| Третій тост" №21-22 (621-622) листопад 2018 рік |
|
5 ЛИСТОПАДА – ДЕНЬ ВІЙСЬКОВОЇ РОЗВІДКИ
Від імені Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) вітаю військових розвідників – людей мужньої та однієї з найнебезпечніших професій зі святом – 100-річним ювілеєм військової розвідки і 68-ю річницею створення армійського спецназу/Дорогі бойові друзі! Днем заснування військової розвідки прийнято вважати 5 листопада 1918 року, коли було створено Реєстраційне управління – Центральний орган військової розвідки. У роки Другої світової війни за мужність, героїзм та успішне виконання розвідзавдань близько 150 тисяч військових розвідників відзначені високими державними нагородами, 121 – стали Героями Радянського Союзу. 1950 рік – початок формування армійського Спецназу ГРУ ГШ. У 1951 році створено роти спеціального призначення у військових з'єднаннях, у 1957 – батальйони, а в 1962–1963 роках – бригади у військових округах. Військові розвідники завжди діяли на вістрі локальних війн і військових конфліктів у різних країнах світу. Багато яскравих сторінок історії проведення ефективної військової розвідки було написано у ході Афганської війни. 15-а і 22-а окремі бригади спецпризначення брали активну участь у бойових операціях 40-ї армії: «Карера», «Удар», «Шквал», «Гроза», «Магістраль» та інших. Воїни розвідпідрозділів завдяки спецплану «Завіса» великою мірою перекреслили здатність моджахедів здійснювати постачання озброєння з-за кордону. Тисячі воїнів військ спеціального призначення за мужність і відвагу були нагороджені орденами і медалями, а 25 – отримали найвищу військову нагороду – звання Героя Радянського Союзу, серед них українці Я. П. Горошко, О. П. Онищук і В. В. Арсьонов. Військова розвідка України заснована на бойових і героїчних традиціях колишніх військових розвідників і продовжує їх славетну історію. На превеликий жаль, сьогодні на сході нашої країни вже п’ятий рік тривають бойові дії. Розвідники з честю виконують завдання, від яких залежить успіх військових операцій і життя воїнів Збройних Сил України. Дорогі бойові друзі! Бажаю вам і вашим рідним міцного здоров'я і благополуччя, успіхів у професійній діяльності, а головне – миру і злагоди у нашому суспільстві. Зі святом, бойові побратими! З повагою –
Сергій ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ,
голова УСВА.
Два покоління патріотів
У день великого свята Покрови Пресвятої Богородиці і Дня захисника України в селі Замшани Ратнівського району Волинської області урочисто відкрито пам’ятник воїнам-інтернаціоналістам і учасникам війни на сході України. Присвячений загиблим воїнам-«афганцям» і учасникам АТО пам’ятник за ініціативи Ратнівської районної організації УСВА також було 8 травня минулого року відкрито у селищі Заболоття Волинської області. Пам’ятний знак у Замшанах поєднав у собі дві скорботні події: війну в Афганістані та війну на сході України. На стелах викарбувано надписи «1979 –1989. Афганістан болить в моїй душі» та «2014 – … Куди ти йдеш, друже? – В Рай, бо в пеклі ми вже побували». Це не просто скульптурний меморіал, це вшанування пам’яті земляків-«афганців», які пліч-о-пліч воювали у ті вже далекі 80-ті, символ пекучого болю батьків, які не дочекалися синів з війни, постійне нагадування про те, що ми не можемо дивитися вперед, у майбутнє, забуваючи при цьому чи нехтуючи минулим. Ми повинні приділяти однакову увагу всім учасникам бойових дій різних часів. Ми маємо щанувати воїнів-«афганців», щоб потім не забути воїнів АТО. В урочистому відкритті пам’ятного знака взяли участь голова Замшанівської сільської ради Владислав Томашук, заступник голови Волинської обласної організації УСВА Микола Оніщук, заступник голови Всеукраїнської спілки учасників бойових дій в АТО «Побратими України» Юрій Хомич, голова Ратнівської районної організації УСВА Сергій Філіпчук, заступник голови Малоритської Спілки ветеранів Афганістану Микола Завадський (Білорусь), представник фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» Ольга Редькович, духовенство, воїни-інтернаціоналісти, учасники АТО, представники громадськості, молодь. