Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

   На околиці Києва, на мототреку «Пирогов» завершився восьмий міжнародний військово-патріотичний фестиваль «Даєш Київ!», присвячений 68-й річниці звільнення столиці України від фашистських загарбників під час Великої Вітчизняної війни. Вже традиційно, окрім виставки військової техніки та концерту фронтових пісень, організатори заходу — міжнародна громадська організація Київський клуб «Червона зірка» та національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка запропонували киянам та гостям столиці наблизитися до буремних тих часів.
    ...Умовні бойові дії розгорталися навколо добре укріпленого гітлерівського блокпосту на перехресті доріг, якими з Києва, під сильним натиском радянських військ, відступали війська Вермахту. Ось раптом на місці події з’являються передові механізовані частини Червоної Армії. Розуміючи всю стратегічну важливість цієї ділянки місцевості, командування обох сторін віддає наказ своїм військам за будь-яких умов утримати місцину. Тож фашисти прагнули не втратити своїх позицій, а червоноармійці намагались відкинути їх якомога далі від української столиці.
    Фактично це була реконструкція бою однієї з танкових бригад 5-го танкового корпусу, який був у складі 38-ї армії та вів наступ із Лютізького плацдарму в напрямку Пущі-Водиці. Завданням танкістів було обійти найсильніші центри спротиву гітлерівців у районі Виноградаря та Подола.
    Усі гості заходу із захопленням спостерігали за тим, як відбувається «кровопролитна» сутичка між фашистами та червоноармійцями. На радянські атаки війська Вермахту відповідали своїми не менш активними контр-атаками. В один із моментів умовного бою два радянські винищувачі прийшли на допомогу піхоті та артилерії й почали нищити гітлерівців з повітря. Раптом у небі з’явилися ще два літаки — це була фашистська авіація. Між ними зав’язався тривалий повітряний бій, в якому перемогу одержали червоноармійські авіатори. Тим часом на землі тривали артилерійські дуелі з ворогом, танкові прориви та кавалерійські обходи позицій ворога. Потрібно відзначити, що завдяки кінній розвідці, яка викрила ворожу позицію, наші війська одразу зайняли потрібну позицію та різко змінили хід бою на свою користь.
    Умови були максимально наближені до реальності: на полі бою постійно підривалися вибухові пакети, імітуючи розриви артснарядів. Санітари підбігали і надавали медичну допомогу пораненим. Тяжкопоранених евакуйовували до польового госпіталю. Нерідко справа доходила і до кривавого рукопашного бою. Всі присутні на власні очі могли побачити, якою ціною та в результаті яких зусиль 68 років тому був звільнений від фашистів Київ.

    — Саме цього і прагнули організатори заходу, — констатував президент клубу «Червона зірка» Олексій Шереметьєв. За його словами, для проведення цьогорічного фестивалю було залучено близько півтори тисячі людей із майже шістдесяти військово-історичних клубів України, Росії, Білорусі, Естонії, Литви, Чехії та інших країн.
Важливо, що підготовка до нього почалася заздалегідь. Насамперед, для максимально реального відображення тих подій ретельно вивчалися історичні факти та документи. Учасники реконструкції були в одностроях часів Великої Вітчизняної.
    — Ця реконструкція стала наймасштабнішою серед усіх реконструкцій боїв Другої світової війни на теренах СНД та усієї Европи, — запевняє Олексій Шереметьєв. — Це не гра, як дехто думає. Цією справою не займаються ті, хто просто полюбляє екотуризм. У підсвідомості кожного реконструктора передусім стоїть мета донести крізь роки до нас — нащадків легендарного і героїчного покоління, який подвиг здійснили наші предки. Ми маємо цим пишатися, — наголосив Олексій Шереметьєв.
    До речі, серед глядачів було чимало шкільної молоді, яка мала змогу дізнатися про події Великої Вітчизняної війни не тільки з підручників історії. Наприклад, учень початкових класів однієї зі столичних шкіл Єгор розповів, що найбільше його вразило те, що ворожа сторона була краще підготовлена та озброєна, ніж радянська, але наші були сильніші духом. Школяр переконаний, що прадіди-фронтовики — справжні герої!