У Будинку культури селища Чечельник Вінницької області відбувся обласний турнір з рукопашного бою, присвячений 27-й річниці виведення військ з Афганістану.
Доволі приємним є те, що в нашому районі значна увага приділяється розвитку спорту з залученням до різних його видів та ведення здорового способу життя все більшої кількості населення, переважно якою є молодь. Хтось обирає традиційні командні види: футбол, баскетбол, волейбол; хтось – шахи, шашки, теніс; хтось – більш екстремальні – кульову стрільбу, греблю на байдарках і каное, кінний спорт. Це – тільки основні перераховані види спорту, гуртки секції і навіть школи які діють у нашому районі. Тобто, при бажанні, можна вибрати собі щось підходяще.
Сьогодні наше знайомство – зі спортивним клубом з рукопашного бою «Сапсан», що порівняно недавно, всього один рік і чотири місяці, як відкрився у нас в селищі. Але не дивлячись на зовсім малесенький вік у його вихованців вже є певні здобутки.
Про клубне життя у нас піде мова з тренером «Сапсану», бронзовим призером кубку України 2015 року з рукопашного бою Дмитром Миколайовичем Таранцем.
– Дмитре Миколайовичу, в першу чергу декілька слів про кількісний і віковий склад спортсменів і про досягнуте за неповних півтора року?
– Хочу сказати, що дійсно спортивний клуб «Сапсан» розпочав свою роботу наприкінці 2014 року. В клубі на сьогодні займається 35 спортсменів різновікової категорії від 6 до 18 років. Мої вихованці є учасниками обласних, Всеукраїнських змагань та чемпіонату України з рукопашного бою. Наразі маємо одного фіналіста чемпіонату України з рукопашного бою – Олександра Токового, який зайняв 4 місце, та 9 чемпіонів області з цього виду спорту: Рубана Антона, Баранюка Андрія, Гейдума Марка, Івасенко Тетяну, Нікітенка Валерія, Рубана Вадима, Токарчука Владислава, Мазура Володимира, Токового Олександра.
– В наш час перевага чомусь більше приділяється командним видам спорту. Як на мене, то рукопашний бій більше відноситься до індивідуального виду. Чи не вплине в подальшому певний індивідуалізм на комунікабельність ваших підопічних та вмінні працювати в колективі?
– Питання, звичайно, цікаве, але хочу зауважити, що вміння спілкуватися, як і вміння досягнути своєї вершини в будь-якому виді спорту в першу чергу залежать від самої особистості. Кожен спортсмен вчиться працювати на особистий результат, для досягнення якого потрібно викладатися в повній мірі. В рукопашному бої як виді спорту є командні змагання і результат команди залежить від виступу кожного окремого спортсмена. Хіба це не виховує почуття колективізму? Більше того, ми постійно їздимо на змагання командою, а це тільки згуртовує, причому різновікові категорії спортсменів. І, зважте, ми є спортивним клубом, а як відомо, клуб має об'єднувати, згуртовувати своїх членів.
– В наш непростий фінансовий час не надто легко вижити не те що секціям, клубам, громадським організаціям, а й тим колективам, під які виділяються кошти. Як у «Сапсані» справи щодо фінансування?
– Ми також зіштовхуємося з фінансовими поблемами. Хочу сказати, що по мірі можливостей нам допомогу надає віділ сім”ї, молоді і спорту райдержадміністрації, відчуваємо підтримку керівництва району, левову частину витрат, окрім 150 грн. на місяць за тренування, беруть на себе батьки дітей, які виїздять на змагання; та допомагають спонсори. Ось буквально два дні тому у нас у Чечельнику відбувся обласний турнір з рукопашного бою, фінансову підтримку для проведення якого надав виконавчий директор ТОВ «ЛісМайстер» Олександр Овчар, за що йому щира подяка від мене особисто, спортсменів, їх батьків та сподівання на подальшу співпрацю. Що стосується забезпечення матеріальною базою, то основну проблему ми вирішили: закупили спортивні мати, але залишається потреба у придбанні груш, лап, борецького манекена. Потрібно зважити і на те, що не всі батьки в спромозі придбати кімоно, борцівки. Тож проблем вистачає.
– А як щодо подальших перспектив розвитку клубу та про що мріють у «Сапсані»?
– Спочатку скажу, що у нас є перспективні спортсмени. І якщо вони своє життя поєднають з спортом, то можуть досягти високих результатів. Далі, рукопашний бій включає в себе як ударну, так і техніку боротьби. Задатки ж останньої у багатьох сапсанівців яскраво виражені. Тому, сподіваюсь, ми будемо працювати для подальшого її розвитку у напрямках дзюдо, джиу-джицу. Наші ж мрії поки що приземлені. Ми мріємо про окреме приміщення для клубу, належні умови і для дітей, і для дорослих. Адже займатися спортом ніколи не пізно. То чому б не відкрити двері клубу «Сапсан» старшому поколінню.
– На завершення нашої розмови прокоментуйте виступ сапсанівців на обласному турніри.