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих воїнів і під музичний супровід урочисто відкрили пам’ятник, поклавши до нього квіти. Ієрей Свято-Михайлівського храму села Замшани Василій (Вознюк), протоієрей Петро (Макарук) з Видраниці, отець Сергій (Кислий) з Ратного, настоятель Свято-Михайлівського храму УПЦ КП отець Микола Гамера відслужили панахиду за загиблими та освятили меморіал. Голова сільради Владислав Томашук висловив вдячність усім, хто прийшов на відкриття й долучився до встановлення пам’ятника. Голова районної організації УСВА Сергій Філіпчук подякував ініціаторам і меценатам: фонду Ігоря Палиці «Тільки разом», голові Волинської обласної організації УСВА, депутату облради Григорію Павловичу, голові Замшанівської сільської ради Владиславу Томашуку, депутатам сільської ради, дирекції та учням місцевої школи, члену правління Ратнівської районної організації УСВА Олександру Біруку, членам районної спілки, учасникам АТО, жителям села Івану Дудці, Володимиру Дідицькому, Михайлу Старушику, Петру Біруку, Михайлу Михалевичу і всім небайдужим. Почесну грамоту Волинської обласної організації УСВА Сергій Філіпчук вручив Володимиру Томашуку, Івану Корецькому, Володимиру Мажулу, Роману Біруку, Василю Палію, Олегу Михалевичу, грамоту і медаль «Учасник Афганської війни» – Володимиру Корецькому. За розвиток ветеранського руху, патріотизм, громадську активність й самовідданість Почесною грамотою УСВА, подякою Волинського обласного госпіталю ветеранів війни і медаллю «Учасник Афганської війни» нагороджено Олександра Бірука. Медаль «За службу державі» отримали жителі села Замшани, учасники АТО Віталій Михалевич і Андрій Корецький. Для присутніх лунали музичні подарунки від працівників місцевого Будинку культури, сільського голови та учасників бойових дій.
Анна ФІЛІПЧУК.
Дата
11 ноября 1918 года завершилась Первая мировая войнаПомнит мир спасённый Во всех цивилизованных странах традиционно отдают дань памяти воинам и другим гражданам, погибшим при защите интересов своего государства и мира в целом. Даты, названия и традиционные формы организации ритуалов Дней памяти в разных государствах не повторяют друг друга. Одни традиции имеют вековую историю, другие – рождаются в наше время, в одних государствах символом памяти стали красно-чёрные маки, в других – синие васильки. Годовщина со дня окончания Первой мировой войны именовалась ранее праздником Победы, но теперь эта дата обозначена в календарях как День перемирия и отмечается ежегодно 11 ноября, с особыми торжествами и ритуалами – во Франции и Великобритании. 11 ноября в США и других странах отмечается День ветеранов, посвящённый всем ветеранам войн, живым и мёртвым. День памяти по жертвам Второй мировой войны во многих странах Европы и Америки отмечают ежегодно 8 мая. Вечный огонь в память о погибших на поле брани защитниках горит на мемориалах, площадях, у стен крепостей, на кладбищах, под сводами пантеонов во многих странах на всех континентах. К святым для народов местам возлагаются венки, гирлянды, корзины цветов от руководителей государств, официальных делегаций. Сюда жители населённых пунктов и гости несут цветы памяти и благодарности. День перемирия во Франции утвердился как традиция в 1920 году, когда в Париже появилась Могила Неизвестного солдата. 