"Третій Тост" №3(459), 2012 рік, лютий
Дорогі бойові побратими, шановні співвітчизники!

Від імені Української Спілки ветеранів Афганістану щиро вітаю з Днем вшанування учасників бойових дій на території інших держав і  23-ю річницею  виведення  військ з Афганістану.
Війна в Афганістані та інші зарубіжні конфлікти, в яких ми з Вами, виконуючи військову присягу, брали участь в єдиному бойовому строю, обпалили не тільки наші обличчя, але й наші серця. У пам’яті людській зберігається велика шана до воїнів, які проявили мужність, стійкість, відвагу і героїзм при виконанні солдатського обов’язку.
Нехай різного роду політикани по-своєму оцінюють ті події, важливо одне: ми були й назавжди залишимося  солдатами, які повністю виконали свій обов’язок перед Вітчизною і сьогодні продовжують традиції бойового братерства.
Війна в Афганістані та інші локальні військові конфлікти, де наші співвітчизники виконували з честю свою інтернаціональну місію, лиховісним смерчем пронеслися через долі тисяч українців, наших бойових побратимів та їхніх родин, обірвали й скалічили життя багатьох. Залишили глибокі незаліковані рани як на тілі, так і в душі кожного, хто повернувся з війни.
Українська Спілка ветеранів Афганістану вже понад двадцять років займається усім спектром питань соціального захисту ветеранів, учасників бойових дій. Реалізовує цілий ряд довгострокових програм щодо життєзабезпечення воїнів-інтернаціоналістів. Допомагає інвалідам реабілітуватись і знайти своє місце в мирному житті. Сприяє отриманню вищої освіти ветеранським сиротам. Займається військово-патріотичним вихованням української молоді. Віддає останню шану нашим бойовим побратимам, яких втрачаємо вже у мирний час.
На жаль, теперішній мирний час і ставлення влади для багатьох з нас стає набагато більшим випробуванням, аніж бої, через які ми пройшли. Байдужість чиновників усіх рівнів ранить і вбиває важче, аніж кулі ворогів на полі бою.
Ми більше не повинні дозволяти будь-кому так до себе ставитись. І нам у цьому ні на кого більше сподіватися й чекати допомоги  у вирішенні життєво необхідних питань, лише на власні сили і плече бойового побратима. Ми робили, робимо і будемо робити все від нас залежне, і нам усе вдасться!
Пам’ятаймо: разом ми – СИЛА!
Цього пам’ятного дня ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих бойових друзів. Вони навічно в нашому строю.
У цей святковий день ми вшановуємо усіх живих!
Бажаю Вам, дорогі бойові побратими,  сім’ям наших загиблих друзів, усім Вашим рідним і близьким міцного здоров’я, добробуту й злагоди, щасливого майбутнього, а головне – мирного неба над головою!
Сергій ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ,
голова УСВА.

«Афганці» відновили свою партію
Ветерани війни в Афганістані, які були ініціаторами та учасниками масштабного протесту під стінами парламенту 20 вересня минулого року, що закінчився штурмом приміщення Верховної Ради, відновили свою партію.
Рішення про відновлення Союзу ветеранів, інвалідів,  чорнобильців і «афганців» – СВІЧА оголошено у Києві на засіданні Правління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).
За словами голови УСВА Сергія Червонописького, «афганці» не бачать сьогодні в парламенті жодної політичної сили, яка б ефективно й повною мірою представляла і захищала інтереси ветеранів, учасників бойових дій, інвалідів і чорнобильців, усіх, хто самовіддано виконував свій обов’язок перед Вітчизною.
«Ми надіялись, що уже своє відвоювали. Тому до останнього використовували усі, так би мовити, мирні можливості для захисту інтересів як «афганців», так і всіх інших соціально незахищених категорій населення. Та влада нас не чує. І не тільки нас, вона глуха до всього українського народу, – сказав, коментуючи рішення про відновлення партії,  С. Червонописький. – Нас не пускали до Верховної Ради, щоб ми могли сказати все, що думаємо, дивлячись у вічі народним обранцям. Нас зупиняли загонами спецпризначення, закривали двері Верховної Ради на металеві засови.  Тоді ми зайдемо туди законним чином і ніхто нам не завадить! Але, зайшовши у Верховну Раду, ми вкажемо на вихід усім, хто там дуже засидівся, що аж забув, для чого його обирав народ».


Правління УСВА
2 лютого відбулося чергове засідання Правління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).
 
