Дехто з науковців вважає, що Друга світова війна розпочалась не у Європі, а з масштабної агресії Японії проти Китаю. Причому ситуація тут багато в чому нагадувала трагічний початок німецько-радянської війни, коли за лічені дні авіації нападника вдалося досягти повного панування в повітрі. Втім, з однією суттєвою відмінністю — в Китаї варварські бомбардування щільно забудованих житлових кварталів міської бідноти, де для спорудження халуп використовувались переважно підручні легкозаймисті матеріали, спричиняли масштабні пожежі, в яких страшною смертю гинули відразу тисячі мирних людей.
Тож цілком закономірно, що особливу повагу китайців викликали радянські льотчики, які прибули до Піднебесної на прохання її офіційної влади. Та, як стверджував герой фільму «Біле сонце пустелі», Схід — справа делікатна, тому не меншою грозою, ніж літаки-винищувачі, для японської авіації стали бомбардувальники китайських ВПС, пілотовані радянськими екіпажами. Для противника, що звик до своєї якісної переваги у військовій техніці, справжньою несподіванкою виявились далекі повітряні рейди «китайців» та нищівні удари по аеродромах. На цих літовищах базувались літаки, що тероризували насамперед мирне населення великих міст Китаю.
Так, якщо сумарні втрати японських ВПС за весь період участі в боях радянських льотчиків становили 986 літаків, то З жовтня 1939 року під час лише одного авіанапьоту на базу в Ханькоу група бомбардувальників, очолювана капітаном Григорієм Кулішенком, просто на землі знищила 64 японські літаки!
Під час повторного удару по цій же базі, завданого 14 жовтня 1939 року, як відзвітували радянські льотчики, було знищено 36 літаків противника. Втім, самі японці визнали втрату аж 60 бомбардувальників.
Та цього разу із 12 літаків, що брали участь у рейді, три зазнали пошкоджень, у тому числі повітряне судно Кулішенка, а сам пілот був важко поранений. Однак герой-українець не лише долетів до контрольованої китайською армією території, а навіть зумів посадити семитонний літак на мілководдя ріки Янцзи, звідки його згодом витягли, відремонтували і повернули у стрій.
На жаль, сам пілот загинув від ран. Отож третій, не менш результативний, удар по базі Ханькоу загін Кулішенка завдав уже без свого командира. Загалом, за радянськими даними (як виявилось згодом, навіть дещо заниженими), під час трьох рейдів було знищено 136 ворожих літаків, що становило сьому частину всіх втрат японської авіації за період з грудня 1937-го до початку 1940 року!
Не дивно, що для китайців Кулішенко став легендарним героєм Кулі-Шеном, якого в народі прозвали «Караючим мечем». Його подвиги стали темою як для віршів і пісень, так і для сюжету численних книжок у малюнках, що мали величезну популярність серед тоді ще малограмотного населення Китаю.
Та чи багатьом з нас, українців, відомо, що «росіянин» Кулішенко — родом із села Черепин на Черкащині, а очолюваний ним легендарний авіазагін сформували із льотних екіпажів дислокованої на той час у Запоріжжі авіабригади, укомплектованої переважно нашими земляками? Не менш вражає, що герой одразу двох народів — китайського та українського, як засвідчує підготовлена на основі архівних матеріалів книга «Загиблі на чужині», не відзначений ЖОДНОЮ (навіть посмертно) нагородою СРСР.
Утім, навіть з огляду на ретельно відредаговані мемуари учасників тих подій, серед льотчиків і технічних авіафахівців, які захищали небо Китаю, українців не бракувало. Зокрема серед найвідоміших імен — Герої Радянського Союзу Тхір, Супрун, Кравченко, Губенко, кожен з яких заслуговує на окрему розповідь.