Дата
Чверть століття з початку виведення військ

Прес-служба УСВА.

Заседание Координационного Совета Комитета по делам воинов-интернационалистов

Решение  заседания
Координационного Совета Комитета по делам воинов-интернационалистов при Совете глав правительств государств – участников Содружества

ГЛАВАМ ГОСУДАРСТВ И ГЛАВАМ ПРАВИТЕЛЬСТВ
СОДРУЖЕСТВА НЕЗАВИСИМЬІХ ГОСУДАРСТВ

ОБРАЩЕНИЕ
участников заседания Координационного Совета Комитета по делам воинов-интернационалистов при Совете глав правительств государств – участников Содружества

Положение о медали

Описание медали

Пам’ятна дата

Ірина СИНЕЛЬНИК.

В ОДНОМ СТРОЮ

Пресс-служба ХГСВА.

---

В Днепропетровске стартовала Всеукраинская общественная акция «Зажги свою свечу памяти».
На набережной возле памятника погибшим в Афганистане участники начали собираться задолго до начала. Сколько бы ни проходило времени, как отмечали организаторы – председатели областного и городского объединений ветеранов Афганистана Виктор Волошин и Юрий Виноградов, участники боевых действий и семьи погибших будут приходить к этому святому месту. Ведь память не имеет срока давности. А каждая такая акция – это еще и напоминание о том, что нет ничего дороже и ценнее мира, человеческой жизни. Поэтому и дата вывода советских войск из Афганистана воспринимается всеми, кого коснулась война, как событие чрезвычайной важности. Потому что она означала ее конец.
Ровно 25 лет назад, 15 мая 1988 года,  из Афганистана вышли первые наши солдаты. Среди них был и днепропетровец Владимир Верич.
– О том, что мы будем уходить первыми, нас не предупреждали, – вспоминает он. – На войне  не до церемоний. В срочном порядке сняли вертолетами с точки и перебросили в поселок Московский в Таджикистане. Тут  мы и поняли важность момента. Духовой оркестр, цветы,  торжественная сдача оружия, слова благодарности от командиров за службу. Одновременно радовались и огорчались. Потому, что для нас война окончилась, а для наших боевых побратимов – нет. Последний наш солдат покинул афганскую землю лишь восемь месяцев спустя. А это еще погибшие, раненые.
Свечи, традиционная минута молчания. Отец Олег, который тоже прошел эту войну, проводит панихиду по убиенным и умершим от ран и болезней уже на родной земле.
– Афганистан начинался и заканчивался для каждого по-разному, – сказал Юрий Виноградов. – Но эта война была и останется для нас одной на всех. И 15 мая – памятная дата для всех нас. Она дала надежду, что весь этот кошмар закончится, и наши ребята не будут больше погибать. Сколько будем жить, столько будем помнить 15 мая и 15 февраля. И подставлять надежное плечо семьям погибших, инвалидам, друг другу.
Всеукраинская общественная акция «Зажги свою свечу памяти» проходит во всех районах и городах Днепропетровской области. Отныне все мероприятия, как подчеркнул Виктор Волошин, и уроки мужества, и фестивали солдатской песни, будут посвящены 25- летию вывода войск из Афганистана.
– Эстафета памяти продлится до февраля, – сказал он. – Мы готовим много важных мероприятий, в которых традиционно смогут принять участие днепропетровцы и жители области. Как показывает практика, эти акции собирают все больше молодежи, что важно для преемственности традиций, военно-патриотического воспитания. Нам есть, о чем сказать молодым, а им – поучиться у нас верности присяге, мужеству, чести, любви  к Отечеству, умению ценить дружбу, братство.

---

Киевская областная организация Украинского Союза ветеранов Афганистана провела выездной семинар  на базе Белоцерковской городской организации УСВА.
Участники семинара встретились у святого места «афганцев» – возле часовни  Георгия Победоносца, где почтили память погибших в Афганистане  и возложили цветы  к мемориалу погибшим  воинам. Заместитель губернатора Киевской области Т. Л. Подашевская поблагодарила за память о воинах-«афганцах».
Участники семинара посетили школу № 12, где работают музеи «афганский» и воинской славы.
Председатель Белоцерковской городской организации УСВА В. В. Косоротов ознакомил гостей с работой организации. Затем всех ждал праздничный концерт, на котором выступили коллективы самодеятельности города.

---

У листопаді виповниться 70 років визволення Кіровоградської області від фашистських загарбників. Відкрили можливість для наступу радянських військ для звільнення України переможні бої під Сталінградом і на Курській дузі.
– Наші батьки й діди принесли визволення України з Курська, а ми звідти привеземо вогонь Перемоги на свою землю, – з такою ініціативою звернувся до громадських організацій голова обласної організації УСВА Віктор Остащук.
На його заклик делегація воїнів-інтернаціоналістів, у складі якої були представники не тільки Кіровоградщини, а й Дніпропетровської, Полтавської, Сумської та Чернігівської областей, взяли участь в автопробігу, що проходив у рамках Всеукраїнської акції «Пам'ятаймо минуле заради майбутнього».
Делегація українських воїнів-інтернаціоналістів відвідала музей «Третє ратнє поле Росії», як було названо Прохорівку після перемоги у танковій битві, меморіальні комплекси і пам'ятні місця Курської області. Вразила й схвилювала до глибини душі гостинність росіян і велика кількість іноземних делегацій, туристів, – розповіли учасники автопробігу.  Серед іноземних гостей були навіть зовсім немічні вояки з німецької дивізії «Мертва голова», які приїхали вклонитися подвигу радянських воїнів. До речі, у липні виповнюється 70 років  танкової битви під Прохорівкою.                    
Біля меморіалу на Курській дузі відбулось урочисте запалення вічного вогню. Його освячення провів отець Володимир, який теж пройшов пекло Афганської війни, і від цього момент був ще більш хвилюючим.У спеціальних лампадках вогонь роз'їхався містами України.
Воїни-інтернаціоналісти вшанували пам'ять визволителів. І як поділився планами В. Остащук, у подальшому значний акцент робитиметься на патріотичному вихованні молоді, щоб нащадки дідів і прадідів, які подарували світу перемогу над фашизмом, пам'ятали подвиг героїв і були гідними їх пам'яті.

---

Активісти Київської обласної і Вишгородської районної організацій УСВА під гаслами «Спадкоємці Перемоги», «Ветерани – Молодь – Майбутнє» здійснили автопробіг місцями захоронення воїнів, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни.
Учасники автопробігу поклали квіти до братських могил у Вишгороді, Лебедівці, Лютежі, Старих і Нових Петрівцях, до пам’ятника М. Ватутіну в музеї «Битва за Київ». До акції було залучено БТР-80 і 16 автомобілів.
Голова Київської обласної організації УСВА І.І.Коваль висловлює вдячність голові Вишгородської райдержадміністрації О. О. Приходько, голові Вишгородської РО УСВА В. М. Ткачуку і всім тим, хто допомагав і брав участь в автопробігу.

