Розпочинається цей день з покладання квітів біля пам’ятника загиблим воїнам-«афганцям». Цей пам’ятник у Дніпрі – один із найперших у колишньому Радянському Союзі його було установлено в жовтні 1988 року.
Цього року третя неділя травня припала на 20 число. Незважаючи на дощову погоду, віддати пошану своїм загиблим побратимам прийшли ветерани, під керівництвом голів Дніпропетровської обласного і міського об’єднань ветеранів Афганістану Віктора Волошина і Юрія Виноградова.
Цього дня відбулася щорічна зустріч бойових побратимів Індустріального району Дніпра, які проходили службу не лише в Афганістані, але й на території інших держав. Організація Індустріального району – одна з найчисленніших у місті. До ветеранів приєдналися члени сімей загиблих воїнів та померлих ветеранів війни. Зустріч відбулася на базі аеродрому ТОВ «Дніпроавіасервіс», генеральним директором якого є Кашурніков Юрій Анатолійович, який виконував інтернаціональний обов’язок у 1985–1986 роках і був бортовим техніком вертольоту МІ-24. Юрій і до цього часу не розлучається з небом.
Наші ветерани-«афганці» продовжують конкретними справами показувати, що вони завжди готові стати на захист рубежів нашої держави.
Голова районної спілки підполковник запасу Борис Денисов у 2015 році разом зі мною був мобілізований до лав ЗСУ. Він підписав довготривалий контракт на проходження військової служби до закінчення особливого періоду. Наразі він виконує обов’язки заступника військового комісара Костянтинівського ОМВК Донецької області. За його особистою рекомендацією і в присутності активу УСВА я був затверджений на тимчасове виконання обов’язків голови спілки до часу повернення Бориса з перемогою до своїх обов’язків.
Мені, як офіцеру–саперу, в 1986–1988 роках довелось брати участь у ліквідації ядерних ракет на полігоні Капустин Яр (Казахстан) у рамках виконання міжнародного договору про роззброєння між Радянським Союзом та США. Нині я викладач кафедри медицини катастроф та військової медицини Дніпропетровської медичної академії МОЗ України. 23 червня поточного року відбудеться урочиста подія: прийняття військової присяги нашими випускниками на вірність українському народові.
Частий гість у навчальних закладах району – старший офіцер військ ППО ДРА (1986–1988), а нині підполковник запасу Олександр Цирюльник. Слова подяки неодноразово звучали від керівників шкіл і гімназій за його душевні виступи і військово-патріотичне виховання молоді. А його пісні, які він виконує разом із дружиною Тетяною, нікого не залишають байдужим, кожного із присутніх вони проймають любов’ю до рідного дому та матусі-землі.
Продовжує активно працювати в Індустріальному районі на державній службі та вирішувати соціальні проблеми воїнів–«афганців» Микола Волошин (командир артилерійського дивізіону ДРА в 1981–1983 роках). Крім того, він очолює ветеранську організацію району.
Також необхідно відмітити командира розрахунку зенітної установки Ігоря Горюнова, який проходив службу в ДРА у 1985–1986 роках. З 2010 року він виконує обов’язки заступника голови нашої організації. Як інструктор-волонтер він неодноразово виїжджав у зону бойових дій на Донбасі. Наразі Ігор перебуває у резерві Харківської механізованої бригади. Хорошим прикладом з військово-патріотичного виховання молоді і продовження національних традицій є створення ветеранами війни Індустріального району в 2010 році єдиного в Україні окремого Афганського полку, що діє і нині. Велику роботу в цьому напрямі проводить воїн-інтернаціоналіст, начальник штабу полку Павло Дмитренко.
Жаданим гостем заходу був директор Органного залу Антон Чернета, який наживо виконав ряд душевних пісень для присутніх. Були визначені переможці зі стрільби з пневматичного пістолета та лука. Весь день лунали патріотичні пісні у виконанні наших чарівних бойових подруг. Більшість учасників заходу порадувала нас своїми яскравими вишиванками.
