В гостях у молдавских побратимов

     Украинские ветераны Великой Отечественной войны и воины-интернационалисты посетили памятники и воинские захоронения в Республике Молдове. Возглавлял делегацию начальник отдела Государственной службы по вопросам инвалидов и ветеранов Украины Юрий Бубленко.  
     Отдавая дань памяти воинам, погибшим в Великой Отечественной войне и в зарубежных войнах ХХ столетия, ветераны Украины возложили к мемориалам венки с лентой цвета национального флага и красные гвоздики.
     Гости пришли к единому мнению, что мемориалы и воинские захоронения на территории Молдовы содержатся в хорошем состоянии и к ним не зарастает народная тропа. Вызывает чувство гордости постоянный Почетный караул у Вечного огня на мемориале в Кишиневе, а также то, что в Бельцах  все воины, погибшие за  освобождение города, стали его Почетными гражданами (о чем напоминает специальная мраморная доска с их именами), а на мемориале  на Шерпенском плацдарме в отдельной беседке установлен сейф, в котором хранятся архивные данные  всех воинов, погибших в операции на берегах Днестра.
    Важной составной частью мемориалов стали Аллеи Героев, на которых установлены персональные гранитные плиты в честь Героев Советского Союза, рожденных в Молдове, и героев, получивших это звание в боях за ее освобождение. Отличаются своей монументальностью и прекрасными скульптурными и архитектурными  решениями памятники, посвященные воинам-интернационалистам.
    Организация ветеранов Республики Молдовы, возглавляемая депутатом парламента Аллой Мироник, и Союз ветеранов войны в Афганистане Республики Молдовы под руководством депутата парламента Михаила Мокана тесно взаимодействуют в работе по защите прав ветеранов и правды истории государства. В Кишиневе и в районных центрах, везде, где побывала делегация Украины, состоялись дружеские встречи с ветеранским активом, взаимно обогащающие опытом работы родственных организаций. Все ветераны с благодарностью отмечают роль заместителя председателя Организации ветеранов Ефима Доноса в подготовке встреч и пребывании в Молдове украинской делегации.
    Поездка организована Государственной службой по вопросам инвалидов и ветеранов Украины в рамках соответствующей правительственной программы.

Валерий АБЛАЗОВ,
заместитель председателя УСВА.

---

     В связи с празднованием 70-й годовщины освобождения Украины от фашистских захватчиков и 70-й годовщины Победы в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг. в парке Вечной Славы в  Киеве будет возведена Аллея Воинской Славы.
    Так будет увековечена память погибших воинов-освободителей, их бессмертный подвиг, мужество и победы ветеранов Великой Отечественной войны. Это поможет сохранить и  развить славные боевые традиции украинского народа, усилить патриотическое воспитание граждан Украины, сохранить историческую правду.
    Распоряжением  Кабинета Министров Украины от 19.09 2012 года №791-р «О создании Организационного комитета по созданию Аллеи Воинской Славы в парке Вечной Славы г. Киева» утвержден состав Оргкомитета, в который вошли председатель – министр образования и науки, молодежи и спорта Табачник Дмитрий Владимирович, два его заместителя – глава Киевской городской государственной администрации Попов Александр Павлович и народный депутат Украины, сопредседатель Международного антифашистского фронта Колесниченко Вадим Васильевич, секретарь – глава Союза объединений граждан «Совет организаций военнослужащих, правозащитников и ветеранов», гвардии полковник Гук Олег Иванович, а также одиннадцать членов Оргкомитета, один из которых – председатель Украинского  Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов), Герой Украины, генерал-майор Червонопиский Сергей Васильевич.
   Торжественное открытие Аллеи Воинской Славы в парке Вечной Славы в городе-герое Киеве состоится в мае 2015 года согласно п. 3 ч. 2 Указа Президента Украины №604/2012 «О мероприятиях в связи с празднованием 70-й годовщины освобождения Украины от фашистских захватчиков и 70-й годовщины Победы в Великой Отечественной войне 1941–1945 годов» от 19 октября 2012 года.

