 22,08 млрд. грн. і більше. 2. Цілі і завдання проекту постанови Всебічно обговорити ситуацію зі станом дотримання законодавства у сфері соціального забезпечення громадян похилого віку. 3. Загальна характеристика та основні положення проекту постанови Проектом постанови пропонується провести парламентські слухання на тему: "Стан дотримання законодавства в сфері соціального забезпечення громадян похилого віку" 20 квітня 2011 року. 4. Фінансово-економічне обгрунтування проекту постанови Прийняття проекту постанови не вимагає збільшення видатків Державного бюджету України. 5. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту постанови Прийняття даного проекту постанови дозволить провести відкриту фахову дискусію, надасть виважену оцінку і пропозиції та окреслить перспективи реформування законодавства у сфері соціального забезпечення громадян похилого віку. М. Катеринчук. ________________________________________
РІШЕННЯ
від 2 березня 2011 року
Про проект Постанови Верховної Ради України «Про проведення парламентських слухань на тему: «Стан дотримання законодавства в сфері соціального забезпечення громадян похилого віку»
(реєстр. № 8098)
Комітет у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів розглянув проект Постанови Верховної Ради України «Про проведення парламентських слухань на тему: «Стан дотримання законодавства в сфері соціального забезпечення громадян похилого віку» (реєстр. № 8098 від 11.02.2011 р.), поданий народним депутатом України М. Д. Катеринчуком.
Проектом постанови рекомендується провести 20 квітня 2011 року парламентські слухання на тему: «Стан дотримання законодавства у сфері соціального забезпечення громадян похилого віку». Необхідність всебічного обговорення ситуації зі станом дотримання законодавства у сфері соціального забезпечення громадян похилого віку виникла у зв'язку з реєстрацією у Верховній Раді України проекту Закону України «Про гарантії держави щодо виконання рішень суду» (реєстр. № 7562), поданого Кабінетом Міністрів України, положеннями якого передбачено суттєве скорочення обсягів соціальних гарантій громадянам країни. Зокрема, положеннями законопроекту передбачається скасування законодавчо визначеного права на щорічне санаторно-курортне забезпечення, а також щорічної компенсації вартості санаторно-курортного лікування, в тому числі самостійного, для інвалідів війни, учасників бойових дій, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, жертв нацистських переслідувань. Крім того, зазначеним законопроектом пропонується більшість соціальних пільг і гарантій, право на які визначено законами України, як того вимагає Конституція України, встановлювати в розмірах та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, що фактично ставить норми соціального забезпечення в залежність від наповнення Державного бюджету та призводить до «ручного керування» Урядом нормами законів. До таких пільг і гарантій відносяться, зокрема, право на безкоштовний проїзд, пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг і користування квартирою, пільги щодо придбання палива і користування послугами зв'язку тощо. Таким чином, найбільш незахищені верстви населення, такі як ветерани війни та праці, інваліди, діти війни, жертви нацистських переслідувань, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, фактично будуть позбавлені соціального забезпечення, право на яке їм встановлено законами України. На думку автора законопроекту проведення парламентських слухань на тему: "Стан дотримання законодавства в сфері соціального забезпечення громадян похилого віку" дозволить провести відкриту фахову дискусію, надасть виважену оцінку і пропозиції та окреслить перспективи реформування законодавства у сфері соціального забезпечення громадян похилого віку. Враховуючи викладене та з урахуванням проведеного обговорення, Комітет вирішив: рекомендувати провести парламентські слухання з даного законопроекту в червні 2011 року.
Голова Комітету
В. СУШКЕВИЧ.
