В Києві щойно відбувся III Всеукраїнський форум ветеранів, організований та успішно проведений Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України. Ініціювали захід ветеранські громади за підтримки Прем’єр-міністра Миколи Азарова. Вочевидь, нинішня влада не стоїть осторонь у вирішенні соціально важливих проблем ветеранів. Президент України і уряд впевнено тримають курс на поступове підвищення соціальних стандартів їх життя.
Про стан реалізації державної політики у сфері соціального захисту ветеранів та перспективи ветеранського руху в Україні в контексті проведеного Форуму розмова з першим заступником голови Державної служби Володимиром Сіроштаном.
– Володимире Григоровичу, що можете сказати про загальний стан справ, основні підсумки Форуму, чим він різниться з попередніми?
– Це вже третій подібний форум. Вже маємо можливість порівнювати, оцінювати та аналізувати стан і динаміку розвитку ветеранського руху. Як казав класик, жити в суспільстві і бути вільним від ситуації, яка складається, не можливо. І ветерани, як бувалі та досвідчені люди все правильно розуміють і не прагнуть для себе якихось особливіх привілеїв. Хоча і заслуговують стабільного життя-буття. З висоти свого віку та життєвого досвіду вони тверезо оцінюють як позитиви, так і окремі недоліки сьогодення. А об’єктивна реальність у тому, що в 2010 році ми виходили з кризи, а в 2011 вже економічно посилювались.
І ветерани це відчули. Торік та у нинішньому році вже пішли підвищення пенсій та інші виплати, відчувається пожвавлення діяльності у ветеранських громадах. В тому числі є помітні зрушення щодо їх участі у представницьких заходах, відвідуванні місць поховань воїнів тощо, у чому в минулому спостерігалися певні проблеми. Навіть попри форс-мажор чергового витка світової економічної кризи, ми маємо очевидний бюджет розвитку.
Щодо проведеного Форуму, то він пройшов організовано та у діловій атмосфері. В його роботі взяли участь біля 170 представників громадських організацій та заступників голів держадміністрацій регіонального рівня, хоча загальна представницька палітра була достойна. Місцем проведення пленарних засідання було обрано теплохід «Зірка Дніпра», який стояв неподалік станції столичного метро «Дніпро». Гадаю, це налаштовувало всіх на хороший робочий лад і подарувала ветеранам незабутні враження. В усякому разі, їхні відгуки про захід лише позитивні.
– Звісно, Форум – це підсумки конкретної роботи як ветеранських об’єднань, так і Служби. Які вони?
– Відповідно до вимог указу Президента України щодо стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на установчих зборах у серпні місяці Громадська рада при Службі підбила підсумки дворічної діяльності і суттєво оновила свій склад. Сьогодні в ній представлено сорок дев’ять всеукраїнських громадських об’єднань інвалідів та ветеранів. Очолюють консультативно-дорадчий орган дуже авторитетні співголови Віктор Палій та Юрій Антропов. Розмову з наболілих питань і було продовжено на Форумі.
А щодо палітри учасників Форуму, то вона сканує певний зріз великої ветеранської громади країни, яка сьогодні нараховує майже десять мільйонів осіб (зрозуміло, що сталої, а тим паче абсолютної цифри отримати сьогодні не можливо). Головна ознака вітчизняної ветеранської спільноти – розмаїтість та концентрований життєвий, фаховий досвід. Образно кажучи, це – шановані старійшини й аксакали нашого суспільства.
– Володимире Григоровичу, а як співпрацює Служба з ветеранськими громадами у повсякденному житті?
– Якщо вдатися до сучасного молодіжного сленгу, то ми в постійному контакті. Щоденна робота Служби з ветеранами триває постійно, змінюються та удосконалюються лише якісь її форми. А ключовим завданням державних органів виконавчої влади є створення належних умов для їх життєзабезпечення, формування в суспільстві шанобливого ставлення до ветеранів.