11 ноября 1923 года над ней зажгли вечный огонь. 11 ноября 1918 года, в 11.00 в Компьенском лесу было подписано перемирие между странами Антанты и Германией, означавшее капитуляцию Германии. Это был конец Первой мировой войны, которая считается одним из самых широкомасштабных вооружённых конфликтов в истории человечества (28 июля 1914–11 ноября 1918). В её огне погибло почти 10 миллионов человек, около 22 миллионов было ранено. В результате этой войны прекратили своё существование четыре империи: Российская, Германская, Австро-Венгерская и Османская. Германия вынуждена была демобилизовать в одностороннем порядке свою армию, выдать победителям свою авиацию и флот, отказаться от колоний, а также от Эльзаса – Лотарингии, польских провинций и ряда других территорий, обязалась выплатить гигантские репарации в счёт возмещения ущерба от войны. Годовщина со дня окончания Первой мировой войны именовалась ранее праздником Победы, но теперь в календарях это День перемирия. Могила Неизвестного солдата хранит память о полутора миллионах французов, погибших в этой войне. Вечный огонь горит там всегда. В День перемирия торжества с возложением цветов к монументам погибшим проходят во всех городах Франции. Указатели на трассах – Арденны, Варден, линия Мажино воскрешают в памяти страницы истории, а плакат с надписью «Здесь проходили великие битвы Первой мировой» невольно заставляет снизить скорость. Вместо красного мака во Франции на торжествах используют синий василёк – цвет формы французских солдат. Дату 11 ноября отмечают в большинстве стран бывшей Антанты. В Великобритании и странах Британского Содружества, Канаде, Франции отмечают День памяти. Кульминация Дня памяти – 11 часов утра 11 ноября (официальное время окончания Первой мировой войны в 1918 г.), когда проходят две общенациональные минуты молчания. Впервые минута молчания была проведена в Лондоне 11 ноября 1919 года. В Великобритании существует традиция ношения бутоньерок в виде красных маков на лацкане пиджака, в петлице или на другой верхней одежде. Это знак уважения к павшим в Первой мировой войне. Деньги, вырученные с продажи этих цветов, направляются в Королевский британский легион, на помощь ветеранам войн и членам их семей. День поминовения в Нидерландах – день памяти павших проводится ежегодно 4 мая. Изначально он был посвящён исключительно голландцам, погибшим во Второй мировой войне, но с 1961 года поминают также жертв других военных конфликтов (например, войны за независимость Индонезии) или миротворческих операций, как в Ливане или Боснии и Герцеговине. Официальная церемония поминовения по традиции проходит на площади Дам в Амстердаме. Её посещают члены правительства, королевская семья, генералы, ветераны Сопротивления и представители социальных организаций В 8 часов вечера проводится минута молчания. Приостанавливается движение общественного транспорта и дорожное движение вообще. С 4 мая 1994 года законодательство обязывает приспускать государственные флаги в течение дня, потом они поднимаются под национальный гимн. Основная церемония поминовения транслируется по телеканалам и радио, но такие же торжества проходят и в других городах и областях, в частности, в Гааге, где во время войны были казнены множество голландских бойцов оппозиции. На следующий день, 5 мая, голландцы празднуют День освобождения от германской оккупации 1940—1945 г.