---

Союз воинов-интернационалистов Южноукраинска (Николаевская область) отметил  25-летие. Начинался он как неформальное объединение людей, отслуживших в Афганистане. Сейчас это  крепкая, сруктурированная, авторитетная общественная организация, которая в городе и области пользуется заслуженным уважением.
Официальной датой образования союза считается 9 сентября 1987 года. В этот день в городе-спутнике Южноукраинской АЭС состоялась учредительная конференция, где был избран совет из одиннадцати активистов и председатель – начальник караула пожарной охраны Анатолий Трифонов.  Афганская война к тому времени еще не закончилась, но на территории Арбузинского района Николаевской области и быстро растущего города атомщиков уже проживало 127 воинов запаса, прошедших сквозь горнило Афгана. Началась общественная работа, которая со временем дифференцировалась по нескольким основным направлениям: социальная защита участников боевых действий и семей погибших, их медицинская реабилитация, а также очень ответственная миссия по патриотическому воспитанию  молодежи.
После принятия Женевского соглашения 1988 года  15 мая – день начала вывода советских войск из Афганистана воспринимался молодыми ветеранами как особая дата, которую ежегодно отмечали. Собирались (и продолжают собираться) на базе первой южноукраинской школы. Немало ее выпускников с честью исполнили  воинский  долг, а один  – Сергей Киселев – погиб в Афганистане. В школе  создан музей Боевой Славы, экспонаты которого помогали собирать  интернационалисты. На фасаде установлена мемориальная доска.  Южноукраинский союз ветеранов Афганистана  вместе с городским Советом ветеранов Великой Отечественной войны и воинской частью по охране атомной станции шефствуют над учебным заведением. Традиционными стали встречи с интернационалистами на уроках мужества, классные часы и тематические вечера  в  четырех общеобразовательных школах города, в гимназии и машиностроительном лицее.
Председатель правления Южноукраинской организации воинов-интернационалистов Александр Кравченко как один из самых ярких моментов вспоминает собрание «афганцев» в 2002 году, когда приняли решение объединиться всем участникам боевых действий на территории других государств. В организацию вступили интернационалисты, которые в разные годы несли службу на Кубе, во Вьетнаме, в Чехословакии, Венгрии, Египте, Анголе.  С тех пор организация стала называться Южноукраинский союз ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов). Сейчас в нем насчитывается  189 членов, из которых 160 прошли через Афган.
  Общегородские мероприятия, в том числе и  по патриотическому воспитанию подрастающего поколения, теперь проводятся 15 февраля и  15 мая, не говоря уже о Дне защитника Отечества и святом для всех празднике – Дне Победы.  Работа с молодежью ведется в тесном содружестве со старшим поколением – ветеранами Великой Отечественной войны.
В Южноукраинск из Афганистана не  вернулись двое – Сергей Киселев и Виктор Капацина. В  мирное время ушли из жизни  14 «афганцев» и 9 участников боевых действий в других странах.  В их честь возлагаются цветы к памятному знаку в городском мемориальном комплексе, служатся молебны, проводятся шествия и митинги. 
Двенадцать лет назад по инициативе ЮСВА организован общегородской турнир по мини-футболу среди школьников памяти Сергея Киселева. Команда-победитель получает переходящий кубок от  воинов-интернационалистов.
Начиная с 2007 года, осенью в живописной местности неподалеку от Южноукраинска  проходят еще одни знаковые соревнования – по спортивному ориентированию, посвященные памяти Виктора Капацины.  На дистанции выходят юные спортсмены до 12 лет – школьники города и соседних населенных пунктов.  «Афганцы» решают не только  организационные вопросы транспорта, награждения победителей, но и традиционно угощают участников вкусным обедом, приготовленным в полевых условиях на костре.  Призеров третий год подряд  ЮСВА отправляет в Киев на Международные соревнования памяти Героя Советского Союза Олега Онищука. В этом году в них приняли участие 1012 спортсменов из России, Беларуси, Молдовы и Украины, в том числе 16 – из Южноукраинска.
 Весной по просьбе физруков школ «афганцы» участвовали в организации спартакиады на приз «Кожаный мяч». Возможно, такое сотрудничество в дальнейшем станет тоже традиционным.
 
Своеобразным вкладом в культурную жизнь города можно считать организацию концертов с участием известных коллективов «Долг» и «Контингент», а также других исполнителей солдатской и  патриотической песни. Не каждая общественная организация может похвастаться выпуском собственной памятной медали. У южноукраинских интернационалистов такая медаль есть, ее выпуск был посвящен 20-летию образования ЮСВА.
Оценку деятельности своей организации дали делегаты недавней  конференции. 
        – Вы знаете, что Кравченко доверять можно, – сказал майор запаса  Владимир Козерацкий. – Наша организация существует активно и очень  правильно. Если мы таким путем пойдем и дальше, то достигнем еще больших результатов.
         После подобных выступлений надо ли говорить, что интернационалисты единогласно переизбрали своего лидера на новый срок, а работу  ЮСВА признали хорошей. Впервые прямо на конференции был избран заместитель председателя. Им стал Николай Фодченко. В правление вошли «афганцы» Николай Найдич, Олег Асютин, Владимир Вижанов, Сергей Рябых, Анатолий Булгак, от кадровых офицеров запаса – Александр Краснюк, а также участник боевых действий в Чехословакии Юрий  Пузырев.  
За четверть века  есть что вспомнить и есть чем гордиться. На счету ЮСВА  немало хороших  начинаний. Были, конечно, не только удачи, но и разочарования. Общее дело закалило и укрепило союз, а главное – его члены сохранили достоинство, единство и боевое братство.

