Разом ми – сила

30 вересня відбулося засідання Правління  Української  Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), на якому  розглянуто   наступні питання порядку денного:
– про ротацію у складі Правління УСВА;
–  результати і наслідки протестної акції 20 вересня 2011 року та відпрацювання стратегії дій Спілки в умовах співпраці з владою;
– про хід переговорного процесу з доопрацювання законопроекту № 9127 «Про гарантії держави щодо виконання рішень судів»;
– позиція УСВА щодо участі у форумі громадських організацій, який проводить ВГО «Ніхто, крім нас» 14 жовтня 2011 року;
– різне.
Голова Правління УСВА С. В. Червонописький підбив підсумки проведеної всеукраїнської акції, доповів про її результати і висловив вдячність  членам  організації, які брали в ній участь. Сергій Васильович також розповів про хід переговорного процесу, який веде робоча група, створена на вимогу учасників акції, і його результати.
Головним досягненням цих переговорів стало підписання головою УСВА С. В. Червонопиським і Прем’єр-міністром України М. Я. Азаровим  Меморандуму «Про взаємодію і співробітництво між  Кабінетом Міністрів України та   Українською  Спілкою ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)».   На підписанні Меморандуму, що відбулося  у Кабінеті Міністрів України, були присутні  віце-прем’єр-міністри, представники міністерств і відомств, члени Правління УСВА.
Переважна кількість пунктів Меморандуму стосується не тільки ветеранів Афганської війни, а й більшості малозахищених верств населення України. У присутності  членів Правління УСВА і представників Кабміну під час підписання Меморандуму сторони домовилися, що він є «живим» документом, який   удосконалюватиметься  під час спільної роботи.
На Правлінні  обговорено позиція щодо запланованого  ВГО «Ніхто, крім нас» форуму  громадських організацій. Учасники  висловили своє негативне ставлення до цієї зустрічі й запропонували провести роз’яснювальну  роботу в територіальних організаціях УСВА.
На останній звітно-виборній  конференції Київської обласної організації УСВА головою знову обрано В. М. Красулю, і згідно зі Статутом він ротований  до складу Правління. Учасники засідання обговорили різні питання діяльності Спілки і прийняли відповідну постанову.  

Прес-служба УСВА.

МЕМОРАНДУМ
 про взаємодію і співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Українською Спілкою ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

І. Кабінет Міністрів України бере на себе такі зобов'язання:
1.    Підтримати пропозицію щодо виключення розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" з проекту Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (реєстраційний номер 9127).
2.    Забезпечити соціальні виплати, надання пільг, гарантій та виплату компенсацій у розмірах, не менше, ніж ті, що фактично виплачуються (надаються) на дату підписання Меморандуму.
3.    Вжити у встановленому порядку заходів щодо збільшення у 2012 році:
прожиткового мінімуму для осіб, що належать до основних соціальних і демографічних груп населення, мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком шляхом проведення індексації не менш як на показник інфляції 2012 року;
основного розміру пенсій інвалідам війни на 20 відсотків порівняно з 2011 роком;
розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання членам сімей загиблих (тих, що пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на 30 відсотків порівняно з 2011 роком;
розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання членам сімей померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни на 23,5 відсотка порівняно з 2011 роком;
розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання членам сімей померлих учасників бойових дій, учасників війни, партизанів і підпільників на 30 відсотків порівняно з 2011 роком;
до 5 травня розміру щорічної грошової допомоги інвалідам війни, учасникам бойових дій, учасникам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на 20 відсотків порівняно з 2011 роком і встановлення на цьому ж рівні розміру допомоги інвалідам війни, учасникам бойових дій, учасникам війни, особам, на яких поширюється дія зазначеного Закону, учасникам військових конфліктів на території інших держав;
обсягу видатків на забезпечення інвалідів України технічними та іншими засобами реабілітації на 155,5 млн. гривень, або на 43 відсотки порівняно з 2011 роком.
4.    Затвердити за погодженням з громадськими організаціями ветеранів війни Порядок розподілу санаторно-курортних путівок до санаторно-курортних закладів Міністерства соціальної політики та Міністерства охорони здоров'я.
5.    З метою забезпечення подальшої взаємодії щодо вирішення протягом п'яти років питань соціального захисту ветеранів війни, опрацювання пропозицій стосовно удосконалення законодавства з урахуванням збільшення розмірів соціальних виплат, які передбачено здійснити у 2012 році, розгляду питань щодо визначення джерел додаткових надходжень до бюджетів усіх рівнів і бюджету Пенсійного фонду утворити Консультативну раду з представників центральних органів виконавчої влади та громадських організацій ветеранів війни (далі — Консультативна рада).
Затвердити протягом трьох тижнів Положення про Консультативну раду за погодженням з громадськими організаціями ветеранів війни.
6.    З метою покращання роботи громадських організацій ветеранів війни провести аналіз стану виконання статті 20 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині надання фінансової підтримки на загальнодержавному та місцевих рівнях.
II. Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) бере на себе зобов'язання:
1. Брати участь у роботі Консультативної ради.
2. З метою зниження рівня соціальної напруги серед ветеранів війни провести відповідну інформаційно-роз'яснювальну роботу серед зазначеної категорії громадян щодо положень Меморандуму.
3. Проводити моніторинг пропозицій, що подаються ветеранами війни, та своєчасно вносити їх на розгляд Консультативної ради для підготовки проектів відповідних рішень.
ІІІ. Строк дії  Меморандуму та внесення змін до нього:
1.    Меморандум набирає чинності з дня його підписання Сторонами і діє протягом п'яти років.
2.    Сторони за взаємною домовленістю можуть вносити до Меморандуму зміни, які оформляються окремими протоколами і становлять невід'ємну частину Меморандуму.
3.    Сторона може припинити виконання умов Меморандуму, відіславши іншій Стороні письмове повідомлення про такий намір за шість місяців до передбачуваної дати припинення дії Меморандуму.
4.    Припинення дії Меморандуму не впливає на стан і строки здійснення заходів, які не завершені на момент припинення його дії.
5.    У разі коли жодна із Сторін не повідомить іншій Стороні про намір припинити дію Меморандуму, його дія продовжується на один рік.
6.    Узгодження окремих положень Меморандуму здійснюється шляхом проведення переговорів і консультацій між Сторонами.
На підтвердження викладеного Меморандум підписали уповноважені особи:

Від Кабінету Міністрів України
Прем'єр-міністр України
М. АЗАРОВ.

Від Української Спілки ветеранів
Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)
Голова
С. ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ.

Бойове братерство міцнішає  з роками

На базі відпочинку Одеської обласної спілки ветеранів Афганістану «Шураві» зустрілися бойові побратими, які служили і воювали у десантно-штурмовому батальйоні у складі 66-ї окремої мотострілецької Виборзької Червоного Прапора, орденів Леніна, Олександра Невського бригади (в/ч п.п. 93992) упродовж 1980–1989 років.
На зустріч прибули ветерани з України, Росії, Білорусі, Молдови та інших країн.  Організацією та розміщенням гостей займався Володимир Гурніцький, допомагали  Петро Канак, Дмитро Кожем’яка, Олександр Семеренко, Олександр Гончаренко. Серед ветеранів, які приїхали на базу, заступник командира 66-ї ОМСБр генерал-майор Володимир Тимофійович Барабаш (1984–1986 р.р.), командир ДШБ Володимир Борисович Баришніков, начальник штабу ДШБ Геннадій Леонідович Кучко, командир взводу розвідки Сергій Іванович Степаненко та інші офіцери і солдати, які прославили бойовий шлях батальйону у роки Афганської війни.
Треба було бачити ту атмосферу бойового братерства – обійми до болю, сльози радості в очах, адже зустрілися друзі, які не бачилися понад тридцять  років.
Увечері був святковий стіл із шашликами. Друзі розповідали про бойові подвиги десантників, був традиційний третій тост, яким вшанували пам’ять загиблих на війні та померлих після неї.
Господарі організували для гостей дискотеку, адже з багатьма ветеранами приїхали дружини, діти і онуки. Та все ж таки більшості було не до дискотеки, бойові побратими до ранку згадували  молодість, на роки якої  випала війна, розповідали про те, як у подальшому склалося життя.
Уранці всі учасники зустрічі вишикувалися  в єдиному строю для привітання і вручення знамен, нагород, почесних грамот і подарунків тим, хто прославив бойовий шлях ДШБ у Афганістані та в мирний час. Організатори  вручили  усім ветеранам пам’ятні вимпели з написом «ДШБ 66 ОМСБр». Вокально-інструментальний гурт «Долг» Тернопільської обласної організації УСВА співав про Афганську війну, про життя воїнів-інтернаціоналістів.
Бойові побратими із святковим настроєм,  обмінявшись адресами, дисками з піснями і сфотографувавшись на пам’ять, роз’їхалися по домівках із надією про нові  зустрічі.

Леонід ГОРОЩУК,
учасник бойових дій в Афганістані.

