"Третій Тост" № 11(515) червень, 2014 рік
УСВА взяла участь в засіданні колегії Держслужби

29 травня у конференц-залі Київського міського Палацу ветеранів відбулося розширене засідання колегії Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України, в якому взяли участь голова Української Спілки ветеранів Афганістану С. В. Червонописький, заступники голови УСВА В. І. Аблазов, П. Г. Покутний, представники всеукраїнських ветеранських організацій.
На засіданні, зокрема, розглянуто питання «Про стан виконання Плану заходів з підготовки і проведення у 2014 році в Україні Року учасників бойових дій на території інших держав і відзначення 25-ї річниці виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан», «Про співпрацю з всеукраїнськими громадськими об’єднаннями інвалідів і ветеранів щодо інформаційного забезпечення їх поточної діяльності».
Прийнято рішення з обговорюваних питань.

Прес-служба УСВА.

15 червня – День медичного працівника
Шановні медичні працівники!

Від імені Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) сердечно вітаю вас з професійним святом!
Зі  160 тисяч воїнів нашої України, які брали участь в Афганській війні, 10 тисяч —  медичні працівники. Там, на війні, ви з честю виконали обов'язки і медиків і бійців, бо завжди керувалися принципами гуманізму й милосердя.  Бойовими  орденами і медалями нагороджено 2,5 тисячі офіцерів медичної служби, більш як 600 санінструкторів і санітарів,  679 лікарів і медичних сестер – службовців Обмеженого контингенту.
Ви і зараз, у цей нелегкий час, коли триває воєнне протистояння на сході країни, незважаючи на небезпеку, приходите на допомогу на полі бою. Цілодобово працюють і приймають поранених військовослужбовців госпіталі Харкова, Одеси, Дніпропетровська, Миколаєва, Києва та інших міст, де ви рятуєте їм життя і повертаєте до виконання своїх обов’язків.
 Ви, як вартові, завжди на своєму відповідальному посту. Тільки ви по-справжньому розумієте людський біль, співчуваєте і оперативно надаєте  медичну допомогу.
Ваша турбота, висококваліфікована медична допомога, яку ви надаєте в Українському республіканському госпіталі для воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна» і в  інших медичних закладах, дає нам сили  для активної праці й повноцінного життя. Ми щиро вдячні медикам, які з нами у бідах і радощах: Володимиру Олійнику, Ірині Бобошко, Оксані Майоренко, Галині Ямполь, Оксані Волковецькій, Роману Паньківу, Сергію Чепелі,  Римі  Поліщук, Клавдії Воранюк, Ірині Литвиненко, Лідії Савченко,Тетяні Чернобай, Олегу Горго, Тетяні Свищенко та іншим прекрасним фахівцям. Своєю працею ви допомагаєте долати перешкоди на шляху будівництва демократичної, незалежної й могутньої держави, мета якої — здорова нація.
Бажаю вам, шановні медичні працівники, успіхів у фаховому зростанні, особистого щастя, міцного здоров'я, добробуту, благополуччя, Божої й державної підтримки!

З глибокою повагою —
Сергій  ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ,
голова УСВА.


