Уселі Тарасівка Жмеринського району Вінницької області мешкає Герой
Радянського Союзу генерал-майор у відставці Іван Ковальов. Ця людина
пройшла всю війну, починаючи з червня 1941-го й до перемоги над
мілітаристською Японією у вересні 1945 року. Декілька поранень та
контузій не завадили офіцеру Ковальову виконати свій громадянський
обов’язок так, що Батьківщина відзначила його подвиги «Золотою Зіркою».
Більшу частину війни Іван Ковальов як командир розвідувально-диверсійної групи десантувався у глибокому тилу ворога у Псковській, Московській, Ленінградській областях, Югославії та інших європейських країнах, брав участь у «полюванні» на генерала Андрія Власова. У червні 1944 року капітану Ковальову Івану Платоновичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Після війни він продовжував службу на посаді начальника інженерної служби полку на Сахаліні, де, власне, і зустрів перемогу над Японією. Після так званого «хрущовського» скорочення звільнився у запас і, повернувшись до рідного села на Вінниччині, став начальником місцевого поштового відділення. Днями ветеранові виповнилося 90 років. Попри такий поважний вік, Іван Платонович ще напрочуд бадьорий, постійно жартує, досі захоплюється риболовлею.
Привітати Героя у день його народження приїхали військовий комісар Жмеринського об’єднаного міського військового комісаріату підполковник Тарас Андрійчук, представники органів місцевого самоврядування, а також громадські діячі району та області. Ветеранові подарували мікрохвильову піч, хлібопіч, а також червоні троянди — квіти кольору прапора Перемоги. А дружині Героя, Ларисі Степанівні, яка ось уже три роки прикута до ліжка, високоповажні гості презентували інвалідний візок, завдяки чому учасник війни, інвалід першої групи Лариса Ковальова зможе бувати на свіжому повітрі.
Але найбільше ветерана схвилював візит начальника адміністрації Управління — першого помічника командувача Повітряних Сил Збройних Сил України. Генерал-майор Володимир Мазур у приміщенні сільської ради, куди запросив Героя та поважних гостей сільський голова Тарасівки Анатолій Козаченко, за дорученням Міністра оборони України Михайла Єжеля вручив ветеранові відзнаку Міністерства оборони України «Знак пошани». Схвильований ветеран за давньою армійською звичкою підвівся, доповів представнику Міноборони про своє прибуття для нагородження й подякував за увагу до себе.
— Щиро дякую нашому земляку та справжньому адміралу, Міністрові оборони... Це привітання продовжило моє життя щонайменше ще на десятиліття!
Після війни він продовжував службу на посаді начальника інженерної служби полку на Сахаліні, де, власне, і зустрів перемогу над Японією. Після так званого «хрущовського» скорочення звільнився у запас і, повернувшись до рідного села на Вінниччині, став начальником місцевого поштового відділення. Днями ветеранові виповнилося 90 років. Попри такий поважний вік, Іван Платонович ще напрочуд бадьорий, постійно жартує, досі захоплюється риболовлею.
Привітати Героя у день його народження приїхали військовий комісар Жмеринського об’єднаного міського військового комісаріату підполковник Тарас Андрійчук, представники органів місцевого самоврядування, а також громадські діячі району та області. Ветеранові подарували мікрохвильову піч, хлібопіч, а також червоні троянди — квіти кольору прапора Перемоги. А дружині Героя, Ларисі Степанівні, яка ось уже три роки прикута до ліжка, високоповажні гості презентували інвалідний візок, завдяки чому учасник війни, інвалід першої групи Лариса Ковальова зможе бувати на свіжому повітрі.
Але найбільше ветерана схвилював візит начальника адміністрації Управління — першого помічника командувача Повітряних Сил Збройних Сил України. Генерал-майор Володимир Мазур у приміщенні сільської ради, куди запросив Героя та поважних гостей сільський голова Тарасівки Анатолій Козаченко, за дорученням Міністра оборони України Михайла Єжеля вручив ветеранові відзнаку Міністерства оборони України «Знак пошани». Схвильований ветеран за давньою армійською звичкою підвівся, доповів представнику Міноборони про своє прибуття для нагородження й подякував за увагу до себе.
— Щиро дякую нашому земляку та справжньому адміралу, Міністрові оборони... Це привітання продовжило моє життя щонайменше ще на десятиліття!
Фото автора
Олексій ТРИГУБ
Вінниця
Вінниця