Хоча український військовий контингент офіційно залишив Ірак, там
досі гинуть наші чоловіки. У жовтні 2006 г. від вибуху бомби
постраждали двоє українських “операторів”, як звуть найманих охоронців
у цій країні. Один з них помер. Але ні преса, ні дуже активно у пошуку
ворогів держави на Сході МЗС ні як не відреагували на цей прикрий факт.
Коротенько повідомили – працювали на якусь британську фірму. Що то за
фірма, як українці опинились у Іраку по за контролем МЗС, чому взяли в
руки зброю, як це трактує законодавство – нікого не цікавить. Але як що
держава взялася за проблему працевлаштування робітників, поверненням
додому повій, то пора вже звернути увагу на «цивільних» охоронців, що
із зброєю у руках мандрують по Іраку. |
| Справа у тому, що приватний охоронний бізнес під час війни у Іраку
шалено виріс. Як що у 2004 р. у лавах приватних компаній служило 25-30
тис. найманців, то на початок 2007 р. ця армія, за даними міністерства
оборони США, вже налічує 120 000 чоловік. Це другий по чисельності
контингент після американців, саме громадян Великої Британії у лавах
приватних компаній зараз більше, ніж у британських військових
підрозділах. Ця армія не любить, щоб їх називали найманцями,
сором’язливо вживають слова “оператор” та “контрактнік”. Зарплатня їх
доходить до 1500 доларів на день. Найбільш кваліфіковані контингенти складаються з громадян США, Великої Британії, ПАР, приватні фірми яких монополізували цей ринок. Тільки вони отримують найбільш смачні уламки цього пирога. Американська окупаційна армія неспроможна охопити усю країну та усі сфери діяльності, тому контракти на багато сот мільйонів доларів достаються наближеним до Вашингтону фірмам. Вони у свою чергу набирають ветеранів елітних підрозділів – зелених беретів, морських піхотинців, військової поліції, правоохоронців, для операцій на місці. Серед фахівців також є французи, росіяни, українці, на особливо відповідальних позиціях – гуркхі з Непалу та вихідці з о. Фіджі. Масове гарматне м’ясо набирають з індійців, пакистанців, курдів. Ще у 2004 р. уряд Пакистану припинив діяльність вербувальних пунктів, де заманювали військових ветеранів до служби в Іраку. Ще тоді стало відомо, що азіатам, як і українцям, платять удвічі менше. Зважаючи на те, що сучасні війська США та Великої Британії в Іраку розвантажені від усяких допоміжних функцій, окрім бойових, то зрозуміло, яки завдання покладаються на приватні фірми – від охорони та супроводу вантажів до харчування та розваг. Навіть збереження та утилізація боєприпасів та вибухівки покладено на таку приватну фірму як Zapata Engineering. Приватні військові фірми з’явились у Іраку одразу після повалення Саддама Хусейна. У травні 2003 р. першого цивільного адміністратора у Багдаді генерала у відставці Дж. Гарнера охороняли бійці фірми Global, його наступника Пола Бремера – охоронці з Blackwater. Поступово приватні компанії стали перебирати більш складні завдання, хоча охорона та супровід залишаються найбільш розповсюдженим бізнесом. Поворотним моментом історії приватних охоронних фірм (ПОФ) у Іраку став квітень 2003 р., коли четверо бійців з Black water біли підстережені у м. Фалуджа та вбиті. Їх скалічені тіла натовп таскав по місту та повісив над мостом. А це були відбірні ветерани спеціальних підрозділів ВМС США. Інцидент спровокував повномасштабний штурм міста морською піхотою США, а ПОФ стали діяти більш агресивно, почали важче озброюватись. За останніми даними вже 769 операторів знайшли смерть у Іраку, а 3367 отримали поранення. Частина фірм мають багатонаціональний склад, наприклад в Erinys, що зареєстрована у Британії, служать представники США, ПАР, країн колишнього СРСР, якіх традиційно усіх звуть росіянами. Приймають тільки з досвідом миротворчих місій чи операцій у Чечні. Для влаштування потрібно мати мінімум п’ять років служби у війську чи вісім років у правоохоронних органах. Таким чином загиблий був українським ветераном. Деякі компанії, досліджував американський журналіст Натан Ходж, забезпечують найманців усім – від зброї до виплати родині компенсації на випадок загибелі. Інші фірми обмежуються мінімумом, та навіть боєприпаси оператори мусять купувати самі. Здається, тут могли бути завербовані і українці. Але таких беруть не усі компанії Оскільки фахівці вважають ринок англомовним, то більшість запрошують англомовних волонтерів, як Armor Group. Ядро персоналу складається із знайомих. Фірма Triple Canopy формувалась з ветеранів спеціального загону “Дельта”, Black water – бійців підводного загону “Тюлені” Велика кількість формально цивільних, а фактично озброєних людей постійно переміщуються по дорогах Іраку, змішуються з військовими конвоями, підпадають під вогонь повстанців, ведуть відповідний вогонь, підриваються на мінах, організують евакуацію поранених и таке інше. Ця атмосфера в умовах нервового напруження, очікування нападу та смертельної загрозі породжують непорозуміння, конфлікти та інколи випадки “дружнього вогню”. Ще одним підґрунтям для конфліктів є велика різниця у оплаті, тому що приватні