До 29-ї річниці виведення військ з Афганістану
ПАМ´ЯТАЙМО ГЕРОЯ!
ПАТ «УКРПОШТА» вшанувало пам’ять МІХНЮКА Олега Івановича, Героя України, одного з керівників Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), нашого бойового побратима – випустивши поштовий конверт накладом 400 000 примірників.
________________________________________
Народився 27 жовтня 1965 року в селищі міського типу Мала Дівиця Прилуцького району Чернігівської області. Українець. Закінчив середню школу селища міського типу Мала Дівиця. У 1982-1983 роках навчався на радіотехнічному факультеті Київського політехнічного інституту.
29 жовтня 1983 року призваний на строкову військову службу у Збройні Сили СРСР. У лютому 1984 року з відзнакою закінчив навчальний підрозділ при 44-й навчальній повітряно-десантній дивізії (селище Гайжюнай Литовської РСР, Прибалтійський військовий округ) з присвоєнням військового звання «сержант».
У 1984-1985 роках у складі Обмеженого контингенту радянських військ брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан.
З 3 березня 1984 року служив заступником командира 3-го десантно-штурмового взводу 7-ї десантно-штурмової роти 56-ї гвардійської окремої десантно-штурмової бригади (військова частина польова пошта 44585; район міста Гардез, провінція Пактія). Учасник багатьох бойових операціях. Брав участь у супроводі колон, організації засідок, перехопленні караванів зі зброєю. Був двічі тяжко поранений. За мужність, проявлені в боях, нагороджений двома орденами Червоної Зірки і медаллю «За відвагу».
31 травня 1984 року десантно-штурмовий взвод, у складі якого діяв сержант Міхнюк, супроводжував колону. У районі міста Гардез провінції Пактія колона потрапила під обстріл душманів. Під час бою був поранений командир колони старший лейтенант Курбангалієв. Сержант Міхнюк виніс пораненого офіцера з-під обстрілу, але й сам отримав важке поранення. Близько 3 місяців лікувався у військовому госпіталі в місті Кзил-Орда Казахської РСР. Після лікування повернувся у свою частину.
21 травня 1985 року під час проведення бойової операції в Мараварській ущелині Олег Міхнюк отримав друге важке поранення. Переніс кілька операцій. Лікувався у військових госпіталях у містах Джелалабад, Кабул, Ташкент (Узбекистан), Рига (Латвія).
У 1985 році старший сержант О.І.Міхнюк був звільнений зі Збройних Сил СРСР за станом здоров‘я, отримав інвалідність 2-ї групи.
В 1986 році відновився на навчанні в Київському політехнічному інституті, два роки навчався на стаціонарі, потім перевівся на вечірню форму навчання. Одночасно закінчив Київське професійно-технічне училище за спеціальністю «машиніст баштового крану». До 1988 року працював машиністом баштового крану тресту «Будмеханізація» Київміськбуду. У 1988-1990 роках – вчитель початкової військової підготовки та фізичного виховання середньої школи №172 міста Києва. У 1993 році заочно закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю «інженер».
У 1989 році включився в роботу по захисту ветеранів та інвалідів війни, членів сімей загиблих учасників бойових дій. У 1990 році був одним з ініціаторів і безпосереднім учасником створення Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів). У 1990-1991 роках – комсорг ЦК ВЛКСМ Центру реабілітації для воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна» (селище Пуща-Водиця, місто Київ), у 1991-1993 роках – начальник медико-соціального відділу Українського Союзу ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), у 1994-1995 роках – заступник голови Київської обласної Спілки ветеранів Афганістану, з 1995 року – начальник управління реабілітації та лікування Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів). Займався захистом інтересів, перш за все, учасників бойових дій в Афганістані та воєнних конфліктів на території інших країнах, інвалідів війни, членів сімей загиблих в Афганістані.
З 1998 року – заступник голови Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) з питань медико-соціальної реабілітації та військово-патріотичного виховання молоді. Відпрацьовував шляхи співпраці з органами виконавчої влади щодо виконання Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо ветеранів війни та сімей загиблих, вдосконалення системи, яка забезпечує лікування, зміцнення фізичного і морально-психологічного стану ветеранів війни та сімей загиблих, підвищення їх соціальної активності, надання всебічної моральної та матеріальної підтримки ветеранам війни, членам сімей загиблих.
У 1997 році виступив ініціатором створення Всеукраїнського дитячого патріотичного об‘єднання «Майбутнє України». Талановитий організатор, він постійно проводив велику роботу по вихованню молоді на патріотичних, історичних та бойових традиціях Українського народу. Організував безліч зустрічей воїнів-афганців.
Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності у Києві, де став активним учасником Революції гідності. Був командиром 8-ї «афганської» сотні самооборони Майдану, у складі якої були переважно ветерани Афганської війни. Під час протистоянь отримав поранення від розриву гранати.
Будучи патріотом своєї країни, незважаючи на свій вік та інвалідність, не зміг залишитися осторонь подій по загрозі суверенітету і територіальній цілісності України в 2014 році.
Навесні 2014 року добровольцем вступив у 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар» Збройних Сил України (військова частина польова пошта В0624), де став сержантом роти з матеріального забезпечення та командиром «афганської» роти спеціального призначення.
З весни 2014 року брав участь в антитерористичної операції на сході України. Учасник звільнення ряду населених пунктів Луганської області. Маючи великий бойовий досвід, багато зусиль доклав для організації, підготовки та навчання бійців, які брали участь в антитерористичній операції.
20 серпня 2014 року під час боїв за визволення Луганська старший сержант О. І. Міхнюк загинув у результаті мінометного обстрілу позицій підрозділу біля селища міського типу Новосвітлівка Краснодонського (з 2016 року – Сорокинського) району Луганської області.
23 серпня 2014 року з військовими почестями похований на Лук‘янівському військовому кладовищі у Києві.
Указом Президента України №494/2015 від 21 серпня 2015 року за виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшому сержанту Міхнюку Олегу Івановичу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Нагороджений орденом «Золота Зірка» (21.08.2015; посмертно), орденами «За мужність» першого (21.08.2014; посмертно), другого (11.02.2004) і третього (15.02.1999) ступенів, двома орденами Червоної Зірки, медалями «За відвагу», «25 років виведення військ з Афганістану» (посмертно), « В пам‘ять 10-річчя виведення Радянських військ з Афганістану» (Білорусь), «За заслуги» (УСВА).
У вересні 2014 року в селищі міського типу Мала Дівиця на будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Слобідська, 160, де навчався Герой, йому відрито меморіальну дошку. З 2014 року у Прилуцькому районі Чернігівської області проводиться пам’ятний турнір з міні-футболу на честь Олега Міхнюка. Розпорядженням Чернігівської міської ради від 19 лютого 2016 року вулицю Воїнів-інтернаціоналістів у місті Чернігів перейменовано на вулицю Олега Міхнюка.
У місті Києві на території Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (проспект Повітрофлотський, 28), встановлено стелу військовослужбовцям Збройних Сил України, яким присвоєно звання «Герой України», серед яких О. І. Міхнюк.
Прес-служби УСВА і Вінницької обласної
Спілки ветеранів війни в Афганістані.
Спілки ветеранів війни в Афганістані.