Українська Спілка ветеранів Афганістану(воїнів-інтернаціоналістів)
ЛИТВИН Володимир Михайлович — український політик, голова Верховної Ради України у 2002—2006 і 2008, 2012 роках. 4 липня 2012 року подав у відставку після прийняття Верховною Радою контраверсійного закону «Про засади державної мовної політики», але вона не була прийнята. Голова Народної партії. Герой України (2004).
Народився 28 квітня 1956 року в селі Слобода-Романівська Новоград-Волинського району Житомирської області в селянській родині.
У 1973 – вступив на історичний факультет Київського держуніверситету, після закінчення якого був аспірантом, 1978—1994 – викладач університету (за винятком 5 років, коли працював у Міносвіти України і ЦК КПУ).У 1984 – захистив кандидатську дисертацію «Діяльність Комуністичної партії України з вдосконалення підготовки викладачів суспільних дисциплін (1966–1975 р.р.)».
У 1991–1994 – працював двірником, а також сторожем разом з Адамом Мартинюком.
З серпня 1994 року за пропозицією Олександра Разумкова Володимир Литвин став помічником Президента Леоніда Кучми з питань внутрішньої політики.
У 1995 – захистив свою книгу «Політична арена України: особи та виконавці» як докторську дисертацію під назвою «Політична арена України: дійові особи та виконавці (Суспільно-політичний розвиток України у другій половині 90-х років)».
З 1997 року – член-кореспондент Національної академії наук України. З 2003 — дійсний член НАНУ, а з 2006 — віце-президент НАНУ. Почесний доктор Харківського національного університету внутрішніх справ (2009).
З листопада 1995 р. — заступник глави президентської Адміністрації, з вересня 1996 р. — перший помічник Президента України, з листопада 1999 до квітня 2002 року — очолював Адміністрацію Президента України.
У 2002 році обраний народним депутатом за списком блоку «За єдину Україну!», 28 травня 2002 року обраний головою Верховної Ради України. У червні 2004 року став лідером Народної аграрної партії (Народна партія). Після поразки на виборах-2006 повертається до наукової діяльності
9 грудня 2008 року обраний Головою Верховної Ради 6-го скликання. На виборах до Верховної ради 2012 року обраний народним депутатом. Голова Комітету Верховної ради з питань національної безпеки і оборони.
З 27 листопада 2014 року – народний депутат України 8-го скликання.
Брати: Микола Литвин – колишній голова Державної прикордонної служби України, генерал армії України; Петро Литвин – генерал-лейтенант.
Автор понад 430наукових праць і книжок, зокрема: «Політична арена України: особи та виконавці» (1994), «Украина: политика, политики, власть» (1997), «Україна на межі тисячоліть (1991–2000)» (2000), «Україна: досвід та проблеми державотворення (90-і роки ХХ ст.)» (2001), «Україна: хроніка поступу (1991–2001)» (2001), «Вимір історією» (2002), «Тисяча років сусідства і взаємодії» (2002).
Нагороди: звання Герой України з врученням ордена Держави (2004), орден Князя Ярослава Мудрого п’ятого ступеня (2011), Заслужений діяч науки і техніки України (1998), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999).
ЛИТВИН Микола Михайлович — голова Державної прикордонної служби України у 2003–2014, генерал армії України.
Народився 8 березня 1961року в селі Слобода-Романівська Житомирської область.
Закінчив із золотою медаллю Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ та військ зв'язку (1984), Гуманітарну академію Збройних Сил РФ (з відзнакою) (1993), Національну академію оборони України (1998).Пройшов курс «Національна безпека України» (Гарвардський університет, США, 1997).
У 2001 році захистив дисертацію, має науковий ступінь кандидата військових наук. У 2010 році захистив дисертацію, має науковий ступінь доктора наук з державного управління.
У 1979–1980 — проходив дійсну строкову службу в Групі радянських військ у Німеччині (курсант, командир відділення, заступник командира взводу).1980–1984 — курсант Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ та військ зв'язку.1984–1990 — проходив службу у 104-й гвардійській повітряно-десантній дивізії (заступник командира роти з політичної частини, заступник командира частини з політичної частини), що дислокувалася уЗакавказькому військовому окрузі.
1990–1993 — слухач Військово-політичної академії ім. В. І. Леніна (з 1992 — Гуманітарна академія Збройних Сил РФ).
У 1993–1996 — служба в Національній гвардії України (заступник командира полку з виховної роботи, заступник командира бригади з виховної роботи).1996–1998 — заступник начальника Головного управління — командувач внутрішніх військ МВС України по роботі з особовим складом. 21 серпня 1997 — присвоєно військове звання генерал-майор.1998–2001 — перший заступник начальника Головного управління — командувача внутрішніх військ МВС України — начальник штабу.21 серпня 1999 — присвоєно військове звання генерал-лейтенант.З 14 липня 2001 року — начальник Головного управління — командувач внутрішніх військ МВС України.
З 12 листопада 2001 року — голова Державного комітету у справах охорони державного кордону України — командувач Прикордонних військ України. 31 липня 2003 року комітет було реорганізовано в Адміністрацію Державної прикордонної служби України, головою служби був призначений М.Литвин. Перебував на посаді при п'яти Президентах України.
20 серпня 2008 р. — присвоєно військове звання генерал армії України.
19 березня 2014 року указом в.о. Президента України О. В. Турчинова введений до складу РНБО.
13 червня 2014 року — подав у відставку з посади голови Державної прикордонної служби України. 6 жовтня 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав Указ про звільнення М. М. Литвина з посади голови Державної прикордонної служби України.