операторі мають платню майже удвічі більшу, ніж військові, їм гарантовані періодичні відпустки, вони не так обмежені кодексами та уставами, що психологічно дратує військових. Тому ж поведінка найманців не завжди є коректною до місцевих мешканців. Наприклад, весь світ обійшла відео плівка, де зафіксовано, як цивільні оператори на шосе стріляють по іншим авто під співи Елвіса Реслі. Бували випадки, коли охоронці стріляли по водіях у випадку затору на дорозі чи дорожньої пригоди. З іншого боку, був випадок, коли морські піхотинці США затримали 16 працівників компанії Zapata Engineering та знущаючись, утримували їх 72 години. Як що американці знущались з американців, то вже казати за інших. Тому з грудня 2006 р. у Конгресі США ведеться робота по законодавчому врегулюванню діяльності цивільних операторів в Іраку та на майбутнє. Головна ідея – поставити діяльність операторів за контрактом під юрисдикцію військового законодавства США. Але як це буде застосовано практично. Яким чином громадяни України, Росії, чи ПАР будуть виконувати американські правила поведінки, устави та закони. Чи відповідає така ситуація законодавству України. Але ж в Україні діє закон про заборону служби у якості найманців. Наприклад, власті ПАР обережно, але наполегливо намагаються впроваджувати Закон про надання військової допомоги від 1998 г. Він так жорстко обмежив права громадян ПАР найматися не тільки у іноземні війська, але і в охоронні фірми, і навіть у організації з надання гуманітарної допомоги, як що їх діяльність проходить в умовах реально існуючого конфлікту. Оскільки реакція Великої Британії та країн – членів Співдружності була різкою, президент ПАР Табо Мбекі досі Закон не підписав. Оскільки декілька сот громадян ПАР несуть службу у військах та поліції декількох країн, міністр оборони ПАР заявив, що ця служба не буде заборонена. Зроблено поступку для Великої Британії – тім, хто вже служить, не треба повертатись до ПАР за дозволом. Поки що влада ПАР поступово впорядковує ситуацію. Аналогічна робота іде і у Європі. 7 грудня 2006 р. у Брюселі пройшла конференція під егідою Євросоюзу під назвою “Феномен приватного бізнесу у сфері безпеки – політичні аспекти”. Генеральний директор ЄС з внутрішніх та військово-політичних справ Роберт Купер заявив, що заходи щодо врегулювання галузі політично необхідні та слугуватимуть її інтересам. Він також сказав, що “ліцензування приватної діяльності у сфері безпеки буде кроком на шляху від меншої до більшої респектабельності”. Представники приватних фірм, присутні на конференції схвально поставилися до заходів по врегулюванню. Генеральний директор Британської Асоціації приватних фірм безпеки Енді Беарпарк заявив, що їх організація створена щоб “позбавитись від ковбоїв” та проголосив, про створення Європейської асоціації у відповідності із правилами ЄС. Установча конференція має відбутися у першій половині 2007 р. Він визнав, що як для британських, так і для європейських колег правила регулювання підуть на користь. Всі учасники конференції відмічали бурхливе зростання галузі, та як приклад наводили Велику Британію, де за роки війни у Іраку кількість фірм безпеки зросла від 3 до 23. Тому у лавах однієї з них і опинилися українці, але скільки їх, ніхто не знає. Пан Е. Бєарпарк підкреслив, що саме у врегулюванні він бачить майбутнє приватних фірм безпеки. Керівник ЄС Р. Купер також визначив значні можливості вказаних компаній навіть у дипломатичній сфері. Наприклад, дуже складні переговори із повстанцями щ0одо врегулювання ситуації у індонезійської провінції Ачех успішно провела група приватних переговірників. Також було відзначено, що приватні сили фактично стали головною основою безпеки при виконанні Поліцейської місії ЄС у Боснії. Як повідомив представник Євро комісії Джон Маттюссі, цей орган теж має програму реформування галузі на протязі 4 років. Треба підкреслити, що не всі засновники приватного охоронного бізнесу згодні із спробами держав регулювати їх діяльність, а вважають, що приватні компанії мають діяти як самодостатня, на підставі загально визнаного та прийнятого кодексу честі. А діюча у США «Міжнародна асоціація операцій по підтриманню миру» планує навіть перебрати функції військ ООН у проблемних регіонах. І тут українці зможуть чи здобути славу, чи опинитися в компанії сумнівних діячів. Так, одну із британських компаній очолює відставний генерал Тім Спайсер, відомий тім, що його підлеглі в Північній Ірландії безпідставно застрелили одного з місцевих хлопців. Потім Т. Спайсер був замішаний у незаконних продажах зброї, брав участь в засуджених ООН операціях в Африці та Тихому океані. Як оцінюють фахівці, усього з країн СНД у Іраку служать більш як 5500 ветеранів, і до кінця 2007 р. всі вони будуть підпадать під дію військово-польових судів США. Тому вкрай незрозуміло, чому українську громаду кожен день годують вістями про смерть у Лондоні нікому в Україні не відомого біженця Литвиненка, але замовчували загибель найманого у Лондоні охоронця з України.
Олександр Федотов,
кандидат історичних наук |