У 2010 році до строю Збройних Сил України вдалося повернути 36 літаків,
18 безпілотних літальних апаратів і 47 авіаційних двигунів. За словами
командувача Повітряних Сил ЗС України генерал-лейтенанта Сергія
Онищенка, це дозволило припинити падіння технічної готовності
авіатехніки.
Цьогоріч на модернізацію і ремонт авіаційної техніки Українського війська планується виділити 203 млн грн, які будуть спрямовані на відновлення справності 9 бойових літаків, літака військово-транспортної авіації Іл-76МД, 6 вертольотів та 16 учбово-бойових машин. А до 2015 року передбачено модернізувати близько 40 бойових літаків та майже стільки ж — відремонтувати.
Під час підготовки Стратегічного оборонного бюлетеня України на період до 2025 року керівництво Повітряних Сил ЗС України дійшло висновку, що у питанні підтримання боєготовності авіаційної техніки, яка нині перебуває на озброєнні, доцільно керуватися досвідом провідних країн світу. А саме — якомога довше підтримувати її у справному стані, проводити модернізацію, сконцентрувати необхідні ресурси для підтримання авіаційної складової Збройних Сил на території власної держави.
В Україні робота в цьому напрямку розпочалася кілька років тому. За словами Головного інженера авіації ПС ЗС України генерал-майора Володимира Самулєєва, розробники авіаційної техніки, яка перебуває на озброєнні вітчизняного війська, переконують, що термін технічної придатності, зокрема літаків «МіГ» — 40 років. «Пенсійний вік» для Су-25, на думку його головного конструктора, — 50 років. Тобто український авіапарк поки що має певний запас часу до переозброєння.
— Переважна більшість літальних апаратів Повітряних Сил ЗС України вичерпали лише третину свого ресурсу. А це означає, що після проведення певного ремонту авіатехніку можна буде продовжувати експлуатувати, — переконаний генерал-майор Володимир Самулєєв. — Чималі запаси ресурсу також мають і авіаційні двигуни, якими укомплектована українська тактична авіація. Виконання їх вчасного ремонту забезпечить ще 20-25 років інтенсивної експлуатації з щорічним нальотом до 80 годин.
У Міноборони України нині фунціонує 10 авіаремонтних заводів, які входять до складу концерну «Авіавоєнремонт». За роки незалежності України вони опанували ремонт чималої кількості літаків, які за радянських часів на території нашої держави не ремонтувалися. Вітчизняні підприємства здійснюють також ремонт двигунів для літаків Міг-29 та їх допоміжних силових установок, двигунів і всіх головних редукторів для вертольотів. Найближчим часом також передбачається завершити освоєння ремонту літаків Іл-76МД і двигунів до них. Тим самим на підприємствах Міноборони фактично замикається цикл ремонту всієї авіаційної техніки ПС ЗС України. Крім того, наші підприємства вже мають певний досвід модернізації окремих літальних апаратів.
За словами головного інженера авіації ПС ЗС України, гранична межа експлуатації наявних в Українському війську літаків — 2025 рік. Після цього нікуди не подітися — доведеться переозброюватися. Причому, аби не втратити бойовий потенціал, уже наступного десятиліття необхідно буде розпочати закупівлю нових зразків авіаційної техніки.
Питання технічної політики, яку нині проводить командування ПС ЗС України, вкотре піднімалося й під час науково-практичної конференції «Актуальні проблеми розвитку авіаційної техніки» в Державному науково-дослідному інституті авіації. Зокрема, зазначалося, що нині в Повітряних Силах Збройних Сил України експлуатуються 7 літаків, які пройшли модернізацію, і зараз тривають їх польотні випробування. При цьому модернізація літаків на вітчизняних підприємствах здійснюється за основними напрямками: вдосконалення авіоніки, авіаційних систем, розширення номенклатури застосування засобів ураження тощо.