---

Відбулася V звітно-виборна конференція Кіровоградської обласної організації УСВА.
У роботі конференції взяли участь голова УСВА С. В.  Червонописький,  заступник голови Адміністрації Президента України С. М. Ларін, голова Кіровоградської облдержадміністрації А. І. Ніколаєнко, його заступник В. В. Рєзнік, член Правління УСВА  О. В. Литвинов, військовий комісар області  полковник Тищенко, голова обласної Ради Організації ветеранів України В. К. Єфіменко,  член правління Запорізької обласної організації УСВА Ю. П. Шкітун.
Голова Кіровоградської обласної організації УСВА В. В. Токарєв звітував про досягнення «афганців» області й про проблеми, які є в організації. Заступник голови ревкомісії А. В. Мостовщик ознайомив присутніх з результатами роботи ревізійної комісії за звітний період.
Під час обговорення роботи правління голова Бобринецької районної організації УСВА М. І. Тосик запропонував з метою об’єктивного інформування органів державної влади про роботу міських, районних і первинних організацій УСВА області розробити процедуру, коли голови організацій спільно зі своїми місцевими представниками державної влади звітуватимуть перед обласною владою.
З виступів голів міських, районних організацій було визначено напрями, яким буде надано перевагу в подальшій роботі:
– надання методичної та організаційної допомоги районним організаціям, особливо недавно обраним;
– спорудження й реконструкція пам’ятників і пам’ятних знаків;
– вирішення питань лікування  інвалідів, учасників бойових дій, членів сімей загиблих;
– всебічна допомога  інвалідам війни в Афганістані, які перебувають у черзі на отримання або заміну автотранспортного засобу;
– сприяння у вирішенні питань забезпечення житлом ветеранів війни;
– завершення паспортизації організацій та створення  повної  бази даних членів УСВА, інвалідів, членів сімей загиблих, померлих учасників бойових дій;
– проведення консультативно-роз’яснювальної  роботи згідно з  чинним Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
– підготовка і проведення  на високому рівні 25-ї  річниці виведення радянських військ з Афганістану;
– обстеження соціально-побутових умов проживання членів УСВА у районах ;
– аналіз роботи  з виконання угод про співпрацю з державними організаціями, виконання розпоряджень голови Кіровоградської ОДА. Підсумки обговорити на засіданні правління, результати надати голові облдержадміністрації;
– розвиток позитивних тенденцій конструктивної співпраці з органами влади у вирішенні питань медико-соціального забезпечення, психологічної реабілітації, працевлаштування ветеранів-інтернаціоналістів;
– заходи з патріотичного виховання молоді разом з іншими громадськими організаціями;
– проведення роз’яснювальної роботи, спрямованої на покращання інформаційної забезпеченості членів УСВА, шляхом збільшення передплати на газету «Третій тост»;
– покращання роботи з консолідації та об’єднання організацій ветеранів війни, локальних конфліктів і миротворчих місій, надання своїх пропозицій в УСВА для лобіювання  законів щодо соціального захисту інвалідів війни, учасників бойових дій, членів сімей загиблих.
 Роботу голови, правління і ревізійної комісії  визнано задовільною.
Заступник голови Адміністрації Президента України С. М. Ларін вручив В. В. Токарєву за десятирічну сумлінну працю на посаді голови цінний подарунок, а голова УСВА С. В. Червонописький – Почесну грамоту УСВА. Голова облдержадміністрації А. І. Ніколаєнко вручив голові Олександрівської районної організації УСВА А. П. Кравченку і голові Добровеличківської районної організації УСВА В. В. Александрову Почесні грамоти.
Після висунення та обговорення кандидатур головою Кіровоградської обласної організації УСВА обрано В. М. Остащука.
 
Віктор Миколайович Остащук народився 19 березня 1967 року в селищі Онуфріївка Кіровоградської області.
З 1985 по 1986 рік проходив службу в 181-му МСП (Кабул), 1987 року звільнився в запас з  99-го окремого медико-санітарного батальйону (Кундуз), нагороджений медаллю «За боевые заслуги».
Закінчив курси офіцерів запасу, здобув спеціальності інженера з обслуговування і ремонту складної побутової техніки, вчителя ДПЮ, фізкультури. З  квітня 1999 року очолює Онуфріївську районну організацію УСВА та районну організацію Всеукраїнського дитячого патріотичного об’єднання «Майбутнє України».  Працює викладачем ПДР, інструктором з практичного керування транспортними засобами в районному спортивно-технічному клубі Товариства сприяння обороні України.

---

Состоялась VII отчетно-выборная конференция Николаевского областного союза воинов-интернационалистов и запаса.
С отчетным докладом о работе правления выступил  исполняющий обязанности председателя А. А. Завражин.  В процессе обсуждения участники конференции подняли ряд вопросов социально-экономического и медико-реабилитационного характера. Работу правления делегаты признали удовлетворительной.
На повестке дня – избрание председателя областного союза и его заместителя. На должность председателя делегаты от городских и районных организаций выдвинули две кандидатуры. Это Ю. Л. Соловей и А. А. Завражин. В ходе обсуждения абсолютным большинством голосов председателем Николаевского областного союза воинов-интернационалистов и запаса избран Юрий Леонидович Соловей, а его заместителем – Александр Александрович Завражин.

Юрий Леонидович Соловей родился 15 ноября 1961 года в Николаеве.  После окончания средней школы и Киевского суворовского военного училища в 1978 году поступил в Одесское высшее артиллерийское командное ордена Ленина училище им. М. В. Фрунзе.
В 1982 – 1986 г.г. лейтенант Соловей служил в Дальневосточном военном округе, а в 1986-1987 г.г. выполнял интернациональный долг в Афганистане (Шинданд, Галамех). После тяжелого ранения уволен из Вооруженных Сил СССР.
Работал в Центральном райкоме комсомола Николаева, на предприятиях города. В 2000 году окончил Одесскую государственную юридическую академию.
В 1998–2005 г.г. – представитель Государственного комитета по делам ветеранов Украины в Николаевской области. В настоящее время – заместитель директора института «Николаевагропроект».
С 1989 года – член правления Николаевского областного союза воинов-интернационалистов и запаса, с 2004 года – член аттестационной комиссии областной федерации рукопашного боя. Мастер первого дана по рукопашному бою.
Награжден орденами Красной Звезды (1987), «За мужество» третьей степени (2000), медалью «Воину-интернационалисту от благодарного афганского народа» (1988), Почетной грамотой Кабинета Министров Украины (1999), Благодарностью Кабинета Министров Украины (2002), Грамотой Верховной Рады Украины (2009).

