Роковини розстрілів на Майдані: чому винні не покарані?
Цими днями в Україні згадують Героїв Небесної сотні. Чотири роки тому
на Майдані Незалежності та вулиці Інституцькій відбувались криваві
розстріли. Генпрокуратура розслідує понад 100 кримінальних справ за
злочинами проти Майдану. Але винних поки так і не знайшли.
Постріли, вибухи, кров, вбиті беззбройні люди. І все це в європейській столиці у XXI столітті. Чотири рики тому в центрі Києва відбувалась кривава бійня. Хто стріляв у людей? Досі офіційно так і не визначили. Поки нам регулярно розповідають про подвиг героїв, у справах Майдану відбиває покарання лише одна людина. А загинули більше сотні.
За офіційними даними Генеральної прокуратури, всього під час Євромайдану постраждали 2,5 тисячі осіб, 104 з них загинули. Більшість людей вбили 20 лютого 2014 року.
Цьому передували відмова влади підписати угоду про асоціацію з Європейським союзом, силовий розгін студентів, марш мільйонів, перші сутички на вулиці Грушевського й перші жертви, атаки силовиків на Майдан та підпал будинку профспілок. 20 лютого – апогей майже тримісячного громадянського протесту. Майдан був майже повністю оточений, активісти спробували повернути втрачені барикади на Інститутській, але їх зустріли кулями. Силовики застосовували вогнепальну зброю проти активістів із саморобними щитами та дерев’яними палицями. Майдан швидко заполонили ріки крові, стогін поранених та тіла героїв Небесної сотні, яких складали просто на землі.
Поки політики ще вели перемовини та шукали компроміси з тодішньою владою на Майдані відспівували загиблих. Після появи на площі трун з вбитими, які люди передавали просто на руках, стало зрозуміло – ніяких компромісів із владою більше не буде. Тоді політики, які й стали новою владою, зі сцени Майдану вперше пообіцяли, що винні у вбивствах активістів будуть покарані. Кажуть, обіцяного три роки чекають, українці чекають вже п’ятий рік.
Цифри, щодо розслідувань злочинів проти Майдану виглядають привабливо. Правоохоронці розслідують більше трьох тисяч злочинів, які були скоєні під час Революції Гідності. Тисячі томів справ, 412 особам повідомили про підозру, обвинувальні акти стосовно 258 осіб перебувають у суді. За чотири роки ухвалено півсотні судових вироків, але тільки дві особи отримали реальну міру покарання, а за гратами відбуває покарання взагалі лише одна людина. Та й то – не співробітник правоохоронних органів. Звісно, такі результати не можуть задовольнити суспільство.
За чотири роки розстріли на Майдані встигли обрости масою міфів та домислів. Йшлося і про участь російських спецслужб у стрілянині, і про грузинських снайперів. Але жодна з цих версій так і не доведена. Колишні керівники української держави, які могли віддавати накази щодо зачистки Майдану – втекли. Колишні беркутівці, які могли стріляти по активістам, після того, як на них вийшло слідство – теж виїхали закордон. А їх захист тепер взагалі стверджує, що наказ стріляти могли дати лідери Майдану, а не попередні керівники України. Окрім активістів на Майдані загинули також правоохоронці. За інформацією ГПУ – встановлено факт загибелі 13 силовиків. Захист стверджує, що таких було 19. В цих справах слідство просунулись ще менше.
Представники Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) з перших днів протистояння на Майдані брали активну участь у цих трагічних подіях. Була сформована 8-а «афганська» сотня, яку очолював заступник голови УСВА Олег Міхнюк.
Вічна пам’ять полеглим, глибока шана їхнім близьким, постійна повага і турбота для тих, хто здійснював подвижницький чин Майдану. Миру й добробуту нашій державі!
Постріли, вибухи, кров, вбиті беззбройні люди. І все це в європейській столиці у XXI столітті. Чотири рики тому в центрі Києва відбувалась кривава бійня. Хто стріляв у людей? Досі офіційно так і не визначили. Поки нам регулярно розповідають про подвиг героїв, у справах Майдану відбиває покарання лише одна людина. А загинули більше сотні.
За офіційними даними Генеральної прокуратури, всього під час Євромайдану постраждали 2,5 тисячі осіб, 104 з них загинули. Більшість людей вбили 20 лютого 2014 року.
Цьому передували відмова влади підписати угоду про асоціацію з Європейським союзом, силовий розгін студентів, марш мільйонів, перші сутички на вулиці Грушевського й перші жертви, атаки силовиків на Майдан та підпал будинку профспілок. 20 лютого – апогей майже тримісячного громадянського протесту. Майдан був майже повністю оточений, активісти спробували повернути втрачені барикади на Інститутській, але їх зустріли кулями. Силовики застосовували вогнепальну зброю проти активістів із саморобними щитами та дерев’яними палицями. Майдан швидко заполонили ріки крові, стогін поранених та тіла героїв Небесної сотні, яких складали просто на землі.
Поки політики ще вели перемовини та шукали компроміси з тодішньою владою на Майдані відспівували загиблих. Після появи на площі трун з вбитими, які люди передавали просто на руках, стало зрозуміло – ніяких компромісів із владою більше не буде. Тоді політики, які й стали новою владою, зі сцени Майдану вперше пообіцяли, що винні у вбивствах активістів будуть покарані. Кажуть, обіцяного три роки чекають, українці чекають вже п’ятий рік.
Цифри, щодо розслідувань злочинів проти Майдану виглядають привабливо. Правоохоронці розслідують більше трьох тисяч злочинів, які були скоєні під час Революції Гідності. Тисячі томів справ, 412 особам повідомили про підозру, обвинувальні акти стосовно 258 осіб перебувають у суді. За чотири роки ухвалено півсотні судових вироків, але тільки дві особи отримали реальну міру покарання, а за гратами відбуває покарання взагалі лише одна людина. Та й то – не співробітник правоохоронних органів. Звісно, такі результати не можуть задовольнити суспільство.
За чотири роки розстріли на Майдані встигли обрости масою міфів та домислів. Йшлося і про участь російських спецслужб у стрілянині, і про грузинських снайперів. Але жодна з цих версій так і не доведена. Колишні керівники української держави, які могли віддавати накази щодо зачистки Майдану – втекли. Колишні беркутівці, які могли стріляти по активістам, після того, як на них вийшло слідство – теж виїхали закордон. А їх захист тепер взагалі стверджує, що наказ стріляти могли дати лідери Майдану, а не попередні керівники України. Окрім активістів на Майдані загинули також правоохоронці. За інформацією ГПУ – встановлено факт загибелі 13 силовиків. Захист стверджує, що таких було 19. В цих справах слідство просунулись ще менше.
Представники Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) з перших днів протистояння на Майдані брали активну участь у цих трагічних подіях. Була сформована 8-а «афганська» сотня, яку очолював заступник голови УСВА Олег Міхнюк.
Вічна пам’ять полеглим, глибока шана їхнім близьким, постійна повага і турбота для тих, хто здійснював подвижницький чин Майдану. Миру й добробуту нашій державі!
По матеріалам Інтернет-сайту.