Яка практика застосування рішень Економічного суду Співдружності
Незалежних Держав у частині тлумачення міжнародних угод щодо гарантій
соціально-економічних прав різних категорій громадян?
Олена Ставицька, м. Запоріжжя
Економічний суд Співдружності Незалежних Держав (далі - ЕС СНД) здійснює свою діяльність на підставі ст. 32 Статуту СНД та Угоди про статус ЕС СНД від 6 липня 1992 р.
Державами-учасницями Угоди про статус ЕС СНД є: Республіка Білорусь, Республіка Казахстан, Киргизька Республіка, Республіка Молдова, Російська Федерація, Республіка Таджикистан, Республіка Узбекистан. Місцем знаходження ЕС СНД визначено місто Мінськ (Республіка Білорусь).
Метою діяльності ЕС СНД є забезпечення однакового застосування міжнародних угод держав-учасниць СНД та заснованих ними економічних зобов'язань і договорів шляхом вирішення правових спорів із подальшим тлумаченням їх практичного застосування. Офіційне визнання юрисдикції ЕС СНД з питань тлумачення угод Співдружності дає підстави компетентним органам держав-учасниць керуватися у своїй діяльності міжнародними угодами з урахуванням наданих Економічним судом тлумачень.
У деяких випадках держави, які не є учасницями Угоди про статус Економічного суду (наприклад, Україна), але є учасницями будь-якої міжнародної угоди, укладеної в рамках СНД, що підлягає тлумаченню, також застосовують на практиці рішення Економічного суду.
Справи про тлумачення застосування угод та інших актів СНД,
• «Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 р. (далі - Угода від 13 березня 1992 р.).
• «Угода про порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей і державне страхування військовослужбовців держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав» 15 травня 1992 р. (далі - Угода від 15 травня 1992 р.).
Найбільш розповсюдженими запитами для тлумачення Економічним судом СНД були:
1. Чи повинні держави-учасниці Угоди від 15 травня 1992 р. у разі переїзду осіб, звільнених з військової служби, на постійне місце проживання до іншої держави при призначенні їм пенсії за новим місцем проживання зараховувати до вислуги років трудовий стаж, не пов'язаний з військовою службою у Збройних силах, якщо за законодавством країни, де вони проходили службу, така трудова діяльність включалася до стажу служби у Збройних силах?
Економічний суд рішенням від 13 квітня 2007 р. № 01-1/5-06 дійшов висновку про те, що вислуга років, обчислена при призначенні пенсії, в тому числі на пільгових умовах, за місцем проходження служби в одній з держав-учасниць Угоди від 15 травня 1992 р., військовослужбовцю, звільненому з військової служби та який переїхав на постійне місце проживання до іншої держави-учасниці, перерахунку за новим місцем проживання не підлягає.
У розрахунок вислуги років для призначення пенсії включаються також періоди, не пов'язані з військовою службою, якщо це передбачено законодавством держави-учасниці, в якій військовослужбовець проходив військову службу і йому призначено пенсію.
2. Чи зберігає колишній військовослужбовець право на отримання пенсії за вислугою років, призначеної в одній державі-учасниці Угоди які регулюють питання забезпечення соціально-економічних прав громадян держав-учасниць СНД, є найбільш поширеною категорією справ у практиці суду. Підставами для запитів слугують звернення громадян держав-учасниць СНД, працівників органів внутрішніх справ, прокуратури, військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей. Запити пов'язані з неоднаковим застосуванням норм міжнародних угод у галузі пенсійного забезпечення стосовно обчислення трудового стажу, вислуги років, виплат пенсії у разі переїзду особи на постійне місце проживання до іншої держави СНД тощо.
За даною категорією справ предметом тлумачення були норми таких міжнародно-правових актів, які набули чинності для України: «Угода між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей» від 14 лютого 1992 р. (далі - Угода від 14 лютого 1992 р.). від 15 травня 1992 р., при переїзді на постійне місце проживання до іншої держави-учасниці, якщо за законодавством держави нового місця проживання наявної в нього вислуги років замало для призначення такої пенсії?
Економічний суд у рішенні від 6 лютого 2009 р. № 01-1/2-08 встановив, що право на одержання пенсії за вислугою років, призначеної колишньому військовослужбовцю в одній державі-учасниці Угоди від 15 травня 1992 р., зберігається за ним при переїзді на постійне місце проживання до іншої держави-учасниці цієї Угоди в тому випадку, якщо у нього вислуги років за законодавством іншої держави недостатньо для призначення такої пенсії.
