У Керчі військовослужбовці, рада ветеранів, воїни-афганці, школярі,
представники міської ради поклали квіти до пам'ятників воїнам
Ельтигенського десанту та вшанували їхню пам'ять хвилиною мовчання.
— З 1 листопада по 7 грудня 1943 року на цій землі на смерть стояли
воїни-десантики 318-ї новоросійської гірськострілецької дивізії, 335-го
гвардійського стрілецького полку, 117-ї гвардійської стрілецької
дивізії, 142-го і 386-го окремих батальйонів морської піхоти й моряки
чорноморського флоту. Мало хто з них залишився живим, — згадує ветеран
Великої Вітчизняної війни Микола Тюгаєв.
Пригадував важкі бої і підполковник у відставці Іван Пічугін, — колишній командир окремої армійської штрафної роти, інвалід війни. За його словами, Керченсько- Ельтигенська операція 1943 року — одна з героїчних сторінок літопису як десантників, так і воїнів-штрафників.
Згідно з хронологією боїв, при форсуванні Керченської протоки у районі риболовецького селища Ельтиген був висаджений відволікаючий десант, а основні частини 58-ї окремої Приморської армії — на схід від Керчі. 192-га штрафна рота 316-ї стрілецької дивізії, 612-та окрема штрафна рота і 255-та бригади морської піхоти Новоросійської військово-морської бази, 3-й штрафний батальйон та інші штрафні частини у Керченсько-Ельтигенській десантній операцій, що проводилася з 31 жовтня по 11 грудня 1943 року, були задіяні для розвідки боєм за 10 днів(!) до початку операції.
У штормову ніч на 1 листопада 1943 року морський десант у складі бійців 612-ї окремої штрафної роти, полків 318-ї Новоросійської стрілецької дивізії форсував Керченську протоку в районі Ельтигена, зайнявши невеликий плацдарм — 3 км по фронту й 1,5 км у глибину.
Фашисти, підтягнувши війська суходолом з Перекопу, а кораблі — з Феодосії, повністю блокували визволителів. На початку десант підтримував лише з повітря авіаполк По-2 майора Бершадської, який ночами доставляв на Ельтигенський плацдарм боєприпаси, продукти та медикаменти. Десантники стояли на смерть аж до 6 грудня 1943 року. Через щільність вогню було важко координувати дії підрозділів. Частини зазнавали значних людських втрат. З-понад 9000 бійців живими залишилися близько півтори тисячі.
Цей невеликий плацдарм на березі моря, який утримувався 40 днів, увійшов в історію під назвою «Вогненна земля». За вдяки неймовірними зусиллям лише група бійців під командуванням командира 318-ї Новоросійської дивізії полковника Ф. Гладко ва прорвала вороже кільце і з боєм оволоділа горою Мітрідат. На безіменній висоті залишилися лежати навічно 18 бійців взводу лейтенанта Шумського з 612-ї штрафної роти.
За бої на Ельтигенському плацдармі 61-му воїну присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Саме селище перейменоване на Героївське. Про те, що ця земля добре полита кров'ю героїв, говорить і сама історична назва «Ельтиген», що в перекладі з кримськотатарської означає «край героїв».
Згідно з хронологією боїв, при форсуванні Керченської протоки у районі риболовецького селища Ельтиген був висаджений відволікаючий десант, а основні частини 58-ї окремої Приморської армії — на схід від Керчі. 192-га штрафна рота 316-ї стрілецької дивізії, 612-та окрема штрафна рота і 255-та бригади морської піхоти Новоросійської військово-морської бази, 3-й штрафний батальйон та інші штрафні частини у Керченсько-Ельтигенській десантній операцій, що проводилася з 31 жовтня по 11 грудня 1943 року, були задіяні для розвідки боєм за 10 днів(!) до початку операції.
У штормову ніч на 1 листопада 1943 року морський десант у складі бійців 612-ї окремої штрафної роти, полків 318-ї Новоросійської стрілецької дивізії форсував Керченську протоку в районі Ельтигена, зайнявши невеликий плацдарм — 3 км по фронту й 1,5 км у глибину.
Фашисти, підтягнувши війська суходолом з Перекопу, а кораблі — з Феодосії, повністю блокували визволителів. На початку десант підтримував лише з повітря авіаполк По-2 майора Бершадської, який ночами доставляв на Ельтигенський плацдарм боєприпаси, продукти та медикаменти. Десантники стояли на смерть аж до 6 грудня 1943 року. Через щільність вогню було важко координувати дії підрозділів. Частини зазнавали значних людських втрат. З-понад 9000 бійців живими залишилися близько півтори тисячі.
Цей невеликий плацдарм на березі моря, який утримувався 40 днів, увійшов в історію під назвою «Вогненна земля». За вдяки неймовірними зусиллям лише група бійців під командуванням командира 318-ї Новоросійської дивізії полковника Ф. Гладко ва прорвала вороже кільце і з боєм оволоділа горою Мітрідат. На безіменній висоті залишилися лежати навічно 18 бійців взводу лейтенанта Шумського з 612-ї штрафної роти.
За бої на Ельтигенському плацдармі 61-му воїну присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Саме селище перейменоване на Героївське. Про те, що ця земля добре полита кров'ю героїв, говорить і сама історична назва «Ельтиген», що в перекладі з кримськотатарської означає «край героїв».
На зворотному шляху воїни-афганці, які поклали квіти до пам'ятників десантникам Ельтигена, вшанували пам'ять загиблих воїнів на висоті лейтенанта Шумського, поблизу Героївського.
Олександр ГЕОРГІЄВ
Керч
Керч
Народна Армія