Дата
Вшанували ветеранів

У Чернігові відбулося святкування  68-ї річниці  визволення міста від фашистських загарбників і 70-ї річниці  початку партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни.
Заходи розпочалися мітингами і покладанням квітів до  меморіалів полеглим у роки Великої Вітчизняної  і Афганської війн. В урочистостях з вшанування пам’яті загиблих героїв  взяли участь керівництво області й міста, представники ветеранських організацій, воїни-інтернаціоналісти, члени сімей загиблих  військовослужбовців,  учнівська молодь.
Члени президії   Чернігівської міської організації УСВА відвідали Миколу Михайловича  Булаша (на знімку),  який у роки Великої Вітчизняної війни був командиром кулеметного взводу. У листі-подяці, що він отримав  за участь у прориві оборони противника через річку Прип’ять на Волині, відзначені  його вдале командування і особиста хоробрість. Перемогу Микола Булаш зустрів у Берліні, був нагороджений медаллю «За відвагу». Наполегливий і цілеспрямований, колишній фронтовик здобув вищу освіту і протягом 36 років працював викладачем економічних дисциплін у Чернігівському кооперативному технікумі. І зараз ветеран у строю. Несе правду про ту страшну війну і бажає всім мирного неба й щасливого життя без війн і втрат.
На зустрічі у міський організації УСВА Алла Запорожець-Фігура розповіла про нелегкі будні в партизанському загоні «За Батьківщину», під захистом  якого були партизанські родини. Командував загоном Герой Радянського Союзу Микола Дмитрович Симоненко. Війна не пощадила жодної близької їй людини. Батьки загинули на фронті, рідні померли від ран після війни. Ця дивовижна жінка, пройшовши колами пекла, не могла сидіти вдома, склавши руки і спокійно чекаючи старості, тому очолила первинну громадську ветеранську організацію «Діти партизанів і підпільників міста Ніжина», а також Ніжинський міськрайонний комітет сімей військовослужбовців, загиблих в Афганістані. Вона мати померлого сина-«афганця».
З подарунками прийшов на зустріч з воїнами-інтернаціоналістами і сім’ями загиблих у Афганістані  не байдужий до чужого горя депутат міської ради Олександр Володимирович Шкурат.  Він почесний президент благодійного фонду імені двічі Героя Радянського Союзу Олександра Молодчого, лауреат міжнародних премій імені Миколи Гоголя, Пантелеймона Куліша і Григорія Сковороди за меценатську діяльність.
Олександр Шкурат багато років опікується благодійними організаціями. Так його виховували бабуся з дідусем. Тому і став депутатом, щоб допомагати людям. Дуже шанує фронтовиків, адже, як історик, знає, якою тяжкою ціною дісталася нам Перемога. Важливо, щоб це усвідомлювали і наші діти. Тому зараз надзвичайно велике значення має військово-патріотичне виховання. Олександр Шкурат переконаний: будуть наші діти і онуки патріотами – Україна матиме майбутнє! Нам необхідно навчитися поважати себе.
 Члени президії міської та районної організацій УСВА Олександр Трищокін, Леонід Грицишин, Олександр Марцинкевич висловили  найкращі  побажання здоров’я, миру і добра. А потім учні середньої школи №3, ліцею № 22 і четверокурсники Чернігівського музичного училища виступили з концертом. Звучали пісні воєнних років, твори Моцарта і Андерсена. Мелодії Мирослава Скорика виконала солістка оркестру Дар’я Шевченко – племінниця загиблого в Афганістані Олега Шаповала.
Після концерту дітям вручили книгу «Помните нас» про воїнів-чернігівців, які загинули в Афганістані, під редакцією Якова Ковальця, документальну книгу-реквієм Юрія Русанова і Лариси Мухіної «...А превратились в белых журавлей», солодощі.
Усіх зачарувала виставка художньої вишивки заслуженого майстра народної творчості України Агнеси Ляшенко, а також членів  сімей загиблих  – Валентини Верені (макраме), Ганни Добровольської, Лариси Кожар (художня вишивка),  картини стрічками учасниці афганських подій Олександри Старикової.

Зустріч подарувала незабутні години тепла і приємних хвилювань, надала можливість  згадати і вшанувати ветеранів Великої Вітчизняної та Афганської війн, поринути у прекрасний світ краси.

Лариса КОЖАР,
голова комітету сімей загиблих військовослужбовців в Афганістані
при  Чернігівському обласному відділенні УСВА.