Збереження раніше набутого права на отримання пенсії за вислугою років грунтується на зобов'язанні держав-учасниць Угоди від 15 травня 1992 р. встановити в національному законодавстві рівень пенсійного забезпечення військовослужбовців та їх сімей не нижче рівня, передбаченого законодавством колишнього СРСР.
За інформацією, отриманою з міністерств оборони Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Казахстан, Республіки Молдова, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан і України, дані рішення Економічного суду застосовуються в разі призначення пенсії військовослужбовцям, які прибули на постійне місце проживання до вказаних держав.
За повідомленням Міністерства оборони Киргизької Республіки, таких випадків звернень військовослужбовців, які прибули на постійне місце проживання до Киргизької Республіки, за призначенням пенсії не було.
Разом із тим Міністерство оборони Російської Федерації зазначило, що у деяких державах, які підписали цю Угоду, до військової служби для призначення пенсії за вислугою років зараховуються й інші, не пов'язані з військовою службою періоди трудової діяльності. Такий порядок обчислення строків військової служби не може застосовуватися пенсійними органами Міністерства оборони Російської Федерації при призначенні пенсії особам, які прибули на постійне місце проживання до РФ, оскільки він не встановлений законодавством Російської Федерації або колишнього СРСР і не враховує вимоги ст. 2 Угоди від 15 травня 1992 р., яка визначає вислугу років військової служби, а не трудову діяльність.
Водночас, на думку Міністерства оборони Російської Федерації, рекомендації ЕС СНД враховуються при розробці законодавчих актів з питань соціального захисту військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби.
Таким чином, з отриманих повідомлень можна зробити висновок, що міністерства оборони держав-учасниць СНД у питаннях обчислення вислуги років для призначення пенсії військовослужбовцям, як правило, керуються рішеннями Економічного суду. Разом із тим слід зазначити, що в окремих державах існують розбіжності у практиці застосування міжнародних угод з питань обчислення вислуги років з висновками Економічного суду (приклад - Російська Федерація).
3. Чи повинні держави-учасниці Угоди від 13 березня 1992 р. для встановлення права на пенсію, в тому числі на пільгових умовах за вислугою років, громадянам держав-учасниць Угоди враховувати трудовий стаж, набутий ними на території держав, що раніше входили до складу СРСР і в подальшому не стали учасницями вищевказаної Угоди.
У рішенні від 7 квітня 2005 р. № 01-1/6-04 Економічний суд встановив, що держави-учасниці Угоди від 13 березня 1992 р. враховують трудовий стаж, набутий громадянами на території держав-учасниць Угоди, а також на території колишнього СРСР за час до набрання сили Угоди від 13 березня 1992 р. Водночас Закон Республіки Туркменістан «Про пенсії» від 17 липня 1998 р. № 295-1 не містить положень, що стосуються умов призначення пенсії та обчислення трудового стажу для громадян, які здійснюють трудову діяльність за час їх проживання на території колишніх республік СРСР.
При призначенні пенсії громадянам враховується весь трудовий стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди від 13 березня 1992 р., а також на території колишнього СРСР за час до набрання сили Угодою.
Тлумачення норм міжнародно-правових актів, які регулюють відносини щодо пенсійного забезпечення громадян, здійснювалося Економічним судом виходячи з вимог статей 26 та 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., відповідно до якої кожний договір обов'язковий для його учасників і повинен ними добросовісно виконуватися (принцип pucta sunt servanda). У зв'язку з цим держава-учасниця міжнародного договору не може посилатися на положення свого внутрішнього законодавства для виправдання його невиконання.
Якщо держава-учасниця вважає, що будь-яке положення міжнародної угоди не відповідає дійсним обставинам, що були змінені або перестали відповідати національним інтересам, вона вправі поставити питання про його перегляд, зміну або уточнення.
Відповідно до ст. 39 Віденської конвенції 1969 р. договір може бути змінений тільки за згодою всіх його учасників за умов дотримання необхідних процедур, визначених конвенцією.
Аналіз ухвалених Економічним судом рішень показав, що труднощі у застосуванні угод, укладених у рамках СНД та направлених на реалізацію гарантій пенсійних прав громадян, виникають у зв'язку з відсутністю ефективного механізму реалізації положень цих міжнародних угод на національному рівні.
Тому застосування компетентними органами держав-учасниць СНД на практиці рішень суду сприяє належному застосуванню актів стосовно додержання гарантій соціально-економічних прав громадян, що у подальшому дозволяє вирішувати спірні питання у разі виникнення колізії між нормами національного законодавства держав-учасниць Співдружності та нормами міждержавних угод, укладених у рамках СНД.
