Афганська війна тривала 3340 днів. Стільки ж днів проливали гіркі сльози
рідні за своїми вбитими. Минуло вже 23 роки відтоді як наші
співвітчизники покинули територію все ще немирної держави. І усі ці 23
роки матері, батьки, сестри і брати продовжують оплакувати сина, брата,
не вірячи, що в запаяній, важкій, цинковій труні— тіло рідної людини…
На малу батьківщину — рідну Заставнівщину, що у Чернівецької області, з чужої війни не повернулося семеро юнаків. Їхні юні життя залишилися в холодних афганських скелях. Отримавши звістку про за-гибель синів, матері сходили з розуму, шукаючи відповіді на запитання як, чому, хто відповість за втрату найдорожчої кровинки?
Щороку воїни-«афганці» Заставнівщини відвідують могили своїх по-братимів, щоб вшанувати їх пам’ять, обняти згорьованих матерів, запа-лити свічку, прочитати молитву… Вони небагатослівні. Лише видно, як на мужніх обличчях напружуються м’язи, міцно стискаються кулаки. Сивочолі, зранені, вони все ще не можуть забути ту, прокляту війну. Чи не щоночі відчуваючи на собі приціл «духів», вони виходять із ото-чення. Перед очима – підірваний бензовоз і пошматоване тіло товари-ша…
Біля пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам у райцентрі відбувся мі-тинг, присвячений 23-й річниці виведення військ із Афганістану. У ньому взяли участь заступник голови райдержадміністрації В. Копчук і голова районної організації УСВА В. Стецюк. Учасники мітингу вша-нували хвилиною мовчання пам’ять тих, хто не повернувся із поля бою, і тих, хто вже у мирні дні помер від хвороб і ран.
Курсуючи від села до села, від могили до могили фотокореспондент Олександр Остапович намагався зафіксувати найбільш хвилюючі миті. Усі ми молилися, зверталися до Всевишнього: «Боже великий, Боже милостивий, не допусти нової війни! Вбережи дітей, матерів, Україну від такої страшної, непоправної трагедії! Почуй нас, Господи, ми ж ді-ти твої…».
Щороку воїни-«афганці» Заставнівщини відвідують могили своїх по-братимів, щоб вшанувати їх пам’ять, обняти згорьованих матерів, запа-лити свічку, прочитати молитву… Вони небагатослівні. Лише видно, як на мужніх обличчях напружуються м’язи, міцно стискаються кулаки. Сивочолі, зранені, вони все ще не можуть забути ту, прокляту війну. Чи не щоночі відчуваючи на собі приціл «духів», вони виходять із ото-чення. Перед очима – підірваний бензовоз і пошматоване тіло товари-ша…
Біля пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам у райцентрі відбувся мі-тинг, присвячений 23-й річниці виведення військ із Афганістану. У ньому взяли участь заступник голови райдержадміністрації В. Копчук і голова районної організації УСВА В. Стецюк. Учасники мітингу вша-нували хвилиною мовчання пам’ять тих, хто не повернувся із поля бою, і тих, хто вже у мирні дні помер від хвороб і ран.
Курсуючи від села до села, від могили до могили фотокореспондент Олександр Остапович намагався зафіксувати найбільш хвилюючі миті. Усі ми молилися, зверталися до Всевишнього: «Боже великий, Боже милостивий, не допусти нової війни! Вбережи дітей, матерів, Україну від такої страшної, непоправної трагедії! Почуй нас, Господи, ми ж ді-ти твої…».
Майя КАЛИН.