Розглянуто питання:
1.  Про ротацію у складі Правління.
2.  План роботи УСВА на 2012 рік.
3. Підготовка і проведення урочистих заходів до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 23-ї річниці виведення військ з Афганістану.
4.  Про громадсько-політичну ситуацію в Україні.
5. Про вибори делегата на IV з’їзд Міжнародного Союзу громадських об’єднань «Громадський Комітет ветеранів війни».
6. Різне: про участь УСВА в міжнародній співпраці; обговорення проекту   положення про визначення кращих  територіальної та місцевої організацій УСВА.
У роботі Правління взяли участь голова Державної служби у справах інвалідів та ветеранів України В. О. Маслаков і голова Ревізійної комісії УСВА Ю. В. Виноградов.
До складу Правління введено обраного 20 січня на звітно-виборній конференції голову Київської обласної організації УСВА І. І. Коваля, а до складу Президії УСВА – радника Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, члена Правління В. І. Аблазова.  
Про план роботи УСВА на 2012 рік, який складається із заходів, запланованих  територіальними організаціями на поточний рік, доповів заступник голови УСВА О. І. Міхнюк. Річний  план роботи затверджено в цілому.
Про хід підготовки і проведення урочистих заходів до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 23-ї річниці виведення  військ з Афганістану розповів голова Держслужби у справах інвалідів та ветеранів В. О. Маслаков. Також він відповів на численні запитання членів Правління щодо забезпечення житлом інвалідів війни у 2011 і 2012 роках, про роботу Держслужби  і заходи, передбачені урядом на 2012 рік. 
Голова УСВА С. В. Червонописький доповів про громадсько-політичну ситуацію в Україні, детально проаналізував хід виконання з боку держави підписаного 30 вересня 2011 року Меморандуму між УСВА і урядом України. Голова Спілки відзначив, що в цілому «афганці» змогли відстояти належне соціальне забезпечення 16 незахищеним категоріям населення країни. Та, водночас, незважаючи на категоричний спротив, влада у прийнятому на 2012 рік держбюджеті знову взяла на себе керування соціальними гарантіями «залежно від наповнення бюджету».
Окремим пунктом розглянуто питання поновлення Української партії Справедливості – Союзу ветеранів, інвалідів, чорнобильців, «афганців» (УПС–СВІЧА). Правління Спілки підтримало ідею відновлення партії, яка стане потужною силою захисту соціальних гарантій не тільки воїнів-«афганців», але і всього українського народу. З цього питання виступили голови усіх територіальних організацій УСВА. Майже без застережень вони однозначно підтримували поновлення партії в областях, містах і районах, наголошували, що вона повинна відстоювати соціально-політичні інтереси «афганців», ветеранів війни і всього населення країни на виборах 26 жовтня 2012 року.
Члени Правління одностайно обрали голову УСВА С. В. Червонописького делегатом на IV з’їзд Міжнародного Союзу громадських об’єднань «Громадський Комітет ветеранів війни», який відбудеться 16 березня у Москві.
Голова УСВА,  який є керівником робочої групи Постійної Комісії Всесвітньої Федерації ветеранів війни по Східній Європі,  доповів  результати  поїздки делегації Міжнародного союзу  «Бойове братерство» до  Франції  і  Сполучених Штатів Америки в рамках обміну досвідом між ветеранськими організаціями.
За рішенням Правління проект положення про визначення кращих територіальної та місцевої організацій УСВА буде розглянуто спочатку в організаціях на місцях, а потім обговорено і  затверджено на наступному засіданні Правління.
З усіх розглянутих питань винесено відповідні рішення Правління.
Член Президії В. І. Аблазов презентував свою нову книгу «Афганская арена.  Дипломаты и полководцы», видану за сприяння УСВА, і подарував  головам територіальних організацій.
Прес-служба УСВА.


В організаціях УСВА
Обрали нове керівництво
Відбулася позачергова VII звітно-виборна конференція  Київської обласної організації УСВА, у  роботі  якої взяли участь 58 делегатів з міських і районних організацій ветеранів Афганістану області. 
Розглянуто поточні питання життєдіяльності Спілки, дію підписаного Меморандуму на місцях, а також обрано керівництво організації. Головою Київської обласної організації УСВА одноголосно обрано І.  І. Коваля.
Обрано ревізійну  комісію у складі трьох осіб, її головою  став В’ячеслав Богданович Пірус. До складу правління введено голову Київської міської спілки ветеранів Афганістану Миколу Миколайовича Гончаренка.  
У роботі  конференції  брав участь заступник голови УСВА Олег Іванович Міхнюк.
Іван  Іванович Коваль народився 27  червня  1951 року  в  Жашкові  Черкаської  області. У 1968 році поступає в Полтавське  зенітно-артилерійське училище і після його закінчення  1971 року проходить військову службу на різних посадах у різних гарнізонах. Учасник бойових дій в Афганістані. З січня 1982 по вересень 1984 року – старший помічник командира зенітного дивізіону ППО (Шинданд), командир зенітного дивізіону  ППО 108-ї мсд (Баграм і Руха). У 1988 році закінчив у Києві Академію ППО. У збройних  силах прослужив до 2003 року. Полковник у відставці, інвалід війни другої групи.
Нагороджений орденом Червоної   Зірки  і  25  медалями.
Проживає у Вишгороді Київської області. Одружений, має доньку Наталію 1973 року народження і сина Сергія 1981 року народження.
Інф. «ТТ».


Жовківчани підтвердили свій вибір
У Жовкві Львівської області відбулася  ІV звітно-виборна конференція районної організації УСВА, в якій взяли участь 35 делегатів.
Заслухавши й обговоривши звітні доповіді голови організації та голови ревізійної комісії, ветерани знову обрали головою Олександра Івановича Кіцілінського – учасника бойових дій в Афганістані, підполковника запасу. У роботі конференції брали участь голова Львівської обласної організації УСВА М. Магеровський, голова ревізійної комісії обласної організації УСВА А. Закревський, воїни-інтернаціоналісти зі Львова і районів області.
Делегати і гості хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих і померлих вже після війни побратимів. Вони поклали квіти до пам’ятника полеглим жовківчанам,  запалили свічки і помолилися за упокой їхніх душ.
М. МАГЕРОВСЬКИЙ,
голова ЛОО УСВА.


