15 травня, у день 30-ї річниці початку виведення радянських військ із Афганістану, новодністровці згадали, вшанували і пом’янули наших загиблих земляків Ігоря Рибіна та Ігоря Кузнєцова та із вдячністю за згуртованість, відданість та уміння берегти бойове побратимство подякували усім ветеранам Афганської війни.
Похмурий спочатку травневий ранок додавав неспокою й тривоги, хвилюючись вітром та печаллю хмар, але із кожною хвилиною цієї традиційної зустрічі небо поступово роз’яснилось привітною усмішкою, вітаючи новодністровських «афганців» гарною піснею, щирим словом та поетичною присвятою, що помітно зігріли цей день. Ведуча, директор Будинку культури «Молодіжний» Марина Довбенко вдало і лаконічно нагадала усім про історичну мить 30-річної давнини, а заступник міського голови Олександр Гінгуляк щиро подякував землякам за мужність і звитягу та відданість і справжню громадянську позицію, якою вони демонструють гідний для наслідування приклад молодому поколінню.
Голова Новодністровської міської організації УСВА Анатолій Вольський, як завжди, із помітним хвилюванням переживав цей пам’ятний день, сердечно бажаючи своїм побратимам у доброму здоров’ї зустрічати нові й нові пам’ятні дати під мирним небом України, а також дякуючи громаді за розуміння і підтримку, зокрема Новодністровській міській раді, генеральному директору ПрАТ «Нижньодністровська ГЕС» Сергію Луніну, заступнику директора філії «Дністровська ГЕС» Володимиру Шевчуку та родині спілчанина Юрія Мельника. Своїми тривожними спогадами із юності періоду початку Афганської війни поділилася начальник відділу гуманітарної політики Людмила Пастушок, висловивши подяку новодністровським воїнам-інтернаціоналістам за мужність і щасливе повернення в обійми родин. А також запевнила, що учні закладів освіти вивчають і знають ці історичні події, а вихованці ЗОШ ІІ–ІІІ ст., у стінах якої колись навчались Ігор Рибін та Ігор Кузнєцов, бережуть пам'ять про загиблих випускників.
Саме їм присвятила колись у студентські роки свої хвилюючі рядки й фахівець зі зв’язків з громадськістю філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» Інна Гончар, навіть не підозрюючи тоді і щиро вражаючись нині, як написане колись переплететься із закривавленим українським сьогоденням.
Похмурий спочатку травневий ранок додавав неспокою й тривоги, хвилюючись вітром та печаллю хмар, але із кожною хвилиною цієї традиційної зустрічі небо поступово роз’яснилось привітною усмішкою, вітаючи новодністровських «афганців» гарною піснею, щирим словом та поетичною присвятою, що помітно зігріли цей день. Ведуча, директор Будинку культури «Молодіжний» Марина Довбенко вдало і лаконічно нагадала усім про історичну мить 30-річної давнини, а заступник міського голови Олександр Гінгуляк щиро подякував землякам за мужність і звитягу та відданість і справжню громадянську позицію, якою вони демонструють гідний для наслідування приклад молодому поколінню.
Голова Новодністровської міської організації УСВА Анатолій Вольський, як завжди, із помітним хвилюванням переживав цей пам’ятний день, сердечно бажаючи своїм побратимам у доброму здоров’ї зустрічати нові й нові пам’ятні дати під мирним небом України, а також дякуючи громаді за розуміння і підтримку, зокрема Новодністровській міській раді, генеральному директору ПрАТ «Нижньодністровська ГЕС» Сергію Луніну, заступнику директора філії «Дністровська ГЕС» Володимиру Шевчуку та родині спілчанина Юрія Мельника. Своїми тривожними спогадами із юності періоду початку Афганської війни поділилася начальник відділу гуманітарної політики Людмила Пастушок, висловивши подяку новодністровським воїнам-інтернаціоналістам за мужність і щасливе повернення в обійми родин. А також запевнила, що учні закладів освіти вивчають і знають ці історичні події, а вихованці ЗОШ ІІ–ІІІ ст., у стінах якої колись навчались Ігор Рибін та Ігор Кузнєцов, бережуть пам'ять про загиблих випускників.
Саме їм присвятила колись у студентські роки свої хвилюючі рядки й фахівець зі зв’язків з громадськістю філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» Інна Гончар, навіть не підозрюючи тоді і щиро вражаючись нині, як написане колись переплететься із закривавленим українським сьогоденням.
Моим землякам Игорю Кузнецову и Игорю Рыбину, погибшим в Афганистане
Казалось, что тучи, летя над планетой,
Несут за собой эту страшную весть:
«Ваш сын на афганской земле этим летом погиб
на рассвете в разведке. Он здесь…
Он тут удивительным был человеком,
Он искренним другом для каждого стал…»
Для этого ль прожито мамой полвека,
Чтоб сын не любил, больше счастья не ждал?