– Обласний турнір з рукопашного бою проводився серед юнаків, юніорів та дівчат. Щоправда серед дівчат змагання не відбулися через незмогу укомплектування поєдинків по віковій та ваговій категоріях. Причиною цьому став грип, який передував турніру не тільки в нашому, а і у інших районах області. Тому багато спортсменок на змагання не мали змоги приїхати. Наші ж хлопці виступили достойно. Із 96 учасників турніру представників Чечельницького, Ямпільського, Томашпільського, Крижопільського, Тростянецького районів, м. Турбова та м. Вінниця перше місце за нашими: Рубаном Антоном (8-9 років, вагова категорія до 15 кг); перше місце за його братом Рубаном Вадимом та нагорода-приз за найкращу борцівську техніку (16-17 років, до 60 кг); 1 місце за Мазуром Володимиром з Ольгополя (16-17р. до 70 кг); 2 місце за Нікітенком Валерієм (16 - 17 р. до 70 кг); 3 місце у Єрмоленка Юрія (14-15р. до 55 кг); зауважу, що за третє місце в цій же віковій та ваговій категорії змагався і Козинський Віталій, але здобув лише 4-те місце. Загалом же виступили всі надто пристойно та взяли для себе найголовніше – досвід участі у змаганнях.
Маючи нагоду хочу ще раз подякувати голові райдержадміністрації С. Пустовому, голові районної ради С. П’яніщуку, керівнику відділу сім’ї, молоді та спорту РДА В. Голованю, депутатам за допомогу придбання спортінвентару; О. Овчару – за фінансову підтримку у проведенні обласного турніру, придбанні нагородної атрибутики та реклами, за виготовлення фірмового п'єдесталу на підприємстві "ЛісМайстер" з емблемою підприємства; подякувати О. Ковтуну за виготовлення та розробку рекламного банера та афіші про проведення турніру та за влучні рекомендації щодо ходу його проведення; подякувати керівнику районного відділу культури А. Шумило та працівникам РБК за надане приміщення для проведення змагань, подякувати батькам спортсменів клубу, які проявили ініціативу щодо харчування обідом усіх учасників турніру, перед яким спортсменам та їх наставникам презентували наш Чечельницький район та у слайдовій формі надали інформацію про діяльність НПП "Кармелюкове Поділля", при цьому запросивши учасників змагань на щорічний молодіжний форум, який проводить Парк під назвою "Південне Поділля – перлина України!"
Доволі приємним є те, що в нашому районі значна увага приділяється розвитку спорту з залученням до різних його видів та ведення здорового способу життя все більшої кількості населення, переважно якою є молодь. Хтось обирає традиційні командні види: футбол, баскетбол, волейбол; хтось – шахи, шашки, теніс; хтось – більш екстремальні – кульову стрільбу, греблю на байдарках і каное, кінний спорт. Це – тільки основні перераховані види спорту, гуртки секції і навіть школи які діють у нашому районі. Тобто, при бажанні, можна вибрати собі щось підходяще.
Сьогодні наше знайомство – зі спортивним клубом з рукопашного бою «Сапсан», що порівняно недавно, всього один рік і чотири місяці, як відкрився у нас в селищі. Але не дивлячись на зовсім малесенький вік у його вихованців вже є певні здобутки.
Про клубне життя у нас піде мова з тренером «Сапсану», бронзовим призером кубку України 2015 року з рукопашного бою Дмитром Миколайовичем Таранцем.
– Дмитре Миколайовичу, в першу чергу декілька слів про кількісний і віковий склад спортсменів і про досягнуте за неповних півтора року?
– Хочу сказати, що дійсно спортивний клуб «Сапсан» розпочав свою роботу наприкінці 2014 року. В клубі на сьогодні займається 35 спортсменів різновікової категорії від 6 до 18 років. Мої вихованці є учасниками обласних, Всеукраїнських змагань та чемпіонату України з рукопашного бою. Наразі маємо одного фіналіста чемпіонату України з рукопашного бою – Олександра Токового, який зайняв 4 місце, та 9 чемпіонів області з цього виду спорту: Рубана Антона, Баранюка Андрія, Гейдума Марка, Івасенко Тетяну, Нікітенка Валерія, Рубана Вадима, Токарчука Владислава, Мазура Володимира, Токового Олександра.
– В наш час перевага чомусь більше приділяється командним видам спорту. Як на мене, то рукопашний бій більше відноситься до індивідуального виду. Чи не вплине в подальшому певний індивідуалізм на комунікабельність ваших підопічних та вмінні працювати в колективі?
– Питання, звичайно, цікаве, але хочу зауважити, що вміння спілкуватися, як і вміння досягнути своєї вершини в будь-якому виді спорту в першу чергу залежать від самої особистості. Кожен спортсмен вчиться працювати на особистий результат, для досягнення якого потрібно викладатися в повній мірі. В рукопашному бої як виді спорту є командні змагання і результат команди залежить від виступу кожного окремого спортсмена. Хіба це не виховує почуття колективізму? Більше того, ми постійно їздимо на змагання командою, а це тільки згуртовує, причому різновікові категорії спортсменів. І, зважте, ми є спортивним клубом, а як відомо, клуб має об'єднувати, згуртовувати своїх членів.