Обговорено плани і заходи

Заступник голови УСВА Олег Іванович Міхнюк і заступник голови Ревізійної комісії УСВА Олександр Вікторович Литвинов здійснили робочу поїздку на Полтавщинуі, де взяли участь у роботі президії Полтавської обласної організації УСВА.
Розглядалися питання роботи організації у 2012 році та заходи до відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 23-ї річниці виведення військ з Афганістану.
Вчена рада Полтавського Національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка на грудневому засіданні затвердила відеоматеріал «Змушені воювати», створений за ініціативи правління  обласної організації УСВА та його голови  Валерія Олександровича Корчукова, до вивчення теми війни в Афганістані 1979–1989 років у навчальних закладах області, 
Інф. «ТТ».


Ювілей  шепетівчан
У музеї М. Островського відбулися урочистості з нагоди 25-ї річниці створення Шепетівської міськрайонної організації УСВА.
Міський голова С. А. Антонюк за активну громадську роботу, патріотичне виховання молоді нагородив воїнів-«афганців» почесними грамотами Шепетівської міської ради  й вручив організації цінний подарунок і пам’ятну адресу.
У своєму виступі заступник голови райдержадміністрації Ю. В. Лінник говорив про те, що майже десятирічна Афганська війна залишила глибоку рану в серцях і душах багатьох українців – не повернулися додому батьки,  сини, брати. Юрій Володимирович зазначив, що воїни-інтернаціоналісти гідно виконували свій військовий обов’язок.
— Для нас важливий ваш приклад, ви – взірець для прийдешніх поколінь, – сказав він. – Воїни-інтернаціоналісти продовжують працювати, виховуючи своїм прикладом патріотизм і національну свідомість у молоді. Спілка воїнів-інтернаціоналістів ось уже 25 років уособлює згуртованість у боротьбі за життєві принципи.  
Голова Хмельницької обласної організації УСВА М. І. Приступа у вітальному слові висловив щиру подяку тим, хто стояв біля витоків створення організації у Шепетівці, зокрема,  В. М. Окорському. Він наголосив, що  «афганська» організація у місті корчагінської слави дійсно працює за принципами нашого земляка Миколи Островського – виховує молоде покоління власним прикладом цілеспрямованості, наполегливості, патріотизму. Воїни-інтернаціоналісти стали частими гостями у навчальних закладах міста і району, у сім’ях бойових побратимів і родинах, де не дочекалися своїх рідних. Микола Іванович привітав земляків з визначним ювілеєм і побажав здоров’я, успіхів і злагоди у родинах. Він вручив почесні грамоти і подарунки.
Багато привітань прозвучало  від гостей. За підтримки народного депутата С. В. Буряка «афганці» отримали від голови правління АТ «Шепетівський цукровий комбінат» М. М. Агаркова подарунок – плазмовий телевізор. Не менш вагомими були подарунки від ПАТ «Шепетівкагаз»  (голова правління – В. В. Турінський), корпорації «Сварог Вест Групп» (голова правління – А. А. Гордійчук) і благодійного фонду «Зміцнення громад» (голова – Т. П. Василик).
Спогадами про створення організації поділився М. А. Куліш, який у ті роки  працював у комітеті комсомолу, і заступник голови  О. В. Гурінович.
До пам’ятника «Чорний тюльпан» поклали квіти і хвилиною мовчання  вшанували світлу пам’ять загиблих бойових друзів.
Володимир ПИПИЧ.