г. Всенародный День скорби, День народного траура в Германии — день памяти жертв войн и государственного насилия, который отмечается в этой стране в предпоследнее воскресенье перед первым днём Адвента (с 13 по 19 ноября). В 1919 году Народный союз Германии по уходу за военными захоронениями предложил отмечать день памяти павших в Первой мировой войне. Впервые его отметили в Рейхстаге в 1922 году, а с 1926-го его стали отмечать по всей стране во второе воскресенье Великого поста. После прихода нацистов к власти в 1934 году этот день был переименован в День памяти героев, с 1939-го его стали отмечать 16 марта. Последний раз его отметили в 1945 году. С 1948 года в Западной Германии снова стали отмечать Всенародный день скорби, теперь уже по жертвам как Первой мировой, так и Второй мировой войн, а с 1952 года его стали отмечать в предпоследнее воскресение перед первым днём Адвента, когда по традиции полагается думать о смерти, времени и вечности. Теперь он был посвящён не только жертвам войн, но и жертвам государственного насилия. В этот день президент Германии произносит речь в присутствии членов правительства и иностранных дипломатов. После этого звучит гимн Германии и песня «Dergute Kamerad». Во всех населённых пунктах торжественно возлагают венки к мемориалам. 8 мая в стране торжеств мало. Эту дату называют днём освобождения Германии от фашизма. Германия постоянно настаивает на своей вине и ответственности за развязанную войну и холокост, там часто говорят об исторической ответственности перед Россией, и только недавно начали признавать, что против Гитлера воевали все бывшие советские республики. День Поминовения — национальный день США, отмечающийся ежегодно в последний понедельник мая, посвящён памяти американских военнослужащих, погибших во всех войнах и вооружённых конфликтах, в которых США когда-либо принимали участие. В этот день чтут не только воинов и общественных деятелей, но вспоминают всех умерших. История Дня памяти павших в США началась ещё во времена Гражданской войны, когда женские общества возлагали цветы на могилы не вернувшихся с полей конфедератов. В 1868 году генерал Дж. Логан, командир Старой Армии, в своём приказе объявил 30 мая днём памяти погибших, и в этот день впервые были украшены могилы на Арлингтонском кладбище. В 1873 году Нью-Йорк стал первым штатом Америки, который официально признал этот праздник. В каждом населённом пункте это движение зарождалось естественным образом, а приказ генерала Логана лишь сформулировал общую потребность в возникновении такого поминального дня. Memorial Day объединяет всех, кто чувствует свой долг перед теми, кто отдал самую важную ценность – человеческую жизнь за то, чтобы жить могли другие… В 1890 году он был признан всеми северными штатами, но южные всё еще пытались показать свою враждебность, поминали своих умерших в другие даты. Такое непонимание длилось лишь до начала Первой мировой войны, тогда этот день провозгласили днём почитания погибших во всех войнах. С 1971 года День Поминовения официально стал национальным праздником США. По американской традиции его отмечают в последний понедельник мая, тем самым освобождая для выходных три дня, чтобы родные героев, да и все остальные американские граждане могли отдать долг памяти погибшим. В этот день американцы посещают кладбища и военные мемориалы, флаг США приспущен до полудня по местному времени. День Поминовения традиционно сопровождается семейными пикниками и спортивными событиями. В Соединённых Штатах так же, как и в Европе, 8 мая – это день памяти, а не праздник. В Вашингтоне ветераны и родственники собираются под мемориалом, чтобы вспомнить погибших и отметить отвагу тех, кто ещё жив. День ветеранов – праздник, отмечаемый 11 ноября. Он посвящён всем ветеранам войн, живым и мёртвым.
Пресс-служба УСВА.