– В наш непростий фінансовий час не надто легко вижити не те що секціям, клубам, громадським організаціям, а й тим колективам, під які виділяються кошти. Як у «Сапсані» справи щодо фінансування?
– Ми також зіштовхуємося з фінансовими поблемами. Хочу сказати, що по мірі можливостей нам допомогу надає віділ сім”ї, молоді і спорту райдержадміністрації, відчуваємо підтримку керівництва району, левову частину витрат, окрім 150 грн. на місяць за тренування, беруть на себе батьки дітей, які виїздять на змагання; та допомагають спонсори. Ось буквально два дні тому у нас у Чечельнику відбувся обласний турнір з рукопашного бою, фінансову підтримку для проведення якого надав виконавчий директор ТОВ «ЛісМайстер» Олександр Овчар, за що йому щира подяка від мене особисто, спортсменів, їх батьків та сподівання на подальшу співпрацю. Що стосується забезпечення матеріальною базою, то основну проблему ми вирішили: закупили спортивні мати, але залишається потреба у придбанні груш, лап, борецького манекена. Потрібно зважити і на те, що не всі батьки в спромозі придбати кімоно, борцівки. Тож проблем вистачає.
– А як щодо подальших перспектив розвитку клубу та про що мріють у «Сапсані»?
– Спочатку скажу, що у нас є перспективні спортсмени. І якщо вони своє життя поєднають з спортом, то можуть досягти високих результатів. Далі, рукопашний бій включає в себе як ударну, так і техніку боротьби. Задатки ж останньої у багатьох сапсанівців яскраво виражені. Тому, сподіваюсь, ми будемо працювати для подальшого її розвитку у напрямках дзюдо, джиу-джицу. Наші ж мрії поки що приземлені. Ми мріємо про окреме приміщення для клубу, належні умови і для дітей, і для дорослих. Адже займатися спортом ніколи не пізно. То чому б не відкрити двері клубу «Сапсан» старшому поколінню.
– На завершення нашої розмови прокоментуйте виступ сапсанівців на обласному турніри.
– Обласний турнір з рукопашного бою проводився серед юнаків, юніорів та дівчат. Щоправда серед дівчат змагання не відбулися через незмогу укомплектування поєдинків по віковій та ваговій категоріях. Причиною цьому став грип, який передував турніру не тільки в нашому, а і у інших районах області. Тому багато спортсменок на змагання не мали змоги приїхати. Наші ж хлопці виступили достойно. Із 96 учасників турніру представників Чечельницького, Ямпільського, Томашпільського, Крижопільського, Тростянецького районів, м. Турбова та м. Вінниця перше місце за нашими: Рубаном Антоном (8-9 років, вагова категорія до 15 кг); перше місце за його братом Рубаном Вадимом та нагорода-приз за найкращу борцівську техніку (16-17 років, до 60 кг); 1 місце за Мазуром Володимиром з Ольгополя (16-17р. до 70 кг); 2 місце за Нікітенком Валерієм (16 - 17 р. до 70 кг); 3 місце у Єрмоленка Юрія (14-15р. до 55 кг); зауважу, що за третє місце в цій же віковій та ваговій категорії змагався і Козинський Віталій, але здобув лише 4-те місце. Загалом же виступили всі надто пристойно та взяли для себе найголовніше – досвід участі у змаганнях.
Маючи нагоду хочу ще раз подякувати голові райдержадміністрації С. Пустовому, голові районної ради С. П’яніщуку, керівнику відділу сім’ї, молоді та спорту РДА В. Голованю, депутатам за допомогу придбання спортінвентару; О. Овчару – за фінансову підтримку у проведенні обласного турніру, придбанні нагородної атрибутики та реклами, за виготовлення фірмового п'єдесталу на підприємстві "ЛісМайстер" з емблемою підприємства; подякувати О. Ковтуну за виготовлення та розробку рекламного банера та афіші про проведення турніру та за влучні рекомендації щодо ходу його проведення; подякувати керівнику районного відділу культури А. Шумило та працівникам РБК за надане приміщення для проведення змагань, подякувати батькам спортсменів клубу, які проявили ініціативу щодо харчування обідом усіх учасників турніру, перед яким спортсменам та їх наставникам презентували наш Чечельницький район та у слайдовій формі надали інформацію про діяльність НПП "Кармелюкове Поділля", при цьому запросивши учасників змагань на щорічний молодіжний форум, який проводить Парк під назвою "Південне Поділля – перлина України!"
Розмову вів П. ДЯКОВ.
Голова районної організації ветеранів війни в Афганістані О. ДІХТЯР.
Голова районної організації ветеранів війни в Афганістані О. ДІХТЯР.