Повернемося на мить в минуле
Творчість золотоніського воїна-інтернаціоналіста Анатолія Скрипніка добре відома читачам, зокрема і «Третього тосту». Він пише прозу і поезію двома мовами, перекладає. Чергова збірка автора «Погляд у минуле» – спроба зазирнути у свою пам'ять й ще раз згадати Афганістан і те, що з ним пов’язано.
А пов’язана з далекою азіатською країною бойова юність, справжня чоловіча дружба і гіркота втрати товаришів.
Не назвати ту місцевість раєм,
Бо співали кулі нам пісні,
І з роками ми не забуваємо,
Що було, як у жахливім сні.
Про розвідника Віктора Проценка і десантника, автора-виконавця Миколу Вишняка, про людину незламної мужності Віктора Максименка і загиблих на Афганській війні земляків розповідає автор у прозових замальовках. Поряд – вірші, власні й Володимира Красюка, Миколи Грабовського, Якова Ковальця та інших воїнів-інтернаціоналістів.
Загартування Афганістаном пройшли 234 представники Золотоніщини, 68 – в інших гарячих точках. Автор розповідає про становлення міськрайонної спілки ветеранів Афганістану та її роботу і здобутки. І втілення багаторічної мрії місцевих воїнів-інтернаціоналістів – пам’ятник полеглим землякам: рветься у небесну височінь Бронзовий Птах.
І радіє серце: не забули
Нас, живих, і хто помер від ран.
Повернемося на мить в минуле
Та згадаємо Афганістан.
А за спогадами, віршами – цифри і факти про цю країну і хроніка неоголошеної війни, розповіді про бойові підрозділи, архівні фотографії. У кожного своя війна, і у Анатолія Скрипніка свій погляд у минуле.
Гадаємо, така ретроспектива актуальна і цікава читачам різного віку: ветерани згадають молодість і бойових друзів, юні з перших вуст дізнаються про події вже далекої за часом, але такої знайомої всім «афганцям» війни.
А пов’язана з далекою азіатською країною бойова юність, справжня чоловіча дружба і гіркота втрати товаришів.
Не назвати ту місцевість раєм,
Бо співали кулі нам пісні,
І з роками ми не забуваємо,
Що було, як у жахливім сні.
Про розвідника Віктора Проценка і десантника, автора-виконавця Миколу Вишняка, про людину незламної мужності Віктора Максименка і загиблих на Афганській війні земляків розповідає автор у прозових замальовках. Поряд – вірші, власні й Володимира Красюка, Миколи Грабовського, Якова Ковальця та інших воїнів-інтернаціоналістів.
Загартування Афганістаном пройшли 234 представники Золотоніщини, 68 – в інших гарячих точках. Автор розповідає про становлення міськрайонної спілки ветеранів Афганістану та її роботу і здобутки. І втілення багаторічної мрії місцевих воїнів-інтернаціоналістів – пам’ятник полеглим землякам: рветься у небесну височінь Бронзовий Птах.
І радіє серце: не забули
Нас, живих, і хто помер від ран.
Повернемося на мить в минуле
Та згадаємо Афганістан.
А за спогадами, віршами – цифри і факти про цю країну і хроніка неоголошеної війни, розповіді про бойові підрозділи, архівні фотографії. У кожного своя війна, і у Анатолія Скрипніка свій погляд у минуле.
Гадаємо, така ретроспектива актуальна і цікава читачам різного віку: ветерани згадають молодість і бойових друзів, юні з перших вуст дізнаються про події вже далекої за часом, але такої знайомої всім «афганцям» війни.
10.11.2014