---

Нещодавно воїни-інтернаціоналісти Сумщини дякували керівництву і депутатам обласної ради за передачу їм приміщення під офіс громадської організації, а днями вже зібралися разом, аби освятити дві щойно відремонтовані кімнати, де вже розпочалася активна робота.
Саме у цьому приміщенні на вулиці Кузнечній, 5 тепер буде сконцентровано роботу волонтерів і активу Сумської обласної організації «СОВЕАФ» (Спілка ветеранів Афганістану), яка об’єднує майже 4 тисячі учасників локальних конфліктів на території інших держав. Відтепер у відремонтованих кімнатах воїни-інтернаціоналісти зможуть збиратися разом, щоб обговорити найважливіші проблеми свого життя.
Тут же створено робочі місця і для активістів комітету сімей загиблих. Голова цього комітету Ася Ніколаєнко – член правління обласної організації ветеранів Афганістану. Роботі з членами сімей загиблих у громадській організації приділяється багато уваги. А тепер, після відкриття нового офісу, у членів комітету також буде місце для проведення своїх зустрічей.
Кожна добра справа має розпочинатися з благословення. Саме тому для освячення щойно відремонтованого приміщення воїни-«афганці» запросили свого духовного наставника, настоятеля Храму Святого Праведного Іоанна Руського отця Євгенія. 
А після освячення відбулася перша робоча зустріч активу в новому приміщенні. Під час ділової розмови було поставлено завдання щодо дієвої участі організації у відзначенні Дня Перемоги, дня визволення України від фашистських загарбників, 25-ї річниці виведення військ з Афганістану і Всеукраїнської «Вахти пам’яті». Воїни-«афганці» обговорили перспективу підготовки до друку другої книги серії «Память и судьбы Афганской войны: Сумская область».
– Для ветеранів Афганістану Сумщини освячення офісу означає не лише завершення першої черги ремонтних робіт, – зазначив голова Сумської обласної організації «СОВЕАФ», депутат облради Анатолій Линник. – Цю подію можна назвати початком нового етапу розвитку нашої організації. Відтепер маємо власний, обладнаний необхідними меблями і оргтехнікою сучасний офіс, де збиратимуться активісти «афганського» руху Сумщини. Ми збиратимемося для обговорення й пошуку шляхів вирішення важливих і болючих проблем нашого життя. Говорячи про «афганців», я маю на увазі також і учасників локальних конфліктів на території інших держав, і членів сімей загиблих. У нас – спільні проблеми, і для їх вирішення ми об’єдналися в потужну організацію. І тепер у цієї організації є зручний офіс. Від імені правління запрошую всіх учасників бойових дій до роботи у новому приміщенні. Наші двері відкрито для всіх.

---

За ініціативи місцевого управління освіти і дитячої організації «Дім» відбулася зустріч  з активом Марганецької спілки ветеранів війни в Афганістані.
На зустріч до школярів, очолюваних головою палати дітей Поліною Рябоконь, прийшли голова спілки В. А. Ткачук, його заступник І. Б. Кумпан, член  ради А. В. Мамонтов, методист управління освіти, голова МДО «Дім» Є. Г. Малишко, отаман міської патріотично-спортивної гри «Козацькими стежками» Віталій Романенко. 
Учні   зустрічали гостей квітами. Спілкування відбулося за «круглим столом», бо в дружньому колі бачиш людину, з якою спілкуєшся, розмова проходить відверто, відкрито, маєш можливість висловити свою думку й почути думки інших. Підлітки не лише отримали відповіді на свої запитання, а й мудрі життєві настанови.
Підсумовуючи обговорення  теми «Активна життєва позиція людини в суспільстві», учасники дійшли висновку, що активну життєву позицію, яку діти мають зараз, необхідно зберегти і в подальшому дорослому житті, щоб досягати мети і гідно вирішувати питання й проблеми, які воно ставить.
А ще виникла ідея створити спільний екологічний проект міської дитячої організації  «Дім» і спілки ветеранів війни в Афганістані «Відродимо місто Марганець – місто троянд».

---

В мариупольском Дворце культуры «Искра» по приглашению общественных организаций ветеранов Афганистана  состоялся концерт народной вокально-инструментальной группы «Память»  из поселка Красногвардейское (Крым). 
Для воинов-«афганцев», перенесших немало боли и утрат, этот концерт прежде всего стал еще одной возможностью почтить память погибших, встретиться с боевыми товарищами, послушать давно полюбившиеся и ставшие культовыми песни, такие как «Виват!», «Второй батальон», «Мы уходим», «На базаре», «Ну вот и кончилась война», «Письмо», «Смотровая щель», «Я вернусь»…
Группа «Память» была создана за несколько лет до вывода войск из Афганистана.  23 февраля прошлого года коллективу исполнилось 25 лет, а четверть века – немалый срок для творческого пути. Руководитель – заслуженный работник культуры Украины и АРК, первый солист легендарной группы «Каскад», капитан запаса Павел Кравчук воевал в Афганистане в 1982–1984 годах.
Звание «народный» коллективу было присвоено одиннадцать лет назад. В нашем городе музыканты  выступали впервые. Послушать легендарный коллектив,  который работает  вживую, пришли их поклонники  разных возрастных категорий. Как сказал ведущий программы майор запаса  Николай Скворцов, «мы заметили, что нас очень хорошо воспринимает молодежь. Наверное, прошла волна равнодушия, и теперь все учатся распознавать живые эмоции. Мы отвечаем зрителю тем же: за 25 лет ни разу не отработали концертную программу под фонограмму».
В составе «Памяти» – очевидцы и участники войны, все  заслуженные работники культуры АР Крым.  В репертуаре  несколько сотен песен, авторы которых – солдаты, проходившие службу в ДРА. И потому воины-«афганцы» поют о ребятах, не вернувшихся из боя, о матерях и девушках, ждущих солдат дома, о дружбе и верности. Может быть, поэтому  «Память» нередко называют живым голосом – эхом войны. 

---

У Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулася презентація книг на «афганську» тематику.
Начальник інституту, голова Спілки ветеранів Афганістану Голосіївського району Києва генерал-майор Віктор Балабін представив Героя Радянського Союзу Валерія Гринчака, автора кількох презентованих книжок Валерія Аблазова, Віктора Данілейка і голову ради ветеранів інституту Миколу Дорохова, які брали участь у бойових діях на території Афганістану.
– Унікальність цього заходу полягає в тому, – наголосив Віктор Володимирович, – що ми його проводимо не у формі лекції чи доповіді, а як живе спілкування з людьми, які брали безпосередню участь у подіях 30-річної давнини, і це дає нам можливість краще зрозуміти причини й наслідки того, що тоді відбувалося, робити правильні висновки.
Про особисті враження, військову звитягу та відданість справі розповіли поважні гості.
Валерій Аблазов презентував книжки на «афганську» тематику, у тому числі й авторські, які було передано до бібліотеки ВІКНУ.
Виступи учасників заходу супроводжувалися музичними вітаннями військового оркестру інституту, піснями його солістів, серед яких був і учасник бойових дій в Афганістані Леонід Мухін.

---

З нагоди 69-ї річниці визволення сіл місцевої ради від фашистських загарбників у Великорішнівській загальноосвітній школі на Шепетівщині відбулася година пам’яті «Пам’ятайте, не забувайте тих, кого поглинула війна!», на яку було запрошено голову ветеранської організації села, воїна-інтернаціоналіста А. Д. Цупріяна.
Зустріч відбулася за ініціативи сільського голови В. П. Космини і директора школи Н. А. Космини, працівників культури. Анатолій Дмитрович виконував інтернаціональний обов’язок в Афганістані, був командиром роти, служив на Кубі. Він поділився з учнями своїми спогадами, згадував про загиблих побратимів. Ветеран розповідав про мужність і стійкість нашого народу в роки Великої Вітчизняної війни, про односельців, про дітей-героїв, учасників партизанського руху, які брали участь у визволенні Шепетівщини від фашистських загарбників. Розповідав про життя сільських дітей у довоєнні та післявоєнні важкі роки, коли напівголодним школярам доводилося ходити до школи за 7-10 кілометрів від дому.
Гість закликав дітей старанно навчатися, поважати батьків, учителів, односельців, людей похилого віку, дбайливо ставитися до пам’ятників полеглим землякам, до історичного минулого нашої держави.
З розповіді сільського бібліотекаря школярі дізналися про приховані колись сторінки війни – Корюківську трагедію, яка сталася 1-2 березня 1943 року. За наказом німецького генерала Хайзенберга тоді було заживо спалено й розстріляно понад 7 тисяч мирних жителів поліського селища Корюкова.
Сільський голова і дирекція школи подякували воїну-інтернаціоналісту за змістовну розповідь, а шестикласники разом з учителем музики Петром Косминою виконали пісню  «В українську армію служити їдуть хлопці з нашого села».