---

Людина і час
Оголений нерв Афгану

Минулий рік, який офіційно було названо ветеранським і  для такої категорії співвітчизників мало б робитись чимало благих справ, завершився звично, без зайвого галасу.  Іронічний факт, але саме для людей, які пройшли пекельне чистилище Афгану  і нині  складають більшість серед учасників бойових дій, є соціальним ядром ветеранських організацій, той  рік, як завжди, ніякої особливої суспільної уваги й державної підтримки не приніс. Хоча, якщо зважити на виборчі миттєвості, то обіцяно було чимало. 
А нині ніби знову не до того, що війна в Афганістані залишила багато проблем, зокрема й інвалідів, забезпеченості житлом її ветеранів, якісного лікування, суспільної уваги до тих, хто пережив тяжкі випробування долі.
 «Афганці» – ніби оголений нерв нашого суспільства. У цьому переконані мешканці села Чотирбоки, що на Шепетівщині, воїни-інтернаціоналісти ВасильТихонюк і Сергій Миклащук. Ветеранів-«афганців» поєднує чимало спільного. Зараз мешкають в одному селі, їм випали випробування Афганом, який досі відлунює інвалідністю, навіть довелося служити в одній частині. А зараз вони, як і всі ветерани Шепетівської «афганської» спілки, роблять усе можливе, щоб підтримати  тих, хто скалічений Афганістаном, хто й досі оплакує вбитих чужою війною синів, батьків, наречених...
Це саме  той випадок, коли минуле спонукає до пам'яті, яка була б застереженням для нащадків.
Для Василя  Тихонюка його життєва нива починалась далеко не ратною. Він сам родом з Ленковець, збирався присвятити себе культосвітній справі. Маючи за плечима музичну освіту, навіть встиг покерувати духовим оркестром. А далі – військова служба і пов'язані з нею спогади. Ще й досі Василю Анатолійовичу пам'ятний 1982 рік: перші кроки новобранців у Славуті, муштра у Кушці та навчальний  підрозділ у Ашхабаді. Як і місце служби в ДРА – місто Шинданд.
Як він згадує, найперше враження було від вигляду бійців, яких довелося побачити, прибувши на місце служби. Поповнення, яке зійшло з літака, зустрів різкий березневий вітер, сіре довкілля. Моторошно було, зізнається. Та найважче було згодом. Йому, оператору-навіднику БМП танкового  полку, доводилося  брати участь практично в усіх військових заходах. Зазнав  поранення ноги.
–  Афганський Шинданд став місцем служби і двоюрідного брата Петра Чалого, – згадує співрозмовник. – Це сталося  десь через півроку мого перебування в Афгані. Нелегка йому випала доля. Після поневірянь на чужині він брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а невдовзі й помер, – зітхає Василь Анатолійович.
До речі,  зимової пори,  на Різдво він святкує день народження. Й дорога додому з Афгану, яка виявилася  дуже довгою й важкою (через обстріли не могли відбути), була у 1984 році зимовою.
А потім відкривалася нова  сторінка життя, яка, попри сподівання «афганця»  на краще, теж виявилася  нелегкою. Бо хоча й повернувся на рідну культурну царину, очолив будинок культури у Ленківцях, та згодом довелося шукати іншу роботу серед неспокійного ринкового життя...
Саме в цей час його ратне місце в Шинданді  зайняв  земляк Сергій Миклащук. Річ у тім,  що за деякий час замість танкового полку ця база стала місцем розташування окремого розвідувального взводу, де проходив службу хлопець з Чотирбок. До того Сергій  Миклащук після закінчення сільської школи  навчався водійському ремеслу в автошколі, пройшов «учебку» в Ленінакані. І ось черговий шепетівчанин, мовби переймаючи естафету від земляків, торував стежки Афгану, брав участь у вилазках, патрулюванні, прикривав своїх від душманських куль.
Йому, кулеметнику, дісталась особлива «порція» витривалості. Адже при екіпіруванні вагою сорок  кілограмів у складі розвідувальної групи доводилося проходити десятки кілометрів гористою місцевістю, як мовиться, без перекурів. Під час однієї з засідок  Сергій Миклащук зазнав поранення. А далі, на додачу, не оминули його і контузії...
Служба  затягнулася  на три місяці. І, звісно ж, радості не було  меж, коли нарешті мчав додому. Ще й досі Сергій Васильович не може без усмішки згадувати той день, коли нарешті дістався до рідних Чотирбок...
Здається, відтоді  непомітно спливли кращі роки життя. В обох ветеранів є сім'ї, виховали  по двійко дітей. Прагнуть не сидіти, склавши руки, хоча мають можливість бути на пенсії – все ж інваліди третьої групи.
– Не хочеться бути у держави на шиї, – каже Василь Анатолійович. Він давно зайнявся підприємницькою діяльністю: взяв в оренду землю, переробляє збіжжя у млині. – Та, на жаль, декларовані пільги, які б мали підтримувати нас, комусь стали заважати. Такі, виявляється, парадокси нашого життя...
А зараз уже й здоров'я не те – роки беруть своє. Та й багатьом пережита війна часто нагадує про себе: серед «афганців»  дедалі більше стає інвалідів. Отож стараємось підтримувати зв'язки, допомагати один одному – це допомагає вижити. Не жаліємось на долю, бо після того, що довелося зазнати, не до нарікань...