Вірні військовому братерству
У Звенигородському районі, що на Черкащині, мешкають 193 воїнів-інтернаціоналістів, 124 з них – «афганці». Як наголосив на звітно-виборній конференції районної організації УСВА її голова Олександр Антонюк, це цілком боєздатний підрозділ. Свою боєздатність  «афганці» демонструють і на мирному фронті, залишаючись вірними військовому братерству.
Виступаючи ініціаторами багатьох добрих справ у районі, ветерани вважають своїм першочерговим  обов'язком  збереження пам'яті про загиблих воїнів і  допомогу їхнім сім'ям. Тож і на початку конференції її учасники хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять тих, хто не повернувся з війни, і тих, хто пішов з життя в мирний час. Олег Миколайович Титаренко, Валерій Олексійович Кравченко, Василь Васильович Хамко, Віктор Леонідович Коновал загинули в Афганістані. За останні роки пішли за межу вічності  Юрій Іванович Ільченко зі Звенигородки, Ігор Васильович Семенченко з Вільховця та   Василь Володимирович Бойко з Княжі.
– Сім'ї загиблих військовослужбовців належать до найбільш потерпілої від війни в Афганістані категорії, – зазначив Олександр Антонюк. – Їхні втрати непоправні. Матеріальний стан більшості таких сімей, насамперед батьків загиблих, бажає бути кращим. На звернення нашої організації міська рада щороку,  затверджуючи бюджет, звільняє їх від  квартплати, плати за комунальні послуги, електроенергію та телефон. Щороку до 15 лютого їм надається допомога. А сім'ям, які проживають у сільській місцевості,  безкоштовно виділяють чи завозять дрова.
З ініціативи й за сприяння районної організації іменами загиблих земляків названо вулиці населених пунктів, на навчальних закладах, де вони вчилися, встановлено меморіальні дошки.  Пам'ятний знак загиблим воїнам-інтернаціоналістам встановлено у центрі Звенигородки, пам’ятник – біля школи імені Тараса Шевченка. Традиційними стали дні пам'яті загиблих воїнів, спортивні змагання, зокрема, турнір  з настільного тенісу пам'яті  Валерія Кравченка, кубок пам’яті Віктора Коновала, фестивалі військово-патріотичної пісні. Силами «афганців» придбано комп'ютери в поліклініку, за сприяння районної ради відкрито палату воїнів-інтернаціоналістів у терапевтичному відділенні центральної районної лікарні. Є така палата і в обласному госпіталі. І це далеко не повний перелік  усіх заходів, здійснених районною організацією.
– Військово-патріотичне виховання молоді – одне з  завдань, що стоять перед нами, – наголосив доповідач, – тому періодично проводимо  зустрічі  у навчальних закладах міста і району, у військових частинах. Беремо участь в інших популярних серед молоді заходах. Уже вп'яте проведено районний фестиваль патріотичної пісні «І знову пам'ять оживає» серед школярів. У рамках Всеукраїнського патріотичного фестивалю «Ветерани – Молодь – Майбутнє»  виступає перед молоддю  гурт УСВА «Контингент».
Справа не в статистиці чи в переліченні  зробленого. Важливо те, що  «афганці» продовжують залишатися в строю. Свідченням заслуг ветеранів війни було встановлення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Урочисте відзначення цієї дати на Звенигородщині стало доброю традицією, яку завжди  підтримує  міська і районна влади. Окрім надання фінансової допомоги членам організації, підтримано й клопотання щодо представлення  до державних нагород і нагород УСВА. Десятки воїнів-«афганців» удостоєні медалей «За звитягу», «За заслуги», «За громадянську мужність»,  відзнак Звенигородської міськради «За заслуги перед містом». А це промовисто свідчить про визнання діяльності організації. Тож «афганці» просто не мають права заспокоюватися досягнутим.
Повноцінне життя людини немислиме без героїки. Як трудової, так і ратної. А що ми маємо сьогодні? Наші діти, на жаль,  дивляться низькопробні голлівудські бойовики, але дуже мало знають про героїв-ветеранів, які живуть поряд. Навіть курсанти військових інститутів – наші майбутні миротворці й фахові борці з тероризмом – позбавлені елементарної інформації про унікальні бойові операції, проведені в  Афганістані. Про ту ж, скажімо, Хустську операцію «Магістраль», яка ввійшла у навчальні посібники всіх провідних армій світу, окрім української.  Слід врахувати і те, що майже 70 відсотків молодих людей, як свідчать результати опитування, воліли б знати набагато більше про «афганців» і про Афганську війну, – наголосив Олександр Антонюк.
Своє місце у звітній доповіді знайшли і проблеми, які турбують ветеранів-інтернаціоналістів, і плани на майбутнє. У цілому ж, як зазначалося на конференції, забезпечуючи соціальний захист ветеранів і сімей загиблих,  районна організація зберегла єдність і помітно закріпилася на своїх позиціях.
Заслухавши  звіт правління та ревкомісії, конференція обрала новий склад керівних органів  районної організації ветеранів Афганістану. Головою знову обрано Олександра  Антонюка.
У роботі  конференції взяли участь заступник голови районної ради Микола Рябоконь, міський голова Звенигородки Олександр Cаєнко, військовий комісар Звенигородсько-Лисянського ОМВК Сергій Кравченко, секретар Звенигородської міської ради Валерій Маренич.    

Михайло НЕЧАЙ.