Они спасли мир
Первого мая 1986 года я был ответственным по Политуправлению Краснознаменного Киевского военного округа. Это было очень сложное дежурство. Москва постоянно требовала информацию о продвижении воинских частей, а они начали выдвигаться в зону Чернобыля уже 26 апреля. Первым был поднят по тревоге Киевский полк Гражданской обороны. Вертолеты начали сброс песка, бария и свинца в жерло взорвавшегося реактора. Пройдет время, и сотни тонн пепла от этого груза поднимутся в воздух и выпадут на землю. От увеличения температуры в реакторе могла быть трагедия намного больше, и его охлаждали жидким азотом. Но все это делали люди, порой забывая, что подвергают себя смертельному риску. Я докладывал в Москву о сброшенных тоннах и прибытии частей химзащиты. Лавина задач увеличивалась каждый час, тревога нарастала. Что будет дальше – никто не знал. Пройдет четыре дня, и я с группой преподавателей психологии высших учебных заведений округа выеду в район трагедии с задачей изучить морально-психологические аспекты поведения человека в экстремальных условиях Чернобыля. Закономерно, что мы изучали мотивацию и поведение воинов там, где они выполняли поставленные задачи, а это означает, что мы были везде. Для всех – от генерала армии Ивана Александровича Герасимова до приписного водителя спецмашины для жидкого азота – лозунг был один: «Вперед на атом!». И шли, не задумываясь об опасности. Одним из первых шагнул навстречу неизвестности экипаж старшего лейтенанта А. Лигачева в составе сержанта Г. Исламова и рядового И. Тимергалиева. Они провели радиационную разведку. Приборы зашкаливали. В первый же день труднейшую по сложности и опасности задачу выполнил вертолетный экипаж капитана С. И. Володина. Он несколько раз пролетал над разрушенным реактором, первым сделал фотосъемку, определил уровни радиации на разных высотах. После сброса грузов в руины поврежденного реактора возникла необходимость в точных температурных показателях. Это сделал летчик-снайпер полковник Н. А. Волкозуб. Замер температуры был проведен на высоте 50, 30, 10 метров над реактором. В результате аварии под раскаленным реактором скопились тысячи кубометров воды и это грозило непредсказуемыми последствиями. Но до воды надо было добраться, и воины-киевляне капитан П. Зборовский, младший сержант П. Авдеев и ефрейтор Ю. Коршунов кувалдами разбили бетон, смонтировали водонасосную станцию и обычными пожарными шлангами девятнадцать часов откачивали радиоактивную воду в закрытый водоем. И это в непосредственной близости от разрушенного реактора! Говорили, что если бы эту работу добровольцы не провели, могла произойти термоядерная реакция. Меня потрясли города атомщиков Чернобыль и Припять. Пугала оглушительная тишина. Светит солнце, цветут сады – и пустые дворы. Даже козы, телята и собаки, которые бродили в поисках хозяев, вели себя по-иному. Потом я видел, как их отстреливали, кучи мертвых животных лежали у дворов. Это действовало на психику больше, чем радиация, она ведь невидима. Постоянно присутствовала какая-то новая, необычная боль и настороженность. Пройдет четыре месяца, и когда меня после Чернобыля отправят «на оздоровление» в Афганистан, я сравню состояние своей души там и у ЧАЭС – оно будет одинаковым. Все мы знаем о подвиге Героя Советского Союза лейтенанта Владимира Правика и героизме его собратьев по горькой судьбе: Виктора Кибенка, Владимира Тищуры, Николая Титенка, Николая Ващука, Василия Игнатенко... Они покоятся на Митинском кладбище в Москве. Все они были молоды и мечтали жить. Сотни, тысячи солдат стояли, как их отцы и деды под Сталинградом и Москвой, насмерть, чтобы укротить «мирный» атом. Если бы не они, и особенно первые пожарные команды, которые, зная об опасности, гасили реактор, если бы не те, кто откачивал воду, скопившуюся под раскаленным реактором, а она бежала по их рукам, мы бы с вами не жили. Помните об этом.
Владимир КРАСЮК,
участник боевых действий в Афганистане, участник ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС
В організаціях УСВА
Ветераны Афганской войны часто собираются вместе, чтобы помочь друг другу, поддержать в трудный момент и просто пообщаться, ведь им есть что вспомнить. Шесть лет воины-интернационалисты Шосткинской городской организации УСВА ютились в небольшой комнатке, которую им предоставило руководство военкомата. К тому же, военкомат – учреждение режимное, и просто так туда не зайти. Но «афганцы» не из тех, кто плывет по течению. В этом году они добились от местных властей выделения нормального помещения. Теперь у организации новый офис, состоящий из трех комнат.Сумская область Шосткинские «афганцы» обрели новый дом Все ремонтные работы в помещении выполнили сами воины-интернационалисты. Секретарь организации Ирина Ворхлик и жена «афганца» Ольга Левченко за три дня оклеили обоями стены. Сергей Третьяк провел здесь большую часть отпуска, ему было поручено выполнение самых тонких работ. Александр Бабич, Николай Шлык, Иван Токарь, Вадим Удалой, Виктор Иванцов работали вечерами и в выходные, использовали каждую свободную минуту, чтобы вовремя сдать офис. В недалеком будущем здесь также планируется создать музей, экспонаты для которого уже готовятся. В торжественном открытии нового офиса приняли участие представители городских властей, воины-интернационалисты, делегации «афганцев» из Кролевца, Глухова, Серединой-Буды, жители города. Председатель Сумской областной организации УСВА Сергей Пилипенко подчеркнул: «Шосткинская организация – это образец наших организаций, костяк Союза, ее члены, как на войне, не задают лишних вопросов, они постоянно действуют». «Новый офис, где воины-интернационалисты могут собраться, посоветоваться, поддержать друг друга, открыт благодаря инициативе и усилиям «афганцев». Мы должны учиться у них гордости и патриотизму, поддерживать их начинания», – отметил городской голова Николай Нога и наградил Почетной грамотой за активное участие в развитии ветеранского движения и личный вклад в патриотическое воспитание подрастающего поколения активистов организации Виктора Иванцова, Ирину Ворхлик, Вадима Удалого, Александра Бабича. Стоит отметить, что в день 22-й годовщины вывода советских войск из Афганистана председатель Шосткинской городской организации УСВА Владимир Пивторак Указом Президента Украины награжден орденом «За заслуги» третьей степени. Сергей Пилипенко вручил награды УСВА членам организации, принимавшим участие в ремонте: медали «За заслуги» третьей степени – Ивану Токарю, Сергею Третьяку, Николаю Шлыку, медаль «За заслуги» первой степени – Петру Новику. В честь Международного женского дня «афганцы» поздравили матерей погибших воинов и женщин, служивших в Афганистане. В организации это уже стало доброй традицией. Татьяна Сурай, Клавдия Кузьмина, Лидия Масютина, Надежда Захарченко, Анна Пилипец, Валентина Заика, Валентина Николайчук принимали поздравления в уютной обстановке нового офиса. Праздник удался на славу, ведь впервые удалось собраться всем вместе в стенах своего нового дома.