Володимир  ПИПИЧ.

Пенсійна реформа: що змінилося

1 жовтня світ відзначив День людей похилого віку, а для українців ця дата стала початком відліку нового пенсійного законодавства. 10 вересня 2011 року Президент України підписав ухвалений 8 липня  Закон України № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Згідно із цим законом усі пенсії, призначені до набрання ним чинності, продовжують виплачуватись у встановлених розмірах, без будь-яких обмежень, у тому числі й працюючим пенсіонерам.

Крім того, ухвалений закон передбачає:
 – встановлення максимального розміру пенсії на рівні 10 прожиткових мінімум і в для непрацездатних громадян (з 1 жовтня 2011 року – 7840 грн.). Обмеження пенсії максимальним розміром не поширюватиметься на раніше призначені пенсії;
 – поступове, протягом 10 років – по півроку за рік, підвищення пенсійного віку для жінок до 60 років.
Пенсійний вік для осіб, які працювали на роботах зі шкідливими умовами праці, для жінок, що виховали 5 і більше дітей або дітей-інвалідів, учасників бойових дій, ліліпутів і карликів, а також інвалідів зору першої групи, не підвищується;
– поступове, протягом 10 років – по півроку за рік, підвищення віку для призначення державної соціальної допомоги жінкам, які не набули права на пенсію до 63 років;
– врахування зарплати для обчислення пенсії за 60 місяців до 2000 року лише за бажанням особи;
– підвищення мінімального страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, з 5 до 15 років;
– збільшення страхового стажу, необхідного для призначення мінімальної пенсії за віком і для підвищення пенсії за понаднормовий стаж для нових пенсіонерів: жінкам – з 20 до 30 років, чоловікам – з 25 до 35 років;
– зменшення необхідного страхового стажу для призначення пенсії особам, які стали інвалідами, та диференційоване підвищення необхідного стажу до 10 (15) років залежно від групи та віку встановлення інвалідності;
– пенсія особам, звільненим у зв'язку зі скороченням штатів, призначатиметься при наявності страхового стажу 30 років у жінок і 35 років у чоловіків;
– встановлено одноразову допомогу в розмірі 10 призначених пенсій при виході на пенсію працівникам бюджетної сфери (освіти, культури, охорони здоров'я, соціального захисту);
– змінено максимальну величину бази нарахування єдиного внеску з І5 до 17 мінімальних заробітних плат (з 1 жовтня – 16 745 грн.).
Зміни в порядку призначення та перерахунку пенсій:
– для призначення пенсії враховується середня заробітна плата по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а для перерахунку пенсії – середня заробітна плата, з якої призначено (перераховано) пенсію;
– із заробітку для обчислення пенсії надано можливість виключати періоди догляду за дитиною до трьох років, за інвалідом першої групи, престарілим або дитиною-інвалідом, періоди строкової військової служби;
– працюючим пенсіонерам перерахунки пенсії у зв'язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму будуть здійснюватись тільки після звільнення з роботи;
– пенсії за вислугу років будуть перераховуватися з урахуванням відпрацьованого страхового стажу після досягнення пенсійного віку;
– особам, яких звільнено за скороченням штатів і яким призначено пенсію за віком за 1,5 року до досягнення ними пенсійного віку, виплата призначеної пенсії в разі їхнього працевлаштування припиняється;
– зміни в порядку обчислення заробітку для призначення пенсії для осіб, які отримували допомогу у зв'язку з безробіттям:
– за період отримання допомоги у зв'язку з безробіттям враховується мінімальна зарплата;
– періоди безробіття виключаються із заробітку при оптимізації.
Щодо спеціальних пенсій:
– зменшення розміру пенсії з 90 до 80 відсотків від заробітної плати для "спеціальних" пенсій (держслужбовці, науковці, депутати, судді, прокурори, журналісти, митники, дипломати, помічники народних депутатів, працівники Кабінету Міністрів, Нацбанку, органів місцевого самоврядування та судової експертизи);
– обмеження заробітку для призначення пенсії народним депутатам, суддям, прокурорам, військовослужбовцям сумою заробітної плати, на яку нараховується єдиний соціальний внесок, як для інших категорій пенсіонерів;
– призначення дострокових пенсій народним депутатам у разі закінчення їхніх депутатських повноважень не за два роки до досягнення пенсійного віку, а за півтора, як термін, що застосовується для інших категорій пенсіонерів;