Ветерани бойових дій зустрілися з бійцями АТО

На долю українського народу і наших військових сьогодні випали надважкі випробування. І щоб їх з честю пережити, відстояти людську гідність і свою державність, маємо бути сильними, триматися разом і всіляко підтримувати  один одного.
Такої всенародної підтримки зараз найбільше потребують солдати і офіцери, які зі зброєю в руках відстоюють суверенітет і територіальну цілісність України на східному рубежі нашої країни. Особливо ті силовики, які вже встигли взяти участь у бойових діях і отримали тяжкі поранення, пролили кров за свій народ і рідну землю.
10 червня представники Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) на чолі з Героєм України генерал-лейтенантом Сергієм Червонопиським спільно з працівниками Державної служби з питань інвалідів та ветеранів на чолі з першим заступником голови Володимиром Сіроштаном відвідали українських солдат, які отримали поранення під час виконання обов’язків в антитерористичній операції на сході України і перебувають на лікуванні у Головному військовому клінічному госпіталі Міністерства оборони України. Українські ветерани – учасники бойових дій, які самі пройшли вогонь війни, добре знають ціну життя і смерті. Вони прийшли підбадьорити бійців АТО, побажати їм бути сильними, триматися разом і всіляко підтримувати  один одного. Саме підтримки всього населення країни зараз найбільше потребують солдати і офіцери, які зі зброєю в руках відстоюють суверенітет і територіальну цілісність України. Безумовно, слова підтримки «афганців» тим, хто вже встиг  взяти участь у бойових діях і отримати  тяжкі поранення, пролити кров за свій народ і рідну землю, дуже важливі.
Адже сьогодні для нас мир, спокій, єдність в державі, непорушність її кордонів – головні передумови подальшого розвитку України, незмінності європейського вибору і бажання жити в щасливій країні.
Сьогодні у цьому лікувальному закладі перебуває понад 60 військовиків, які були доставлені з Донбасу, п’ятеро з них – у тяжкому стані. Офіцери і солдати силових відомств  проявили мужність і героїзм, захищаючи й оберігаючи нашу Батьківщину. І зараз вони потребують не лише медикаментів, фаховості та уваги лікарів, але й моральної підтримки рідних, друзів, навіть незнайомих людей. Будь-яка допомога співвітчизникам у погонах, особливо бойовим побратимам від ветеранів-«афганців» – свята і благородна справа, свідчення єдності українського народу і армії в нинішній важкий час.

Прес-служба УСВА.

Закон України
Про внесення зміни до статті 36 Закону України
«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»
Верховна Рада України постановляє:
I. Пункт «а» статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399; 2002 р., № 35, ст. 262) викласти в такій редакції:
«а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з’єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), – 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім’ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім’ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих інвалідів війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків».
II. Прикінцеві положення:
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2015 року.
2. Встановити, що особи, яким раніше призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» мають право на перерахунок пенсії з урахуванням положень цього Закону.
Якщо внаслідок перерахунку за нормами цього Закону розмір пенсії або виплачуваної її частини зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
забезпечити проведення перерахунку раніше призначених пенсій відповідно до пункту 2 цього розділу;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Виконуючий обов’язки Президента України
О. ТУРЧИНОВ.

м. Київ, 20 травня 2014 року.
№ 1274-VII.


Кіровоградська область
Острівець нашої пам’яті

У рамках  Всеукраїнської  акції «Пам’ятаємо минуле заради майбутнього» Кіровоградська обласна організація УСВА разом з обласною організацією ТСО України, за сприяння облдержадміністрації, народного депутата України С. С. Березкіна провела військово-польовий похід місцями бойової  слави на честь Великої Перемоги.
Дорогою ціною заплатив український народ за перемогу в найстрашнішій за всю історію війні. Невпинно рідіють ряди ветеранів, але не зникає з пам’яті людської, не йде у забуття великий подвиг і велика трагедія народу. Можна по-різному ставитися до подій Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути про воїнів, які віддали своє  життя  заради щастя і свободи інших?
Пам’ять людська повинна жити і лишати прийдешнім поколінням ці сторінки історії, виховувати мужність, почуття патріотизму, любов до Батьківщини, до історії свого народу, пошану до ветеранів Великої Вітчизняної. Події тих літ нагадують про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня нашої пам’яті.
Похід місцями бойової слави розпочався з покладання  вінків і квітів до меморіалу на Фортечних валах у Кіровограді. Учасники естафети побували на пам’ятних місцях боїв у Знам’янці,  Олександрії,  Павлиші,  Світловодську.
Метою цьогорічного походу було відвідання й впорядкування пам’ятного знака воїнам, які загинули при форсуванні Дніпра на ділянці Змитниця – Старе Липове. Ці населені пункти після створення Кременчуцького водосховища опинилися під водою, про ті страшні події нагадує лише поодинокий острівець з пам’ятним знаком, що залишився від  населеного пункту Змитниця.
Для того, щоб потрапити  на острівець, учасникам довелося близько двох годин добиратися до нього водою на катері, що і стало найбільш складним етапом маршруту. Чимало людей не можуть дістатися до цього місця, тому на учасників пробігу було покладено ще й завдання впорядкувати пам’ятний знак і територію навколо нього.
Організували похід голова Кіровоградської обласної організації УСВА В. М. Остащук, голова обласної організації Товариства сприяння обороні України Н. М. Титенок і директор Знам’янського МСТК ТСОУ В. О.  Колебіденко. Вони висловлюють щиру подяку учасникам – голові Олександрівської районної організації УСВА А. П. Кравченку, головам Олександрійської міської і районної організацій УСВА Є. В. Звєрєвщикову і В. М. Кондрескулу, голові Петрівської районної організації УСВА М. М. Кисілю, а за  гостинну зустріч світловодцям – військовому комісару об’єднаного Світловодсько-Онуфріївського комісаріату підполковнику С. С. Балабусі, начальнику  Світловодського РВ МНС підполковнику Я. В. Любецькому, капітану катера МНС «Затока» В. В. Прокопцю і його команді, директору Світловодського МСТК і Онуфріївського РСТК ТСОУ С. А. Шеховцову, директору місцевого краєзнавчого музею В. Ю. Сергєєву, голові  міськрайонної організації УСВА І. О. Полякову, члену організації О. Ф. Бондарю.
Ми не маємо права забути те, що відбулося 70 років тому, якою ціною завойовано мир, кому ми повинні дякувати за це… Велика вдячність усім, хто кував Перемогу, пам’ять про цих людей ми пронесемо у своїх серцях через усе життя.