Воїни-«афганці» – українській армії
Волонтери Віталій Лісецький, Олександр Пилипчук і Любава Казмірчук у День захисника України на передовій привітали зі святом наших воїнів і передали їм допомогу, зібрану Волинською обласною організацією УСВА і громадською організацією "Наше місто" з міста Броди Львівської області та всіма небайдужими. Зігріли своїм теплом Солодощі, ковбасу, м’ясо, сало, засоби гігієни, ліки, дитячі листи, монокуляр, комбези та багато іншого було доставлено бійцям 14-ї бригади в район міста Золоте, 72-ї бригади в район Світлодарської дуги, 28-ї бригади в район Мар’їнки, розвідувальному батальйону в район Авдіївки та іншим підрозділам, які воюють на першій лінії оборони. Доставлено автомобіль УАЗ-452 («таблетка») бійцям 14-ї бригади в район Золоте, а по дорозі додому на ремонт було відвезено два авто військових: розвідки і батальйону спецпризначення «Донбас-Україна» разом з DimaKichuk. Вдячні всім, хто долучився до організації та забезпечення поїздки, зокрема учням і вчителям навчальних закладів Волині. За допомогу з паливом висловлюємо подяку директору компанії "Луцьк-Експрес" Валерію Бутку. За м’ясні вироби дякуємо керівництву ТМ "Забіяка" і ТМ «Дмитрук. Гриль», а за домашні – Олександру Мігальчуку з села Піддубці Луцького району. Бродівським волонтерам з ГО "Рідне місто" Василю Дерку, Руслану Данилюку, Володимиру Ступаку, Костянтину Бережніцькому. Бродівському відділу освіти, дитячим садкам, школі №2, мешканцям міста і району, а також Василю Панасюку, який допоміг із медикаментам. За зимові комбези величезна подяка Полтавському батальйону небайдужих. Бензиновий генератор, придбаний депутатами Жидичинської ОТГ Володимиром Глушком і Петром Мельничуком, вже діє на позиціях 72-ї бригади в районі Світлодарської дуги. Матеріальні речі важливі, та відчуття потрібності своєї справи для захисників необхідніші. Ми раді, що змогли ще раз підтримати воїнів словом і дружніми обіймами. Вдалось поспілкуватися, покавувати, обмінятися жартами. Приємним було також те, що де б ми не були, скрізь багато жінок, які додають домашній затишок і тепло. І, як повторює постійний шеф волонтерських екіпажів Віталій Лісецький, який знає дороги сходу краще, ніж Волині, бо вже більше сотні разів їздив на Донбас і навіть побував у самому Донецьку, «раз добром зігріте серце вік не охолоне».
Прес-служба Волинської обласної організації УСВА.
Не треба принижувати ветеранів-«афганців»
В Україні п’ятий рік триває війна, неоголошена, але війна. На захист Вітчизни у перші дні агресії сусіда встали багато воїнів армії вже колишньої держави, так склалося історично. Їх досвід добре знадобився. Його з терпінням і на своєму прикладі передають воїни-«афганці», які можуть навчити, показати вміння оборонятися, поводитися зі зброєю та військовою технікою.Ще в древності кращі в племені захищали його інтереси, кордони, угіддя від нападу не тільки звірів, а й сусідніх племен. Зі створенням держави виникає і армія, воїни якої стоять на сторожі її кордонів. Що сильніша армія, то сильніша держава. Не кожен міг туди потрапити, бо була армія воїнів загартованих і витривалих, та й добре оплачуваних. Спливали часи, мінялася держава, змінювалася і армія, але суть була одна — захищати інтереси держави. У кожній країні до створення армії, ставлення до воїна різне. Все залежить від політики держави, її мети й спрямування. Що з себе являє захисник держави? Це людина, яка може бути жорсткою, коли потрібно, наприклад, захищати свою родину, і водночас має розвинені навички спілкування з людьми, надійна в соціальних відносинах. Відчувають захисники розуміння і повагу до себе. За роки незалежності в Україні склалося поняття захисник Вітчизни. Зрозуміло, що той, хто захищає кордони держави, і є її захисником. Але це поняття набагато ширше: це і розвідники, які працюють за межами держави, це і моряки, які далеко від наземних кордонів у Світовому океані несуть вахту. А також і прості громадяни, які забезпечують їх усім необхідним. Останнім часом, на превеликий