Без зайвого пафосу скажу, що двері Служби для ветеранів та інвалідів завжди відчинені. Йдеться не лише про прийом з особистих питань у чітко визначені дні. Ми завжди готові до співпраці. До речі, саме це кредо нашої діяльності – на головній сторінці офіційного веб-сайту Служби. Крім безпосередніх контактів, постійно аналізуємо письмові та усні звернення громадян, оперативно реагуємо на них. Цьому також сприяє активне інформування ветеранів через офіційний веб-сайт, «Газету інвалідів та ветеранів», яка виходить за підтримки Служби та через інші центральні засоби масової інформації. Лише за останній місяць було опубліковано чимало матеріалів про нашу поточну роботу.
– Мабуть, представники Служби і самі, як кажуть, йдуть в народ?
– Безумовно. Для вивчення стилю та особливостей поточної роботи громадських об’єднань ветеранів фахівців Служби постійно долучаються до підготовки та проведенні численних заходів. Зокрема, науково-практичних конференцій, круглих столів, зустрічей, диспутів, звітно-виборчих зборів тощо. Така тісна співпраця підказує нам нові ідеї і напрями діяльності, на яких необхідно зосередитися. Так, сьогодні важливим питання є організація та проведення заходів до 70-річчя визволення України та Перемоги нашого народу у Великій Вітчизняній війні 1945–1945 років, 25-ї річниці виведення радянських військ із Афганістану. В цьому контексті відбуваються численні поїздки ветеранських делегацій в райони славних битв та місць поховань воїнів, їх участь у різноманітних представницьких та урочистих заходах, таких як Всеукраїнська естафета пам’яті «Слава визволителям України». Сьогодні цю акцію розпочато у східних областях України, і вона впевнено крокує по всій території країни.
– Володимире Григоровичу, наведіть, будь-ласка, конкретні приклади поточної діяльності громадських організацій ветеранів у співпраці зі Службою.
– Зауважу, що всі заходи Служби спільно з ветеранськими громадами проводяться, як кажуть, не для звітної «галочки», а для суспільної користі. В процесі підготовки намагаємося підключати до цієї роботи якомога більше зацікавлених центральних та місцевих органів виконавчої влади, ветеранських осередків і місцевих жителів, особливо молодих. Така організаційна робота позитивно віддзеркалюється на загальному змісті, ефективності та інших важливих критеріях кожного заходу. Бо, як кажуть, не хлібом єдиним живе людина. Духовність – надзвичайно важлива річ, особливо в наш непростий час. Можна лише дивуватися, яких химерних форм набрало сучасне поклоніння золотому тільцю. А наші ветерани мають дещо іншу ментальність. Вони є носіями духовності, патріотизму, інших кращих рис і традицій нашого народу.
Щодо конкретних прикладів, то нещодавно, за сприяння Служби, у Києві відбувалася дводенна зустріч колишніх малолітніх в’язнів нацизму, присвячена 25-літтю організаційного об’єднання цих людей. При безпосередній участі Служби за ініціативи громадської організації ветеранів – Всеукраїнський Союз громадських об’єднань учасників бойових дій, ветеранів військової служби та правоохоронних органів «Всеукраїнський Союз» (голова генерал-полковник Віктор Палій), в Одесі щойно завершився перший етап Міжнародних молодіжних зборів «Союз спадкоємців Перемоги 2013–2015». Партнерська підтримка в проведенні цього заходу здійснювалася державними органами влади, керівниками 17-ти ветеранських громадських організацій.
Хочу також зазначити щодо плідної співпраці Служби з Організацією ветеранів України (голова Ради ОВУ Петро Цибенко) з питань організації та проведення всеукраїнської організації естафеті пам’яті «Слава визволителям України» та підготовці серії відеострічок з героїко-патріотичної тематики. З всеукраїнською організацією ветеранів «Товариство українських офіцерів», (голова генерал-полковник Олександр Стеценко), яка предметно досліджує перебіг подій навколо Корсунь-Шевченківської битви і створила серію фільмів під загальною назвою «Поле забутих героїв». Своєрідним продовженням цієї важливої роботи збереження пам’яті є цікава пропозиція щодо відновлення на Першому каналі Національного телебачення телевізійного проекту «Польова пошта пам’яті». Служба активно долучається до цієї роботи.