---

10 листопада в Чернівецькій області, в селі Баяни Новоселицького району відбулася звітно-виборна конференція обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану. Здавалося б, чому важлива подія в житті організації, на якій підбивають підсумки за п’ять років, планують роботу на майбутнє, обирають нове керівництво,  такою не стала. Підготовка до цієї конференції була оповита таємницею для широкого загалу.
Для чого утаємничував звітну конференцію навіть для членів УСВА керівник обласного осередку Спілки Станіслав Васильович Козак, для непосвячених стане зрозумілим потім.
Хоч ця конференція заздалегідь і була оголошена на 10 листопада, але про час і місце її проведення знали тільки наближені до керівництва осередку. Лише 9 листопада голова Чернівецької обласної спілки воїнів-інтернаціоналістів поінформував обласну державну адміністрацію про місце і час проведення конференції. Чому тільки напередодні? Для того, щоб виключити чи максимально обмежити участь громадськості у заході. Тому для конференції було обране невеличке село Баяни за двадцять кілометрів від Чернівців.
На конференцію,  як і годиться, запрошено представників облдержадміністрації. У ветеранів, інвалідів, сімей загиблих завжди багато запитань до влади щодо соціального захисту, пенсійного, медичного забезпечення, житла. І, дійсно, на конференцію голова облдержадміністрації М. М. Папієв направив свого заступника В. В. Темерівського, керівників департаментів соціального спрямування. Обласну адміністрацію представляли чотири посадовці, які готові були відповісти на запитання присутніх. Але до цього справа не дійшла. Жодного запитання до них не було. На конференції боролися не за права «афганців», а за владу в обласній організації, тому інші питання відійшли на задній план.
Від Спілки із столиці були присутні заступник голови УСВА П. Г. Покутний і заступник голови Ревізійної комісії  УСВА О. В. Литвинов, які з трудом добилися права на слово. Представники з Києва, побувавши в районах області, відзначили високий рівень організації роботи в місцевих осередках УСВА. Іншу ситуацію вони побачили в правлінні обласної організації. Керівництво обласного осередку Спілки ніякого бажання до конструктивної роботи не виявляло.
Через перешкоджання з боку керівництва обласної організації, яке, прагнучи продовжити  свій час перебування при управлінні регіональною Спілкою задля вирішення своїх приватних проблем, ігноруючи проблеми багатьох членів УСВА області, сімей і родичів загиблих «афганців», конференція із самого початку проходила з грубими порушеннями статутних вимог, починаючи з реєстрації учасників, регламенту, закінчуючи прийняттям рішень. Зокрема при реєстрації делегати спочатку мали отримати тимчасове посвідчення. Після відкриття конференції мала бути обрана мандатна комісія. Її завдання – перевірити, чи відповідають дані учасників протоколам, а потім видати мандати. На цій конференції одразу після реєстрації, не перевіряючи протоколів, видали мандати. Вони не були належно оформленими. Не було в них записано прізвищ з іменами і по-батькові. Були відсутні номери мандатів, назви організацій, від яких обрано, підпис голови мандатної комісії, печатки обласної організації. Це означало, що планувалося фальшування. Перевірити це було складно. До мандатної комісії, призначеної керівництвом, а не обраної, як годиться, не ввели жодного з тих, кого додатково пропонували делегати.
Таким чином демократичні принципи було проігноровано і дана можливість для фальсифікації та ігнорування думки незгідних з цим розвитком подій. Після доповіді голови Чернівецької обласної організації УСВА пролунало багато запитань від учасників конференції щодо соціальних проблем, у тому числі забезпечення «афганців» та їхніх сімей житлом, оздоровчими путівками і просто увагою з боку обласної організації. Але жодної відповіді  на ці запитання від С. В. Козака вони не почули. Перейшли до голосування. Голосували лише за те, що робота правління визнається задовільною. Іншу пропозицію про визнання роботи незадовільною, яка пропонувалась багатьма виступаючими, не було поставлено на голосування.
Далі відбулося висунення кандидата на посаду голови організації. Воно було безальтернативним і без обговорення. Хоча під час виступів пропонувалася ще одна кандидатура – Іллі Горбатюка, учасника бойових дій, члена УСВА, людини з досвідом роботи в громадських організаціях. Це голосування відбулося також недемократично, без ретельного підрахунку голосів, без обговорення кандидата, на безальтернативній основі. За С. В. Козака проголосувала «більшість», хоч зрозуміло, що її не було. Люди встали з місць. Після цього обрання зал став некерованим. Членів правління обирали вже з повним порушенням. Було зачитано список кандидатів, які також не обговорювалися. Кількісний склад не затверджувався. Просто зачитали список, і при галасі, який зчинився в залі, відбувалося голосування. «За» – проголосувало трохи більше сорока делегатів, їх можна було порахувати. Але цього ніхто не зробив. Слід зауважити, що на конференцію прибули, як порахувала сумнівна комісія, 146 делегатів. Для прийняття рішень було потрібно мінімум 74 голоси.
Ця конференція показала, що коли люди втрачають совість, починають думати не про громадські справи, як від них цього вимагають, взяті на себе обов’язки, а зловживають довірою людей, думають лише про свою  кишеню, то вони перероджуються і стають не тими, якими їх обирали на посади.
Не бентежить С. В. Козака те, що буковинські «афганці» не без підстав вважають, що дві квартири з отриманих ним трьох мали б належати комусь з членів УСВА області, які конче цього потребують. Ветерани вже звикли до того, що путівки на лікування, гроші на матеріальну допомогу розподіляються С. В. Козаком лише серед найближчого оточення.
Очолювати організацію мають люди чесні, порядні, котрі усвідомлюють, що на посаду їх обирають, щоб допомагати іншим, насамперед інвалідам, вдовам, які залишились без чоловіків, батькам, чиї сини загинули на війні, не думаючи про вигоди, які вони можуть отримати для себе особисто, обійнявши цю посаду.
«Афганці», коли згадують бойових побратимів, які не повернулися з тієї війни, традиційно кажуть: «Пам’ятаймо про слова клятви, яку ми давали, стоячи біля домовин загиблих наших товаришів, що ми їх не забудемо. Що все життя пам’ятатимемо традиції бойового братерства і допомагатимемо сім’ям загиблих і тим, хто вижив». А є ті, хто, маючи бойові заслуги, нагороди, схоже, про це вже забули. Таких називають зрадниками. Бо це зрада пам’яті, слову, що скріплене кров’ю тих, хто не повернувся з тієї війни, і слізьми матерів, дружин, дітей, які так і не дочекалися своїх синів, коханих, батьків. Це зрада святих принципів бойового побратимства, неписаних, але глибоко вкарбованих у серця і пам’ять ветеранів-«афганців».
Як стало відомо, Ревізійна комісія Української Спілки ветеранів Афганістану запланувала розглянути на своєму засіданні події, які відбулися у селі Баяни, прийняти рішення і зробити принципові висновки.

