ІМЕНА НА ОБЕЛІСКАХ
kyiv20170310_1.jpg
Кожного разу, коли починаю писати про живих та полеглих воїнів Другої світової війни, схиляю голову і перед пам’яттю живих та полеглих воїнів сучасної війни на сході України, воїнів-«афганців», воїнів, які брали участь в інших бойових діях.
До всіх ставлюся з однаковою повагою, адже кров, яку вони проливали і продовжують проливати, однакового кольору і її ціна однаково висока. Однаково важко їм було покидати домівки, своїх рідних йдучи на війну, не знаючи чи вдасться повернутися. А тому протиставлення чи виділення окремих категорій воїнів вважаю недопустимим.
При цьому я завжди згадую своїх давніх і добре знайомих жителів Києва – ветерана Другої світової війни полковника у відставці Нечаєва І. Ф. (у 2016 році виповнилося 94 роки), нагородженого 6 орденами, близько 30 медалями та учасника бойових дій в Афганістані, учасника АТО Дроздова А. В., нагородженого орденом «За мужність» третього ступеня за участь в обороні Донецького аеропорту.
А тепер по темі, винесеній у заголовок статті. Починаючи з квітня 2013, року Всеукраїнська громадська організація «Закінчимо війну» проводить Всеукраїнську пошукову роботу за напрямом «Імена на обелісках». Суть цієї роботи, як вже відмічалося на сторінках веб-сайту нашої громадської організації, полягає у звірці наявних у виконавчих органах місцевого самоврядування списків воїнів, загиблих та похованих у братській могилі населеного пункту у роки Другої світової війни, з веб–сайтом ОБД «Меморіал» архіву колишнього Міністерства оборони СРСР, виявленні раніше невідомих імен воїнів та вшануванні їхньої пам’яті.
Зазначена справа була не простою, а тепер (з урахуванням сучасної війни) стала ще складнішою. Однак небайдужі люди, незважаючи на труднощі та перепони, продовжують займатися нею.
Так, член ВГО «Закінчимо війну», житель Києва Коробов Ю. М. (до речі, пенсіонер, інвалід) встановив понад 20 раніше невідомих імен загиблих воїнів по Романівській сільській раді Житомирської області (на малій батьківщині своєї матері). Тепер він займається згаданою пошуковою роботою по населених пунктах Фастівського району Київської області і вже багато чого зробив. Зокрема спільно з педагогом–організатором позакласної роботи Фастівецької загальноосвітньої школи Коношенко В. В. за підтримки директора школи     Кібкало Л. В. встановив ім’я 61 невідомого раніше воїна, які загинули в боях за с. Фастівець. Всього в селі загинуло 499 воїнів.
Не можу обійти стороною і неприємний факт у цій роботі, який якраз і підтверджує складність її проведення. Спочатку я хотів допомогти Коробову Ю. М. звірити отримані ним через веб–сайт ОБД «Меморіал» списки загиблих в с. Фастівець воїнів зі списками Фастівецької сільської ради через громадського активіста м. Фастова, який твердо і рішуче пообіцяв допомогти, але на тому наші контакти і закінчилися. Майже два місяці він «водив мене за ніс», уникав спілкування і тільки завдяки керівникам вищезазначеної школи розпочату справу вдалося завершити. Зараз Коношенко В. В. залишилося лише віддрукувати обновлений список воїнів.
Користуючись нагодою, хочу щиро подякувати Кібкало Л. В. та Коношенко В. В. за надану нам допомогу, за виконану благородну роботу.
Зрозуміло, що особливої подяки за кропітку, нелегку пошукову діяльність по Фастівському району заслуговує Коробов Ю. М. Хочеться сподіватися, що йому вистачить сил та здоров’я здійснити все задумане.
Не можу не згадати і вчителя Малокужелівської загальноосвітньої школи Дунаєвецького району Хмельницької області Мельника О. А. Він вже декілька років займається вищезазначеною пошуковою роботою, виявив імена 10 раніше невідомих односельчан, які загинули в роки Другої світової війни та 24 воїнів, які загинули в боях за села Мала Кужелівка та Руда Гірчичнянська. Підготував до друку 3 книжки про історію рідного краю, за результатами своєї пошукової роботи і завершує роботу над четвертою. На жаль, немає спонсорів для видання книг. До того ж, у результаті адміністративної реформи, школа, в якій працює вчитель, невдовзі буде закрита і він стає безробітним. Однак, пошукову роботу Мельник О. А. не припиняє.
У рамках Всеукраїнської пошукової роботи «Імена на обелісках» автору цих рядків на малій батьківщині (с. Пристанційне Малинського району Житомирської області) вдалося встановити 104 раніше невідомі імені воїнів, які не проходили за обліком Малинського райвійськкомату та Чоповицької селищної ради. Крім того, виявлено ще 70 невідомих імен воїнів, які загинули у сусідніх селах, а також усунуто подвійний облік місця поховання 169 військовослужбовців. У грудні 1943 року через с. Пристанційне проходила лінія фронту – фашисти намагалися знову захопити втрачений Київ, а тому були і великі втрати особового складу, і безлад в їх обліку.
До 70-річчя перемоги над нацизмом у Другій світовій війні у с. Пристанційне було організовано реконструкцію братської могили (встановлено 7 нових меморіальних плит) за рахунок спонсорів з урахуванням виявленої інформації. До святкування залучався естрадний оркестр Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
На сьогодні, коли йде війна на сході України, така робота сприймається в нашому суспільстві вже неоднозначно. Все частіше можна почути: «Не на часі зараз займатися цією роботою». Разом з тим, на мою думку, водночас з концентрацією зусиль суспільства на завершення сучасної війни, якась частина небайдужих громадян з числа, перш за все учнів, студентів, а також представників старших поколінь могли б зайнятися і цією благородною справою, адже ще багато родичів полеглих воїнів шукають місце їх поховання та просять про гідне вшанування їх пам’яті. До того ж, всім нам добре відомий вислів: «Війна, не завершена доки не поховано останнього солдата» і це не гучні слова, а істина в цивілізованому суспільстві.


Борис ДУЧЕНКО,
член Всеукраїнської
громадської організації
 «Закінчимо війну»,
м. Київ.