О. ДРАБЕНЮК.

Сумська область
Сквер Воинов-интернационалистов в городе партизанской славы 
В Путивле торжественно открыт сквер Воинов-интернационалистов.
В открытии приняли участие ветераны Афганской войны, семьи погибших, представители местной власти, ветеранских организаций Бурынского, Глуховского, Конотопского, Шосткинского районов.
В сквере установлен памятник – БТР на постаменте, рядом – мемориальная плита, на которой высечены имена путивлян, погибших в Афганистане. Высажены клумбы цветов, разбиты аккуратные дорожки, установлены лавочки. Построен чудесный детский городок с современными игровыми горками и качелями.
Председатель Путивльской районной организации УСВА «Воин» Геннадий Колтунов отметил, что сквер создан для отдыха и радости людей, он символизирует торжество жизни, ради которой отдали свои жизни воины-интернационалисты.
– Это место имеет особое значение в духовно-нравственном воспитании подрастающего поколения, учит патриотизму, мужеству и гордости за Отечество,  – сказал заместитель председателя Сумской областной организации «СОВЕАФ» Владимир Панченко. – И задача ныне живущих – сохранить в сердцах память о тех, кто не вернулся с полей сражений, кто с честью пронес звание защитника Родины, кто до конца выполнил свой гражданский и воинский долг.
Минутой молчания почтили память погибших и умерших боевых товарищей, к памятнику возложили цветы.
Владимир Панченко вручил почетные грамоты активистам Союза и представителям общественности, внесшим вклад в создание сквера и развитие организации.
После торжественного митинга участников  пригласили к столу, где их ждала солдатская каша. Звучали «афганские» песни, ветераны смогли пообщаться, вспомнить тех, кто погиб, и тех, кто не дожил до сегодняшнего дня.
 
Геннадий КОЛТУНОВ,
председатель Путивльской районной организации УСВА.

Аллея героев, погибших в Афганистане

В годовщину начала вывода советских войск из Афганистана в Ахтырке торжественно открыта Аллея героев – ахтырчан, погибших на Афганской войне.
Аллею создали на территории мемориала погибшим воинам-интернационалистам. Двенадцать уроженцев Ахтырки и района не вернулись домой из Афганистана, где до последнего мгновения своей короткой жизни выполняли воинский  долг, защищая, пусть и на чужой земле, интересы своей Родины.
В открытии аллеи приняли участие «афганцы», семьи погибших, городская власть, школьники.
– Подобные монументы играют большую роль в воспитании подрастающего поколения и для увековечивания прошлого, –  сказал на митинге председатель Сумской областной организации «СОВЕАФ» (Союз ветеранов Афганистана) Анатолий Линник. – Молодое поколение сможет видеть лица земляков, которые доказали во время Афганской войны свою преданность Родине, свое мужество.
Минутой молчания присутствующие почтили память погибших боевых друзей, к памятнику были возложены цветы.
– Сегодня мы чтим память погибших земляков. Это святое место для нас. Их подвиги – пример для подражания, – отметил председатель Ахтырской городской организации УСВА Григорий Довгаль.
Было сказано много добрых слов в адрес тех, кто принял активное участие в создании мемориала и аллеи.