– підвищення пенсійного віку для чоловіків, що працюють на державній службі, – до 62 років, починаючи з 2013 року, поступово, по півроку за рік;
– підвищення граничного віку перебування на державній та дипломатичній службі або на службі в органах місцевого самоврядування до 60 років для жінок і 62 років для чоловіків та ліквідація інституту продовження перебування на службі. Чоловіки, перебування на службі яким продовжено до набрання чинності законом більш ніж до 62 років, залишаться на службі до закінчення такого продовження;
– збільшення страхового стажу, необхідного для призначення спеціальних пенсій: жінкам – з 20 до 30 років, чоловікам – з 25 до 35 років;
– поетапне (протягом 10 років) збільшення необхідного стажу роботи (з 20 до 25 років вислуги та з 10 до 15 років на посадах прокурорів і слідчих прокуратури) для призначення їм пенсії за вислугу років;
– для обчислення заробітку при призначенні пенсії прокурорам враховуватимуться надбавки та інші виплати за 60 місяців (виключено можливість врахування за 24 місяці);
– зниження необхідного страхового стажу для науковців-інвалідів з 30/35 до 15 років, як це передбачено для всіх інших інвалідів;
– у період роботи пенсіонери, які отримують «спеціальні» пенсії, отримуватимуть пенсію на загальних підставах.
Цей порядок виплати не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію та які влаштувалися на роботу до 1 жовтня 2011 року;
– передача Пенсійному фонду призначення і виплати довічного грошового утримання суддям Конституційного суду України, Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів (зараз призначаються цими судами).
Щодо військових пенсій:
– запроваджено календарне обчислення вислуги років для визначення права на пенсію військовим. Пільгове обчислення залишається для визначення розміру пенсії;
– поступове, протягом 10 років, збільшення необхідної вислуги років для призначення пенсії з 20 до 25 років;
– збережено порядок пільгового обчислення вислуги років і граничної вислуги для визначення права на пенсію в межах 20 років для льотчиків і підводників;
– зменшення розміру пенсії з 90 до 80 відсотків від грошового забезпечення;
– при звільненні військовослужбовця зі служби за станом здоров'я виплату одноразової допомоги (у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за кожен рік служби) провадити незалежно від тривалості служби, а іншим – при наявності 10 років календарної вислуги.
Зміни щодо відстрочення виходу на пенсію:
– змінено механізм підвищення розміру пенсії при відстроченні терміну виходу на пенсію:
– при відстроченні до 5 років пенсії підвищуються на 0,5% за кожен місяць роботи після досягнення пенсійного віку;
– понад 5 років – на 0,75%;
– відстрочення виходу на пенсію здійснюватиметься за вибором особи без обов'язку звернення до пенсійних органів про відстрочення виходу на пенсію при досягненні пенсійного віку.
Компенсаторні заходи:
– на період підвищення віку пенсія жінок збільшуватиметься на 2,5% за кожні півроку більш пізнього виходу на пенсію. За 10 років розмір пенсії може зрости на 25 відсотків;
– протягом перших трьох років добровільний вихід на пенсію жінок при досягненні 55 років за таких умов:
– наявності не менш як 30 років страхового стажу;
– звільнення з роботи (у випадку подальшого працевлаштування припиняти виплату пенсії на час роботи);
– зниження розміру пенсії на 0,5% за кожний місяць більш раннього виходу на пенсію, з можливістю відновлення повного розміру пенсії при працевлаштуванні до досягнення пенсійного віку або за добровільної відмови від отримання пенсії після досягнення пенсійного віку.
Запровадження другого рівня пенсійної системи:
– накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування буде запроваджена з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України;
– учасниками цієї системи будуть особи, яким на дату запровадження системи виповнилося не більше 35 років;
– розмір страхового внеску на дату запровадження системи передбачається встановити в розмірі двох відсотків із подальшим його щорічним підвищенням на один відсоток до досягнення семи відсотків;
– адміністрування страхових внесків накопичувальної системи здійснюватиметься через Пенсійний фонд України.
Через два роки після запровадження сплати страхових внесків до накопичувальної системи її учасники матимуть можливість спрямувати свої пенсійні кошти до обраного недержавного Пенсійного фонду.