---

За сприяння Каховської районної держадміністрації місцеві воїни-інтернаціоналісти вшанували пам’ять загиблого в Афганістані Олександра Івановича Дишловенка.
На могилі солдата у селищі Подівка зібралися «афганці» з Каховки, Червоного Перекопу, Архангельської Слободи, Чорноморівки, які є членами Каховського районного та міського товариств воїнів-інтернаціоналістів. Хвилиною мовчання відзначили ратний подвиг солдат, які загинули на тій «невідомій» війні. Було покладено також квіти на могилу мами загиблого – Ганни Арсентіївни, яка померла у 2010 році.
Ветерани взяли участь в урочистій лінійці, яка відбулась у Каховському професійному аграрному ліцеї. Директор ліцею С. В. Ходос і голова районного товариства воїнів-інтернаціоналістів К. А. Мешков зазначили, що подібні заходи стали вже доброю традицією, прикладом для патріотичного виховання молоді. Від правлінь товариств вручено грамоти найкращим учням і педагогічному колективу ліцею.
Відбувся Урок миру за участю учнів і ветеранів, які показали дітям документальний фільм «Афганські листи» й відповіли на численні запитання про бойові дії, побут солдатського життя і традиції Афганістану.

---

Цьогоріч єзупільчанинові Ігореві Сущинському виповнилося би 48 років, однак його пам’ятатимуть вічно 21-річним. Він загинув 4 лютого 1986 року, виконуючи інтернаціональний обов’язок в Афганістані. Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.
На знак шани і пам’яті про односельця тодішній селищний голова Василь Близнюк і вчитель фізичного виховання Мар’ян Недоступ ініціювали спортивний меморіал. Відтоді щороку селищна рада і місцева школа, залучаючись підтримкою небайдужих людей, за підтримцки Тисменицької районної організації УСВА (Івано-Франківська область) проводять баскетбольний турнір пам’яті воїна-«афганця» Ігоря Сущинського.
Поки тривали баскетбольні поєдинки, представники районної та місцевої влади завітали до батьків загиблого. Керівник апарату районної державної адміністрації Ярослав Татарин вручив матеріальну допомогу в розмірі 950 гривень. Таку доплату відповідно до програми, затвердженої сесією районної ради, отримають ще три родини загиблих в Афганістані.
Голова районної організації УСВА Д. Сатур розповів, що відповідно до програми один із батьків щомісяця отримуватиме 350 гривень доплати до пенсії,. Родини «афганців» отримуватимуть 75-відсоткову  пільгу при оплаті житлово-комунальних послуг. Матеріальну допомогу від селищної ради передала керівник єзупільської громади Г. Кушнір.
Згодом всі разом помолилися на могилі Ігоря Сущинського і засвітили свічку пам’яті, а школярі поклали вінок.
Тим часом напружена боротьба визначила фаворитів турніру: у фіналі господарі обіграли тисменичан. Переможцям вручили кубок, Почесну грамоту УСВА і пам’ятні медалі, призерам дісталися грамоти і медалі. Організатори визначили й нагородили кращих гравців турніру: Андрія Протаса з Єзуполя, Івана Рожака з Побережжя, Віталія Коржа з Тисмениці.
Школярі із козацької ради селища Єзупіль закликали присутніх шанувати тих, хто молодим віддав своє здоров’я на тій неоголошеній війні, та молитися за душі тих, хто загинув, виконуючи інтернаціональний обов’язок, аби таких трагедій та воєн не зазнавали сучасники і майбутні покоління.

---

В селе Князь-Григорьевка Великолепетихского района Херсонской области состоялось перезахоронение 39 бойцов, погибших в 1943 году в боях с фашистскими захватчиками. 
Из всех найденных останков красноармейцев по медали «За отвагу» установлено имя только одного воина – Тимофея Алексеевича Пономарёва из Ставропольского края. Большую поисковую работу по обнаружению останков воинов провел военно-исторический клуб «Каховка», которым руководит Анатолий Обелец.
В церемонии перезахоронения участвовали жители села, председатель Херсонского областного совета В. Пелих, руководители районной администрации, члены организации «Закончим войну» и Херсонской областной организации УСВА.
Ветераны Афганистана в честь подвига автомобилистов в годы Великой Отечественной войны организовали автопробег. С флагами Победы, УСВА и организации «Закончим войну» колонна проехала к месту открытия памятника воинам-автомобилистам и далее в посёлок Антоновку, к памятникам освободителям  Херсона, в парк Славы, где были возложены цветы. 
На площади Героев Сталинграда состоялся марш-парад, в котором приняли участие воины-интернационалисты.

---

В Малине Житомирской области на старом городском кладбище состоялось торжественное перезахоронение останков воинов Красной Армии.
Погибшие бойцы были найдены в результате поисковых работ. проводимых с сентября прошлого года членами Всеукраинской общественной организации «Закончим войну» и Житомирской областной общественной организации «Историко-патриотическое объединение «Поиск».  Красноармейцы погибли в июле-августе 1941 года при обороне подступов к Малину от фашистских захватчиков. Проходили ожесточенные, кровопролитные бои, город три раза переходил из рук в руки.
Из одиннадцати погибших удалось восстановить имя только одного – М. А. Боганова 1919 года рождения, родом из Татарстана. По результатам розыска родственников в  Казани найдена его племянница – А. Н. Липатова. Она рассказала, что Михаил и брат Василий ушли на фронт и оба не вернулись. Семей у них не было. Одна из сестер – Александра (мать Алевтины Николаевны) умерла, оставив семь малолетних детей. Вторая сестра – тоже уже умерла. На семейном совете было решено, что останки Михаила Андреевича должны остаться в житомирской земле, вместе с его боевыми товарищами.
На траурном митинге выступили представители города, общественных организаций, поисковики и ветераны. В почетном карауле возле могилы наравне с солдатами, одетыми в форму бойцов Красной Армии, стояли школьники.

---

В Киевской области торжественно перезахоронили останки солдат Красной Армии.
В селе Ходоров Мироновского района перезахоронены останки 55 воинов, которые погибли при форсировании Днепра на Букринском плацдарме, а в селе Лукьяновка Таращанского района – 15 солдат, погибших во время боев  в годы  Великой Отечественной войны.
Перезахоронение провели группа «Поиск»  Белоцерковской городской организации УСВА, Грушевский сельский совет и общественная организация «Память».
На мероприятии присутствовали председатель Мироновской  райгосадминистрации В. Усик, председатель  Таращанской райгосадминистрации Ю. Заика, архиепископ Белоцерковский и Богуславский Августин, председатель Белоцерковской городской организации УСВА В. Косоротов, председатель Белоцерковской городской Организации ветеранов Украины В.  Волощенко, воины-интернационалисты, местные жители.
Поиск останков погибших продолжается.