Григорий ДОВГАЛЬ,
председатель Ахтырской городской организации УСВА.

Хмельницька область
Ветерани – за мир і єдність

Центральною вулицею міста Старокостянтинова відбувся агітаційно-пропагандистський пробіг ветеранів олімпійської естафети 1980 року, присвячений 70-річчю визволення Хмельницької області від фашистських загарбників.
В акції брали участь пред¬ставники спортивних, культурних товариств. Ми повинні пам'ятати уроки війни. Єдність і мир так необхідні незалежній Україні сьогодні. І тільки завдяки єдності наших сердець, помислів і дій ми переможемо, – зазначили учасники пробігу.
Біля Меморіалу Слави спортсменів-ветеранів зустрічали міський голова М. С. Мельничук, голова райдержадміністрації М. Б. Яснюк, голова районної ради О. В. Коханюк, «афганці» Старокостянтинівщини, представники ради Організації ветеранів України, громадськості, школярі. Учасники пробігу подарували міському голові книгу «Призери Олімпійських ігор Хмельницької області». До речі, саме Старокостянтинів зростив першого призера юнацьких Олімпійських ігор Віктора Черниша. На честь нашого земляка, олімпійського чемпіона Анатолія Бондарчука щороку проводяться легкоатлетичні змагання за участю спортсменів з усієї України в Кам'янець-Подільському, де він навчався в педагогічному інституті. Наше місто виховало чотирьох олімпійських чемпіонів, що є високим спортивним здобутком. В області лише чотири міста мають олімпійських чемпіонів – Хмельницький, Кам'янець-Подільський, Славута і Старокостянтинів.
Міський голова подякував за подарунок і відвідини Старокостянтинова, розповів про плани реконструкції Меморіалу Слави, яка розпочнеться цього року. Гості побували на центральному стадіоні міста й були вражені його виглядом, особливо футбольним полем. Вони відзначили, що старокостянтинівці мають чудові можливості для тренувань і нових високих спортивних досягнень.
Цього дня спортсмени-ветерани побували у Шепе¬тівці й Славуті.

Віктор ПЕРЕПІЧКА,
голова Старокостянтинівської  районної
  організації  воїнів-інтернаціоналістів.


Память в бронзе, металле и камне
На п’єдесталі – бойова машина
У Котовську на Одещині  в сквері Бойової слави встановлено пам’ятник – бойову машину. Під час  урочистостей відбувся мітинг «Афганці» проти війни».
Ініціатором встановлення БТР-60 стала Котовська районна організація УСВА, яка у 2008 році за підтримки мешканців міста, місцевих і районних органів влади відкрила на території  скверу пам’ятник  загиблим воїнам-«афганцям» району. У 2012 році поруч з пам’ятником збудовано каплицю  імені Святого Олександра Невського.
Сьогодні  в сквері Бойової слави створено меморіальний  комплекс. Це те святе місце, де ми висловлюємо глибоку  повагу всім тим,  кому випала  доля  пройти воєнними шляхами в Афганістані та інших  державах.

Борис РЕДЬКО,
голова правління Котовської районної організації УСВА.

Наш священний обов’язок

У місті Ківерці на Волині відкрито пам’ятник загиблим в Афганістані землякам.
Задум створити пам’ятник виник давно, проте бракувало коштів. За реалізацію ініціативи взявся колишній голова райдержадміністрації Зіновій Колісник. Значний фінансовий внесок зробив у цю благу справу й генеральний директор Кульчинського силікатного заводу, ветеран війни в Афганістані Сергій Троцюк. Всіляко сприяли встановленню пам’ятника й нинішні керівники району, підприємці, ветерани-«афганці».   
– Ківерцівська громада виконала священний обов’язок перед тими, хто не повернувся з полю бою у далекій чужій країні, – зауважив Сергій Троцюк. – Ми зобов’язані пам’ятати і вшановувати їх, бо лише та нація матиме майбутнє, яка свято берегтиме  пам’ять.
Обряд освячення пам’ятника і заупокійну службу Божу за загиблими у роки Афганської війни здійснили настоятель Свято-Покровського храму в селі Озеро, воїн-«афганець» отець Михайло Журомський і благочинний Ківерцівської округи УПЦ Олександр Кондратюк.
Хвилиною мовчання вшанували пам'ять полеглих земляків, поклали квіти до пам’ятника. Голова районної спілки ветеранів Афганістану В’ячеслав Гордіюк  вручив відзнаки організації найактивнішим учасникам будівництва пам’ятника.
Нині ми переживаємо важкі часи, бо на нашій землі йде неоголошена війна. І, на жаль, чимало наших побратимів, тих, з ким ми пліч-о-пліч воювали в Афганістані, нині опинилися по інший бік барикад. Проте ми щиро віримо в те, що це протистояння скоро закінчиться і ми, українці, на сході й на заході будемо разом, будемо єдині.
Так хочеться, щоб в Україні не з’являлося більше пам’ятників на честь загиблих, якими вона й так рясно вкрита, а лише такі, які прославлятимуть життя на нашій квітучій землі.