---

Звичайний хлопець у військовій польовій формі  із задумливим  і наповненим  якимось прихованим болем поглядом зустрічає мешканців і гостей Межової на вході до центрального районного парку  імені Ватутіна. Це зображення на обеліску, що днями з’явився тут, поруч з меморіалом воїнам, загиблим у Великій Вітчизняній війні. Над воїном летять бойові вертольоти, на задньому плані  гірською ущелиною йдуть бойові машини… І цифри – 1979–1989…
Кожному одразу стає зрозуміло, що це пам’ятник воїнам-«афганцям». На іншій стороні обеліску викарбувано імена, відомі майже кожному жителю Межівщини – від школярів до ветеранів. Імена наших земляків, загиблих під час Афганської війни: Володимир Ярмош, Михайло Яровий, Віктор Шевченко, Світлана Дорош.
Відкриття пам’ятника стало, без перебільшення, знаковою подією для  району і відбулося  під час святкування дня селища і 68-ї річниці визволення його від фашистських загарбників. Бажаючих стати свідками урочистої миті зібралося чимало,  аби особисто віддати шану честі, доблесті та відвазі воїнів-«афганців». Розділити з межівчанами урочисту мить приїхали народний депутат, учасник бойових дій генерал-лейтенант Ю. П. Самойленко, голова Дніпропетровського обласного об'єднання УСВА В. М. Волошин,   гості з сусідніх  районів.
Право відкрити пам’ятник надано голові Межівської районної організації УСВА М. І. Скочку  і мамі загиблого воїна-«афганця» Марії Захарівні Ярмош. Привітали воїнів-інтернаціоналістів і всіх мешканців району із цією урочистою подією перший заступник голови райдержадміністрації П. В. Скляренко, голова районної ради П. О. Халимендик,  селищний голова В. М. Василенко.
Звертаючись до присутніх, народний депутат Ю. П. Самойленко відзначив, що знаменним є той факт, що пам’ятник відкривається в річницю визволення Межівщини від фашистських загарбників.
– Тут сьогодні присутні  представники підростаючого покоління. На прикладі вашого життя, шановні ветерани Афганської війни,  вашого історичного подвигу їм потрібно так само навчитися любити свій рідний край, свою землю, щоб у потрібний час, як і ви, стати на її захист, – наголосив Юрій Павлович.
Голова  районної організації УСВА М. І. Скочко  щиро подякував усім, хто не залишився байдужим і допоміг у спорудженні  пам’ятника. Треба сказати, що його відкриття стало можливим завдяки наполегливості й цілеспрямованості районної організації ветеранів Афганістану, яка доклала максимум зусиль для досягнення позитивного результату.  Навколо цієї благородної справи об’єдналася мало не вся громада.  Це керівники району, депутати райради, керівники сільгосппідприємств, приватні підприємці,  школи, дитячі садки, жителі Межівщини.
– На жаль, із тієї війни повернулися  не всі. Але воїн живий доти, доки жива пам'ять про нього. Цей пам’ятник – ще одне свідчення того, що наша пам'ять про тих, хто загинув на афганській землі, жива і  завжди житиме у наших серцях, – наголосив голова Дніпропетровського обласного об'єднання УСВА  В. М. Волошин.   
Освятив пам’ятник настоятель Свято-Успенського храму протоієрей отець Віталій.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять тих, хто віддав своє життя у кровопролитній Афганській війні, навіки увійшовши у безсмертя. До підніжжя пам’ятника лягли букети живих квітів.

---

В начале нового учебного года в  110-й раз распахнул свои двери Мариупольский профессиональный металлургический лицей – одно из старейших учебных заведений города.  По традиции первый учебный день начался торжественной линейкой, на которой была открыта мемориальная доска воинам-интернационалистам, участникам боевых действий в Афганистане  Павлу Сеущину, Николаю Дирксу, Игорю Садовничему.
Мемориальная доска на здании лицея существовала и ранее, но в 90-х вандалы сорвали ее, и вот теперь, спустя десятилетие, памятный знак  восстановлен. Инициаторами выступили администрация лицея и Общественная организация ветеранов-«афганцев» «Братство»  при активном участии Евгения Сорокина.
 Председатель Общественной организации воинов-интернационалистов «Долг»  меткомбината имени Ильича Александр Чепайкин вручил диплом директору лицея Лилии Яковлевой за многолетнюю плодотворную работу по патриотическому воспитанию учащейся молодежи. Он отметил огромное значение воспитательной деятельности в становлении личности представителей подрастающего поколения. Ведь задача педагогов – не только помочь студентам овладеть определенными умениями и навыками, но и воспитать достойных граждан демократического правового государства.
Для студентов-первокурсников был проведен урок мужества, на котором выступили представители общественных организаций воинов-интернационалистов, прозвучали песни военно-патриотической тематики в исполнении члена Мариупольского союза десантников Даниила Гунина, выпускника этого учебного заведения.