---

Кожна війна залишає по собі слід, який не зникає ніколи. Багато солдатів війни упродовж тривалих десятиліть після перемоги над фашизмом залишаються на полях битв. І імена цих героїв й досі невідомі. Але завдяки пошуковим зусиллям безіменні воїни все ж отримують можливість повернутись із забуття.
Одним із них є червоноармієць петербуржець Микола Васильєв, рештки якого разом з особистим пізнавальним знаком кілька місяців тому знайшли на полі неподалік села Соловка Кременчуцького району Полтавської області після проведення земляних робіт.
— Наш район був одним із ключових напрямків, де розгорталась операція зі звільнення Правобережної України, а саме форсування Дніпра, — пояснює співробітник музею міста Комсомольська Кременчуцького району  Іван Гаркавий, який разом зі своїм колегою і знайшли воїна. — Щоправда, у цьому районі Дніпра імітувалося форсування найбільшої водної перешкоди на території нашої держави, аби відтягти сили супротивника на схід від Лютізького плацдарму. Знайшовши рештки, співробітники місцевого музею звернулись до Всеукраїнської громадської організації «Закінчимо війну» з проханням допомогти у пошуку родичів загиблого та перепоховати бійця на його батьківщині. Але повернути Миколу Васильєва додому виявилося не так просто. Будинку, який вказаний в особистій записці, сьогодні немає у Петербурзі. Після роботи в російських архівах стало відомо, що споруда була зруйнована під час блокади Ленінграда. А доля мешканців — невідома. Хоча пошук родичів триває. Саме цією роботою тривалий час займаються, зокрема, представники організації «Закінчимо війну», які вкотре повернули безіменному бійцю не лише ім’я, а й надали можливість спочити на батьківщині. В активі діяльності членів організації тисячі знайдених і перепохованих солдатів війни.
Як розповідає заступник голови організації, пошуківець із п’ятнадцятирічним стажем Віктор Потапенко, два роки тому неподалік столиці під час земляних робіт було знайдено рештки кількох сотень бійців. Як стало відомо пізніше, пошуківці натрапили на необліковане масове поховання — розстрільну яму, а саме протитанковий рів завдовжки 30 метрів і завширшки 3 метри, який був повністю завалений людськими кістками. Скоріше за все, у нього скидали розстріляних військовополонених, жінок і дітей з концтабору неподалік Борисполя, який організували на базі захопленого гітлерівцями санітарного поїзда.
— Для кожного пошуківця, який знайшов рештки, відшукати поряд із ними нагороду — неабияка удача, адже за її номером легко знайти дані про людину, яку нею відзначено. Або якщо нам вдалося знайти особисту записку. Хоча, це ще не означає, що її можна буде прочитати. Вона могла і не витримати іспит часом, — розповідає Віктор Потапенко. — При цьому головне не «вбити» цього солдата вдруге. Якщо ви знайшли такий футляр, де зберігається записка, у жодному разі не можна його відкривати, адже хімічні процеси перетворять папір на попіл. Тому для того, щоб її прочитати, варто обов’язково звернутись до спеціалістів, які завдяки реагентам прочитають і збережуть знахідку.
Цього правила й багатьох інших представники організації вчать і учнів середніх шкіл, перед якими вони постійно виступають з тематичними уроками, знайомлячи хлопців і дівчат із пошуковою справою та роботою товариства.
— Завдяки обласним представництвам організації ми забезпечуємо не лише свою присутність у регіонах, поступово охоплюємо всю територію України, проводячи пошукову та виховну роботу з великою кількістю населення, — розповідає голова Всеукраїнської громадської організації «Закінчимо війну» та ініціатор її створення Юрій Зубко. — І з кожним роком ми збільшуємо кількість обласних представництв, які залучають дедалі більше небайдужих до проблем війни та її наслідків. Наприклад, зараз ми представлені у 14 областях України. Незабаром наші представництва з’являться у
Закарпатті та в Криму.
Хто ж єднається під прапором «Закінчимо війну»? Як розповідає Юрій Григорович — усі охочі, кому небайдужа ця тема. Серед членів організації є і ветерани Великої Вітчизняної, ветерани війни в Афганістані, учасники збройних конфліктів сучасності, наприклад, на Балканах, цивільні працівники та діти. Отже, всі, хто може привнести бодай крихту користі до справи увічнення пам’яті полеглих захисників. Хтось знаходить себе у пошуковій справі, комусь цікаво працювати з дітьми, а хтось допомагає розвивати Інтернет-сторінку організації. Тобто знайти собі справу до душі. Принаймні тоді, коли вони мають можливість відволіктись від роботи і у свій вільний час долучитись до спільної справи. І таких людей — тисячі.
— Для нас значимий кожний полеглий боєць, який досі не повернувся з війни. І якщо в наших силах повернути його із забуття — ми докладемо всіх зусиль, аби рідні нарешті дочекались свого воїна, — запевняє Юрій Зубко.
У цьому контексті всеохоплююча сила Інтернету робить свою добру справу. На сайті «Закінчимо війну» є навіть розділ «Ви нам писали», куди звертаються усі, хто розшукує своїх загиблих на фронтах Великої Вітчизняної. Розміщуючи інформацію про них, вони сподіваються, що, можливо, серед нещодавно знайдених і є,. здавалося б, назавжди втрачений герой.
А одного разу під час пошукових робіт неподалік столиці було знайдено кістки червоноармійця, який, скоріше за все, загинув під час оточення київського угруповання 1941 року. Завдяки особистій записці пошуківці дізнались його ім’я, почали розшукувати родичів. Зовсім скоро до організації зателефонував онук полеглого, який виявився також пошуківцем. Хлопець, проживаючи у Північній Осетії, почав шукати загиблих воїнів з надією знайти свого діда та допомогти іншим, хто втратив надію відшукати бодай щось про зниклого понад шістдесят років тому діда, прадіда чи батька.
— Всю знайдену зброю, спорядження і фрагменти військової техніки ми передаємо місцевим історичним музеям, у шкільні кімнати бойової слави або ж Меморіальному комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років». Але якщо знахідка небезпечна для транспортування — за справу беруться мінери, які знешкоджують ці снаряди чи бомби. Усім відомо, що земля приховує чимало озброєння, яке з роками не втратило своєї смертоносної сили, — доповнює Юрій Зубко.
Також зараз організація займається пошуком родичів 64 радянських воїнів, які в різні роки загинули під час війни в Афганістані. Ця війна також залишила після себе десятки зниклих безвісти і безіменних могил у високогірних районах. І це лише незначна частина від усієї проробленої за шість років роботи.
— Як бачите, справа пошуку імен загиблих та їх перепоховання не знає кордонів. Адже війна у будь-які часи несла з собою спустошення й залишала після себе безліч безіменних воїнів, які так і не повернулись до рідної оселі. До того ж у нашій роботі кількість — не критерій. Навіть навпаки, головне — підходити до цієї справи дуже відповідально і ретельно, — розповідає Юрій Зубко. — Адже у наших руках — долі людей.