Марія ХІТЬКО.

Вдячність і глибока пошана

Збираються нині бойові побратими, щоб згадати свою пропахлу порохом  юність, пом’янути друзів-«афганців», обговорити сьогоднішнє життя-буття. Така зустріч відбулася днями у Понорниці Коропського району Чернігівської області. А приводом послужила значна подія – відкриття пам’ятного знака воїнам-«афганцям».
У центрі селища, поряд з меморіалом  загиблим у роки  Великої Вітчизняної, тепер є і знак з відповідним написом, який нагадуватиме прийдешнім поколінням про далеку Афганську війну і про тих хлопців, чиє життя обірвалося на зорі. Збудовано пам’ятний знак з ініціативи воїнів-«афганців». А сприяли цьому депутат обласної ради М. О. Півень,  депутат Верховної Ради І. О. Рибаков, голова об’єднання ветеранів Чернігівського земляцтва  в Києві С. М. Кудін, колишній голова райдержадміністрації В. Д. Бригинець, Понорницька селищна рада. Не залишилися осторонь і самі «афганці».
Зібралися на відкритті пам’ятного знака учні, громадськість селища. Приїхали воїни-інтернаціоналісти не тільки з Коропщини, а із сусідніх районів – Менського, Сосницького, Бахмацького,  з Чернігова, представники влади. Усе було  урочисто і зворушливо до сліз.  До присутніх звернулися голова обласного відділення УСВА С. Г. Віхров, голова Коропського відділення УСВА І. І. Сиченко, його заступник В. М. Пилипенко, депутат обласної ради М. О. Півень,  заступник  голови Менського відділення УСВА Л. Д. Титаренко, комісар Коропського райвійськкомату О. В. Кальченко, голова райради М. П. Мазуренко. В їхніх словах – і вдячність, і глибока пошана, і вічна пам’ять про тих, хто не повернувся.  Живим – здоров’я і наснаги, а загиблим – вічна пам’ять. І головне – щоб більше не гинули наші хлопці за чиїсь незрозумілі інтереси. Хоча сьогодні в Україні – складна і для багатьох незрозуміла ситуація.  І знову гинуть наші чоловіки. І знову  кров. І знову горе.
Представник Чернігівського земляцтва в Києві С. М. Кудін, який теж пройшов бойовими дорогами Афганістану, вручив  подяки земляцтва тим, хто доклав зусиль, аби цей пам’ятний знак як символ пам’яті про тих, хто не повернувся з далекої Афганської війни, з’явився в Понорниці. Нагороджено відзнаками Ю. М. Кручика, В. М. Пилипенка,  П. О. Васильця,  М.О.Півня, В. Д. Бригинця. 
Цього дня отримав ювілейну медаль «40 років спільної операції країн Варшавського договору «Дунай» І. Ф. Антоненко з Понорниці. А  М. І. Боровик і А. В. Страмко – медалі «Отличник  погранвойск».  Пам’ятним  орденом «Ветеран погранвойск» нагороджено  воїна-«афганця»  В. М. Пилипенка.
 Учні школи, які прийшли з весняними букетами, вручили квіти воїнам-«афганцям» і всім присутнім. А потім ці квіти лягли до пам’ятного знака. Поки ми пам’ятатимемо, доти і житимуть наші герої. Гірлянду слави поклали до пам’ятника хлопці – майбутні захисники Вітчизни (на знімку). Дай Боже не пережити нашому підростаючому поколінню подібну війну.  Дай Боже, щоб на нашій землі відродився мир.
 Цього дня воїни-«афганці», представники влади побували на могилі райвійськкома В. М. Тітова  в Іванькові, який  пережив  Афганську  війну, але не дожив до сьогоднішнього дня. Пом’янули і його, і всіх бойових побратимів, хто  навіки залишився в споминах.