Упала слеза на усталые руки,
И белая проседь укрыла платком.
Умолкли на время осенние звуки.
Ты думала ль, мама, когда-то о том,
Что сын не вернется в родимую хату,
Что он не увидит любимый свой сад?!
Ушел по весне он веселым солдатом —
В молчании верном вернулся назад.
Мои земляки. Вы остались навечно
В сердцах одноклассников, близких друзей.
А так бы хотелось, чтоб в срок возвращались,
Отчизна, твои сыновья поскорей.
Чтоб мама счастливая плакала рядом,
Отец чтоб по-взрослому руки пожав,
Товарищей встретил: «Наш сын возвратился
За Родину вахту свою отстояв»…
Казалось, что тучи, летя над планетой,
Несут за собой эту страшную весть:
«Ваш сын на афганской земле этим летом погиб
на рассвете в разведке. Он здесь…
Он тут удивительным был человеком,
Он искренним другом для каждого стал…»
Для этого ль прожито мамой полвека,
Чтоб сын не любил, больше счастья не ждал?
Упала слеза на усталые руки,
И белая проседь укрыла платком.
Умолкли на время осенние звуки.
Ты думала ль, мама, когда-то о том,
Что сын не вернется в родимую хату,
Что он не увидит любимый свой сад?!
Ушел по весне он веселым солдатом —
В молчании верном вернулся назад.
Мои земляки. Вы остались навечно
В сердцах одноклассников, близких друзей.
А так бы хотелось, чтоб в срок возвращались,
Отчизна, твои сыновья поскорей.
Чтоб мама счастливая плакала рядом,
Отец чтоб по-взрослому руки пожав,
Товарищей встретил: «Наш сын возвратился
За Родину вахту свою отстояв»…
Особливих відчуттів додали цій зустрічі пісні у чудовому виконанні Анастасії Чабан та Сніжани Джус, так помітно бентежачи єство сивочолих ветеранів Афганської війни. Стояли вони пліч-о-пліч із побратимами, мимоволі поринувши у свою юність, котру доля вивіряла тоді на справжність, і слухали нову весну, вдивляючись у її небо… А ген злетіли вже десятки літ відтоді, як історія перегорнула останню сторінку цього героїчного і драматичного літопису, але ще довго щемітиме та далека війна спогадами у грудях наших земляків і приходити до них у тривожних снах…
У хвилюванні молодої зелені згадували поіменно учасники бойових дій своїх товаришів, що загнули у ті буремні роки та відійшли у Вічність у мирні літа: Василь Гамарник, Валентин Доник, Іван Сєгетій, Станіслав Кіршик, Анатолій Цибулько, Анатолій Зубець Олександр Олійник…
Традиційною урочистою ходою пройшли воїни-інтернаціоналісти до меморіальних дощок Ігорю Рибіну та Ігорю Кузнєцову у Новодністровській ЗОШ II–III ст., де старшокласники її зустріли, а своє сердечне і схвильоване слово мовив її директор, учасник бойових дій на сході Тарас Серевко, подякувавши землякам за гідний приклад і пообіцявши, що його із честю продовжуватимуть захисники рідної землі нинішні. Голова міської Спілки воїнів-інтернаціоналістів Анатолій Вольський щиро подякував учням та вчителям закладу за підтримку і збережену пам'ять.
Весняні квіти лягли до незабутніх у Новодністровську місць, а розхвильовані й зворушені «афганці» вирушили на звичні вже, але такі болючі зустрічі зі своїми шураві – як шкода, що могил стає все більше… Афганський біль відлунює й донині...
У хвилюванні молодої зелені згадували поіменно учасники бойових дій своїх товаришів, що загнули у ті буремні роки та відійшли у Вічність у мирні літа: Василь Гамарник, Валентин Доник, Іван Сєгетій, Станіслав Кіршик, Анатолій Цибулько, Анатолій Зубець Олександр Олійник…
Традиційною урочистою ходою пройшли воїни-інтернаціоналісти до меморіальних дощок Ігорю Рибіну та Ігорю Кузнєцову у Новодністровській ЗОШ II–III ст., де старшокласники її зустріли, а своє сердечне і схвильоване слово мовив її директор, учасник бойових дій на сході Тарас Серевко, подякувавши землякам за гідний приклад і пообіцявши, що його із честю продовжуватимуть захисники рідної землі нинішні. Голова міської Спілки воїнів-інтернаціоналістів Анатолій Вольський щиро подякував учням та вчителям закладу за підтримку і збережену пам'ять.
Весняні квіти лягли до незабутніх у Новодністровську місць, а розхвильовані й зворушені «афганці» вирушили на звичні вже, але такі болючі зустрічі зі своїми шураві – як шкода, що могил стає все більше… Афганський біль відлунює й донині...
Інна ГОНЧАР.