---

Фінансувати треба соціальні послуги для людей, а не установи, які їх надають.
В Україні, на жаль, поки що так заведено, що соціально вразлива людина, потрапивши у складні життєві обставини, змушена сама звертатися по допомогу до соціальних установ. Так, пенсіонер, який, скажімо, вважає, що йому неправильно нарахували пенсію, попри поважний вік і хвороби, має особисто завітати до Пенсійного фонду. Людина з обмеженими можливостями, яка прагне знайти роботу, — до центру зайнятості, де часто не працює ліфт і немає пандусів. А багатодітна мати, яка вчасно не отримала виплати на дітей, залишивши малюків удома, – до відділу соціального забезпечення.
І що зазвичай вони там бачать? Великі гарні будівлі, у стінах яких почуваються розгубленими й малозначущими. А коли, якщо пощастить, потрапляють на прийом до чиновника, опиняються у великих, гарно оснащених кабінетах, власники яких нерідко розмовляють з такими «прохачами» зверхньо й не завжди ввічливо.
Боротися із таким станом речей вирішили у Міністерстві соціальної політики, на чому наголосила його очільник Наталія Королевська. Міністерство прагне змінити стандарти соціального обслуговування. Усі соціальні установи мають працювати на людей, а не на своїх керівників. Пенсіонер, який приходить до Пенсійного фонду, має отримати вичерпну допомогу і почуватися гідно. Безробітний, який прийшов до центру зайнятості, – консультацію і перелік вакансій у повному обсязі та у ввічливій формі. Субсидії мають нараховуватися автоматично. Допомога на дітей — надаватися з мінімальною кількістю довідок і швидко тощо.
Отже, фінансуватися мають соціальні послуги для людей, а не установи, які їх надають, зауважила міністр.
А ще, на переконання Наталії Королевської, в установи соціальної сфери передовсім на роботу повинні брати людей з обмеженими можливостями. Адже тільки змінивши ставлення до них самих соціальних служб, можна вимагати того самого від роботодавців. І переконувати їх у необхідності працевлаштування інвалідів слід власним прикладом, а не тільки квотами і штрафами.
І тому не може бути так, що у центрі зайнятості, який надає послуги всім громадянам, зокрема з обмеженими можливостями, немає належної інфраструктури. «Так не повинно бути, тому вся соціальна сфера має стати повністю доступною для інвалідів: оснащені пандуси, відремонтовані ліфти, і, крім того, повинні бути фахівці, які зустрінуть інвалідів при вході й допоможуть з вирішенням їхніх питань», – сказала міністр. Вона також наголосила на тому, що соціальна допомога врешті має стати саме адресною. Щоб, за можливістю, не людина йшла до соцслужби, а та — до неї. А для цього потрібно знати, хто, де і якої саме допомоги нині потребує.
Так, до 70-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні саме адресна допомога у новій формі має знайти ветеранів. Працівники соціальної служби повинні самі завітати до цих літніх людей та оформити документ нового зразка — Паспорт соціальних потреб ветерана. Туди вноситимуть дані про розмір пенсії, соціальних допомог та інших виплат, які отримує ця людина. І буде обов’язково перевірено, наскільки правильно їх нараховано.
А далі соцпрацівники мають дізнатися головне: чого потребують нині ці люди і чим їм можна допомогти. Адже проблем у ветеранів багато: в когось у будинку протікає дах, десь квартиру не ремонтували десятиліттями чи прорвало трубу, а можливо, не нараховують субсидію. Не слід забувати, що це люди похилого віку, є серед них і самотні. Тому чимало з них потребують допомоги соцпрацівника, аби було кому піти в магазин чи аптеку, приготувати їжу і просто підтримати людину добрим словом.
Отже, має бути сформоване своєрідне «Соціальне меню потреб» цієї категорії людей. І потім будуть задіяні саме ті служби, які зможуть надати необхідну конкретну допомогу, — райрада, міськрада, соціальні та комунальні служби, і так до рівня центральних органів влади. Буде розписано певну дорожну карту, як розв’язати проблеми, хто і за який термін зобов’язується це зробити. Відвідуватимуть також і ветеранів, які перебувають у соціальних закладах.
— Зрозуміло, що зробити все й одразу неможливо. Та буде виокремлено пріоритетні моменти, щоб забезпечити життя цих людей на якомога комфортнішому рівні. Втілення програми розраховане на три роки: 2013–2015. І за цей час, впевнена, ми зможемо змінити якість соціальних послуг для цих людей, а отже, і якість самого життя ветеранів, які не шкодували його під час війни, — резюмувала міністр.
 

---

На запитання читачів відповідають фахівці Міністерства соціальної політики і Пенсійного фонду України

До редакції надходить чимало листів з проханням розповісти про умови призначення пенсій зі зниженням пенсійного віку учасникам бойових дій, а також про те, чи мають вони право на пенсію по інвалідності. З такими запитаннями ми звернулися до начальника відділу з питань призначення пенсій Пенсійного фонду України Галини МАСТЮГІНОЇ.

—     Шановна Галино Іванівно, розкажіть, будь ласка, нашим читачам, хто з числа учасників бойових дій має право на зниження пенсійного віку?

—     Право на зниження пенсійного віку мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, котрі стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, після досягнення чоловіками — 55, жінками — 50 років і за наявності страхового стажу не менш як 25 років — для чоловіків і не менш як 20 років — для жінок.

—     Які документи слід подати для призначення пенсії за віком таким особам?

—     Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за № 1566/11846, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком учасникам бойових дій, крім документів, потрібних для призначення пенсії за віком, додається посвідчення учасника бойових дій та довідка військового комі-саріату про період (періоди) участі в бойових діях.

—     Чи мають право на зниження пенсійного віку особи, які працювали у військових частинах, дислокованих у країнах, де велися бойові дій?
– Ні, права на зниження пенсійного віку вони не мають, оскільки в той час працювали, а не проходили військову службу, тобто не мали статусу військовослужбовця, хоча за статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи вільнонайманого складу Збройних сил, військ й органів Міністерства внутрішніх справ і Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, які обіймали штатні посади у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Великої Вітчизняної війни та інші періоди ведення бойових дій, належать до учасників бойових дій.

—     Як визначається розмір пенсії за віком учасникам бойових дій?

—     Розмір пенсії за віком визначається за нормами ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тобто залежить від страхового стажу і заробітку особи, яка за наявності потрібного страхового стажу (35 років — для чоловіків і 30 — для жінок) забезпечується мінімальним розміром пенсії (на рівні прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, що втратили працездатність). .А якщо страховий стаж перевищує відповідно 35 і 30 років, установлюється доплата за понаднормовий стаж.
    Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 р. № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» установлено, що учасникам бойових дій, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає 165% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, котрі втратили працездатність), виплачується щомісячна державна адресна допомога в сумі, якої не вистачає до такого розміру.

—     Які надбавки й підвищення встановлюються до пенсій учасникам бойових дій?
—     До пенсій учасників бойових дій установлюються підвищення в розмірі 25% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб — 223,50 грн (894 грн + 25%) і цільова грошова допомога в розмірі 40 грн.
Крім того, можуть бути встановлені:
   – надбавка на непрацездатних осіб, які перебувають на їхньому утриманні (150 грн на кожного утриманця);
   – надбавка на догляд (для одиноких, які потребують постійного догляду) і за наявності права — пенсія за особливі заслуги перед Україною.
З 1 січня 2013 р. учасникам бойових дій у період Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 р.р., яким виповнилося 85 років і більше, надаються пільги, встановлені ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для інвалідів війни першої групи (замість 25% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, пенсія підвищується на 50% прожиткового мінімуму).