Татьяна ТИМОШЕНКО.
Чернігівська область
Зустріч на борзнянській землі
Понад два десятиріччя тому відгриміла Афганська війна, але біль утрат, холодний подих смерті, свист куль і снарядів, спогади залишаться гострим вістрям у серці кожного воїна-інтернаціоналіста. Народжене в боях братерство – святе й недоторкане відчуття чоловічої душі. Воно буде вічним таїнством для всіх, хто не знає війни.
Старшокласники Борзнянської загальноосвітньої школи імені Христини Алчевської багато знають про своїх земляків – учасників бойових дій з публікацій у газетах «Третій тост», «Вісті Борзнянщини», з годин спілкування в школі, з особистих знайомств. На запрошення голови районного відділення УСВА В. В. Молотова приїхали його бойові побратими С. Г. Віхров – заступник голови Чернігівської обласної спілки ветеранів Афганістану, В. П. Колоша – десантник, воїн-інтернаціоналіст, директор ПСП «Пісківське», В. М. Рябченко – боєць загону спецпризначення. Ветеранів запросили до школи. Вони ознайомилися із так званою «оазою дитинства й юності», зустрілися з педагогічним колективом, провели урок мужності для старшокласників. В актовій залі панувала атмосфера урочистості, хвилювало кожне слово, вірші, кадри з кінофільму. Пісня у виконанні вчительки Т. В. Радевич зворушила слухачів до сліз. Очі юнаків горіли від захоплення й гордості: перед ними – справжні, не з кінофільму, вояки, які завжди гідно виконували наказ. Діти запитували про найболючіше: які бойові операції виконували, як поводитися під час екстремальних ситуацій, як себе загартовувати, про що думали в тяжку хвилину… Слухаючи відповіді воїнів, кожен робив висновок для себе: аналізував, зважував власні можливості. Урочисте вшанування учасників бойових дій продовжилося в міському Будинку культури. Воїнів-інтернаціоналістів нагороджено пам'ятними медалями, а за активну участь у громадсько-політичному житті, військово-патріотичне виховання молоді їм вручено Почесні грамоти районної ради і райдержадміністрації. Святковий концерт додав ще більше піднесення і радості від зустрічі з воїнами-інтернаціоналістами.
Н. ТРЕТЯК,
учитель Борзнянської загальноосвітньої школи, член районного відділення УСВА.
Герои урока – воины-интернационалисты
В Мариупольском профессиональном лицее состоялся урок мужества «В жизни всегда есть место подвигу». Во встрече приняли участие воины-интернационалисты во главе с председателем Приазовской ассоциации ветеранов Афганистана майором запаса Александром Власовым и руководителем организации «афганцев» «Долг» комбината имени Ильича майором запаса Александром Чепайкиным. С приветственной речью к учащимся – будущим защитникам Родины обратился заместитель директора лицея Г. Г. Шабанов. Зажигающим было выступление отличника учебы, призывника, будущего электрогазосварщика Игоря Литовченко. На сцену празднично оформленного актового зала поднялись герои урока мужества – воины-интернационалисты. С уважением смотрели юноши и девушки на подтянутых, красивых «афганцев», которые рассказывали о романтике солдатских и офицерских будней, о почетной профессии защитника Родины. Каждому из них было что вспомнить и о чем рассказать. На войне пережили невзгоды и тяготы, боль и надежды, не раз смотрели смерти в лицо. Гости призвали юношей – будущих призывников не падать духом, быть настойчивыми в учебе, ведь в жизни ни одна преграда не преодолевается без борьбы. А когда на сцене с гитарой в руках запел воин-интернационалист Валерий Кривченков, все пели вместе с ним. У многих были слезы на глазах. По традиции минутой молчания почтили память воинов-«афганцев», не вернувшихся с войны. Такие встречи воспитывают у будущих защитников Родины патриотизм и гордость за свое Отечество.
Виктор ПРАВОСУДОВ,
преподаватель Мариупольского профессионального лицея.
Хмельницька область
Згадаймо час афганський
У Шепетівці зустрілися ветерани Афганістану, які служили разом у 1979–1980 роках в одній частині на ракетній базі у Баграмі. Багато з них не бачились уже тридцять років.