---

У Статуті Спілки ветеранів Афганістану задекларовано головною метою  діяльності сприяння консолідації і координації зусиль у справі ефективного використання наявних можливостей у забезпеченні своїх політичних, економічних, соціальних прав, надання оздоровчої, медичної, психологічної допомоги, у тому числі й для вирішення житлових проблем членам Спілки, насамперед, інвалідам війни і сім’ям загиблих.
Щоб успішно вирішувати такі життєво потрібні завдання, мати взаєморозуміння і можливість громадського контролю місцевих інститутів влади, Спілка та її члени мають постійно дбати про чесне ім’я й авторитет організації.
У цьому році завдяки Меморандуму про взаємодію і співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Українською  Спілкою ветеранів Афганістану, згідно зі списками для забезпечення житлом воїнів-інтернаціоналістів, сформованими на підставі пропозицій обласних державних адміністрацій, планується придбати 309 квартир. Станом на 10 жовтня, за інформацією держадміністрацій, придбано 22 квартири, на стадії оформлення договору купівлі-продажу перебуває 99 квартир, на стадії визначення у виборі пропозицій – 142 квартири (матеріал про забезпечення житлом ветеранів-«афганців» у регіонах було розміщено в попередньому числі газети «Третій тост»).
Це мало. Адже без житла в Україні, як відомо, ще залишається більше 10 тисяч «афганців». І, напевно, вже недостатньо часу, щоб освоїти кошти у кінці фінансового року. Тому кожну можливість потрібно максимально реалізовувати, пам’ятаючи, що за цим стоять люди, їх добробут і благополуччя.
На жаль, є проблеми, які в ущерб авторитету Спілки доводиться розглядати сьогодні. Негативним прикладом протиправних дій, людської аморальності та порушення принципів честі можна назвати дії голови Чернівецької обласної організації УСВА С. В. Козака, який, зловживаючи своїм становищем керівника, маніпулював із законодавчими нормами, використовуючи свій статус на отримання державного житла. Так, відповідно до рішення виконкому Хотинської міської ради у грудні 1990 року  Козаку на пільгових умовах виділено чотирикімнатну квартиру на чотирьох членів сім’ї по вул. Л. Українки, 37 у  Хотині. У липні 1992 року цю квартиру Козаку передано в особисту власність. Він є власником зазначеного житла і на даний час. У 2008 році Козак отримав у Хотині на себе і дружину ще одну двокімнатну квартиру по вулиці І. Франка, 9/4. У подальшому подружжя приватизувало це приміщення.
Раніше, у листопаді 2006 року,  Козак знімається з реєстраційного обліку в Хотині й реєструє своє місце проживання за новою адресою вже у  Чернівцях по вул. Московській, 41,  де заздалегідь стає на квартирний облік.
Упродовж двох років, до отримання нової квартири, Козак із сім’єю змінює ще дві адреси реєстрації місць свого проживання. Однак його «поневіряння» по обласному центру цим не закінчуються. У грудні 2011 року Козаку рішенням Чернівецької міської ради як інваліду першої групи, учаснику бойових дій в Афганістані, видається черговий ордер на ще одну двокімнатну квартиру по вул. Шептицького, 8/2  у  Чернівцях на трьох членів сім’ї та знімають його з сім’єю з квартирного обліку.   
Якщо зважати на те, що згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР «Про затвердження правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР», які є чинними ще й сьогодні, передбачено, що квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Пунктом 11 Правил зазначено, що кожна сім’я може перебувати на квартирному обліку за місцем роботи одного з членів сім’ї (за вибором) та у Виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання. Ці порушення не залишилися непоміченими людьми, які чекають і мають законне право на отримання житла.