—     Хто має право на щомісячну державну адресну допомогу?

—     На державну адресну допомогу мають право всі учасники бойових дій, зазначені ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», розмір пенсійної виплати яких (з урахуванням доплат) не досягає 165% названого прожиткового мінімуму.
З 1 січня 2013 р. мінімальний розмір пенсійної виплати учасників бойових дій становить 1475,10 грн.

—     Чи має право на пенсію по інвалідності військовослужбовець, який став інвалідом унаслідок участі в бойових діях?

—     Так. Якщо інвалідність отримана під час проходження військової служби, призначається пенсія по інвалідності, або за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», або за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за вибором інваліда, залежно від того, за яким саме законом розмір пенсії вищий). Крім того, якщо інвалідність пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, до пенсії встановлюється підвищення як інваліду війни від 30 до 50% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, що втратили працездатність (перша група — 50%, друга група — 40, третя група — 30%).
Інвалідам війни другої і третьої груп з числа учасників бойових дій у період Великої Вітчизняної війни 1941–1945 р.р., яким виповнилося 85 років і більше, надаються пільги, передбачені ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для інвалідів війни першої групи (замість 30 — 40% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, пенсія підвищується на 50% прожиткового мінімуму).
Розмір цільової грошової допомоги до пенсії інвалідам війни першої групи становить 70 грн, а інвалідам війни другої і третьої груп — 50 грн.
Розміри пенсій інвалідам війни, обчислені відповідно до ст.27 та ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 13 і 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», збільшуються на 25%.
Збільшують розміри пенсій без урахування передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, сум індексації та інших доплат до пенсії.
Крім цього, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 р. № 1381 інвалідам війни, в яких щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає: в інвалідів війни першої групи — 285%; інвалідів війни другої групи — 255%, третьої групи — 225% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, котрі втратили працездатність, установ-люється щомісячна державна адресна допомога в сумі, якої не вистачає до таких розмірів.
   За наявності в інваліда державних нагород понад названі вище розміри встановлюється пенсія за особливі заслуги перед Україною.



Я пенсионер, участник боевых действий. Стал инвалидом третьей группы вследствие общего заболевания. Могу ли я претендовать на установление статуса инвалида войны?

Согласно ст. 7 Закона Украины «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты», к инвалидам войны относятся лица из числа военнослужащих действующей армии и флота, партизан, подпольщиков, работни-ков, которьіе стали инвалидами вследствие ранения, контузии, увечья, заболевания, полученных во время защиты Родины, при исполнении обязанностей военной службы или связанных с пребыванием на фронте, в партизанских отрядах и соединениях, подпольных организациях и группах и других формированиях, признаннных таковыми законодательством Украины, в районе военных действий, на прифронтовых участках железных дорог, на сооружении оборонительных рубежей, военно-морских баз и аэродромов в период Гражданской и Великой Отечественной войны или с участием в боевых действиях в мирное время.
К инвалидам войны относятся также инвалиды из числа:
1)     военнослужащих, лиц вольнонаемного состава, которьіе стали инвалидами вследствие ранения, контузии, увечья или заболевания, полученных во время защиты Родины, при исполнении других обязанностей военной службы, связанных с пребыванием на фронте в другие периоды, ликвидацией последствий Чернобыльской катастрофы, ядерных аварий, ядерных испытаний, участием в военных учениях с применением ядерного оружия, с другим поражением ядерными материалами;
2)     лиц начальственного и рядового состава органов МВД и КГБ бывшего СССР, МВД Украины, СБУ, Службы внешней разведки Украины и других военных формирований, которые стали инвалидами вследствие ранения, контузии, увечья или заболевания, полученных при исполнении служебных обязанностей, ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы, ядерных аварий, ядерных испытаний, при участии в военных учениях с применением ядерного оружия, вследствие другого поражения ядерными материалами;
  3) лиц, которые стали инвалидами вследствие ранений или других повреждений здоровья, полученных в районах боевых действий в период Великой Отече-ственной войны, а также из-за взрывных веществ, боеприпасов и военного воору-жения в послевоенный период, при выполнении работ, связанных с размини-рованием боеприпасов времен Великой Отечественной войны, независимо от того, когда они были выполнены;
4)    лиц, которые стали инвалидами вследствие военных действий Граждан-
ской и Великой Отечественной войны или стали инвалидами по указанной причине в несовершеннолетнем возрасте в военные и послевоенные годы;
5)     военнослужащих, лиц вольнонаемного состава, а также бывших бойцов истре-бительных батальонов, взводов и отрядов защиты народа и других лиц, которые участвовали в боевых операциях по ликвидации диверсионно-террористических групп и других незаконных формирований на территории бывшего СССР и стали инвалидами вследствие ранения, контузии или увечья, полученных при исполнении служебных обязанностей в зтих батальонах, взводах и отрядах в период с 22 июня 1941-го по 31 декабря 1954 года;
6)     участников боевых действий на территории других государств, которые стали инвалидами вследствие ранения, контузии, увечья или заболевания, связанных с пребыванием в этих государствах;
7)     лиц, участвовавших в боевых действиях во время Великой Отечественной войны и войны с Японией, и лиц, которые в несовершеннолетнем возрасте были призваны или добровольно вступили в ряды Советской Армии и Военно-Морского флота во время военных призывов 1941–1945 годов и стали инвалидами вследствие общего заболевания или заболевания, полученного при несений военной службы или службы в органах внутренних дел, государственной безо-пасности, других военных формированиях;
8)     лиц, привлеченных в состав формирований Гражданской обороны, которые стали инвалидами вследствие заболеваний, связанных с ликвидацией послед-ствий Чернобыльской катастрофы.
Согласно пункту 7 Положения о порядке выдачи удостоверений и нагрудных зна-ков ветеранов войны, утвержденного постановлением КМУ от 12 мая 1994 года № 302, «Удостоверение инвалида войны» выдают органы труда и соцзащиты населения по месту регистрации гражданина.
Лицам, имеющим статус инвалида войны, предоставляются льготы, предусмот-ренные в ст. 13 Закона Украины «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты».

