КУБОК ПАМ'ЯТІ ОЛЕКСАНДРА ЗАХАРЕВСЬКОГО |
У жовтні, уже двадцять один рік, водне плесо Осташівського ставу
прийняло учасників кубку з веслування на байдарках та каное пам'яті
нашого земляка, учасника війни в Афганістані, кавалера ордена Червоної
Зірки Олександра Захаревського. Проведений він уперше у 1990-му році з
ініціативи тренера Олександра, директора дитячо-юнацької спортивної
школи Владислава Грязнова та організаційної підтримки
воїнів-інтернаціоналістів Уманщини й міськвідділу з питань фізкультури і
спорту. Поступово змагання із місцевих набули всеукраїнського значення.
З кожним роком інтерес до кубку зростає, залучаючи все нові й нові
команди з різних куточків нашої держави. Ось і цьогорічний, турнір,
пройшов за участі кращих веслувальників з Умані, Києва, Вінниці та інших
міст України.
Впродовж двох десятків років змінювався формат проведення кубку, кількість учасників, та незмінною залишається його ідея — вшанування світлої пам'яті нашого земляка Олександра Захаревського та всіх тих, кого забрали піски далекого Афганістану. Бо ж відомо — людина живе доти, доки живе пам'ять про неї. Кожного року відкриття й закриття кубку проходять за участю воїнів-«афганців». Схиливши голови, вже немолоді чоловіки замирають у хвилині мовчання, діляться спогадами, спілкуються з молоддю. Завершуються змагання концертом патріотичної пісні, що вже традиційно виконує гурт „Рикошет" під керівництвом Георгія Апьонкіна.
У цьому році, окрім медалей та грошових винагород, юні спортсмени і їхні тренери отримали у подарунок примірники Книги пам'яті «Відлуння афганських гір». Участь у церемонії нагородження взяли очільник Ради воїнів-інтернаціоналістів Уманщини Олег Зайченко, начальник відділу з питань фізкультури і спорту Ольга Ремез, директор ДЮСШ Владислав Грязнов, дружина Олександра Захаревського Людмила та Олександр Попов, представник підприємства «Агропромресурси», за підтримки якого другий рік проводяться змагання. — Вже двадцять перший рік спільними зусиллями організації воїнів-інтернаціоналістів, міської влади, дитячо-юнацької спортивної школи та спонсорів відбувся кубок з веслування на байдарках та каное пам'яті Олександра Захаревського, — відзначив Владислав Грязнов. — Ці змагання, окрім загартування тіла, сприяють донесенню до юнаків і дівчат інформації про минуле нашого краю, про людей, які жили на цій землі, захищали її, примножували її славу. Щоб мати майбутнє, треба пам'ятати і шанувати своє минуле, яким би славетним чи болючим воно не було. З цієї ж метою в Умані влітку проводяться також змагання із веслування пам'яті уродженця Уманщини, Героя Радянського Союзу, одного з найвидатніших полководців Великої Вітчизняної війни Івана Черняховського та легкоатлетичний турнір на кубок Євгена Тищика — танкіста, який брав участь у визволенні Умані від фашистських загарбників. — Кубок Олександра Захаревського має дві нерозривно пов'язані складові: спортивну й патріотичну, — наголосив Олег Зайченко. — Ми ставимо за мету привернути увагу підростаючого покоління до спорту, до необхідності вести здоровий спосіб життя. Юні веслувальники отримують чудову нагоду у спортивній боротьбі проявити себе, набути необхідний досвід, подружитися, Також ці змагання — вияв пам'яті уманської громади про бойового товариша лейтенанта Олександра Захаревського. Він навчався в Умані, захоплювався греблею. Потім була служба в армії. Олександр сповна виконав свій патріотичний обов'язок, та, на жаль, йому не судилось повернутися додому. Але він назавжди залишиться з нами. І завдання нашої організації — робити усе, щоб пам'ять і про Олександра Захаревського, і про інших офіцерів та солдат, яких забрала Афганська війна, не згасла. Воїни-«афганці», напевно як ніхто інший, знає ціну життя, дружби, єдності, братерства. І сьогодні у мирному житті вони не втрачають уміння дружити, допомагати, співчувати, любити, чесно виконувати свій громадянський обов'язок. А ще — не залишається осторонь справи виховання підростаючого покоління, у чому знаходять підтримку багатьох небайдужих людей. У цьому, мабуть, і полягає спадкоємність поколінь, коли власним досвідом навчають, радять, застерігають, аби гірке минуле ніколи не повторилося.
Є.ПИЛИПЕНКО.
|