Всеукраїнська громадська організації ветеранів «Всеукраїнська асоціація ветеранів-підводників» (голова капітан I рангу Олександр Кузьмін) щороку успішно провидить міжнародні героїко-патріотичні автопробіги та парусні регати. Вже вп’яте за сприяння Служби проведено щорічний Міжнародний кінофестиваль «Люди та кораблі».
Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) (голова УСВА Герой України генерал-майор Сергій Червонописький) за сприяння Служби провела в Києві завершальний етап І Київського фестивалю військово-патріотичної пісні «Доля обрала нас». Подібні заходи під егідою ветеранів-«афганців» також відбулися в Ужгороді, Сумах, Івано-Франківську, в місті Генічеську Херсонської області.
Важливим внеском до справи збереження пам’яті про учасників війни в Афганістані є також ще одна друкована праця із серії «Афганська арена» «Военно-политическая спецоперация СССР 1979–1989 гг.». Вона присвячена всім загиблим та живим учасникам бойових дій в Афганістані, їхнім рідним та близьким. Користуючись нагодою, як безпосередній учасник авторського колективу, хочу порекомендувати читачам цю книгу.
– Володимире Григоровичу, все це, безумовно, позитивні факти, але Форум, мабуть, висвітлив і низку проблемних питань, які потребують вирішення, в тому числі, на найвищому державному рівні. Що Ви можете сказати з цього приводу?
– Безумовно, проблеми дійсно існують. В основному вони стосуються виконання цільових програм щодо соціального, медичного і правового захисту ветеранів та жертв нацистських переслідувань, політичних репресій дітей війни, фінансування пільг, виплат компенсацій та соціальних гарантій, встановлених чинним законодавством. І про це говорили учасники Форуму, наводили конкретні приклади.
Маємо визнати, що українське законодавство в сфері соціального захисту пільгових категорій громадян дійсно одне з кращих в країнах СНД. Але добрі закони ще не гарантують ветеранам стабільного життя-буття. Ветерани стурбовані спробою окремих політичних сил провести через Верховну Раду проекти законів, які направлені на зменшення попередньо прийнятих соціальних прав та гарантій.
Звучали критичні зауваження, що працівники тилу в роки війни та діти війни сьогодні відчувають себе обділеними увагою урядовців, не отримують повною мірою визначених чинним законодавством пільг. Чимало проблемних питань ще залишається у меморіально-пошукової роботі та надважливій справі увічнення пам’яті про загиблих воїнів. Ще одна проблемна сфера – забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених в запас чи у відставку.
– Володимире Григоровичу, слово «ветеран» у Древньому Римі означало солдат, загартований в бою, який відслужив двадцять років у війську. Хто такі ветерани для Вас сьогодні?
– Передусім, це досвідчені і шановані люди, які достойно і з користю для суспільства, для своїх рідних і близьких прожили (проживають) своє життя. Для мене це, перед усім, мої батьки, які в юному віці пізнали фашистське рабство, їхні батьки – мої дідусі, які мужньо воювали на фронтах Великої Вітчизняної. Звичайно, багато цих людей вже відійшли у кращий світ, а тим, що залишаються поряд з нами ми повинні не лише низько вклонитися, але й віддати борги. Наші ветерани – це носії унікального і неоціненного досвіду, професійної та житейської мудрості. Багато з них, незважаючи на свій поважний вік, ще й сьогодні вірою і правдою служать народові і державі, є прикладом для молодих.
Звичайно, всі ветерани неповторні за віком, життєвим, бойовим, та професійним досвідом. Вони мають різний світогляд, мешкають у різних селах та містах. Але вони наші. До того ж, єдині у своїх земних людських прагненнях і бажаннях бути щасливими, бачити щасливими своїм дітям та онукам. Ці різні люди органічно доповнюють один одного, формуючи широке суспільно-ветеранське поле країни. Маємо робити все, щоб це поле не було обділене нашою увагою.
