Прапорщик Лобода прослужив чотири роки в Афганістані і в теперішній час проживає в селище Талалаївка на Чернігівщині, де очолює місцеву спілку воїнів-інтернаціоналістів.
Анатолій Васильович активно займається питаннями своїх бойових друзів, які проживають на території району і піклується будівництвом пам’ятника загиблим воїнам-«афганцям».

За його плечима були десятки бойових вилітів в складі десантно-штурмової групи, виїздів і рейдів на броні та нічних засідок.
З такими, як Лобода, рахувалися в оперативній частині погранзагону, адже Анатолій був авторитетним військовим, досконало знав територію зони відповідальності на якій проводилися бойові дії та повадки душманів і міг з певністю водити по руслам і ущелинам колони та десантно-штурмові групи по горам.

В березні місяці 1985 року прапорщик Лобода разом з іншими прикордонниками приймав участь у проведенні розвідко-пошукових дій, з метою пошуку бандформувань, які проводилися в зоні відповідальності і силами мотоманеврової десантно-штурмової групи «Рустак» Московського прикордонного загону Червонопрапорного Середньоазіатського Прикордонного Округу, місцем постійної дислокації якої було місто Рустак Тахарської провінції у Афганістані.

Бронетехніка з прикордонниками і місцевими ополченцями – сарбозами, видвинулася в напрямку мангрупи «Чахиа-б», місце розташування якої було на деякій відстані ближче до кордону. Пошукова група безперешкодно добралася майже до мангрупи «Чахиа-б» і нічого не виявивши, стала повертатися назад.  Біля одного із кишлаків вийшов аксакал (старейшина), який був батьком командира поста по імені Акбар, який був розташований біля мангрупи «Рустак» і перебував під прикриттям мангрупи. Акбар навчався в Радянському Союзі, знав російську мову, був хоробрим воїном та добре ставився до прикордонників, а тому користувався серед них повагою. Аксакал повідомив, що біля кишлаку знаходиться банда, яка тероризує мирне населення. Виїзд розгорнувся метрів на сто в ширину навпроти кишлаку. З метою розвідати обстановку Анатолій, за власної ініціативи, на своєму бронетранспортері вирішив об’їхати кищлак з іншої сторони, де виявили групу бойовиків. Прикордонники під командуванням прапорщика Лободи не розгубилися, Випущені шахматним порядком з автоматичного станкового гранатомета, який стояв на броні, гранати стали для душманів шоком. Басмачі попадали на землю. По вказівці Анатолія, сарбози на своїй мові запропонували душманам здатися. Басмачі поступово розпочали складати зброю. Про виявлених басмачів і проте, що вони здаються в полон Анатолій доповів по радіостанції командиру мангрупи, однако командир йому одразу не повірив. Для того, щоб зброя складалася активніше Анатолій дав наказ підлеглим бійцям, додавити пострілами з АГС.

В результаті проведення бойового пошуку було захвачено в полон 54 басмачи, 4 басмачів було знищено. Одночасно було вилучено 6 гранатометів, 4 кулемети,18 автоматів АК китайського виробництва, 2 карабіна, бури та інші «берданки».
Захвачених в полон басмачів прикордонники погнали «гоном» на очах у місцевого населення, які підтримували дії радянських бійців, через кишлак до основних сил бойового пошуку і здали підрозділам ХАД (служба державної безпеки ДРА) і Царандоя (Міністерство внутрішніх справ ДРА), а вилучену зброю і бойові припаси знищили.

Прапорщика Лободу нагороджено медаллю «За бойові заслуги» і  представлено до нагородження орденом Червоного Прапора, який він з невідомих причин до цього часу так і не отримав.

Володимир ГУМЕН,
учасник бойових дій в Афганістані.
Фото з архіву Анатолія ЛОБОДИ.