Не від грошей народжується добродійництво, а від добродійництва
бувають у людей гроші й всі інші блага,як у приватному житті, так і в
громадському.
Ці слова належать відомому давньогрецькому філософу Сократу, який не залишив жодного письмового джерела після себе. Вчення Сократа відоме здебільшого завдяки свідченням його послідовників, зокрема, його найбільш видатного учня – Платона. Платон представляє Сократа ідеальним втіленням людської сутності, не менш захоплену характеристику мудрецю ще за життя дала Дельфійська піфія:«Хоча Софокл мудрий, а Евріпід ще мудріший, Сократ мудріший за всіх». «Я б продав усі свої технології за зустріч з Сократом», – говорив Стів Джобс – американський геній і винахідник. У своїх бесідах Сократ наводив приклад, що керманича на кораблі, тесляра або музиканта не можна обирати за жеребом, але тільки за здібностями і знаннями.
Тож поведу я сьогодні розмову про керманича,простіше лідера Cофіївської районної організації воїнів-інтернаціоналістів (Дніпропетровська область) Петра Івановича Корецького та його дружну команду чесних і працьовитих побратимів. Педагогічний і учнівський колектив будинку школяра в своїй практиці має не один рік співпраці з ветеранами Великої Вітчизняної війни та воїнами-інтернаціоналістами. Результатом тісної співпраці є спільні проекти «Шляхами подвигу і слави», «Визволення хутора Високого», «Афганістан болить в моїй душі». Спілкування з воЇнами-інтернаціоналістами завжди хвилюючі. Петро Іванович, наприклад, в далекі 80-ті, коли дізнався,що військкомат проводить спец набір на службу в Афганістан, випросив його направити туди, де йшла війна. Коли відбирали молоде поповнення у різні роди військ, Петро потрапив у комендантську роту, і вважав, що йому пощастило. Йому довелося супроводжувати на танках, БТРах колони на маршрутах, відповідати за життя вищого начальства, всього штабу, охороняючи їх, утворюючи останнє, найближче до них, п’яте кільце охорони, розповідав Петро Іванович. Скромний,неговіркий Сергій Василик переконаний в великій силі армійської дружби. Без підтримки друзів, можливо, і не відважився б провести групу з семи розвідників непомітно над краєм провалля, щоб , з’явившись зненацька в тилу ворожих укріплень, вогнем автоматів, гранат змусити здатися численний загін душманів. Саме за цю операцію і отримав Сергій орден Червоної Зірки. «Обстрілювали нашу заставу часто, здебільшого вночі, пережити довелося багато», – ділиться спогадами Олександр Зуб. Гинули товариші, до смерті звикали поступово. У кожного із них в душі залишився великий афганський біль, який непідвладний часові. Свято бережуть у серці пам'ять про Андрія Гулівця миколаївці. Його іменем названа в селі одна із вулиць, є іменне поле в степу, в музеї при школі – особисті речі Андрія. На районному конкурсі екскурсоводів учениця Миколаївської школи Вікторія Іванова тримала в руках цінний експонат – щоденник Андрія та з хвилюванням розповідала про учня Гулівця , учениця цієї ж школи Вікторія Руденко написала оповідання, яке на районному конкурсі «Собори наших душ» посіло перше місце. Не одне покоління буде брати приклад з цих прекрасних, мужніх хлопців, які чесно виконували свій інтернаціональний обов’язок. Хочеться сказати добрі слова про кожного із членів організації воїнів-інтернаціоналістів подякувати всім за тісну співпрацю, за бажання донести до молодшого покоління людські чесноти.
Це люди слова – пообіцяли – значить зроблять, будьте в цьому впевнені. Переймаються вони справами виховання молодого покоління в районі, приходять на зустрічі, допомагають матеріально. Ось так у нас з’явилися три сяючі нові вікна в актовій залі, де відбуваються всі масові заходи педагогічного та учнівського колективів району. Дякуємо Вам і бажаємо , щоб добробут множився , здоров’я додавалося, радість ділилася, горе віднімалося, а керманичі завжди обиралися не за жеребом, а за знаннями і здібностями!
Тож поведу я сьогодні розмову про керманича,простіше лідера Cофіївської районної організації воїнів-інтернаціоналістів (Дніпропетровська область) Петра Івановича Корецького та його дружну команду чесних і працьовитих побратимів. Педагогічний і учнівський колектив будинку школяра в своїй практиці має не один рік співпраці з ветеранами Великої Вітчизняної війни та воїнами-інтернаціоналістами. Результатом тісної співпраці є спільні проекти «Шляхами подвигу і слави», «Визволення хутора Високого», «Афганістан болить в моїй душі». Спілкування з воЇнами-інтернаціоналістами завжди хвилюючі. Петро Іванович, наприклад, в далекі 80-ті, коли дізнався,що військкомат проводить спец набір на службу в Афганістан, випросив його направити туди, де йшла війна. Коли відбирали молоде поповнення у різні роди військ, Петро потрапив у комендантську роту, і вважав, що йому пощастило. Йому довелося супроводжувати на танках, БТРах колони на маршрутах, відповідати за життя вищого начальства, всього штабу, охороняючи їх, утворюючи останнє, найближче до них, п’яте кільце охорони, розповідав Петро Іванович. Скромний,неговіркий Сергій Василик переконаний в великій силі армійської дружби. Без підтримки друзів, можливо, і не відважився б провести групу з семи розвідників непомітно над краєм провалля, щоб , з’явившись зненацька в тилу ворожих укріплень, вогнем автоматів, гранат змусити здатися численний загін душманів. Саме за цю операцію і отримав Сергій орден Червоної Зірки. «Обстрілювали нашу заставу часто, здебільшого вночі, пережити довелося багато», – ділиться спогадами Олександр Зуб. Гинули товариші, до смерті звикали поступово. У кожного із них в душі залишився великий афганський біль, який непідвладний часові. Свято бережуть у серці пам'ять про Андрія Гулівця миколаївці. Його іменем названа в селі одна із вулиць, є іменне поле в степу, в музеї при школі – особисті речі Андрія. На районному конкурсі екскурсоводів учениця Миколаївської школи Вікторія Іванова тримала в руках цінний експонат – щоденник Андрія та з хвилюванням розповідала про учня Гулівця , учениця цієї ж школи Вікторія Руденко написала оповідання, яке на районному конкурсі «Собори наших душ» посіло перше місце. Не одне покоління буде брати приклад з цих прекрасних, мужніх хлопців, які чесно виконували свій інтернаціональний обов’язок. Хочеться сказати добрі слова про кожного із членів організації воїнів-інтернаціоналістів подякувати всім за тісну співпрацю, за бажання донести до молодшого покоління людські чесноти.
Це люди слова – пообіцяли – значить зроблять, будьте в цьому впевнені. Переймаються вони справами виховання молодого покоління в районі, приходять на зустрічі, допомагають матеріально. Ось так у нас з’явилися три сяючі нові вікна в актовій залі, де відбуваються всі масові заходи педагогічного та учнівського колективів району. Дякуємо Вам і бажаємо , щоб добробут множився , здоров’я додавалося, радість ділилася, горе віднімалося, а керманичі завжди обиралися не за жеребом, а за знаннями і здібностями!
Ю. КОЛІБАБА,
директор Софіївського
районного Будинку школяра.
директор Софіївського
районного Будинку школяра.