– Дякую Вам за відверту розмову!
Про стан реалізації державної політики у сфері соціального захисту ветеранів та перспективи ветеранського руху в Україні в контексті проведеного Форуму розмова з першим заступником голови Державної служби Володимиром Сіроштаном.
– Володимире Григоровичу, що можете сказати про загальний стан справ, основні підсумки Форуму, чим він різниться з попередніми?
– Це вже третій подібний форум. Вже маємо можливість порівнювати, оцінювати та аналізувати стан і динаміку розвитку ветеранського руху. Як казав класик, жити в суспільстві і бути вільним від ситуації, яка складається, не можливо. І ветерани, як бувалі та досвідчені люди все правильно розуміють і не прагнуть для себе якихось особливіх привілеїв. Хоча і заслуговують стабільного життя-буття. З висоти свого віку та життєвого досвіду вони тверезо оцінюють як позитиви, так і окремі недоліки сьогодення. А об’єктивна реальність у тому, що в 2010 році ми виходили з кризи, а в 2011 вже економічно посилювались.
І ветерани це відчули. Торік та у нинішньому році вже пішли підвищення пенсій та інші виплати, відчувається пожвавлення діяльності у ветеранських громадах. В тому числі є помітні зрушення щодо їх участі у представницьких заходах, відвідуванні місць поховань воїнів тощо, у чому в минулому спостерігалися певні проблеми. Навіть попри форс-мажор чергового витка світової економічної кризи, ми маємо очевидний бюджет розвитку.
Щодо проведеного Форуму, то він пройшов організовано та у діловій атмосфері. В його роботі взяли участь біля 170 представників громадських організацій та заступників голів держадміністрацій регіонального рівня, хоча загальна представницька палітра була достойна. Місцем проведення пленарних засідання було обрано теплохід «Зірка Дніпра», який стояв неподалік станції столичного метро «Дніпро». Гадаю, це налаштовувало всіх на хороший робочий лад і подарувала ветеранам незабутні враження. В усякому разі, їхні відгуки про захід лише позитивні.
– Звісно, Форум – це підсумки конкретної роботи як ветеранських об’єднань, так і Служби. Які вони?
– Відповідно до вимог указу Президента України щодо стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на установчих зборах у серпні місяці Громадська рада при Службі підбила підсумки дворічної діяльності і суттєво оновила свій склад. Сьогодні в ній представлено сорок дев’ять всеукраїнських громадських об’єднань інвалідів та ветеранів. Очолюють консультативно-дорадчий орган дуже авторитетні співголови Віктор Палій та Юрій Антропов. Розмову з наболілих питань і було продовжено на Форумі.
А щодо палітри учасників Форуму, то вона сканує певний зріз великої ветеранської громади країни, яка сьогодні нараховує майже десять мільйонів осіб (зрозуміло, що сталої, а тим паче абсолютної цифри отримати сьогодні не можливо). Головна ознака вітчизняної ветеранської спільноти – розмаїтість та концентрований життєвий, фаховий досвід. Образно кажучи, це – шановані старійшини й аксакали нашого суспільства.
– Володимире Григоровичу, а як співпрацює Служба з ветеранськими громадами у повсякденному житті?
– Якщо вдатися до сучасного молодіжного сленгу, то ми в постійному контакті. Щоденна робота Служби з ветеранами триває постійно, змінюються та удосконалюються лише якісь її форми. А ключовим завданням державних органів виконавчої влади є створення належних умов для їх життєзабезпечення, формування в суспільстві шанобливого ставлення до ветеранів.