Державами-учасницями Угоди про статус ЕС СНД є: Республіка Білорусь, Республіка Казахстан, Киргизька Республіка, Республіка Молдова, Російська Федерація, Республіка Таджикистан, Республіка Узбекистан. Місцем знаходження ЕС СНД визначено місто Мінськ (Республіка Білорусь).
Метою діяльності ЕС СНД є забезпечення однакового застосування міжнародних угод держав-учасниць СНД та заснованих ними економічних зобов'язань і договорів шляхом вирішення правових спорів із подальшим тлумаченням їх практичного застосування. Офіційне визнання юрисдикції ЕС СНД з питань тлумачення угод Співдружності дає підстави компетентним органам держав-учасниць керуватися у своїй діяльності міжнародними угодами з урахуванням наданих Економічним судом тлумачень.
У деяких випадках держави, які не є учасницями Угоди про статус Економічного суду (наприклад, Україна), але є учасницями будь-якої міжнародної угоди, укладеної в рамках СНД, що підлягає тлумаченню, також застосовують на практиці рішення Економічного суду.
Справи про тлумачення застосування угод та інших актів СНД,
• «Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 р. (далі - Угода від 13 березня 1992 р.).
• «Угода про порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей і державне страхування військовослужбовців держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав» 15 травня 1992 р. (далі - Угода від 15 травня 1992 р.).
Найбільш розповсюдженими запитами для тлумачення Економічним судом СНД були:
1. Чи повинні держави-учасниці Угоди від 15 травня 1992 р. у разі переїзду осіб, звільнених з військової служби, на постійне місце проживання до іншої держави при призначенні їм пенсії за новим місцем проживання зараховувати до вислуги років трудовий стаж, не пов'язаний з військовою службою у Збройних силах, якщо за законодавством країни, де вони проходили службу, така трудова діяльність включалася до стажу служби у Збройних силах?
Економічний суд рішенням від 13 квітня 2007 р. № 01-1/5-06 дійшов висновку про те, що вислуга років, обчислена при призначенні пенсії, в тому числі на пільгових умовах, за місцем проходження служби в одній з держав-учасниць Угоди від 15 травня 1992 р., військовослужбовцю, звільненому з військової служби та який переїхав на постійне місце проживання до іншої держави-учасниці, перерахунку за новим місцем проживання не підлягає.
У розрахунок вислуги років для призначення пенсії включаються також періоди, не пов'язані з військовою службою, якщо це передбачено законодавством держави-учасниці, в якій військовослужбовець проходив військову службу і йому призначено пенсію.
2. Чи зберігає колишній військовослужбовець право на отримання пенсії за вислугою років, призначеної в одній державі-учасниці Угоди які регулюють питання забезпечення соціально-економічних прав громадян держав-учасниць СНД, є найбільш поширеною категорією справ у практиці суду. Підставами для запитів слугують звернення громадян держав-учасниць СНД, працівників органів внутрішніх справ, прокуратури, військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей. Запити пов'язані з неоднаковим застосуванням норм міжнародних угод у галузі пенсійного забезпечення стосовно обчислення трудового стажу, вислуги років, виплат пенсії у разі переїзду особи на постійне місце проживання до іншої держави СНД тощо.
За даною категорією справ предметом тлумачення були норми таких міжнародно-правових актів, які набули чинності для України: «Угода між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей» від 14 лютого 1992 р. (далі - Угода від 14 лютого 1992 р.). від 15 травня 1992 р., при переїзді на постійне місце проживання до іншої держави-учасниці, якщо за законодавством держави нового місця проживання наявної в нього вислуги років замало для призначення такої пенсії?
Економічний суд у рішенні від 6 лютого 2009 р. № 01-1/2-08 встановив, що право на одержання пенсії за вислугою років, призначеної колишньому військовослужбовцю в одній державі-учасниці Угоди від 15 травня 1992 р., зберігається за ним при переїзді на постійне місце проживання до іншої держави-учасниці цієї Угоди в тому випадку, якщо у нього вислуги років за законодавством іншої держави недостатньо для призначення такої пенсії.
Збереження раніше набутого права на отримання пенсії за вислугою років грунтується на зобов'язанні держав-учасниць Угоди від 15 травня 1992 р. встановити в національному законодавстві рівень пенсійного забезпечення військовослужбовців та їх сімей не нижче рівня, передбаченого законодавством колишнього СРСР.