 До прокурора звернувся учасник бойових дій в Афганістані Г. М. Спіжавка щодо порушення його житлових прав прийнятим виконкомом Чернівецької міської ради рішенням про видачу ордера Козаку на житлове приміщення по вул. Шептицького, 8/2 у Чернівцях.    Прокуратура міста запропонувала йому за справедливістю звернутися до суду. Можливо, що суд прийме справедливе рішення, а, можливо, й ні. Але є ще й суд вищий, який має судити по-справедливості. Заради цієї справедливості й зібралися люди, які назвалися Спілкою ветеранів Афганістану. Заради цього живуть ветерани і підтримують один одного, осуджуючи будь-який прояв порушення Закону й етики, бойового побратимства. Подібні факти порушення цих принципів неприродні для Спілки воїнів-«афганців» і завжди викорінюватимуться з  її життя. 
Рік тому, коли чернівецький обласний голова УСВА отримав чергову двокімнатну квартиру, на забезпечення житлом «афганцям» області було виділено два мільйони гривень. Але ці кошти не було освоєно. Не проявивши належних старань і зусиль, вочевидь, не побачивши в цьому особистого зиску, Козак не забезпечив ефективного контролю за діями місцевих органів виконавчої влади з виконання бюджетної «Програми із забезпечення житлом воїнів-інтернаціоналістів», у результаті 1,5 млн. грн. на чотири квартири довелося повернути назад до державного бюджету.
 На 2012 рік Чернівецькій області також виділено державні кошти на чотири  квартири  інвалідам-«афганцям», але, зважаючи на те, що Козак знову прагне будь-яким шляхом залишитись керівником обласної організації УСВА, небезпека повторення минулорічної ситуації залишається.

Олександр ДЕДЕЛА,
учасник «афганського» руху в Україні з 1983 року, голова Чернівецької обласної організації УСВА (2000–2002 рр.), представник Державного комітету України у справах ветеранів у Чернівецькій області (1999–2002 рр.), учасник бойових дій в Афганістані (1981–1983 рр.).

---

     У  Колодіївці на Тернопільщині відбулося перепоховання червоноармійця Павла Чернова, уродженця Київської області, який загинув при визволенні Тернополя від фашистських загарбників навесні 1944  року.
    З військовими почестями радянського бійця поховали на сільському кладовищі за участі громадськості, молоді, працівників МВС,  військовослужбовців, членів обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Закінчимо війну» та обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану.
    Інформацію про приблизне захоронення солдата надала жителька Колодіївки Станіслава Писаренко, якій під час війни було лише чотири роки. Голова обласного осередку ВГО «Закінчимо війну» Сергій Ліпянін організував пошукові  роботи. На двометровій глибині пошуківці знайшли останки і підняли їх на поверхню. Для ідентифікації  воїна зробили запити у відповідні інстанції та незабаром отримали відповідь, що дійсно старший сержант Павло Чернов воював у складі 101-ї танкової дивізії 1-го Українського фронту, брав участь у визволенні Тернопільщини і до цього часу вважався зниклим безвісти.
    Отець Ігнатій відспівав полеглого на полі брані, а сільський голова Марія Барановська поклопотала про виділення місця на цвинтарі для перепоховання.
    Варто зауважити, що обласний осередок ВГО «Закінчимо війну» створено на Тернопільщині лише навесні цього року, але завдяки наполегливій роботі голови організації Сергія Ліпяніна та активістів-пошуківців Руслана Заблоцького, Владислава Горішного, Віталія Шамрая, Романа Глудика, Антона Пастернака здійснено великий обсяг роботи. Організація проводить фундаментальні воєнно-історичні дослідження краю, веде у встановленому законодавством порядку пошукові роботи щодо військових поховань і місць боїв, на підставі зібраної інформації розроблено перспективний план майбутніх досліджень. Осередок плідно співпрацює з обласною організацією УСВА, разом  беруть участь в усіх заходах з військово-патріотичного виховання молоді та пошукових роботах, Війну неможливо закінчити, поки останній солдат не буде похований з військовими почестями.