Однополчани вшанували пам’ять бойового товариша Михайла Михальчука. Пам’ять про друга, як і про минуле, пов’язане з війною в ДРА, відлунює в наших серцях болем. Про життя Михайла Михальчука можна сказати, що воно було не з медом як і під час афганських подій, так і після них. Згодом й так підірване здоров’я інваліда першої групи не витримало, і 5 березня 1993 року не стало нашого побратима по зброї. Силами спілки ветеранів було встановлено на кладовищі пам’ятник. А тепер на місці вічного спочинку воїна-інтернаціоналіста зустрілися його однополчани. У храмі великомучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії протоієрей Анатолій Вересюк, у минулому теж «афганець», відслужив панахиду. Звісно, пом’янули й тих, з ким служили, й тих, кому життя обірвала душманська куля. Ця зустріч спонукала нас до роздумів: час невблаганно біжить уперед, і хочеться знати, як у тих, хто служив разом з нами, склалася доля. Адже не всі однополчани змогли прибути на зустріч, про багатьох нічого не відомо. Отож хотілося б, щоб однополчани відгукнулися й зателефонували в Шепетівську спілку ветеранів Афганістану за телефонами: (03840) 5-80-68 і 067-977-76-02. Можливо, тим, кого обпалила доля війною, потрібна підтримка. Ми повинні зберегти пам’ять про Афган, це, нагадаю, потрібно живим.
Олександр ГУРИНОВИЧ,
заступник голови Шепетівської спілки ветеранів Афганістану.
Фестиваль
«Возьми гитару, нашу запоем…»
В городе Орджоникидзе Днепропетровской области состоялся XVІІ Международный фестиваль солдатской песни «Перевал-2011».
Нет больше в Украине и странах ближнего зарубежья города, который бы на протяжении стольких лет собирал из самых разных их уголков авторов-исполнителей на уникальный по своей природе песенный праздник. На фестиваль солдатского братства из года в год сюда приезжают те, чьи виски посеребрила Афганская война. Их проникновенные песни звучат как дань памяти, военному братству, проверенной годами и испытаниями мужской дружбе. Еще до начала фестиваля можно было наблюдать волнующие моменты встречи боевых побратимов из Днепропетровска, Кривого Рога, Никополя, Желтых Вод, Марганца, которые специально собираются в Орджоникидзе, чтобы послушать песни тех, с кем делили последний глоток воды и щепотку табака, вспомнить товарищей, погибших на выжженной солнцем и пулеметным огнем чужой земле. Такое не забывается. Даже через два десятка лет упрямая память снова и снова возвращает наших земляков в военную юность. Вместе с участниками и гостями фестиваля их чувства разделяют жители города. – Орджоникидзе всегда ждет этой встречи, готовится к ней, – подчеркнул, открывая фестиваль, председатель оргкомитета, городской голова Иван Цупров, – потому что в нашем городе к памяти отношение особое. Мы всегда будем поддерживать морально и материально родителей погибших, тех, кто потерял на войне здоровье. Выполнившим свой воинский долг землякам здесь никогда не скажут: «Мы вас туда не посылали». Я благодарен каждому, кто, сменив автомат на гитару, продолжает нести вахту памяти, кто на протяжении многих лет остается верным солдатской дружбе. Семнадцать фестивалей, семнадцать неповторимых весен и мгновений. Каждое – про честь, мужество, героизм, материнскую любовь. От искренней песенной исповеди замирает сердце, набегают слезы. Но именно они – яркое подтверждение тому, что жизнь продолжается. И в ней всегда будет место для памяти, для таких волнующих фестивальных мгновений. От песен, звучавших со сцены, действительно замирает сердце, мороз по коже. За каждой – конкретная судьба, незабываемый фронтовой эпизод. И это неудивительно, ведь и сами участники – люди неординарные. Уже шестнадцатый год подряд позывной «Перевалу» дает народный коллектив «Память» из Крыма. За 24 года группа под руководством участника боевых действий в Афганистане, заслуженного работника культуры Павла Кравчука дала тысячи «живых» концертов в разных уголках страны и ближнего зарубежья. Павел был первым солистом знаменитой группы «Каскад», которая родилась на афганской земле. Тогда, когда чиновники и политики молчали, он вместе с боевыми товарищами прилагал все усилия, чтобы люди хотя бы из песен знали, что на самом деле происходит в Афганистане. А после войны его верными соратниками стали Николай Скворцов, Сергей Хрулев, Вячеслав Щепачев, Сергей Белявенко, Александр Резниченко. – Афганская война закончится для нас тогда, когда уйдет из жизни ее последний солдат, – не устает повторять Павел Кравчук. – И мы чрезвычайно благодарны организаторам за возможность встречаться, за ту огромную патриотическую работу, которая буквально кипит в Орджоникидзе. Мы чувствуем здесь себя, как дома – настолько сроднились наши души с душами жителей этого удивительного города. Просто поразительно, но мэр находит возможность проводить «Перевал», несмотря на трудности и кризисы. Иван Иванович встречает нас, как родственников, всегда интересуется не только нашим творчеством, а и личной жизнью. Так важно осознавать, что можно всегда рассчитывать на его надежное плечо. Горжусь тем, что об этих фестивалях