Без зайвого пафосу скажу, що двері Служби для ветеранів та інвалідів завжди відчинені. Йдеться не лише про прийом з особистих питань у чітко визначені дні. Ми завжди готові до співпраці. До речі, саме це кредо нашої діяльності – на головній сторінці офіційного веб-сайту Служби. Крім безпосередніх контактів, постійно аналізуємо письмові та усні звернення громадян, оперативно реагуємо на них. Цьому також сприяє активне інформування ветеранів через офіційний веб-сайт, «Газету інвалідів та ветеранів», яка виходить за підтримки Служби та через інші центральні засоби масової інформації. Лише за останній місяць було опубліковано чимало матеріалів про нашу поточну роботу.
– Мабуть, представники Служби і самі, як кажуть, йдуть в народ?
– Безумовно. Для вивчення стилю та особливостей поточної роботи громадських об’єднань ветеранів фахівців Служби постійно долучаються до підготовки та проведенні численних заходів. Зокрема, науково-практичних конференцій, круглих столів, зустрічей, диспутів, звітно-виборчих зборів тощо. Така тісна співпраця підказує нам нові ідеї і напрями діяльності, на яких необхідно зосередитися. Так, сьогодні важливим питання є організація та проведення заходів до 70-річчя визволення України та Перемоги нашого народу у Великій Вітчизняній війні 1945–1945 років, 25-ї річниці виведення радянських військ із Афганістану. В цьому контексті відбуваються численні поїздки ветеранських делегацій в райони славних битв та місць поховань воїнів, їх участь у різноманітних представницьких та урочистих заходах, таких як Всеукраїнська естафета пам’яті «Слава визволителям України». Сьогодні цю акцію розпочато у східних областях України, і вона впевнено крокує по всій території країни.
– Володимире Григоровичу, наведіть, будь-ласка, конкретні приклади поточної діяльності громадських організацій ветеранів у співпраці зі Службою.
– Зауважу, що всі заходи Служби спільно з ветеранськими громадами проводяться, як кажуть, не для звітної «галочки», а для суспільної користі. В процесі підготовки намагаємося підключати до цієї роботи якомога більше зацікавлених центральних та місцевих органів виконавчої влади, ветеранських осередків і місцевих жителів, особливо молодих. Така організаційна робота позитивно віддзеркалюється на загальному змісті, ефективності та інших важливих критеріях кожного заходу. Бо, як кажуть, не хлібом єдиним живе людина. Духовність – надзвичайно важлива річ, особливо в наш непростий час. Можна лише дивуватися, яких химерних форм набрало сучасне поклоніння золотому тільцю. А наші ветерани мають дещо іншу ментальність. Вони є носіями духовності, патріотизму, інших кращих рис і традицій нашого народу.
Щодо конкретних прикладів, то нещодавно, за сприяння Служби, у Києві відбувалася дводенна зустріч колишніх малолітніх в’язнів нацизму, присвячена 25-літтю організаційного об’єднання цих людей. При безпосередній участі Служби за ініціативи громадської організації ветеранів – Всеукраїнський Союз громадських об’єднань учасників бойових дій, ветеранів військової служби та правоохоронних органів «Всеукраїнський Союз» (голова генерал-полковник Віктор Палій), в Одесі щойно завершився перший етап Міжнародних молодіжних зборів «Союз спадкоємців Перемоги 2013–2015». Партнерська підтримка в проведенні цього заходу здійснювалася державними органами влади, керівниками 17-ти ветеранських громадських організацій.
Хочу також зазначити щодо плідної співпраці Служби з Організацією ветеранів України (голова Ради ОВУ Петро Цибенко) з питань організації та проведення всеукраїнської організації естафеті пам’яті «Слава визволителям України» та підготовці серії відеострічок з героїко-патріотичної тематики. З всеукраїнською організацією ветеранів «Товариство українських офіцерів», (голова генерал-полковник Олександр Стеценко), яка предметно досліджує перебіг подій навколо Корсунь-Шевченківської битви і створила серію фільмів під загальною назвою «Поле забутих героїв». Своєрідним продовженням цієї важливої роботи збереження пам’яті є цікава пропозиція щодо відновлення на Першому каналі Національного телебачення телевізійного проекту «Польова пошта пам’яті». Служба активно долучається до цієї роботи.