---

     В Житомирском военном институте им. С. П. Королева Национального авиационного университета состоялся «круглый стол» на тему: «Петр Шкидченко – герой-земляк, которым гордится Житомирщина» и презентация книги, посвященной легендарному генералу.
     Вел встречу начальник военного института, лауреат Государственной премии Украины в области науки и техники, заслуженный деятель науки и техники Украины, доктор технических наук, профессор генерал-майор Юрий Даник.  С помощью современных технологий  к общению также приобщились другие учебные заведения Житомира, военные лицеи Украины. Главным гостем  стал сын  героя – генерал армии Украины Владимир Петрович Шкидченко.
    7 ноября исполнилось 90 лет со дня рождения участника двух войн, Героя России, генерал-лейтенанта Петра Шкидченко. Он родился и вырос в Радомышле. В июне 1941 года, за несколько дней до начала Великой Отечественной войны, окончил Житомирское пехотное училище. Был участником  обороны Киева. Свою первую награду – орден Красного Знамени – лейтенант П. Шкидченко получил за подвиг, совершенный в бою в июле 1941 года.  После тяжелого ранения на фронте и длительного лечения Петр Иванович проходил службу в войсках Забайкальского фронта, Забайкальского и Дальневосточного военных округов.  С ноября  1961 по июнь 1980  года служил в воинских формированиях, дислоцировавшихся  на территории Украины: 1961 – 1963 – начальник штаба, заместитель командира, командир мотострелковой дивизии в  Белгород-Днестровском; 1966 – 1969 – командир учебной мотострелковой дивизии в  Николаеве; 1969 – 1971 – командир 32-го армейского корпуса, части которого дислоцировались в Крыму;  1971 – 1973 – командующий 6-й гвардейской танковой армией (штаб – в  Днепропетровске); 1978 – 1980 – заместитель командующего войсками Одесского военного округа по боевой подготовке.
      С июля 1980 года генерал-лейтенант Петр Шкидченко проходил службу в Афганистане в должности заместителя главного военного советника – начальника группы управления боевыми действиями при министерстве обороны ДРА. Под его руководством было проведено 25 успешных боевых операций. Погиб 19 января 1982 года во время выполнения сложного и опасного боевого задания. За высокий профессионализм, моральные и человеческие качества Петр Иванович пользовался большим авторитетом среди ветеранов Великой Отечественной, воинов-интернационалистов, ветеранов военной службы.
     Участники «круглого стола» вспомнили и почтили славного земляка, а вместе с ним всех, кто с честью выполнял свой воинский долг перед Родиной. Запомнились  выступления председателя  Житомирского областного союза  ветеранов Афганской войны Павла Ментова, председателя совета ветеранов 8-й танковой армии (8-го армейского корпуса), участника боевых действий в Афганистане полковника Николая Байды, члена правления областной организации ветеранов Афганской войны, участника миротворческих операций Олега Уминского.
    Важным моментом встречи стала презентация заместителем главного редактора журнала «Камуфляж» Сергеем Бабаковым  книги «Генерал Петр Шкидченко» из серии «Афганская арена», которая выпущена при содействии Украинского Союза ветеранов Афганистана.  Сергей Бабаков рассказал об истории создания книги, о трудностях и неожиданностях, возникавших во время сбора информации. Автор также высказал благодарность курсантам и преподавателям военного института, приобщившимся к исследованию жизненного пути генерал-лейтенанта Шкидченко.
      На память о посещении института генерал армии Украины Владимир Шкидченко оставил запись в книге посетителей Народного музея боевой славы военного института и подарил участникам встречи экземпляры книги с дарственной надписью.

---

     В Запорожском краеведческом музее провели урок мужества, посвященный 90-летию со дня рождения  Героя России генерал-лейтенанта Петра Ивановича  Шкидченко.
     В музей пришли учащиеся лицея «Защитник», студенты запорожских высших и средних учебных заведений, воины-интернационалисты, ветераны воинской службы, представители областного центра патриотического воспитания молодежи и областного военкомата. Присутствовавшие с интересом слушали историю жизни и службы прославленного полководца, смотрели слайды и фрагменты документальных фильмов о П. Шкидченко, ветераны поделились воспоминаниями о службе.
     На уроке мужества была  представлена книга из серии «Афганская арена» «Генерал Петр Шкидченко»,  изданная при содействии Украинского Союза ветеранов Афганистана.