знают в России, Беларуси, Молдове, Армении… Приехать сюда считают за честь и исполнители из дальнего зарубежья. А это дорогого стоит. Давно сроднились с городом и многие другие участники фестиваля. Надо было только видеть, как встречали зрители киевского автора-исполнителя Вячеслава Куприенко. Ему, кавалеру двух орденов Красной Звезды, бывшему спецназовцу Главного разведуправления, не раз аплодировали в залах Москвы, Минска, Берлина, Стерлитамака. Когда в Москве на фестивале «Виват, Победа!» он исполнил свою песню «Посмертная исповедь офицера», седые ветераны Великой Отечественной встали, а председатель жюри, народный артист России Валерий Золотухин не сдержал слез. И все же Вячеслав признается, что целый год скучает за радушием и невероятной энергетикой именно орджоникидзевских зрителей. В творческом арсенале Куприенко десятки военных и лирических песен, ставших популярными не только в «афганской» среде. Невозможно без волнения слушать и автора гимна воинов-интернационалистов «Виват!» Юрия Шкитуна. Он служил под Кандагаром в самом начале войны. Тогда же начал писать песни. Одну из первых посвятил земляку, уроженцу Запорожской области Александру Процелю, героически погибшему во время жесточайшего боя в кандагарской «зеленке». Сегодня Юра заканчивает выпуск своего одиннадцатого песенного альбома под названием «Дневальный по Афгану». Его песни звучат по радио, их знают и поют «афганцы» всех бывших советских республик. Кроме солдатской тематики, автор уделяет большое внимание лирике, шуткам. Все, как на войне и в жизни: горе и радость вместе идут. Полюбился зрителям вокально-инструментальный ансамбль патриотической песни «Трассера» из Смоленска под руководством ветерана Афганской войны, кавалера ордена Красной Звезды Сергея Шикова. А вот его «подопечные» Павел Нечипоренко, Вадим Горлов и Дмитрий Тремасов прошли войну чеченскую. На счету ансамбля победы во многих песенных конкурсах, в том числе – «Славься, Отечество» в Санкт-Петербурге, «Солдаты России» в Москве. Не жалели многочисленные зрители аплодисментов для криворожан – поющего подполковника авиации Сергея Ефимцева и виртуоза-скрипача Владимира Стецкого. В знак глубокой благодарности Владимир вручил Ивану Цупрову и его заместителю, вдохновителю и режиссеру фестиваля Татьяне Ходосовской первый свой сборник «Струны, зазвучавшие стихами». Он благодарен городу за то, что здесь о нем заговорили как о музыканте и поэте. Орджоникидзевский фестиваль объединяет людей разных национальностей. Прямое подтверждение тому – выступление певца и композитора Армена Ованесяна. Среди участников, конечно же, и те, кто стоял у истоков этого волнующего песенного праздника: командир танка Т-62 Сергей Костецкий, командир расчета АГС-17 мотоманевренной группы Сергей Бабенко, водитель КамАЗа, участник вывода войск из Афганистана Александр Гринер. На протяжении многих лет они занимают активную жизненную позицию, отдают много сил и времени, чтобы ширилось и укреплялось ветеранское движение. Их выступления органично дополнили победители третьего орджоникидзевского фестиваля «Молодежный Перевал» Антонина Терещенко и Алина Дедул, ведущие Ольга Матвеева и кавалер ордена Красной Звезды, председатель городской организации ветеранов Афганистана Станислав Воловик. Чрезвычайно тепло уже третий раз принимали зрители черкасского автора-исполнителя Александра Бабенко. У него вышло уже пять альбомов, и многие знают его по сценическому псевдониму Саша Ворон. Растрогали, безусловно, песни «афганца», подполковника-артиллериста из Твери Стаса Назимова и народного коллектива «Баграм» из Сум под руководством Сергея Чернякова, которые приехали в Орджоникидзе впервые. Сергей служил в 1982–1984 годах в Баграмском 345-м отдельном парашютно-десантном полку, известном всем нам по фильму «9 рота». Теперь отважный десантник служит ветеранскому и фестивальному движению вместе с сыновьями Ярославом и Богданом. Настоящим другом фестиваля стал разведчик, кавалер ордена Красной Звезды, председатель областной организации ветеранов Афганистана, депутат Днепропетровского городского совета Виктор Волошин. Уже много лет словом и делом фестиваль поддерживает участник боевых действий, народный депутат Украины, председатель Всеукраинской организации «Афганцы Чернобыля» Александр Рябека. Они искренне поздравили город с 55-летним юбилеем и взятием очередного «Перевала». А перед тем, как прозвучала традиционная финальная песня, Иван Цупров вручил всем его участникам и активным помощникам специальные дипломы и сувениры. – Несмотря на трудности и расстояния, – обратился городской голова к присутствующим, – наша встреча еще раз доказала, что солдатское братство не имеет границ, что долг, память и честь в запас уволить невозможно. А, значит, «Перевал-2012» состоится при любых раскладах и погоде!
Юлия БАБЕНКО
До фіналу готові
В обласному Палаці молоді і студентів відбувся обласний тур IX Всеукраїнського конкурсу-фестивалю військово-патріотичної творчості «Оберіг», присвячений 67-й річниці визволення Херсонщини від фашистських загарбників.