---

В Червонозаводском районе Харькова на фасаде гимназии №12 торжественно открыта мемориальная доска воину-пограничнику Николаю Григорьевичу Медведю, погибшему в Афганистане.
Каждое время рождает своих героев. Но ратный подвиг во все времена стоял на высоком нравственном пьедестале, венчая собой лучшие качества человека. Выпускник школы Николай Медведь всегда останется для гимназистов примером мужества, стойкости и героизма.
Минута молчания… Мама погибшего воина – Александра Ивановна Ильченко с болью в сердце от незаживаемой раны утраты, но с чувством гордости и достоинства за сына, благодарила городскую и районную администрации, руководство гимназии, поддержавших инициативу Союза ветеранов Афганистана Червонозаводского района об увековечивании памяти подвига ее сына. Рассказала, каким был Николай и как тяжело нести бремя утраты, как важна поддержка близких, друзей, однополчан, одноклассников. Как важно осознавать, что сын погиб не зря…
 В митинге приняли участие председатель Харьковского городского союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) В. Н. Коваленко и народный депутат Украины А. П. Денисенко. 
– Война в Афганистане была чужой, с точки зрения современной истории, но все равно она была нашей общей, Советского Союза. Хочу пожелать всем мирного неба, чтобы подвиги были не боевые, а трудовые, научные. Ветеранам Великой Отечественной, ветеранам войны в Афганистане желаю, прежде всего, здоровья, раненым – исцеления, родителям – терпения, а всем нам – обязательно помнить о том, кто стоял на защите нашей общей Родины. Открытие мемориальной доски – это еще один шаг в общее дело памяти о тех, кто не пощадил свои жизни ради нас, – сказал Генеральный консул Российской Федерации в Харькове С. А. Семенов.
– Сегодня не просто день, когда мы открываем мемориальную доску, отдавая дань памяти подвигу  Николая Медведя. Мы сегодня делаем вклад в будущее ребят, которые  будут ходить в эту школу учиться и понимать, что такое доблесть, честь и любовь к Родине.  Особые слова благодарности – маме Николая. Вы очень сильная, мужественная женщина. Хочу пожелать здоровья всем, кто организовывает такие встречи, выставки, проводит уроки мужества, и дай Бог нам всем сил, чтобы воспитать поколение, которое будет помнить о подвигах наших соотечественников и строить мирное будущее, – пожелала глава администрации Червонозаводского района А. А. Головчанская.
Председатель Союза ветеранов Афганистана Червонозаводского района Геннадий Ломакин, выпускник этой школы и однополчанин Николая, рассказал о Мормульской спецоперации погранвойск, в которой принимал участие Николай Медведь, и о том, как погиб боевой товарищ. Выпускники 1982 года, одноклассники погибшего Геннадий Коновалов и Дмитрий Ситников поделились воспоминаниями о школьных годах, рассказали, каким был Николай учеником, как занимался спортом, о чем мечтал…

---

У спорткомбінаті «Олімпійський» міста Каховки з нагоди 68-ї річниці Великої Перемоги вдев’яте відбулася традиційна молодіжна спартакіада, в якій взяли участь команди навчальних закладів.
Поряд з юними спортсменами як приклад для наслідування змагалася людина, яка уособлює спортивну гордість міста – володар Кубка світу, чемпіон Європи, дванадцятиразовий чемпіон України, майстер спорту міжнародного класу з академічного веслування Геннадій Захарченко.
Каховська молодь змагалася з восьми видів: це дартс, шашки-64, настільний теніс, гирьовий спорт, стрільба з пневматичної гвинтівки, волейбол, легкоатлетична естафета і перетягування канату.
Усі змагання проходили у дружній, доброзичливій обстановці й подарували багато задоволення і нових яскравих вражень учасникам і вболівальникам.
У легкоатлетичній естафеті кращий результат показала команда МГО «Діло». Перемогу святкували волейболісти Каховської ДЮСШ.
За традицією спортивне свято фінішувало найбільш видовищними змаганнями з перетягування канату, які не входять до загальнокомандного заліку, але завжди викликають неабияке зацікавлення серед учасників і уболівальників. Беззаперечну перевагу у перетягуванні канату показали представники каховського спортивного клубу «Зевс».
За підсумками спартакіади у загальнокомандному заліку перемогу святкували вихованці Каховської ДЮСШ, на другому місці – колектив СК «Зевс», на третьому – команда МГО «Діло». Нагородження призерів провели начальник відділу у справах сім’ї, молоді та спорту міської ради Віктор Зубков і депутат міськради Андрій Пенізов. Команді-переможниці вручено перехідний почесний Кубок і дипломи. Призери у загальному заліку і в командних видах відзначені почесними дипломами, спортивним інвентарем і призами, а команди-учасниці отримали пам’ятні дипломи і заохочувальні призи. Переможці й призери в особистому заліку з видів спорту серед чоловіків і жінок нагороджені дипломами і медалями.

---

У Луцьку в спорткомплексі «Динамо» відбулася першість області з карате пам’яті воїна-інтернаціоналіста Володимира Горшкова.
Організатори – Волинська обласна спілка ветеранів Афганістану і Федерація карате України за підтримки благодійного «Фонду Ігоря Палиці – Новий Луцьк».
Турнір пам’яті Володимира Горшкова став традиційним і відбувається в області 17 раз. Цього року на змагання приїхали понад 120 учасників різних вікових групп – діти від чотирьох років і дорослі. На татамі за 25 комплектів нагород боролися каратисти з Рожищенського, Іваничівського, Любомльського, Локачинського, Маневицького районів області та з Луцька.
 – Цей турнір присвячений загиблому «афганцю» і пам’яті всіх, хто не повернувся з Афганістану, – сказав голова обласної спілки ветеранів Афганістану Григорій Павлович. – Не допускаємо, щоб діти сиділи в підвалах, нюхали клей і кололися. Ми всіляко сприяємо, щоб вони займалися спортом і дотримувалися здорового способу життя.
Заступник голови благодійного фонду Ірина Констанкевич привітала учасників змагань і наголосила, що фонд підтримує не тільки тих, хто потребує допомоги, але й заохочує тих, хто прагне йти вперед, прагне здобувати перемоги і підкоряє нові вершини.
Федерація карате і організація «афганців» нагородили кращих бійців медалями. А від «Фонду Ігоря Палиці – Новий Луцьк» діти з малозабезпечених сімей і сироти, які показали високі результати на чемпіонатах України й міжнародних змаганнях, отримали  комплекти екіпіровки – кімоно, накладки, фути, пояси, капи.

---

Серед тих, хто пройшов жорстокі випробування Афганської війни, був і Василь Степанович Близнюк. Цього року тяжка хвороба забрала його від нас. Пам’ятатимуть ветерана земляки і завдяки волейбольному турніру, який започаткували в Томашгородському НВК (Рівненська область).     
Цікавою була урочиста частина. Своїм виступом порадували  гімнастки-початківці третьокласниці  А. Рункевич і П. Близнюк. Нікого не залишили байдужими вірш «Сильні духом» у виконанні Т. Близнюк і пісня «Війна» у виконанні К. Прит. Та найцікавіше було спостерігати за показовим виступом вихованців Василя Степановича – боксерів, багаторазових призерів обласних змагань. Це старшокласники В. Наумець, О. Тимощук, а також випускники навчального закладу А. Тимощук і  Ю. Рязанов.
Запеклою була боротьба за кубок. Його завоювала команда «Енергетик», на другому місці – «Динамо», третіми стали «Воїни Афгану». Кращими гравцями стали О. Струк («Енергетик»), О. Чубик («Динамо») і П. Боюка («Воїни Афгану»).
Хочеться подякувати спонсорам за допомогу, організаторам і учням, які взяли участь у змаганнях.

---

Василий Яковлевич Новоселов служил в Афганистане в 1980–1983 годах командиром артиллерийского взвода. В редакцию он обратился с просьбой о помощи.
Создаю в Одессе музей «афганской» боевой славы, одной из экспозиций которого будет выставка книг о войне в Афганистане, об «афганцах» и обо всем том, что связано с этой страной.
Книги прошу высылать по адресу: 65029, г. Одесса, Ольгиевский спуск, 8, В. Я. Новоселову. Все расходы беру на себя. Мои телефоны: раб. (048) 732-04-60, 777-31-79, 718-45-71. мобильный 096-35-65-295.