Міжнародна співпраця
Ветеранський рух: світовий досвід
Наслідки світової економічної кризи, проблеми з виплатою державних боргів, дефіцит національних бюджетів – це вже майже традиційний перелік причин, з яких уряди багатьох країн вимушені скорочувати соціальні програми. Природно, це мало кому подобається, що й спричиняє масштабні суспільні протести у багатьох європейських країнах.
Україна також не оминула такого розвитку. Ще дуже свіжі у пам'яті події минулорічної осені, коли соціальне напруження спричинило масові демонстрації під стінами Верховної Ради. Тоді свої права відстоювали, серед інших, і ветерани-«афганці». Український уряд знайшов компроміс, але питання залишаються. І саме такий своєрідний статус-кво "довгограючих" проблем примушує ветеранські організації України шукати оптимальну модель захисту власних прав.
Днями українські ветерани долучилися до європейського досвіду. Представницька делегація на чолі з головою Української Спілки ветеранів Афганістану Сергієм Червонопиським, який є керівником робочої групи Постійної Комісії Всесвітньої Федерації ветеранів війни по Східній Європі,  працювала в Парижі й ділилася наболілим у штаб-квартирі Всесвітньої Федерації ветеранів (ВФВ).
Говорити було про що, адже у межах ВФВ цього року Україна очолює Комісію у справах ветеранів Афганістану. На робочому засіданні за участю керівництва ВФВ, крім представників України, були присутні також керівники ветеранських організацій з Росії, Узбекистану, Азербайджану і Казахстану.
Під час паризького форуму з'ясувалося, що скрутні часи для ветеранів воєн і локальних конфліктів настали не лише в Україні. Генеральний секретар ВФВ Мохамед Бенжелун розпочав засідання з прохання сплатити річні внески до організації, які становлять близько 1 тис. євро, і попросив про надання допомоги партнерським організаціям у Франції з боку Росії та країн СНД.
Сергій Червонописький представив український досвід захисту ветеранів. Зокрема, за його словами, в Україні ті проблеми, з якими стикаються учасники воєн, набувають певної еволюції. Якщо після завершення участі у збройних конфліктах найбільш актуальними були питання здобуття освіти, професійної перекваліфікації, отримання житла, створення й забезпечення власних сімей, то останніми часом на перший план виходять проблеми здоров'я і соціального захисту.
Голова УСВА із сумом констатував: з віком здоров'я не поліпшується. Він навів показову статистику: якщо за роки війни в Афганістані загинуло 240 жителів Харківської області та 135 вихідців з Київщини, то вже після виведення контингенту у цих регіонах з життя пішли відповідно 1500 і 810 ветеранів. За словами Сергія Червонописького, соціальні потрясіння впливають і на психічний стан ветеранів, а деяких з них доводять і до самогубства. Вихід з такої ситуації, на думку українського ветерана, слід шукати у консолідації бойового братерства та у більш гнучкій політиці ветеранського руху. Таку точку зору підтримав і виконавчий директор російського Міжнародного союзу «Бойове братерство»  Геннадій Шорохов. Він наголосив: тільки масове об'єднання ветеранських організацій довкола вирішення конкретних проблем може спричинити потужний лобістський рух, дозволити ветеранам ефективно впливати на національних політиків, на уряди і парламенти.
Виконавчий директор ВФВ Мартіна Форт розповіла про європейський досвід. Вона відзначила, що найбільш ефективною формою впливу на європейські уряди та на соціальний захист ветеранів є уніфікована законодавча платформа, на основі якої ухвалюються спільні рішення урядів і ветеранських організацій. Водночас ВФВ не має права впливати на національні уряди, якщо з таким втручанням не погоджується національний учасник організації.
Віце-президент ВФВ, голова Постійного комітету в європейських справах  Дан-Вігго Бергтун зазначив, що ВФВ заснувала власний статут на прикладі законодавчих актів щодо ветеранських організацій Нідерландів. Правові норми європейських країн у цій сфері різняться, але саме законодавство Нідерландів є найбільш адаптованим до статутних положень ООН і європейського законодавства.
Цікавим, за словами Бергтуна, є також досвід Швеції, де король є одним з керівників ветеранської організації. У цій країні створено єдину ветеранську організацію, в якій працює лише 48 осіб. Водночас бюджет цієї організації становить 10 млн. євро і вона надає допомогу понад 120 тис. ветеранам.
Дан-Вігго Бергтун особливо наголосив на важливій ролі, яку ветерани відіграють у західному суспільстві, вони сприймаються як впливова сила і гарантія стабільності. Ветеранські структури, як правило, добре організовані й готові допомагати національним урядам у боротьбі з криміналом, включаючи відмивання грошей, торгівлю людьми та незаконний обіг наркотиків.
Представники ВФВ підтримали ідею Росії провести цього року міжнародний кругосвітній автопробіг. Акція планується на травень 2012 року в чотири етапи: країнами СНД, Північної Америки, Європи та Азії. На думку Дан-Вігго Бергтуна, марш миру – це гарна ідея продемонструвати світу, що ветерани збройних конфліктів і воєн є важливою частиною світової спільноти, гарантією миру та стабільності. Крім того, автопробіг дозволить ще раз привернути увагу міжнародних інституцій та широкої громадськості до проблем ветеранів.
Керівники ветеранських об'єднань СНД звернулися до європейських колег з проханням допомоги у набутті відповідного статусу ветеранам Афганістану, які проживають на території інших держав, зокрема Франції, США, Німеччини, Ізраїлю та Бельгії.
Після Парижа спільна делегація побувала у Вашингтоні. Сучасний досвід американських ветеранів є надзвичайно цікавим, він стане у пригоді для створення оптимальної української моделі соціального захисту ветеранів.
Роман СУЩЕНКО,
власний кореспондент Укрінформу у Франції.