Більш як половина загальної кількості бойових літаків ПС ЗС України відносно «молоді» за віком. До цієї категорії належать і так звані спарки (учбово-тренувальні літаки). Найоптимальнішим шляхом підтримання їх боєздатності залишається модернізація, а для спарок — ремонт з максимальним продовженням терміну служби. Максимальну кількість літаків планується модернізувати до 2020 року. Щодо інших, застарілих зразків авіаційної техніки, то більш доцільним вважається переведення їх на використання за технічним станом без проведення модернізації. Наразі для кожного типу літаків в оборонному відомстві визначено шляхи підтримання їх справності з тим, щоб на межі 2025 року перейти на новий літак. За словами Головного інженера авіації ПС ЗС України, у майбутньому військова авіація матиме один тактичний багатофункціональний літак, який, залежно від озброєння, яке нестиме, виконуватиме функції штурмовика, винищувача і бомбардувальника. Передбачається, що таким літаком може бути або Су-37, або МіГ-35. Вся інфраструктура для забезпечення їх функціонування — ремонтні підприємства, авіоніка, двигуни — в Україні є. Разом з ним має бути обраний учбово-бойовий або учбово-тренувальний літак тактичної підготовки.
Спільно з ДП «Антонов» Міноборони щороку виконує роботи з продовження терміну служби літаків сімейства «Ан» для їх подальшої експлуатації. За наявною інформацією фахівців ДП «Антонов», літаки Ан-24, Ан-26, Ан-30 можуть перебувати в експлуатації понад 50 років. Військове відомство вже один раз ремонтувало ці літаки. В планах — проведення чергового їх ремонту, з тим, аби отримати можливість експлуатувати цю техніку до межі досягнення нею граничного терміну служби.
— На жаль, ми поки що не отримали пропозицій щодо розробки рампового літака на базі Ан-140 вантажопідйомністю до 6 тонн, який нам дуже потрібен, — звернув увагу присутніх генерал-майор Володимир Самулєєв. — Тому командування Повітряних Сил змушене поки що зосередитись на реалізації проекту «Ан-70». Передбачається, що вже наступного року цей літак вийде на етап державних випробувань.
Отже, зрозуміло, що майбутній обрис військової авіації України визначатиме насамперед фінансовий ресурс, необхідний для переозброєння Повітряних Сил. Мінімальна партія закупівлі бойових літаків, прийнята в сучасному світі, починається з ескадрильї разом з відповідною інфраструктурою до неї. Наприклад, на придбання двох бригад американських винищувачів Польщі свого часу довелося витратити 4,5 млрд доларів. Для порівняння, це чотири річних бюджети Міністерства оборони України. І, схоже, коли настане 2025 рік — час «Ч» для закупівлі нової авіаційної техніки — нашій державі також доведеться витрачати чималі кошти, адже заходи щодо обороноздатності країни не можна безкінечно відтерміновувати.
Під час підготовки Стратегічного оборонного бюлетеня України на період до 2025 року керівництво Повітряних Сил ЗС України дійшло висновку, що у питанні підтримання боєготовності авіаційної техніки, яка нині перебуває на озброєнні, доцільно керуватися досвідом провідних країн світу. А саме — якомога довше підтримувати її у справному стані, проводити модернізацію, сконцентрувати необхідні ресурси для підтримання авіаційної складової Збройних Сил на території власної держави.
В Україні робота в цьому напрямку розпочалася кілька років тому. За словами Головного інженера авіації ПС ЗС України генерал-майора Володимира Самулєєва, розробники авіаційної техніки, яка перебуває на озброєнні вітчизняного війська, переконують, що термін технічної придатності, зокрема літаків «МіГ» — 40 років. «Пенсійний вік» для Су-25, на думку його головного конструктора, — 50 років. Тобто український авіапарк поки що має певний запас часу до переозброєння.
— Переважна більшість літальних апаратів Повітряних Сил ЗС України вичерпали лише третину свого ресурсу. А це означає, що після проведення певного ремонту авіатехніку можна буде продовжувати експлуатувати, — переконаний генерал-майор Володимир Самулєєв. — Чималі запаси ресурсу також мають і авіаційні двигуни, якими укомплектована українська тактична авіація. Виконання їх вчасного ремонту забезпечить ще 20-25 років інтенсивної експлуатації з щорічним нальотом до 80 годин.
У Міноборони України нині фунціонує 10 авіаремонтних заводів, які входять до складу концерну «Авіавоєнремонт». За роки незалежності України вони опанували ремонт чималої кількості літаків, які за радянських часів на території нашої держави не ремонтувалися. Вітчизняні підприємства здійснюють також ремонт двигунів для літаків Міг-29 та їх допоміжних силових установок, двигунів і всіх головних редукторів для вертольотів. Найближчим часом також передбачається завершити освоєння ремонту літаків Іл-76МД і двигунів до них. Тим самим на підприємствах Міноборони фактично замикається цикл ремонту всієї авіаційної техніки ПС ЗС України. Крім того, наші підприємства вже мають певний досвід модернізації окремих літальних апаратів.
