15 травня 2017 року виповнюється 29 років з початку виведення Обмеженого контингенту радянських військ з Афганістану.
14 квітня 1988 року представники Республіки Афганістан, Ісламської Республіки Пакистан, Радянського Союзу і США підписали в Женеві угоду та інші документи щодо врегулювання ситуації в Афганістані.
Передбачалося, що половину радянських військ буде виведено до 15 серпня 1988 року, а решту – протягом наступних шести місяців.
З 15 травня до 15 серпня 1988 року війська було виведено з гарнізонів Джелалабада, Газні, Гардеза, Кандагара, Лашкаргаха, Файзабада і Кундуза – всього 50,2 тисячі (50% особового складу).
З початком виведення ОКРВ озброєна опозиція посилила тиск на режим Наджибуллы, активізувавши бойові дії, ефективніше ведучи роботу по розкладанню і деморалізації НДПА, держапарату, збройних сил РА, а також зробила ряд акцій з метою захоплення влади в провінціях Кунар, Нангархар, Пактія, Пактіка, Логар, Вардак і Кандагар. У подальшому вона перенесла свої зусилля і на інші райони країни.
Після 15 серпня наші війська залишилися тільки в 6 провінціях – Кабул, Герат, Парван, Саманган, Балх і Баглан, маючи у своєму складі 50,1 тисяч чоловік. Вони зосередили основні зусилля на наданні допомоги ЗС РА в утриманні найважливіших адміністративних центрів, авіаційних баз і комунікацій; підтримці афганської армії у боротьбі з непримиренною опозицією.
Як показали подальші події, обраний метод відведення військ - з опорою на базові райони - повністю себе виправдав. Він дозволив виключити політичні деформації в залишених районах країни, а афганцям - набути досвіду самостійних бойових дій (за підтримці ВПС 40-ї армії).
15 лютого 1989 року було завершено виведення радянських військ, але після цього ситуація в країні ще більш загострилася.
Війна в Афганістані не припиняється вже понад двадцять років. Афганістан сьогодні — опорна база міжнародного тероризму й екстремізму, фабрика світового виробництва наркотиків, які приносять мільярдні доходи і підживлюють міжнародний тероризм.
14 квітня 1988 року представники Республіки Афганістан, Ісламської Республіки Пакистан, Радянського Союзу і США підписали в Женеві угоду та інші документи щодо врегулювання ситуації в Афганістані.
Передбачалося, що половину радянських військ буде виведено до 15 серпня 1988 року, а решту – протягом наступних шести місяців.
З 15 травня до 15 серпня 1988 року війська було виведено з гарнізонів Джелалабада, Газні, Гардеза, Кандагара, Лашкаргаха, Файзабада і Кундуза – всього 50,2 тисячі (50% особового складу).
З початком виведення ОКРВ озброєна опозиція посилила тиск на режим Наджибуллы, активізувавши бойові дії, ефективніше ведучи роботу по розкладанню і деморалізації НДПА, держапарату, збройних сил РА, а також зробила ряд акцій з метою захоплення влади в провінціях Кунар, Нангархар, Пактія, Пактіка, Логар, Вардак і Кандагар. У подальшому вона перенесла свої зусилля і на інші райони країни.
Після 15 серпня наші війська залишилися тільки в 6 провінціях – Кабул, Герат, Парван, Саманган, Балх і Баглан, маючи у своєму складі 50,1 тисяч чоловік. Вони зосередили основні зусилля на наданні допомоги ЗС РА в утриманні найважливіших адміністративних центрів, авіаційних баз і комунікацій; підтримці афганської армії у боротьбі з непримиренною опозицією.
Як показали подальші події, обраний метод відведення військ - з опорою на базові райони - повністю себе виправдав. Він дозволив виключити політичні деформації в залишених районах країни, а афганцям - набути досвіду самостійних бойових дій (за підтримці ВПС 40-ї армії).
15 лютого 1989 року було завершено виведення радянських військ, але після цього ситуація в країні ще більш загострилася.
Війна в Афганістані не припиняється вже понад двадцять років. Афганістан сьогодні — опорна база міжнародного тероризму й екстремізму, фабрика світового виробництва наркотиків, які приносять мільярдні доходи і підживлюють міжнародний тероризм.
Прес-служба УСВА.