Серед присутніх була й Надія Марченко, дружина покійного воїна-«афганця» Василя Степановича, який уже в мирний час пішов із життя. На свій ювілейний День народження вона отримала привітання від нашого колективу. Сьогодні вона одна з найактивніших та відповідальніших членів Спілки. Виконуючи обов’язки бухгалтера, вона завжди готова до рішучих дій і допомоги тим, хто в цьому потребує. Не стояла Надія осторонь коли проводилась мирна акція-протест в Києві 25 квітня 2018 року, спрямована на відстоювання законних соціальних пільг, встановлених головним законодавчим документом: Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту». Не кожному було під силу дві ночі поспіль провести в дорозі, та ще й вистояти на мітингу 8 годин під спекотним сонцем біля Верховної Ради. На превеликий жаль, попри обіцянки міністра соціальної політики А. Реви і т. о. міністра охорони здоров’я України У. Супрун, наші законні вимоги досі не почуті можновладцями. Тому на 19 червня 2018 року сплановано більш рішучу мирну акцію-протест, під керівництвом голови УСВА Сергія Червонописького. До поїздки на мітинг планується ще більш значна делегація, у тому числі з представників УСВА Індустріального району. Крім нас до участі запрошені партнерські організації ветеранів війни та військової служби, учасники АТО-ООС і чорнобильці. Які висновки з цього зробить керівництво держави, – покаже час…
Велику втрату понесла наша організація в серпні 2017 року: раптово пішов із життя один із найактивніших та досвідченіших ветеранів Афганської війни Віктор Звєрев. Разом із ним йде у вічність ціле покоління офіцерів честі та гідності. Сумує його дружина Тетяна, а разом з нею і всі його бойові побратими.
Також хочеться відмітити Повстянко Галину Михайлівну. Її переслідує постійний пекучий біль: для чого, чому пішов її син Юрочка в інший світ? Немає відповіді для згорьованого материнського серця. Не дай Господь пережити своїх дітей! Як вистояла Галина Михайлівна, ця душевна й гарна жінка, знає лише Він. Вистояла й живе заради пам’яті і заради живих: «Іду на зустріч до твоїх товаришів замість тебе, синку». Воював в Афганістані й чоловік її дочки Олени, – Анатолій. Йому пощастило повернутися живим, щоб виховувати синочка й донечку. Та недовго довелось разом посидіти за сімейним столом: Анатолій також пішов у вічність. Діти пам’ятають татка ще маленькими.
У казанку доходила юшка, яку традиційно готувала моя дружина Світлана разом із бойовим вертольотчиком-інтернаціоналістом Олександром Михальчуком. А на столі так смачно пахли кекси... Їх на кожну нашу зустріч пече «наша мама» – Повстянко Галина Михайлівна, 75–річний ювілей якої в цей день ми також відмітили в нашому колективі.
Вже стало новою традицією проводити наші зустрічі в культурних місцях міста. Напередодні 8 березня всі жінки Спілки Індустріального району разом із сім’ями отримали запрошення в Оперний театр на спектакль. А 17 червня поточного року заплановано спільне відвідування Залу органної музики, де будуть приймати вітання іменинники перших днів літа.
У найближчих планах нашої спілки – поїздка на одинадцяту виставку-ярмарок у Петриківці, яка відбудеться в кінці вересня цього року. В 2017 році її вперше організувала найбільш енергійна жінка-активіст нашого району та одночасно голова обласної ради родин вдів Валентина Лисенко.
До 30-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану на Слобожанському проспекту планується встановити пам’ятний знак воїнам району, які загинули під час бойових дій. Це питання розглядалося на розширеній нараді активу Спілки 13 червня, і знайшло підтримку, але для цього потрібна підтримка районної влади, а її покі немає.
Слова особливої подяки хочеться висловити першому заступнику голови Дніпровської міської організації ветеранів Афганістану Василю Заторжинському. Він по-батьківськи турбується про наше оздоровлення і знає про «болячки» кожного із нас, нагадуючи нам про те, що є можливість підлікуватися в сананаторно-курортних закладах, яких, на жаль, з кожним роком, стає все менше. Наступив такий час, що лікуватися треба практично кожному воїну, який пережив жахіття війни. Слова особливої підтримки необхідно висловити ветеранам війни Аркадію Здобникову, Миколі Антоменюку, Анатолію Бражникову та іншим нашим бойовим побратимам, які активно працювали свого часу на чолі активу УСВА Індустріального району, а нині самі потребують постійного догляду та лікування.
Вже 20 років я вхожу до складу активу району і остаточно впевнився, що більшість воїнів-інтернаціоналістів Індустріального району міста, незважаючи на вік та хвороби, ще мають «порох у порохівницях» і зроблять ще багато добрих справ на користь нашого народу задля довгоочікуваного миру та спокою.
Валерій ЧЕРНЕТА,
тимчасове виконувач обов’язків голови
Індустріальної районної організації ветеранів Афганістану.
тимчасове виконувач обов’язків голови
Індустріальної районної організації ветеранів Афганістану.