---

Из поэтической тетради
 «Как же мы от войны все устали…»

Кратко о себе. Горин Геннадий Николаевич, майор запаса. Служил в авиации в разных гарнизонах. В ДРА проходил службу в 1983–1985 годах в Джелалабаде и Гардезе. Награжден орденом «За службу Родине» третьей степени, медалями.
С нашей «афганской» газетой познакомился несколько лет назад. Это очень хорошо, что она существует. Давно пишу стихи. Все это, в основном, было для себя, семьи и друзей. В итоге накопилось около двух сотен стихов.

Возвращение

Утомленные солнцем в пути,
Мы летим в родные дали.
В свои двадцать и тридцать почти
Мы старее душою все стали.

Как нас встретит родная страна?
Мы ей клятву давали на верность.
Да и ждет ли девчонка одна,
Только прячу в душе свою ревность.

Рев моторов пьянит и бодрит,
И гляжу я на горы, что снизу.
«Вы прощайте, ребята, – твердит
Мое сердце, – я вас не увижу».

Может, мы и детей назовем
Вашим именем и не забудем,
Да и чарку ту третью нальем,
Только вас уже  с нами не будет.

Утомленные солнцем в пути,
Мы летим в родимые дали.
Только бог один может сказать,
Как же мы от войны все устали…


Минометный обстрел

Мне бы крылья, форсаж в сознанье,
Улетел бы я на свиданье,
И своих бы я повидал,
Это был бы получше бал…

Тут мины с неба вновь летят,
И вновь – кровавый звездопад,
И каждый знает наперед,
Куда какая упадет.

И «станкачи» с «КВ» все бьют,
И «шилки» с пушками живут.
А сверху вертолет идет,
Подарки «духам» раздает.

А трассеров тут – водопад,
И, в общем, «дух» тому не рад.
Тут весь «периметр» живет,
И «веселится» весь народ.

Седой мужик – еще пацан,
Еще ругаться не умеет,
А у него на теле ран –
Что доктор-лейтенант немеет.

В пыли, в поту, с какой-то раной
Я съел сейчас бы полбарана,
Но не консервов, им не рад,
Ими наелся тут наш брат.

Еще бы выпил полстакана
Я спирта чистого, а рана…
Пустяк, до свадьбы заживет,
Ей – тоже спирт, все тот же сорт.

Ну а потом затих весь гром,
Идем в землянку, тут наш дом,
И каждой клеточкой своей
Ты ощущаешь жизнь сильней.

Мне бы крылья, форсаж в сознанье,
Улетел бы я на свиданье,
И своих бы я повидал,
Это был бы получше бал…


Вот дела…

Пуля с «бура» пробила стекло
И попала в противогаз.
«Духу» явно не повезло,
Ведь была зенитка при нас.

Вновь засада, и так тепло,
Ожиданье уже прошло.
Вертолеты зашли на вираж,
«Поработайте» вы на нас.

А потом, закончив дела,
Вся колонна уже пришла.
Мы в ночи сидим у костра,
Тишина нас с собой увела.

Вот дела, так дела…
Небо светит алмазным огнем.
Мы в Афгане – ничья не взяла,
И замену мы ждем с нетерпеньем.

Дорога в «рай» 

Память вновь нас возвращает
В тот далекий дивный край,
Колокольчиком качает
И зовет всех тихо в «рай».

По проторенной дороге
Много нас ушло тогда.
Только, друг, ты нас не трогай,
Мы ведь грубы иногда.

В мирной жизни неуютно,
Все спешат, хотят успеть,
И поймать за хвост жар-птицу,
И куда-то улететь…

Все потребности простые,
От Парижа до Мальдив,
Чтоб денежки золотые…
И чтоб много было «див».

И толкают все друг друга,
Скушать вроде бы хотят,
Даже лучшая подруга,
Подавай ей «зимний сад».

Все, конечно же, непросто,
Все меняется, а жаль…
Просто жаль мне вас, ребята,
Есть одна дорога в «рай».


Нашей маме

В божий храм я сегодня войду
И поставлю там свечи.
Помолюсь я за всех
И старушку родную там вспомню.

Может, вспомнит о нас,
И там станет ей легче,
Ведь при жизни не часто
Пришлось ей детей всех видеть.

Говорила все мне, что не спится ночами,
Сердце бьется в груди, и сна нет опять…
«Как там дети мои, что не с нами?
Все ль в порядке у них, я же их мама».

Говорила, что сны ей плохие все снятся,
Почтальон не заходит, все мимо опять.
От сыночка нет писем, он старший,
Он в Афгане давно, он ушел воевать.

В божий храм я сегодня войду
И поставлю там свечку.
Маме, маме моей, было бы
Восемьдесят пять…

Может, вспомнит о нас
И станет ей легче,
Ведь при жизни не часто
Пришлось ей детей всех видеть…

Геннадий ГОРИН.