жаль, воїнів, які з честю виконали свій солдатський обов'язок у військових конфліктах за межами держави, теперішні чиновники не вважають захисниками Вітчизни. Навіть не звертають увагу на те, що ці воїни мають бойові нагороди, зазнали поранення, контузії, захворювання, які тепер дають про себе знати. Починають розділяти на тих, хто зараз захищає Вітчизну, і на колишніх... Ми, воїни-інтернаціоналісти, з розумінням і повагою ставимося до воїнів старшого покоління і всіляко підтримуємо їх, але не потрібно принижувати і нас. Ще дехто з моїх побратимів мають дітей шкільного віку, дуже прикро чути від них розповіді про те, що в школах починають ділити, відділяти дітей атовців, встановлюючи їм пільги у вигляді безоплатного харчування, а діти воїнів-«афганців» повинні платити за нього. Справа не в грошах, а у поведінці тих, хто це придумав, бо діти не повинні відчувати на собі приниження батьків. Ще за часів Римської імперії солдатам-ветеранам, які відбули належний строк в армії, надавалися певні привілеї, щоб вони могли дожити свій вік у достатку. Сьогодні у державі проживають ветерани війни та праці, котрі отримують за нинішніми мірками мізерну пенсію, якої ледь вистачає на існування і найдешевші ліки. Ми неодноразово зверталися до уряду з наболілими питаннями, але віз і нині там, все обіцянками годують. Віддавши своє здоров'я захисту Вітчизни, багато ветеранів є безхатьками, до того ж і хворими. Час вирішити і цю проблему. Шановні можновладці, будь ласка, поверніться лицем до проблем захисників Вітчизни!
Володимир ПИПИЧ,
учасник бойових дій, член Шепетівської СВА.
Память в бронзе, металле и камне
Еще три мемориальные доски открыты по инициативе Харьковского городского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов)Выполняли боевое задание В Харьковской специализированной школе №17 и гимназии №55 торжественно открыты мемориальные доски в честь погибших в Афганистане выпускников Валерия Игнатия и Александра Застелы. Валерий Игнатий окончил 8 классов в средней школе №17, затем учился в СПТУ №33, после окончания которого работал на Харьковском тракторном заводе. 21 октября 1983 года призван в армию, проходил службу в Пянджском пограничном отряде. 28 апреля 1985 года подразделение возвращалось с боевой операции. Колонна остановилась на въезде в кишлак Багак. Был направлен боевой дозор проверить мост через арык. Дозор сообщил по рации, что они на мосту попали под обстрел. Колонна начала движение. Валерий находился на броне первого БТР. При въезде на мост выстрел из гранатомёта кумулятивной гранаты поразил боевую машину, колонна остановилась. В этом бою Валерий был смертельно ранен и при эвакуации в госпиталь умер. Награждён посмертно орденом Красного Знамени. Во время торжественной церемонии открытия мемориальной доски в честь Валерия Фёдоровича Игнатия председатель Харьковского городского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) Виктор Борзов рассказал о работе организации по увековечению памяти погибших товарищей и поблагодарил участника боевых действий в Афганистане Вячеслава Асанова за финансирование, изготовление и установку мемориальной доски. Виктор Александрович вручил подарки школе для памятного места, посвященного воину-интернационалисту. Выступил руководитель Союза ветеранов Афганистана Киевского района Сергей Лагутин. Александр Застела окончил школу № 55, учился в техникуме, занимался спортом. 10 апреля 1987 года был призван в армию, а в августе направлен в Афганистан на должность старшего радиотелеграфиста-планшетиста батареи ПВО 66-й отдельной мотострелковой бригады. Свои обязанности рядовой Застела выполнял добросовестно. 