---

     У Городку на Львівщині урочисто відкрито пам'ятник загиблим і померлим від ран воїнам-інтернаціоналістам.
      На ньому викарбувано імена шести загиблих воїнів: Мартиника Богдана Івановича, Москаля Юрія Івановича, Павлишина Романа Петровича, Польського Миколи Миколайовича, Шимкова Олега Івановича і Яремчука Михайла Григоровича. Право відкрити пам'ятник було надано активістам та ініціаторам його створення – місцевим «афганцям» Степану Луцику і Петру Черевичнику.
      В урочистих заходах взяли участь керівники району і міста, представники підприємств та організацій, молодь, ветерани Великої Вітчизняної війни, мешканці району і міста. Особливою увагою ветеранів-«афганців» були оточені батьки, матері  полеглих в Афганістані.
   Голова Городоцької районної організації УСВА Михайло Виздра подякував районній владі, спонсорам за допомогу. «У місті точилося багато спорів, чому в руці у солдата автомат, чи це не пропаганда війни. Але ж в Афганістані була війна, і ми не бігали там з огірком чи помідором, і багато хлопців загинули зі зброєю в руках», – сказав він.
   На мітингу виступили голова Городоцької райдержадміністрації Оксана Дунас, мер міста Микола Савка. Голова Львівської обласної організації УСВА Михайло Магеровський відзначив, що до Городка на відкриття пам'ятника приїхали представники всіх районів Львівщини.Сільська вчителька, мама загиблого в Афганістані Олега Шимкова – Марія Григорівна розповіла, що після втрати сина дуже тяжко почувалася, і надихається тільки навчаючи школярів.
   Панахиду провели настоятелі церкви, що споруджена поряд з пам'ятником. Після освячення пролунав салют. Учасники урочистої події поклали вінки і квіти, поставили свічки до підніжжя пам’ятника.
     Виступили самодіяльні виконавці народних і солдатських пісень, а також бойові друзі Степана Луцика, які приїхали з Києва, Казахстану і Вірменії. Теплі слова, привітання, вірші та пісні «афганської» тематики навіяли багатьом присутнім спогади про бойових друзів, про рідних, які чекали їх повернення додому, про періоди бойових дій…
    Порадував ветеранів смачний солдатський куліш, приготований в казані на вогнищі. Всі вітали одне одного ще з однією перемогою, звучали побажання всім нам чистого неба і сонця над головою. І, звичайно ж, був третій тост...

---

Алею воїнів-інтернаціоналістів і оновлений пам’ятний знак воїнам-«афганцям» відкрито у Борисполі на Київщині. 
На урочистостях були присутні представники міської влади, меценати, воїни-інтернаціоналісти. Міський голова Анатолій Федорчук подякував усім, хто доклав зусиль, аби оновити пам’ятний знак:  депутату Київської облради Юрію Чередніченку, депутатам міської ради і ветеранам-«афганцям», зокрема, члену правління Володимиру Сукачу.
–  Скільки б років не минуло, а цей постамент нагадуватиме, що люди не за власним бажанням, а за волею совісті й честі гідно виконували свій  військовий обов’язок. Цей оновлений пам’ятник нагадуватиме нам про те, чого ми не повинні допустити у майбутньому, — наголосив А. Федорчук.
Міський голова разом з головою Бориспільської міськрайонної організації УСВА Маратом Самогуловим відкрили оновлений пам’ятний знак. Освятив його настоятель Свято-Миколаївського храму отець Микола.
Завершилась церемонія військовим салютом, покладанням квітів і виступами «афганців», які згадували побратимів й вкотре застерігали всіх і кожного, що війна – це не велич і краса перемог, а біль і страждання.
– Минає понад 33 роки з грудня 1979-го, коли перші підрозділи наших збройних сил перетнули державний кордон і увійшли до Афганістану, – сказав член правління спілки, учасник бойових дій в Афганістані Олександр Васюта. – Тоді ніхто не передбачав, що так звана «інтернаціональна допомога братньому народу» перетвориться на найтривалішу для СРСР війну. Довгі дев’ять років і два місяці тривала вона. Через пекельне горнило пройшли  265 синів Бориспільщини, четверо з них загинули, одинадцять – залишилися інвалідами. А після війни внаслідок поранень і хвороб уже сорок наших бойових побратимів пішли з життя. Така сумна статистика цієї війни. .
Скульптор Юрій Козерацький розповів про роботу над пам’ятником:
– Ми вирішили, що має бути мінімум політичного пафосу і максимум українських традицій. Прийшли до ідеї використати образ рушника, що є символом життєвого шляху людини, адже з ним зустрічають найдорожчих гостей, з ним стають на шлюбний шлях, з ним проводжають в останню путь. І ось ви бачите, що у цей рушник вривається камінь, що його розриває…
Пам’ятник вважають вдалим, адже вдалося поєднати одразу кілька символів. Комусь він нагадує силует герба, комусь – обриси тюльпана. Для мене – це камерний іконостас, до якого можна підійти, помолитись і подумати про вічне, — наголосив Юрій Едуардович, додавши, що завдяки оновленню пам’ятний знак став більш світлим, зник той холод, що він ніс до цього часу. – Це непросто, адже потрібно було відвернути увагу від каменю, відчути його ритми. Тому зараз можна побачити, як в орнаменті та оформленні повторюються деякі деталі, що гармонують між собою. Янгол став завершенням композиції, а головне — перебрав на себе всю увагу глядачів. До того ж, використали такі матеріали, які забрали з нього холод, відмовились від твердого та жорсткого граніту, — розповів скульптор.