Память
С годами подвиги все ярче
В Днепропетровской средней школе № 97   почтили память   легендарного сына Украины, ветерана Великой Отечественной войны, участника  боевых действий в Афганистане, Героя России генерал-лейтенанта Петра Ивановича  Шкидченко. 
Во встрече в  школе, которая с 1999 года по инициативе «афганских» организаций носит имя героя, приняли участие  сын легендарного командарма, генерал армии, советник министра обороны Украины Владимир Петрович Шкидченко и дочь Ирина Петровна. Они рассказали детям об отце,  малоизвестные истории из его  жизни. 
Боевые побратимы П. И. Шкидченко  отмечали, что это был фронтовой, полевой, а не кабинетный генерал, говорили о его высочайшем мужестве, десятках успешных операций, неоднократном выполнении задач в чрезвычайно опасных условиях. Он не боялся взять на себя ответственность и всегда берег своих подчиненных. Об этом свидетельствует и последний поступок генерала.  Прекрасно понимая, насколько опасными могут быть полеты в одну из взбунтовавшихся афганских частей, Петр Иванович несколько раз отправлялся туда лично. 19 января 1982 года вертолет, на котором он летел, был подбит из засады душманами, упал и загорелся. Генерала удалось опознать только по обуглившейся записной книжке да разбитым наручным часам, которыми наградил его министр обороны.
Для всех ветеранов Афганской войны, как подчеркнули председатели Днепропетровского областного и городского объединений УСВА   Виктор Волошин и Юрий Виноградов, П. И. Шкидченко всегда был и остается примером настоящего офицера и командира. Его отношение к службе, стиль работы стремились наследовать.  Они передали Владимиру Петровичу и Ирине Петровне уникальный архивный документ, который спустя семьдесят лет разыскал участник боевых действий в Афганистане Валерий Аблазов –  Наградной лист  представления П. И. Шкидченко  к награждению орденом Красного Знамени, датированный 12 августа 1941 года. В кратком изложении  боевого подвига девятнадцатилетнего офицера говорится, что полк занимал оборону в районе Мироновки. Нужна была хорошая разведка. Лейтенант Шкидченко вместе с лейтенантом Пастушенко и небольшой группой бойцов получил приказ провести глубокую разведку с задачей добычи ценных документов и выявления сил противника.  27 июля ночью Шкидченко выявил в Мироновке группу автоматчиков, охранявших немецкий штаб. Приняв смелое решение, он с маленькой группой бойцов бросился в атаку на превосходящие силы противника. Забросав  охрану гранатами, они ворвались в расположение штаба и забрали там оставленные фашистами в панике ценные документы и трофеи, возвратясь без потерь в свой полк.
Далее сообщалось, что  Шкидченко мужественно сражался под селом Пятихаткино, громил отряды СС. Неоднократно ходил в разведку и приносил ценные данные, поэтому достоин высокой правительственной награды. 
Высшей  наградой для сына и дочери командарма стало особенное отношение ветеранских организаций и школьников Днепропетровска к памяти их отца. До глубины души их растрогали сувениры с эмблемой традиционного фестиваля солдатской песни «Афганский ветер», медали «Детского доверия», а также песня, которую одиннадцатиклассник  Юрий Шарлей посвятил настоящему человеку и командиру П. И. Шкидченко.
Во встрече приняли  участие член исполкома, председатель Днепропетровской Организации ветеранов Украины Анатолий Клешня, председатель первичной организации «Каскад» СБУ в Днепропетровской области Геннадий Корнев, начальник отдела ОСО Украины Владимир Трун, депутат горсовета Игорь Турчин, заведующая отделом образования Ленинского района Наталия Абросимова, воины-интернационалисты,  а также учащиеся, подготовившие уникальные материалы о герое.
Генерал армии В. П. Шкидченко выражает глубокую благодарность и признательность руководству и учащимся  школы № 97, Днепропетровскому областному и городскому объединениям УСВА, Житомирскому областному союзу ветеранов Афганской войны  (председатель – П. В. Ментов) за память об отце.
Эстафета поколений защитников Родины  продолжается!
Юлия БАБЕНКО.


Из  редакционной почты
Начнем с учета и контроля

Прочитали первый номер нашей газеты за 2012 год и были приятно удивлены принятым решением на рабочей встрече С. В. Червонопиского и Вице-премьер-министра С. Л. Тигипко о перерегистрации участников боевых действий – пишут члены правления Союза ветеранов Афганистана Измаильского района Одесской области.
Давно пора от слов перейти к делу. В период  Афганской войны был сов. секретный приказ МО СССР № 0070, где определялось, что участником боевых действий может считаться тот, кто пробыл на территории боевых действий непрерывно не менее 61 суток. Сотни, тысячи офицеров принимали участие в вьшолнении боевых заданий и служебных задач в Афганистане, будучи туда откомандированными.
Особенно досталось офицерам штаба ТуркВО и Центральных управлений МО СССР. Реально – мой пример. За период службы в штабе ТуркВО (в службе горючего округа) я с 19 января 1980 по 30 мая 1987 года  находился в командировках в Афганистане около двух лет. Принимал участие в прокладке  трубопроводов горючего на Баграмском и Шиндандском направлениях, в строительстве  армейских складов горючего, сопровождении войсковых колонн и выполнении других задач (за что в 1984 году был награжден орденом Красной Звезды), но это время в льготный период службы не защитали и статуса участника боевых действий я не получил.
Доходило до прямого обмана, когда выписывалась командировка на 70 дней и мы уезжали в Афганистан с надеждой, что получим статус УБД, однако через месяц командировку прерывали, отзывали в штаб ТуркВО из-за якобы накопившихся дел по непосредственной должности, а через три-четыре дня старую командировку закрывали, выписывали новую на оставшийся срок от 70 дней и отправляли довыполнять ранее поставленное задание. Поэтому  установленный приказом непрерывный срок в 61 сутки пребывания в Афганистане не набирался и статуса УБД мы не получали. Только после обращения в 1987 году непосредственно в МО СССР я был переведен для дальнейшего прохождения службы в Афганистан. 15 февраля 1989 года вывел перевалочную базу из Турагунди в Кушку и, отслужив тем самым непрерывно более 61 суток, получил статус участника боевых действий.
А сегодня за два-три дня пребывания корабля с частным коммерческим грузом в порту моряки за 100 – 200 долларов покупают справку о пребывании в стране, где воюет непонятно кто, и непонятно чьи интересы они там защищали за эти три дня. В военкоматах также за плату покупают удостоверения УБД и статус воина-интернационалиста, а далее весь народ страны горбатится им на льготы. А как можно считать воинами-интернационалистами и участниками боевых действий тех, кто служил и продолжают служить добровольно за доллары, евро и другую иностранную валюту по контракту, а не по приказу Родины и без нашего согласия?
Уверены, что аналогичных примеров по Украине немало, и очень надеемся, что ревизия военкоматов и других служб, выдающих удостоверение УБД, не будет очередным формализмом, подрывающим веру в справедливость намерений государства в защите законных интересов истинных воинов-интернационалистов.
Это письмо правления нашей ветеранской организации  к тем, кто будет заниматься перерегистрацией участников боевых действий с нашей моральной и духовной поддержкой.
В. ИЛИКЧИЕВ,
подполковник в отставке,
  председатель правления СВА  Измаильского района.