Людмила КОВАЛЬЧУК.

Мемориальная доска боевому другу

В День пограничника в Новой Каховке (Херсонская область) торжественно открыта  мемориальная доска в честь участника боевых действий в Афганистане Владимира Васильевича Помазуева.
Владимир Помазуев проходил службу в Афганистане дважды – в 1981-1983 и 1986-1989 годах. За мужество и героизм награжден орденом Красной Звезды, медалями «За отвагу», «За боевые заслуги», «За отличие в охране государственной границы».
Мемориальная доска изготовлена и установлена на фасаде дома, где он жил, по инициативе совета ветеранов резервной мото-маневренной группы и ММГ-1 Калайи-Нау Тахта-Базарского пограничного отряда. Автор – Михаил Гунько из Никополя.
На открытии присутствовали заместитель председателя Херсонской областной организации Всеукраинского союза инвалидов и ветеранов пограничной службы Владимир Калугин, председатель Новокаховской городской организации УСВА Павел Чертков, сослуживцы Владимира Помазуева – Сергей Мирошниченко, Сергей Козарь, Вячеслав Довганенко, Сергей Гаврилов, Владимир Выхристюк, Станислав Понурко, Владимир Кононенко, Николай Полетуха, Юрий Примаченко, управляющий делами исполнительного комитета Василий Акуленко, вдова ветерана-пограничника Наталья Помазуева, соседи, родные и близкие.

Павел ЧЕРТКОВ,
председатель Новокаховской городской организации УСВА.

Помнят погибших выпускников

В Запорожском учебно-воспитательном комплексе № 19 торжественно открыта  мемориальная доска  погибшим выпускникам Андрею Бухарову, Николаю Рубцову и  Сергею Верещагину.
30 выпускников школы стали участниками боевых действий, трое – погибли: Андрей Бухаров и Николай Рубцов – в Афганистане, а Сергей Верещагин – в Эфиопии, посмертно они награждены орденами Красной Звезды. Майор Н. Рубцов также был награжден за исполнение интернационального долга орденом «За службу Родине в Вооруженных Силах СССР» и медалью «За отвагу».   
В открытии мемориальной доски приняли участие воины-интернационалисты, педагоги, учащиеся, мама Андрея Бухарова, сестра Николая Рубцова. Участник боевых действий в Афганистане Юрий Шкитун  исполнил свои песни на «афганскую» тематику.
               В прошлом году принята городская программа по увековечиванию памяти погибших воинов, которая предусматривает установление мемориальных досок на всех учебных заведениях, где они учились. Пока средств городского бюджета не хватает на это благородное дело, поэтому родители погибших и воины-интернационалисты с благодарностью принимают помощь спонсоров и меценатов. В ближайшее время планируется открытие мемориальной доски Игорю Дашенко и Андрею Голощапову в гимназии № 8. В школьных музеях работают экспозиции, посвященные  подвигам выпускников, участвовавших в войнах и вооруженных конфликтах.

 Александр  НАМЕТЧЕНКО,
председатель Запорожского областного объединения УСВА.