4 января 1987 года при выполнении боевого задания погиб. Встреча, посвящённая открытию мемориальной доски в честь Александра Викторовича Застелы, состоялась в актовом зале гимназии. Очень эмоциональными и добрыми были выступления гимназистов и преподавателей. Председатель ХГСВА В. Борзов поблагодарил коллектив и учеников за внимание к сохранению памяти о погибшем выпускнике и передал школе экспонаты для памятного места. Председатель Союза ветеранов Афганистана Киевского района С. Лагутин и заместитель председателя ХГСВА М. Быков поблагодарили за работу по увековечению памяти погибших воинов-интернационалистов. Особая благодарность – участнику боевых действий в Афганистане Борису Третьяку за изготовление и установку мемориальной доски. Собравшиеся минутой молчания почтили память всех погибших воинов, к мемориальной доске возложили цветы. Здесь учился герой На фасаде общеобразовательной школы №129 торжественно открыта мемориальная доска в честь Сергея Васильевича Гальцева. Харьков, точнее Алексеевка — малая родина Сергея Гальцева. По окончании средней школы №129 работал слесарем в военной части. 4 июля 1979 года был призван Дзержинским военкоматом Харькова в армию. Военную присягу принял под боевым флагом мотострелковой части. В боевой полк прибыл на должность командира отделения. В конце декабря по тревоге 101-й мотострелковый полк 5-й гвардейской мотострелковой дивизии (в/ч 51931) пересёк южную границу СССР и расположился под городом Герат. Сергей Гальцев был заместителем командира взвода 2-й мотострелковой роты 1-го мотострелкового батальона, принимал участие во многих боевых операциях, стал обстрелянным и опытным бойцом. 21 августа 1980 года мотострелковое подразделение прочёсывало околицу Герата. Младший сержант Гальцев и его подразделение попали в засаду, командир организовал оборону и полностью лишил врага возможности приблизиться к позициям. Почти час сдерживал натиск душманов, пока не подошли основные силы роты. В этом бою он был тяжело ранен. В 46-м отдельном медико-санитарном батальоне (Шинданд, провинция Герат) Сергей умер. Награждён посмертно орденом Красной Звезды. В открытии мемориальной доски приняли участие председатель Харьковского городского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) Виктор Борзов, председатель Союза ветеранов Афганистана Шевченковского района Михаил Быков, военный комиссар подполковник Владимир Арап, заместитель председателя ХГСВА по работе с членами семей погибших Татьяна Павловна Новохацкая, мама погибшего в Афганистане Александра Криуленко – Светлана Семёновна и мама награждённого тремя медалями «За отвагу» Владимира Киселя – Валентина Михайловна. Во время митинга выступили почётные гости. Собравшиеся почтили память всех погибших минутой молчания, гости и ученики возложили цветы к мемориальной доске в честь Сергея Гальцева. Директор школы Наталья Павловна Романенко провела экскурсию в школьном военно-историческом музее «Звон памяти», где установлен стенд, посвящённый воину-интернационалисту. Гости побывали в классе, где учился Сергей Гальцев.
Пресс-служба ХГСВА.
Забуттю не підлягає
У центрі села Старовірівки на Харківщині урочисто відкрито пам'ятник воїнам-«афганцям». Його зведення стало можливим завдяки тісній співпраці депутатів Нововодолазької районної ради і районної організації ветеранів Афганістану.Звертаючись до присутніх, голова районної ради Світлана Ротач, перший заступник голови райдержадміністрації Людмила Балюк, сільський голова Микола Біндус, голова Нововодолазької районної Спілки ветеранів Афганістану Сергій Воротняк зазначали, що цей меморіал – увічнення пам’яті загиблих воїнів-«афганців», символ пекучого болю батьків, які втратили синів на війні, Право відкрити пам’ятник надано Сергію Воротняку і голові первинної організації воїнів-«афганців» села Старовірівка Карену Григоряну. Освятив пам’ятний знак настоятель місцевого храму отець Павло. Присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих воїнів, поклали квіти до пам’ятника. У сільському Будинку культури Світлана Ротач за активну громадську позицію, мужність і героїзм, виявлені під час виконання інтернаціонального обов’язку, висловила подяку Сергію Воротняку та вручила грамоти Карену Григоряну і Миколі Жижері. Учасники художньої самодіяльності місцевого Будинку культури подарували присутнім чудовий концерт.
Прес-служба Харківської обласної Спілки ветеранів Афганістану.