За інформацією, отриманою з міністерств оборони Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Казахстан, Республіки Молдова, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан і України, дані рішення Економічного суду застосовуються в разі призначення пенсії військовослужбовцям, які прибули на постійне місце проживання до вказаних держав.
За повідомленням Міністерства оборони Киргизької Республіки, таких випадків звернень військовослужбовців, які прибули на постійне місце проживання до Киргизької Республіки, за призначенням пенсії не було.
Разом із тим Міністерство оборони Російської Федерації зазначило, що у деяких державах, які підписали цю Угоду, до військової служби для призначення пенсії за вислугою років зараховуються й інші, не пов'язані з військовою службою періоди трудової діяльності. Такий порядок обчислення строків військової служби не може застосовуватися пенсійними органами Міністерства оборони Російської Федерації при призначенні пенсії особам, які прибули на постійне місце проживання до РФ, оскільки він не встановлений законодавством Російської Федерації або колишнього СРСР і не враховує вимоги ст. 2 Угоди від 15 травня 1992 р., яка визначає вислугу років військової служби, а не трудову діяльність.
Водночас, на думку Міністерства оборони Російської Федерації, рекомендації ЕС СНД враховуються при розробці законодавчих актів з питань соціального захисту військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби.
Таким чином, з отриманих повідомлень можна зробити висновок, що міністерства оборони держав-учасниць СНД у питаннях обчислення вислуги років для призначення пенсії військовослужбовцям, як правило, керуються рішеннями Економічного суду. Разом із тим слід зазначити, що в окремих державах існують розбіжності у практиці застосування міжнародних угод з питань обчислення вислуги років з висновками Економічного суду (приклад - Російська Федерація).
3. Чи повинні держави-учасниці Угоди від 13 березня 1992 р. для встановлення права на пенсію, в тому числі на пільгових умовах за вислугою років, громадянам держав-учасниць Угоди враховувати трудовий стаж, набутий ними на території держав, що раніше входили до складу СРСР і в подальшому не стали учасницями вищевказаної Угоди.
У рішенні від 7 квітня 2005 р. № 01-1/6-04 Економічний суд встановив, що держави-учасниці Угоди від 13 березня 1992 р. враховують трудовий стаж, набутий громадянами на території держав-учасниць Угоди, а також на території колишнього СРСР за час до набрання сили Угоди від 13 березня 1992 р. Водночас Закон Республіки Туркменістан «Про пенсії» від 17 липня 1998 р. № 295-1 не містить положень, що стосуються умов призначення пенсії та обчислення трудового стажу для громадян, які здійснюють трудову діяльність за час їх проживання на території колишніх республік СРСР.
При призначенні пенсії громадянам враховується весь трудовий стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди від 13 березня 1992 р., а також на території колишнього СРСР за час до набрання сили Угодою.
Тлумачення норм міжнародно-правових актів, які регулюють відносини щодо пенсійного забезпечення громадян, здійснювалося Економічним судом виходячи з вимог статей 26 та 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., відповідно до якої кожний договір обов'язковий для його учасників і повинен ними добросовісно виконуватися (принцип pucta sunt servanda). У зв'язку з цим держава-учасниця міжнародного договору не може посилатися на положення свого внутрішнього законодавства для виправдання його невиконання.
Якщо держава-учасниця вважає, що будь-яке положення міжнародної угоди не відповідає дійсним обставинам, що були змінені або перестали відповідати національним інтересам, вона вправі поставити питання про його перегляд, зміну або уточнення.
Відповідно до ст. 39 Віденської конвенції 1969 р. договір може бути змінений тільки за згодою всіх його учасників за умов дотримання необхідних процедур, визначених конвенцією.
Аналіз ухвалених Економічним судом рішень показав, що труднощі у застосуванні угод, укладених у рамках СНД та направлених на реалізацію гарантій пенсійних прав громадян, виникають у зв'язку з відсутністю ефективного механізму реалізації положень цих міжнародних угод на національному рівні.
Тому застосування компетентними органами держав-учасниць СНД на практиці рішень суду сприяє належному застосуванню актів стосовно додержання гарантій соціально-економічних прав громадян, що у подальшому дозволяє вирішувати спірні питання у разі виникнення колізії між нормами національного законодавства держав-учасниць Співдружності та нормами міждержавних угод, укладених у рамках СНД.
Ігор БОДЯНСЬКИЙ,
полковник юстиці
Журнал "Камуфляж"
полковник юстиці
Журнал "Камуфляж"