---

     На базі Судилківської загальноосвітньої школи на Шепетівщині відбулися змагання з футболу на честь загиблого в Афганістані воїна-інтернаціоналіста Сергія Дмитровича Зайчука.
     У змаганнях взяли участь сім дитячих команд. Перемогли футболісти Хутірської ЗОШ І–ІІ ступенів (на знімку), в складі якої грали Олександр Караван, Назар Форманчук, Дмитро Горлюк, Михайло Горлюк, Олександр Шитьман, Андрій Мосійчук, Богдан Турінський під керівництвом учителя А. Р. Кухарського. Друге та третє місця розділили шкільні команди з Судилкова та Лозичанки. Переможцям і призерам вручено грамоти, а від депутата Хмельницької обласної ради, директора ПП «МВМ-13» В. М. Мовсесяна — футбольні м’ячі.
     Шепетівська спілка ветеранів Афганістану щиро вдячна за допомогу у проведенні змагань В. М. Мовсесяну і керівництву Судилківської школи.
     Сьогодні військово-патріотичне виховання школярів – це перевірений спосіб передачі підліткам цінностей життя, розуміння їх значимості у будівництві власної долі. Отож у рамках заходів, присвячених такій меті та вшануванню пам’яті Сергія Зайчука, відбулися ці змагання.

---

Із  поетичного блокнота

     Бронзовий Птах

                            З листопада 2006 року в Золотоноші
                            відкрито пам’ятник загиблим в Афганістані
                            «Бронзовий Птах».

Про війну нагадує цей Птах,
Перед злетом крила розгортає,
В височинь спрямовує свій шлях,
З світом поєднатися бажає.

І радіє серце, не забули
Нас, живих, і хто помер від ран,
Повернемося на мить в минуле,
Щоб згадати наш Афганістан.

Не назвати цю місцевість раєм,
Бо співали нам кулі пісні.
І з роками ми не забуваємо,
Що було, як у жахливому сні.

Як «вертушки» падали з неба,
Як горіли «наливники»,
Як держава сказала нам: «Треба!»
І пішли із життя у віки.

Там, за річкою, як гра у карти,
Та фортуна всміхалася іншим,
Зрозуміли, чого ми варті,
Кількість збільшили обелісків.

І сьогодні, в мирне життя,
Що малює нам пензлем долі,
З Бронзи Птах відліта в майбуття
І бере чиїсь душі з собою.

                Осень

Осень. Ноябрь. Лист.
Туча. Снежинка. Узор.
Ветер. Разбойник. Свист.
Шишка. Сосна. Бор.

Озеро. Лодка. Камыш.
Берег. Песок. Волна.
Город. Огни. Афиши.
Автобус. Он. Она.

Глаза. Синева. Даль.
Рука. Бархат. Тепло.
Сердце. Обида. Печаль.
Дождь. Капли. Стекло.

        В златой парче

В златой парче деревья ждут морозы,
На старте листья – дельтапланом вдаль.
Как летом души умывали грозы –
Воспоминаний тихая печаль.

В лугах вел свою партию кузнечик,
И ласточки-касатки над жнивьем,
И солнце нежно целовало плечи,
Шептали губы: «Ты и я, вдвоем».

И голубь в кроне дуба с воркованьем
К влюбленным обращал свой монолог,
А на ресницах – слезы расставаний,
И перед каждым – несколько дорог.

Последнее касанье рук, расстались,
Срывает ветер золото с ветвей.
«Я улетаю навсегда. Я умираю.
Прощай. Прости» – неслось среди полей.

           Майстриня

Хтось любить літо, хтось – весну, я – осінь,
І прохолоду ранку, і садок росою вкритий,
І сосни, що стоять на варті в лісі,
І тишу на ланах – зібрали жито.

Мені подобається – листя золотаве
Вкриває землю ніби поцілунком.
Складають дітлахи в букет яскравий
Ці осені останні подарунки.

Мені подобається – хмари-мандрівниці
Змагання влаштували між собою,
А ще вода з родинної криниці,
Й ключі на небосхилі наді мною.

І на гілляці лист тремтить, шепоче:
«Не втримаюсь, далеко відлітаю».
Як я люблю тебе, майстриня осінь.
Люблю, насправді я тебе кохаю!


 Анатолій СКРИПНІК,
учасник бойових дій в Афганістані.
Золотоноша Черкаської області.