У конкурсі взяли участь 60 представників самодіяльної творчості: солісти, вокальні ансамблі, барди, хореографічні колективи, поети з Херсона і районів області. Була широко представлена студентська молодь з Херсонського національного технічного університету, Херсонської філії національного університету кораблебудування ім. адмірала С. О. Макарова, Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ, Херсонського державного морського інституту, морехідного училища рибної промисловості. Звучали пісні та вірші на теми Великої Вітчизняної і Афганської війни. У роботі журі фестивалю взяли участь радник голови УСВА В. О. Червінський і голова ХОО УСВА В. П. Столяр. Усі учасники обласного туру фестивалю нагороджені подарунками, а переможці отримали запрошення для участі у фіналі IX Всеукраїнського конкурсу-фестивалю військово-патріотичної творчості «Оберіг».
Ольга ПАЛАНИЦЯ.
Героїко-патріотичне виховання
Болюча рана історії
У Шевченківському коледжі Уманського національного університету садівництва відбулася зустріч студентів і викладачів з воїнами-«афганцями».
Зі сльозами на очах присутні слухали спогади голови Звенигородської районної спілки ветеранів Афганістану О. Антонюка. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять воїнів-земляків, які додому повернулися в цинкових трунах. Віктор Коновал, Василь Хомко, Олег Титаренко, Валерій Кравченко, випускник коледжу Павло Еладі загинули, виконуючи інтернаціональний обов’язок в Афганістані. У коледжі встановлено меморіальну дошку Павлові Еладі, до якої було покладено квіти. Усі загиблі воїни-інтернаціоналісти посмертно нагороджені орденом Червоної Зірки. Директор коледжу О. А. Потабенко наголосив, що Афганістан – болюча рана, що не заживає у душах тих, хто пройшов це пекло, це страшна сторінка історії для сучасної молоді. Нікого не залишив байдужим виступ учасників вокально-інструментального ансамблю патріотичної пісні «Оршанець» (на знімку). Вони присвятили свої пісні воїнам-«афганцям», їхнім рідним. Затамувавши подих, студенти слухали про дружбу солдатів, які йшли у бій, затуляючи одне одного від куль. На мультимедійному проекторі демонструвалися фотографії, і студенти побачили, якими дорогами просувалися наші солдати, в яких нестерпних умовах потрібно було жити і воювати.
Н. ДЕМЧЕНКО.
Дети рисуют войну
В общеобразовательных школах, школах-интернатах Днепропетровска состоялся конкурс детского рисунка на тему Афганской войны, организатором которого выступило Днепропетровское городское объединение ветеранов Афганистана.
Творческий отбор продолжался два месяца. Районы представили 80 лучших рисунков. Финальный этап состоялся в горсовете, в нем приняли участие Днепропетровский городской голова Иван Куличенко, председатель городского совета ветеранов Великой Отечественной войны Анатолий Клешня, председатели областной и городской организаций УСВА Виктор Волошин и Юрий Виноградов, воины-интернационалисты, представители районных и городского управлений образования, учителя и школьники города. Как отметил один из организаторов конкурса Юрий Виноградов, «школьники неплохо знают историю Афганской войны и как приходилось нашим бойцам воевать и жить в далекой горной стране. Работы выполнены хорошо и всегда ясно, о чем сюжет». Авторам десяти лучших рисунков вручены Почетные грамоты УСВА и ценные подарки.
Инф. «ТТ».
Нові видання
О прожитом и пережитом
Вышла в свет новая книга участника боевых действий в Афганистане, участника ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС, Заслуженного работника культуры Украины, полковника запаса Владимира Павловича Красюка «Исповедь о прожитом».
В книге, состоящей из двух частей, автор рассказывает о жизни нескольких поколений, которым пришлось защищать и восстанавливать Родину в разные времена, о судьбах воинов-интернационалистов, воевавших в Афганистане, о чернобыльцах, укрощающих вырвавшийся мирный атом, о миротворцах, выполняющих свой долг в разных странах мира. Широко представлены стихи автора, написанные в разные периоды его службы и жизни. «Все, о чем я поведал, моя Правда, – пишет Владимир Павлович. – Моя Память и моя Истина, которую я прожил. К сожалению, в большинстве случаев только когда человек умирает, мы понимаем, чего он нам стоил в жизни». Нравственная энергия служения и мужества наполняет ранее написанные Владимиром Красюком книги: «Слово друга», «Вспомним, товарищ, мы Афганистан», «Уважать человека труда», «Память – энергия вечности», «Бой у кишлака Дари». Новая книга «Исповедь о прожитом» – это благодарность всем поколениям, с честью исполнившим свой долг перед Родиной.
Розповідь про загиблих і живих
Вийшла у світ друге видання Книги пам’яті полеглих з Івано-Франківської області «В Афганістані, в «чорнім тюльпані»…». У книзі зібрані розповіді про всіх вихідців із Прикарпаття, хто віддав життя на полі бою чи помер від ран у фронтовому госпіталі.