Нагороди:орден Богдана Хмельницького: першого (2011), другого (2004) і третього (1999) ступенів, медаль «Захиснику Вітчизни», інші медалі та відомчі відзнаки. Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2002).
Народився 28 квітня 1956 року в селі Слобода-Романівська Новоград-Волинського району Житомирської області в селянській родині.
У 1973 – вступив на історичний факультет Київського держуніверситету, після закінчення якого був аспірантом, 1978—1994 – викладач університету (за винятком 5 років, коли працював у Міносвіти України і ЦК КПУ).У 1984 – захистив кандидатську дисертацію «Діяльність Комуністичної партії України з вдосконалення підготовки викладачів суспільних дисциплін (1966–1975 р.р.)».
У 1991–1994 – працював двірником, а також сторожем разом з Адамом Мартинюком.
З серпня 1994 року за пропозицією Олександра Разумкова Володимир Литвин став помічником Президента Леоніда Кучми з питань внутрішньої політики.
У 1995 – захистив свою книгу «Політична арена України: особи та виконавці» як докторську дисертацію під назвою «Політична арена України: дійові особи та виконавці (Суспільно-політичний розвиток України у другій половині 90-х років)».
З 1997 року – член-кореспондент Національної академії наук України. З 2003 — дійсний член НАНУ, а з 2006 — віце-президент НАНУ. Почесний доктор Харківського національного університету внутрішніх справ (2009).
З листопада 1995 р. — заступник глави президентської Адміністрації, з вересня 1996 р. — перший помічник Президента України, з листопада 1999 до квітня 2002 року — очолював Адміністрацію Президента України.
У 2002 році обраний народним депутатом за списком блоку «За єдину Україну!», 28 травня 2002 року обраний головою Верховної Ради України. У червні 2004 року став лідером Народної аграрної партії (Народна партія). Після поразки на виборах-2006 повертається до наукової діяльності
9 грудня 2008 року обраний Головою Верховної Ради 6-го скликання. На виборах до Верховної ради 2012 року обраний народним депутатом. Голова Комітету Верховної ради з питань національної безпеки і оборони.
З 27 листопада 2014 року – народний депутат України 8-го скликання.
Брати: Микола Литвин – колишній голова Державної прикордонної служби України, генерал армії України; Петро Литвин – генерал-лейтенант.
Автор понад 430наукових праць і книжок, зокрема: «Політична арена України: особи та виконавці» (1994), «Украина: политика, политики, власть» (1997), «Україна на межі тисячоліть (1991–2000)» (2000), «Україна: досвід та проблеми державотворення (90-і роки ХХ ст.)» (2001), «Україна: хроніка поступу (1991–2001)» (2001), «Вимір історією» (2002), «Тисяча років сусідства і взаємодії» (2002).
Нагороди: звання Герой України з врученням ордена Держави (2004), орден Князя Ярослава Мудрого п’ятого ступеня (2011), Заслужений діяч науки і техніки України (1998), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999).
ЛИТВИН Микола Михайлович — голова Державної прикордонної служби України у 2003–2014, генерал армії України.
Народився 8 березня 1961року в селі Слобода-Романівська Житомирської область.
Закінчив із золотою медаллю Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ та військ зв'язку (1984), Гуманітарну академію Збройних Сил РФ (з відзнакою) (1993), Національну академію оборони України (1998).Пройшов курс «Національна безпека України» (Гарвардський університет, США, 1997).
У 2001 році захистив дисертацію, має науковий ступінь кандидата військових наук. У 2010 році захистив дисертацію, має науковий ступінь доктора наук з державного управління.
У 1979–1980 — проходив дійсну строкову службу в Групі радянських військ у Німеччині (курсант, командир відділення, заступник командира взводу).1980–1984 — курсант Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ та військ зв'язку.1984–1990 — проходив службу у 104-й гвардійській повітряно-десантній дивізії (заступник командира роти з політичної частини, заступник командира частини з політичної частини), що дислокувалася уЗакавказькому військовому окрузі.
1990–1993 — слухач Військово-політичної академії ім. В. І. Леніна (з 1992 — Гуманітарна академія Збройних Сил РФ).
У 1993–1996 — служба в Національній гвардії України (заступник командира полку з виховної роботи, заступник командира бригади з виховної роботи).1996–1998 — заступник начальника Головного управління — командувач внутрішніх військ МВС України по роботі з особовим складом. 21 серпня 1997 — присвоєно військове звання генерал-майор.1998–2001 — перший заступник начальника Головного управління — командувача внутрішніх військ МВС України — начальник штабу.21 серпня 1999 — присвоєно військове звання генерал-лейтенант.З 14 липня 2001 року — начальник Головного управління — командувач внутрішніх військ МВС України.
З 12 листопада 2001 року — голова Державного комітету у справах охорони державного кордону України — командувач Прикордонних військ України. 31 липня 2003 року комітет було реорганізовано в Адміністрацію Державної прикордонної служби України, головою служби був призначений М.Литвин. Перебував на посаді при п'яти Президентах України.
20 серпня 2008 р. — присвоєно військове звання генерал армії України.
19 березня 2014 року указом в.о. Президента України О. В. Турчинова введений до складу РНБО.
13 червня 2014 року — подав у відставку з посади голови Державної прикордонної служби України. 6 жовтня 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав Указ про звільнення М. М. Литвина з посади голови Державної прикордонної служби України.
Нагороди:орден Богдана Хмельницького: першого (2011), другого (2004) і третього (1999) ступенів, медаль «Захиснику Вітчизни», інші медалі та відомчі відзнаки. Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2002).