За словами головного інженера авіації ПС ЗС України, гранична межа експлуатації наявних в Українському війську літаків — 2025 рік. Після цього нікуди не подітися — доведеться переозброюватися. Причому, аби не втратити бойовий потенціал, уже наступного десятиліття необхідно буде розпочати закупівлю нових зразків авіаційної техніки.
Питання технічної політики, яку нині проводить командування ПС ЗС України, вкотре піднімалося й під час науково-практичної конференції «Актуальні проблеми розвитку авіаційної техніки» в Державному науково-дослідному інституті авіації. Зокрема, зазначалося, що нині в Повітряних Силах Збройних Сил України експлуатуються 7 літаків, які пройшли модернізацію, і зараз тривають їх польотні випробування. При цьому модернізація літаків на вітчизняних підприємствах здійснюється за основними напрямками: вдосконалення авіоніки, авіаційних систем, розширення номенклатури застосування засобів ураження тощо.
Більш як половина загальної кількості бойових літаків ПС ЗС України відносно «молоді» за віком. До цієї категорії належать і так звані спарки (учбово-тренувальні літаки). Найоптимальнішим шляхом підтримання їх боєздатності залишається модернізація, а для спарок — ремонт з максимальним продовженням терміну служби. Максимальну кількість літаків планується модернізувати до 2020 року. Щодо інших, застарілих зразків авіаційної техніки, то більш доцільним вважається переведення їх на використання за технічним станом без проведення модернізації. Наразі для кожного типу літаків в оборонному відомстві визначено шляхи підтримання їх справності з тим, щоб на межі 2025 року перейти на новий літак. За словами Головного інженера авіації ПС ЗС України, у майбутньому військова авіація матиме один тактичний багатофункціональний літак, який, залежно від озброєння, яке нестиме, виконуватиме функції штурмовика, винищувача і бомбардувальника. Передбачається, що таким літаком може бути або Су-37, або МіГ-35. Вся інфраструктура для забезпечення їх функціонування — ремонтні підприємства, авіоніка, двигуни — в Україні є. Разом з ним має бути обраний учбово-бойовий або учбово-тренувальний літак тактичної підготовки.
Спільно з ДП «Антонов» Міноборони щороку виконує роботи з продовження терміну служби літаків сімейства «Ан» для їх подальшої експлуатації. За наявною інформацією фахівців ДП «Антонов», літаки Ан-24, Ан-26, Ан-30 можуть перебувати в експлуатації понад 50 років. Військове відомство вже один раз ремонтувало ці літаки. В планах — проведення чергового їх ремонту, з тим, аби отримати можливість експлуатувати цю техніку до межі досягнення нею граничного терміну служби.
— На жаль, ми поки що не отримали пропозицій щодо розробки рампового літака на базі Ан-140 вантажопідйомністю до 6 тонн, який нам дуже потрібен, — звернув увагу присутніх генерал-майор Володимир Самулєєв. — Тому командування Повітряних Сил змушене поки що зосередитись на реалізації проекту «Ан-70». Передбачається, що вже наступного року цей літак вийде на етап державних випробувань.
Отже, зрозуміло, що майбутній обрис військової авіації України визначатиме насамперед фінансовий ресурс, необхідний для переозброєння Повітряних Сил. Мінімальна партія закупівлі бойових літаків, прийнята в сучасному світі, починається з ескадрильї разом з відповідною інфраструктурою до неї. Наприклад, на придбання двох бригад американських винищувачів Польщі свого часу довелося витратити 4,5 млрд доларів. Для порівняння, це чотири річних бюджети Міністерства оборони України. І, схоже, коли настане 2025 рік — час «Ч» для закупівлі нової авіаційної техніки — нашій державі також доведеться витрачати чималі кошти, адже заходи щодо обороноздатності країни не можна безкінечно відтерміновувати.
Для порівняння, оборонне відомство Російської Федерації, за словами першого заступника міністра оборони Росії Володимира Поповкіна, в рамках чинної Державної програми озброєнь на період 2011–2020 років, планує поставити у війська чималу кількість озброєнь та військової техніки. Щодо безпосередньо авіаційної складової, то до 2020 року росіяни мають озброїтися 600 новими літаками та близько 1000 вертольотами різного призначення. До речі, вже поточного року заявлено про наміри закупити близько 100 вертольотів.
Віталій СИЧ
«Народна армія»
«Народна армія»