В атаку шел первым

15 мая 1987 года стало черной датой для семьи и друзей Сергея Мотыки. В этот день он погиб, выполняя интернациональный долг в Афганистане. Однополчане приезжают на его могилу, чтобы помянуть боевого побратима, вспомнить те страшные дни и, по возможности, напомнить всем, что война, какие бы цели она ни преследовала, не должна повториться, смерть, даже героическая – это страшно. Помнят выпускника школы, посмертно награжденного орденом Красного Знамени, и в Нововодолажском УВК.
… В тот день бойцов из их погранотряда перебросили в район боевых действий на вертолете. Сергей был снайпером, но винтовка отказала и пришлось брать в руки пулемет, а пулеметчики в атаку идут первыми. Сначала он был ранен в ногу, а когда немного приподнялся, чтобы оказать помощь себе и раненому товарищу, прозвучали новые выстрелы. Друзьям, прежде чем вытащить ребят из зоны обстрела, пришлось убрать снайпера, прятавшегося за дувалом.  Отправить вертолет с телом Сергея и раненого бойца в погранотряд смогли только на следующий день. «Мне пришлось выгружать его из вертолета, – с болью говорит Александр Калинин из Сахновщины. – На всю жизнь запомнил этот ужас. В Сергея попало три пули – в ногу, живот и в лоб».
Два года назад, на 25-ю годовщину со дня смерти Сергея Мотыки в Новой Водолаге собралось более сорока однополчан из областей Украины, из России и Беларуси. В этом году приехали семеро – события в Украине наложили свой отпечаток. Уже умерли родители Сергея – Евдокия Ивановна и Николай Ильич.  Встретились на кладбище, положили цветы у памятного знака на площади (на снимке), названной в честь героя, посетили недавно открытый мемориал воинам-интернационалистам.
На погранзаставе, где ребята служили два года, из их команды погиб один Сергей Мотыка. В то время в погранвойсках тщательно работала разведка, тактика отработана до мелочей, а главное – были хорошие командиры. Ведь во время военных действий  проблема заключается не столько в вооружении или живой силе, сколько в грамотных командирах, способных предотвратить бессмысленные потери.
А еще вспомнили случай, который иначе как чудом и не назовешь. В том же бою Игорю Полуляху пуля попала прямо в гранату, лежавшую в кармане подсумка на груди. Граната раскололась пополам и не взорвалась. Тогда об этом случае написали в боевом листке и даже в газете «Красная звезда». Игорь до сих пор хранит осколки как напоминание о войне.
Каждый год 15 мая встречаются однополчане. К ним присоединяются и одноклассники Сергея Мотыки, и члены Нововодолажского районного союза ветеранов Афганистана. Поминают друга, воскрешают в памяти события тех дней, делятся переменами, произошедшими в собственной жизни, одним словом – продолжают жить, свято храня боевое братство. В этот раз председатель союза подполковник запаса Сергей Воротняк у мемориала воинам-интернационалистам торжественно вручил медаль «25 лет вывода войск из Афганистана» Александру Чорному из села Охочее, служившему вместе с погибшим героем.

Пресс-служба ХОСВА.

Пам’ять єднає нас

Минуло вже понад 30 років, як я відслужив свій строк «за річкою»… Але у пам’яті залишилися буремні часи Афганської війни. І так хочеться знов зустрітися з бойовими друзями. Завдяки Інтернету вдалося зв’язатися з хлопцями, з якими служив в одній батареї у в/ч п. п. 85615, що базувалася в Лашкаргаху.
Приїхати на зустріч усі не змогли з різних причин: хтось за сімейними обставинами, хтось через хворобу, хтось продовжує нести ратну службу в цей неспокійний час. Але п’ятеро побратимів знайшли можливість зустрітися. Це Валерій Бурлака з Дубровицького району та Іван Мариняк з Володимирецького району Рівненської області, Степан Костюк з Рівного, Володимир Дідух з Луцька і Валерій Косогов з Шепетівки (на знімку). Було смішно до сліз, коли впізнавали одне одного, адже роки і доля зробили своє.
Говорили, згадували службу майже добу, пом’янули полеглого Сергія Гуцала, якого поховано поблизу Таганрога, у селі Петровському. Пригадали своїх командирів, котрі ганяли нас до сьомого поту, щоб ми могли використати набуті знання, навички безпосередньо у бойових обставинах. І досі в пам’яті місце, де усім довелося згадати в одну мить усе своє прожите життя. Це елеватор між Кандагаром і Кишкинахутом. Валерій Бурлака навіть пригадав, як я кріпив бронежилети до бокових вікон «Уралу», щоб хоч якось захиститися від куль на марші під час обстрілу.
Хочу звернутися до бойових побратимів, ветеранів 4-ї батареї 2-го дивізіону з проханням, повідомити про себе до редакції нашої газети «ТТ» й зустрітися у більш широкому колі. Допоки ми живі, пам’ять повинна єднати нас.
Валерій КОСОГОВ,
учасник бойових дій в Афганістані, член Шепетівської СВА.

