У місті Перещепине на Дніпропетровщині ветеран війни в Афганістані Анатолій Преда за допомогою колективу районної школи мистецтв зібрав «Коло гітаристів».
Тепер немає свят без гітар. І немає буднів, в яких би не лунали пісні під гітару. Цьому музичному інструментові пощастило. Або не пощастило? Гітара доступна усім, як зброя – герою, як посох – мандрівникові, як іграшка – гуляці, вона служить і віртуозу, і недоучці...
Пісня супроводжує людину завжди. Пісні, заспівані під гітару, здатні передавати почуття, які людина відчуває в різні періоди свого життя. Це пісні серйозні й жартівливі, вони про дружбу, про кохання, про армію, про війну. Сьогодні сучасні й співзвучні слова Андреса Сеговія, сказані ще у 19 столітті : "Музика схожа на океан, а музичні інструменти подібні островам, розкиданим в океані. Мій острів – гітара".
Ось таким островом спасіння від полум'я війни стала гітара для ветерана, голови Перещепинського осередку Новомосковської об'єднаної ради ветеранів Афганістану УСВА Анатолія Преда, який пройшов цей пекучий шлях у 1984–1985 роках у провінції Газні.
Мистецька школа, готуючись працювати у напрямку нової концепції сучасної мистецької освіти, а саме – навчання громадян без вікових обмежень, була дуже рада бачити у стінах своєї актової зали молодих чоловіків: Олександра Пономаренка, Андрія Бабаскіна, Євгена Кравченка, які також часто у своєму житті беруть до рук гітару.
Заступник директора школи Тетяна Маласай і учасники заходу висловили побажання зустрітися знов у цьому колі з іншої тематики, але центральною постаттю цих зустрічей, звісно ж, буде гітара. Інструмент, який як справжній друг, дарує людям радість, викликає сумні почуття, допомагає справитися з життєвими негараздами, з яким можна розділити горе та неймовірне щастя.
Тепер немає свят без гітар. І немає буднів, в яких би не лунали пісні під гітару. Цьому музичному інструментові пощастило. Або не пощастило? Гітара доступна усім, як зброя – герою, як посох – мандрівникові, як іграшка – гуляці, вона служить і віртуозу, і недоучці...
Пісня супроводжує людину завжди. Пісні, заспівані під гітару, здатні передавати почуття, які людина відчуває в різні періоди свого життя. Це пісні серйозні й жартівливі, вони про дружбу, про кохання, про армію, про війну. Сьогодні сучасні й співзвучні слова Андреса Сеговія, сказані ще у 19 столітті : "Музика схожа на океан, а музичні інструменти подібні островам, розкиданим в океані. Мій острів – гітара".
Ось таким островом спасіння від полум'я війни стала гітара для ветерана, голови Перещепинського осередку Новомосковської об'єднаної ради ветеранів Афганістану УСВА Анатолія Преда, який пройшов цей пекучий шлях у 1984–1985 роках у провінції Газні.
«Шість струн звучить в моїй гітарі,
У кожної струни – душа.
Вона – подруга, з нею в парі
Я помирав і воскресав...»
У гітари велика влада над часом, вона завжди в моді, через неї в світ музики долучається чимало молодих людей. Великий відсоток школярів, відповідаючи на питання: "На якому інструменті ви хотіли б навчитися грати?", назвали саме гітару. У «Колі гітаристів» взяли участь учні Новомосковської районної дитячої школи мистецтв (викладач відділу народних інструментів – Володимир Сухоребров). Кожен з них, враховуючи викладача, виконав музичний твір.У кожної струни – душа.
Вона – подруга, з нею в парі
Я помирав і воскресав...»
Мистецька школа, готуючись працювати у напрямку нової концепції сучасної мистецької освіти, а саме – навчання громадян без вікових обмежень, була дуже рада бачити у стінах своєї актової зали молодих чоловіків: Олександра Пономаренка, Андрія Бабаскіна, Євгена Кравченка, які також часто у своєму житті беруть до рук гітару.
Заступник директора школи Тетяна Маласай і учасники заходу висловили побажання зустрітися знов у цьому колі з іншої тематики, але центральною постаттю цих зустрічей, звісно ж, буде гітара. Інструмент, який як справжній друг, дарує людям радість, викликає сумні почуття, допомагає справитися з життєвими негараздами, з яким можна розділити горе та неймовірне щастя.
Олена ПРЕД,
автор ідеї, директор Новомосковської районної
дитячої школи мистецтв м. Перещепине.
автор ідеї, директор Новомосковської районної
дитячої школи мистецтв м. Перещепине.