Всеукраїнська громадська організації ветеранів «Всеукраїнська асоціація ветеранів-підводників» (голова капітан I рангу Олександр Кузьмін) щороку успішно провидить міжнародні героїко-патріотичні автопробіги та парусні регати. Вже вп’яте за сприяння Служби проведено щорічний Міжнародний кінофестиваль «Люди та кораблі».
Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) (голова УСВА Герой України генерал-майор Сергій Червонописький) за сприяння Служби провела в Києві завершальний етап І Київського фестивалю військово-патріотичної пісні «Доля обрала нас». Подібні заходи під егідою ветеранів-«афганців» також відбулися в Ужгороді, Сумах, Івано-Франківську, в місті Генічеську Херсонської області.
Важливим внеском до справи збереження пам’яті про учасників війни в Афганістані є також ще одна друкована праця із серії «Афганська арена» «Военно-политическая спецоперация СССР 1979–1989 гг.». Вона присвячена всім загиблим та живим учасникам бойових дій в Афганістані, їхнім рідним та близьким. Користуючись нагодою, як безпосередній учасник авторського колективу, хочу порекомендувати читачам цю книгу.
– Володимире Григоровичу, все це, безумовно, позитивні факти, але Форум, мабуть, висвітлив і низку проблемних питань, які потребують вирішення, в тому числі, на найвищому державному рівні. Що Ви можете сказати з цього приводу?
– Безумовно, проблеми дійсно існують. В основному вони стосуються виконання цільових програм щодо соціального, медичного і правового захисту ветеранів та жертв нацистських переслідувань, політичних репресій дітей війни, фінансування пільг, виплат компенсацій та соціальних гарантій, встановлених чинним законодавством. І про це говорили учасники Форуму, наводили конкретні приклади.
Маємо визнати, що українське законодавство в сфері соціального захисту пільгових категорій громадян дійсно одне з кращих в країнах СНД. Але добрі закони ще не гарантують ветеранам стабільного життя-буття. Ветерани стурбовані спробою окремих політичних сил провести через Верховну Раду проекти законів, які направлені на зменшення попередньо прийнятих соціальних прав та гарантій.
Звучали критичні зауваження, що працівники тилу в роки війни та діти війни сьогодні відчувають себе обділеними увагою урядовців, не отримують повною мірою визначених чинним законодавством пільг. Чимало проблемних питань ще залишається у меморіально-пошукової роботі та надважливій справі увічнення пам’яті про загиблих воїнів. Ще одна проблемна сфера – забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених в запас чи у відставку.
– Володимире Григоровичу, слово «ветеран» у Древньому Римі означало солдат, загартований в бою, який відслужив двадцять років у війську. Хто такі ветерани для Вас сьогодні?
– Передусім, це досвідчені і шановані люди, які достойно і з користю для суспільства, для своїх рідних і близьких прожили (проживають) своє життя. Для мене це, перед усім, мої батьки, які в юному віці пізнали фашистське рабство, їхні батьки – мої дідусі, які мужньо воювали на фронтах Великої Вітчизняної. Звичайно, багато цих людей вже відійшли у кращий світ, а тим, що залишаються поряд з нами ми повинні не лише низько вклонитися, але й віддати борги. Наші ветерани – це носії унікального і неоціненного досвіду, професійної та житейської мудрості. Багато з них, незважаючи на свій поважний вік, ще й сьогодні вірою і правдою служать народові і державі, є прикладом для молодих.
Звичайно, всі ветерани неповторні за віком, життєвим, бойовим, та професійним досвідом. Вони мають різний світогляд, мешкають у різних селах та містах. Але вони наші. До того ж, єдині у своїх земних людських прагненнях і бажаннях бути щасливими, бачити щасливими своїм дітям та онукам. Ці різні люди органічно доповнюють один одного, формуючи широке суспільно-ветеранське поле країни. Маємо робити все, щоб це поле не було обділене нашою увагою.
– Дякую Вам за відверту розмову!
Вів розмову Михайло Камінський.