Новые издания
Афганская арена вчера и сегодня
При поддержке Украинского Союза ветеранов Афганистана и Уполномоченного Верховной Рады по правам человека вышла книга  «Афганская арена. Дипломаты и полководцы», в которой приводятся краткие очерки по истории Афганистана от рождения государства до наших дней, справочные, биографические, документальные и публицистические материалы о дипломатах и высших военных деятелях  СССР, России и Украины, которые служили и продолжают свою службу в этом регионе в наше время, их интервью и фрагменты авторских публикаций. Использована иерархическая историко-хронологическая система размещения данных о персоналиях.
Один из авторов издания – Валерий Аблазов, участник боевых действий в Афганистане, советник в ВВС и ПВО Афганистана  (1979–1981 г.г.), автор многих публикаций по истории и событиям в этой стране в наше время: «Афганистан. Четвертая война», «Над всем Афганистаном безоблачное небо», «Долгий путь из Афганского плена и безвестия».
Книга рассчитана на широкий круг читателей, работающих профессионально в области истории дипломатии и вооруженных сил, на ветеранов войны и тех, кто интересуется событиями в Афганистане.



І знову про неоголошену війну
Про Афганську війну написано немало. Та й фільмів створено добрий десяток. Однак ця тема далеко не вичерпана, тому з’являються усе нові й нові художні твори,  добірки, книги про події, які відбувалися на тій війні. От і днями у Вінниці відбулась презентація (на знімку) нової книги «63 градуса выше нуля (Взвод)», до якої увійшли кіносценарій та кілька оповідань про події, що відбувалися в Афганістані.
Автор книги – військовий журналіст, колишній кореспондент газети «Третій тост», кіносценарист Ігор Курбангалієв, який є учасником бойових дій на тій неоголошеній війні. За одним із його сценаріїв створено художній фільм «Два шага до тишины». Ця кінострічка викликала неабиякий інтерес у тих, кому пощастило її переглянути.
Щодо нових творів Ігоря Фарітовича, то й вони не залишать байдужими тих, хто з ними ознайомиться. Адже в їх основу покладено реальні події, здебільшого трагічні, які відбувалися в горах і пустелях Афганістану. А їх учасниками були солдати, сержанти, прапорщики, офіцери, серед яких чимало й наших земляків. Прототипом головного героя оповідання, за заголовком якого названо добірку, є уродженець Львівщини Юрій Сорочик (у книзі – Сергій Сороченко). Ми з ним давно знайомі, приятелюємо, тому можу зазначити, що він не лише мужньо воював у Афганістані, а й зайняв активну життєву позицію після повернення на Батьківщину. Юрій Юрійович  був обраний депутатом Верховної Ради колишнього Радянського Союзу і у цьому вищому законодавчому органі активно відстоював інтереси України та її громадян. Був серед тих, хто здобував незалежність нашій державі. І сьогодні трудиться на відповідальній посаді в апараті Верховної Ради України.
Редактором, складачем добірки виступив батько автора – Фаріт Курбангалієв, полковник, учасник бойових дій. Він же був і продюсером фільму. У творчих планах батька й сина – створити ще один фільм, за сценарієм «Возвращение», який увійшов до добірки.
Никифор ЛИСИЦЯ,
полковник запасу.


Спорт
Ростуть юні богатирі
У Нововодолазькій ДЮСШ Харківської області відбувся відкритий турнір з гирьового спорту серед юнаків і дівчат 1994 року народження та молодших, присвячений пам`яті земляка, воїна-інтернаціоналіста, Героя Радянського Союзу М. П. Ноги.
Змагання  відбулися за підтримки голови райдержадміністрації С. О. Ротача і голови Харківської обласної спілки ветеранів Афганістану В. М. Рижкова. В урочистому відкритті взяли участь заступник голови райдержадміністрації О. Б. Кузьоменський, голова районної ради ветеранів війни і праці Д. Т. Тарасенко, голова районної спілки ветеранів Афганістану С. Ф. Воротняк.
У командному заліку переможцем визнано Нововодолазьку ДЮСШ, другими стали спортсмени ДЮСШ №16 (Харків), на третьому місці –  гирьовики з Близнюків. Найкращі особисті результати серед вихованців Нововодолазької ДЮСШ показали Юля Кучеренко (104 підйоми, гирі 16 кг), Вікторія Степаненко (33 підйоми, гирі 16 кг), Антон Килипко (220 підйомів, гирі 24 кг), Артем Пасічник (119 підйомів, гирі 24 кг), Андрій Ляшенко (90 підйомів, гирі 24 кг), Артем Скляр (68 підйомів, гирі 24 кг). Підготували юних спортсменів до змагань тренери В. В. Шило і В. Д. Божедай.
Прес-служба ХОСВА.