Військові медики – на бойовому посту
Група військових лікарів з Галичини під керівництвом підполковника медичної служби Тараса Кльофи (на знімку – ліворуч) виконує завдання із забезпечення і надання першої лікарської допомоги військовослужбовцям частин і підрозділів Збройних Сил України.
Військові медики передислоковані у визначений район, де розгорнули польовий медичний пункт. Бригада лікарів укомплектована персоналом і необхідними засобами для надання фахових медичних послуг.
Та не лише люди у погонах звертаються до військових лікарів по допомогу. Через недолугу медичну реформу багато сіл і навіть містечок залишилися без медичних закладів і підготовленого лікарського персоналу. Тому після передислокації персонал військового медичного пункту здійснює регулярне обстеження й надає медичну допомогу місцевим мешканцям.
Звертаються не лише з простими випадками – подряпинами й ГРЗ, бувають і дуже складні ситуації, коли життя людини – під реальною загрозою. Зокрема, завдяки вчасному втручанню і спостережливості старшого лейтенанта медичної служби Мар’яни Гаман і старшини медичної служби Ірини Семенюк врятували життя літньої жінки, в якої стався тяжкий астматичний напад.
– Якби не ваші дівчатка, то я б вже не жила, – каже порятована. – Йшла на роботу, як раптом стало зле і важко дихати, почала задихатися. Дівчата помітили це, забрали до себе, виходили.
Як розповів підполковник медичної служби Тарас Кльофа, випадок був екстрений. Хворій поставили крапельницю, зробили кілька ін’єкцій препаратів з укладки екстреної медичної допомоги. Ситуація ускладнювалася тим, що астматичним хворим здійснюється індивідуальний підбір ліків для зняття спазму. В укладці військових був необхідний препарат, проте було вирішено доправити хвору до найближчої лікарні військовим санітарним автомобілем.
Військові медики запевняють, що і надалі допомагатимуть всім, хто звернеться до них.
Тарас ГРЕНЬ.

Спорт
На голубих доріжках
У дитячо-юнацькій спортивній школі №3 міста Рівного традиційно відбувся відкритий міжобласний турнір з плавання серед юнаків і дівчат, присвячений Року учасників бойових дій на території інших держав.
Упродовж двох днів понад 180 юних спортсменів з Рівненщини, Волині й Хмельниччини змагалися за звання чемпіонів і призерів. Було розiграно 64 комплекти нагород. Анастасiя Мiгаль, Христина Нагорнюк, Олександр Ференчук, Юрiй Верхотуров, Максим Андрiйчук, Андрiй Родзинський, Максим Мiсюра, В’ячеслав Захарець, Микола Дмитрук, Соломiя Серветник і багато інших талановитих дітей стали переможцями і призерами. Традиційно найспритніших нагородили грамотами і медалями, переможців-плавців відзначили спеціальними призами.
Організатори змагань висловили щиру вдячність Українській Спілці ветеранів Афганістану, Рівненській обласній організації УСВА за фінансову підтримку турніру і колективу ДЮСШ №3 – за допомогу в проведенні змагань, а юним спортсменам побажали не зупинятися на досягнутому й прагнути нових перемог.
Леонід ГОРОЩУК,
заступник голови Рівненської обласної організації УСВА.

Найважливіше – бойовий дух
  
У Каховській ДЮСШ відбулися змагання з кіокушин-карате серед дітей і дорослих у розділі  «кумітe», присвячений пам’яті  воїна-інтернаціоналіста Анатолія Кусайка.
Організатори – відділ у справах  молоді  та  спорту Каховської міської ради, міська федерація кіокушин-карате (головний суддя змагань – Віталій Малашин), міське товариство воїнів-інтернаціоналістів (голова – Наталія Скін).  
У першості взяли участь збірні команди Генічеська, Цюрупинська і Каховки. Борці продемонстрували гарну фізичну, технічну і тактичну підготовку і головне – бойовий дух. Переможцями  у своїх вікових і вагових категоріях стали Ілля  Шимановський, Сергій Зеленяк, Андрій Кішка, Віталій Севба, Єгор Тютін,  Костянтин Гавлюк,  Діана Велигошина.
Переможці і призери нагороджені медалями і дипломами Каховського міського товариства воїнів-інтернаціоналістів.

Віталій МАЛАШИН,
голова Каховської міської
федерації кіокушин-карате.