Першою частиною книги є мартиролог – нариси про загиблих і померлих від ран і захворювань на війні. Друга частина – це розповіді про живих, а також спогади очевидців про Афганську війну. Третя частина знайомить читачів зі структурою Івано-Франківської обласної організації УСВА та її осередків у районах і містах Прикарпаття. Автор – професор кафедри української літератури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, член Національний спілки письменників України Ольга Слоньовська. Рецензували книгу голова УСВА Сергій Червонописький, голова Івано-Франківської обласної організації УСВА Юрій Купчій, учасник бойових дій в Афганістані Віталій Сковирко.
Звернення до серця читача
У видавництві «Криниця» вийшов з друку роман «Сектор обстрілу – «Аісти», за який його автор – Ігор Моісєєнко отримав літературно-мистецьку премію №1 імені Богдана Хмельницького за 2010 рік Міністерства оборони України за краще висвітлення військової тематики у творах літератури і мистецтва.
Сектор обстрілу – це вимір, де війна лютує з особливою жорстокістю. Це ешафот, на якому четвертували душі вісімнадцятирічних, можливо, майбутніх Мікеланджело чи Бетховенів. Роман розтинає серце читача. Його сторінки стікають гіркотою палаючого металу і обпікають розпачем згарища. Цей твір сучасної військової прози покликаний привернути увагу людства до його найболючішого виклику: «Суспільство, кращі сини якого полягають жертвами «Молоху війни», приречене опинитися на тому ж вівтарі». Ігор Моісєєнко строкову службу проходив у афганському Джелалабаді в батальйоні загиблого поета-героя Олександра Стовби – «Аіста». Критики відзначають стилістичну подібність віршів «Аіста» і Моісєєнка. Літературним підсумком такого духовного зв’язку став цей надзвичайно захоплюючий і вражаючий своїм трагізмом роман. У книзі вміщено вірші зі збірки «Эхо Гиндукуша» (значна частина – в перекладі українською), окремі статті автора і відкрите звернення «Шлях із Армагеддону».
Шановні передплатники!
Державне підприємство по розповсюдженню періодичних видань «Преса» сповіщає про те, що передплата на українські та зарубіжні періодичні видання на друге півріччя 2011 року з 5 квітня здійснюється за новими каталогами.
Оформити передплату (зокрема й на «Третій тост») можна за «Каталогом видань України», а також за «Каталогом видань зарубіжних країн» у будь-якому поштовому відділенні України, чи скористатися послугою «Передплата ON-LINE» на корпоративному сайті підприємства www.presa.ua. Тепер передплачувати періодичні видання «ON-LINE» стало ще зручніше: розрахунок за передплату можна здійснювати за допомогою системи Webmoney. Цей зручний сучасний засіб електронних платежів дозволяє сплачувати рахунок за періодичні видання, не залишаючи домівки чи робочого місця.
Спорт
У фіналі – гідні суперники
Пам’яті загиблих в Афганістані земляків присвячено традиційний відкритий турнір з волейболу в Тисменицькому районі Івано-Франківської області. До організації спортивного дійства долучилися місцеві державна адміністрація і райрада, районна організація УСВА, рада фізкультурно-спортивного товариства «Колос».
За нагороди змагалися 12 команд, що були розділені на чотири групи. Після відбіркових матчів першим фіналістом стала команда села Чорнолізці, другим – молода команда села Марківці, до фіналу пробилися спритні й досвідчені волейболісти із Підпечер, і четвертим фіналістом стала команда села Милування. У спортивному залі Тисменицької загальноосвітньої школи у фінальних зустрічах боролися гідні суперники. Церемонію відкриття фінальних змагань розпочав парад учасників. Про страшні наслідки Афганської війни розповідали учні школи. Хлопці, які не повернулися з війни, залишаться назавжди в пам’яті побратимів і рідних. Молоде покоління повинно знати ту страшну сторінку історії, тільки пам’ять єднає живих і мертвих. З цією метою голова РО УСВА, депутат районної ради Дмитро Сатур і започатковує такі турніри. Це вже п’ятий турнір пам’яті загиблих в Афганістані земляків. Спортивного запалу додав виступ тисменицьких школярів із танцювальною аеробікою. Підтримували свої команди численні вболівальники, які пильно й активно спостерігали за кожною грою. Головний суддя турніру – викладач ліцею автомобільного транспорту та будівництва Василь Бойчук і голова ФСТ «Колос» Степан Долик розпочали змагання. Вже з першої зустрічі стало зрозуміло, що суперники боротимуться з азартом, адже аматорський волейбол набирає великої популярності на теренах Тисмениччини. Жодного разу не поступилися суперникам волейболісти із Підпечер, їм вручено кубок переможців, одна поразка – у команди із Марківців. Команди Чорнолізців і Милування – відповідно на третьому і четвертому місцях. Усі учасники фіналу отримали пам’ятні медалі, а призери нагороджені грамотами УСВА.
Оксана САКОВСЬКА.