Із поетичного зошита

Анатолій Олександрович Скрипнік народився в місті Адлері  Краснодарського краю. Закінчив Тбіліське вище військове училище. Проходив військову службу в Грузії, Казахстані, Німеччині, Афганістані, Україні на різних посадах. Учасник бойових дій. Майор у відставці.
З 1972 року публікується у періодичний пресі. Пише вірші та прозу. З 2004 року – член Національної спілки журналістів України. 2006 року випустив книгу «У складі контингенту. У кожного своя війна», а  2007 року – збірки  віршів «Життя малює пензлем долі» та «Весняна осінь».
Одружений, має сина і доньку. Проживає у місті Золотоноша Черкаської області.
 «Куди ці спогади подіти?..»
               Солдат
                          Всім, хто служив у Афганістані.

Наказ міністра, лист друкує діловод,
І текст його підписує комбат.
Час йти додому: «Прощавай, мій взвод» –
Два роки чесно відслужив солдат.

Долоні тиснув тим, які лишались,
Чий служби ще не закінчився строк.
Він сів в літак: «Нарешті! Дочекались!
Від звільнення із війська перший крок».

Літак підняв їх в небо вище хмар,
Десь на землі залишились солдати…
Між гір мандрує ватажок Омар,
Підпалювати буде і вбивати.

Під час польоту він згадав багато:
Дитинство, школу і красу дівочу.
Згадав, як виряджали у солдати,
Де головне: «Так треба! А не хочу».

Згадав, як Пяндж лишився за плечима,
Попереду два роки на війні.
Старенька мати звісток жде від сина,
А в небі пісню плачуть журавлі.

Він бачив і підйом і марш вночі,
Відбій і сон солодкий на світанку.
Кишлак Айбак, атаку басмачів –
І як фугас зірвався біля танку.

Колони захищаючи щосили,
Що везли безліч різних вантажів,
Він бачив, як Мі-8 впав на схилі,
Поцілив в нього хтось з бойовиків.

Долав Саланг, тримаючи кермо
В одній руці, бо в іншій – автомат,
Вів свій «Урал» і разом вів вогонь,
Він все робив, як наказав комбат.

Тому, як спалахнула вантажівка,
Й хоч «хочу жити» стукало у скронях,
Він загасив вогонь і далі їхав
Із пухирями на обпечених долонях.

Був свідком найжахливішої сцени:
Із чоловічих тіл стояли квіти.
Душмани познущались з полонених…
Куди йому ці спогади подіти?

Якби від цього очі заболіли,
То він давно вже зовсім став сліпим.
А в нього тільки скроні посивіли,
Таким Cолдат прийшов у рідний дім.


                      Концерт
Илье Голубеву, участнику боевых действий,
автору-исполнителю песен, с которым
провели концерт в госпитале «Лесная поляна».
Зал в полумраке, режет сцену свет,
Как скальпель, что хирург врачует раны.
Илья – наш парень, через 20 лет
Поет нам песни об Афганистане.

Часть зрителей стоят у стен, застыв,
Все эти песни слушают с волненьем –
Солдат, и офицер, и инвалид –
И вспоминают прошлое с почтеньем.

Мы вместе с ним поем про Кандагар,
Про Файзабад и Чарикарскую зеленку.
Как муэдзин кричал «Аллах Акбар»,
Как в штабе заполняли похоронки.

Как чистили мы в рейде кишлаки,
Вертушками колонны прикрывали,
Как «стингеры» возили ишаки,
Как из засад в нас снайперы стреляли.

Как выстрел «бура» сквозь бронежилет
Нас останавливал в начале жизни,
Когда писали, что «войны здесь нет»,
И как чужих встречала нас Отчизна.

Аккорд последний всколыхнул весь зал:
«Виват, бача, Шинданд, Кундуз, Кабул!»
И в благодарность парню я сказал:
«Спасибо, шурави!» – и руку протянул.



           Память

Приказ. Долг. Афган.
Пустыня. Песок. Караван.
Выстрел. Висок. Кровь.
Темнота. Горе. Любовь.
 
Саланг. Тоннель. Перевал.
Дорога. Туман. Обвал.
Утро. Колонна. Душман.
ДШК. Сура. Коран.
 
Серпантин. Мина. КамАЗ.
Полдень. Восток. Намаз.
Бензобак. Огонь. Обрыв.
Ущелье. Река. Взрыв...
 
Вертушка. Свист. Турбина.
Мандех*. Охрана. Машина.
"Стингер". Вираж. Удар.
Вспышка. Солнце. Жар...
 
Река. Термез. Тишина.
Улыбки. Слезы. Страна.
 Граница. Застава. Щит.
Цветы. Монумент. Гранит.
 

*Мандех – сухое русло.

                                   Анатолій СКРИПНІК.