Із поетичного блокнота
Куди ці спогади подіти?.. Усім, хто служив у Афганістані. Наказ міністра, лист друкує діловод, І текст його підписує комбат. Час йти додому: «Прощавай, мій взвод», – Два роки чесно відслужив солдат. Долоні тиснув тим, які лишались, Чий служби ще не закінчився строк. Він сів в літак: «Нарешті! Дочекались! Від звільнення із війська перший крок». Літак підняв їх в небо вище хмар, Десь на землі залишились солдати… Між гір мандрує ватажок Омар, Підпалювати буде і вбивати. Під час польоту він згадав багато: Дитинство, школу і красу дівочу. Згадав, як виряджали у солдати, Де головне – так треба, а не «хочу». Згадав, як Пяндж лишився за плечима, Попереду – два роки на війні. Старенька мати звісток жде від сина, А в небі пісню плачуть журавлі. Він бачив і підйом і марш вночі, Відбій і сон солодкий на світанку. Кишлак Айбак, атаку басмачів – І як фугас зірвався біля танка. Колони, захищаючи щосили, Що везли безліч різних вантажів, Він бачив, як Мі-8 впав на схилі, Поцілив в нього хтось з бойовиків. Долав Саланг, тримаючи кермо В одній руці, бо в іншій – автомат, Вів свій «Урал» і разом вів вогонь, Він все робив, як наказав комбат. Тому, як спалахнула вантажівка, Й хоч «хочу жити» стукало у скронях, Він загасив вогонь і далі їхав Із пухирями на обпечених долонях. Був свідком найжахливішої сцени: Із чоловічих тіл стояли квіти. Душмани познущались з полонених. Куди йому ці спогади подіти? Якби від цього очі заболіли, То він давно б вже зовсім став сліпим. А в нього тільки скроні посивіли, Таким Cолдат прийшов у рідний дім. Концерт для шурави Илье Голубеву, участнику боевых действий, Зал в полумраке, режет сцену свет, Как скальпель – им хирург врачует раны. Илья – наш парень, через 20 лет Поет нам песни об Афганистане. Часть зрителей стоят у стен, застыв, Все эти песни слушают с волненьем – Солдат, и офицер, и инвалид – И вспоминают прошлое с почтеньем. Мы вместе с ним поем про Кандагар, Про Файзабад и Чарикарскую «зеленку». Как муэдзин кричал «Аллах Акбар!», Как в штабе заполняли похоронки. Как чистили мы в рейде кишлаки, Вертушками колонны прикрывали, Как «стингеры» возили ишаки, Как из засад в нас снайперы стреляли. Как выстрел «бура» сквозь бронежилет Нас останавливал в начале жизни, Когда писали, что «войны здесь нет», И как чужих встречала нас Отчизна. Аккорд последний всколыхнул весь зал: «Виват, бача, Шинданд, Кундуз, Кабул!» И в благодарность парню я сказал: «Спасибо, шурави!» – и руку протянул. Анатолій СКРИПНІК, учасник бойових дій в Афганістані. ИЗ АФГАНА ВЕРНУЛСЯ СОЛДАТ Из Афгана вернулся солдат…30 лет ветерану – так мало, Не погиб, но отнюдь не здоровый, Получил фронтовой аттестат, Сдав экзамен солдатский суровый. Там, в Афгане, в атаки ходил И не кланялся пулям душманов, Не жалея ни крови, ни сил – Там все просто, там все без обмана. Там все честно – свои и враги. Там в цене были дружба и смелость. Там всегда возвращали долги. Там был ад. Только жить так хотелось! Из Афгана вернулся солдат… Мир вокруг – безразличие рядом. По ночам тихо плакала мать. Он стонал: «Только плакать не надо. Проживу как-нибудь, молодой. Дать работу должны инвалиду». Вовсе мальчик, но только седой, Мол, Отчизна не даст нас в обиду. Военком много раз обещал, Что с работой поможет, устроит, Но везде он отказ получал. И сломался. А дальше – не стоит… Как в кошмаре, летели года, Время трудное было такое – Девяностые были тогда, Его сердце не знало покоя. Заходить стали реже друзья, Что лукавить – такое бывало. Он курил и все пил донельзя. День пришел – и «афганца» не стало. Страшным горем подкошена мать, Кривотолки и домыслы всюду. «Эх вы, люди! – хочу я кричать. – Что ж вы, люди?» А дальше не буду… Григорий СРИБНЫЙ. Тобі вдячний за ніжність Я від тебе немов шаленію! Кожен раз, наче вперше в житті. Тобі вдячний за ніжність, надію, Яку ти дарувала мені. За той вечір, за місяць, за зорі. Серце вразили співи твої, Я сидів на старім осокорі, Ти співала, як пташка, мені. Про життя, про кохання, про вірність, Про шалені людські почуття. Я в очах твоїх бачив невинність, Та й вела ти себе, мов дитя. То тремтіла, як листя осики, Коли я пригорнути хотів, То палала, як грона калини, А у серці вогонь клекотів. Твої очі горіли, мов зорі, Вітер коси ледь-ледь розвівав, Я сидів на старім осокорі І до серця тебе пригортав. Петро КУЛИК, учасник бойових дій в Афганістані |