Пішли з життя у мирний час
Майже 30 років минуло, як останній радянський солдат покинув афганську землю, та ми не вправі викреслити з пам’яті подвиги воїнів-інтернаціоналістів, які у далекій країні проявили мужність і вірность військовому обов’язку.На Гайсинщині через пекло Афганістану пройшли 247 наших земляків, з них 7 загинуло, 19 повернулися інвалідами. З кожним роком воїнів-«афганців» стає все менше, тому в активу районної організації ветеранів Афганістану на чолі з головою спілки Володимиром Свіріпою виникла ідея закарбувати імена померлих побратимів на меморіальних плитах під назвою «Вони пішли з життя у мирний час», встановити їх на прилеглій території музею ветеранів війни в Афганістані. А передувала цьому кропітка робота, яку провели О. В. Білецький, О. О. Нєстєров, П. І. Стецюк, Г. В. Прийма, В. І. Абрамчук, В. О. Бойко, М. І. Рябокінь, С. Ю. Канишин, В. Д. Іщук, Ю. С. Телейчук і В. І. Ткачук під керівництвом В. М. Свіріпи. Велику підтримку у втіленні цієї ідеї відчули від голови райдержадміністрації Владислава Уткіна, голови районної ради Григорія Борового, начальника відділу культури та туризму райдержадміністрації Миколи Ричкова, народного депутата України Миколи Кучера, які надали кошти для закупівлі необхідних будівельних матеріалів (плитки, квітників, цементу тощо). Також «афганці» завдячують міському голові Гайсина Анатолію Гуку за виділені кошти для виготовлення меморіальних плит із вписаними прізвищами покійних «афганців» та усі дозвільні документи на їхнє встановлення. Підтримав ідею і директор ТОВ «ПК» «Зоря Поділля» Андрій Гнелицький, який надав будівельні матеріали. Загалом нині на двох меморіальних плитах викарбувано імена 34 покійних «афганців» Гайсинщини.
Марія КОВТУН,
кореспондент Гайсинської районної газети «Трибуна праці».
В організаціях УСВА
Відбулася звітно-виборна конференція Криворізької міської організації УСВА, в роботі якої взяли участь делегати від усіх районних і первинних організацій.Звітували криворізькі «афганці» Перед початком роботи делегати хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих в Афганістані побратимів і воїнів, які загинули, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність України. У роботі конференції взяли участь 102 делегати із 104 обраних від 7 районних і 5 первинних організацій, які входять до складу Криворізької міської організації УСВА, голова Дніпропетровського обласного об’єднання УСВА Віктор Волошин, представники медичного і соціального департаментів Криворізької міської ради. Голова міської організації ветеранів Афганістану Юрій Федосенко (на знімку) виступив зі звітом роботи правління, особливу увагу приділивши організаційній діяльності, медико-соціальній реабілітації «афганців», військово-патріотичному вихованню молоді, увічненню пам’яті загиблих бойових побратимів, культурно-масовій і волонтерській роботі. Делегати заслухали і затвердили звіт ревізійної комісії міської організації. Конференцією визначені напрями подальшої діяльності організації і питання її життєдіяльності, новообраному складу правління доручено розробити план проведення Вахти пам’яті, присвяченої 30-й річниці виведення військ з Афганістану. Роботу голови і правління міської організації визнано задовільною. Майже одноголосно (при двох, що утрималися) головою Криворізької міської організації УСВА обрано на новий термін Юрія Івановича Федосенка. Обрано новий склад правління, голову і членів ревізійної комісії. Голова обласного об’єднання УСВА Віктор Волошин подякував криворіжцям за активну громадянську позицію, яку вони займають, відповів на запитання делегатів. Ветерани Афганської війни не стоять осторонь громадсько-політичного життя в місті, області, в державі, а стали активними учасниками всіх суспільних процесів, що відбуваються в країні.
Сергій ВОРОНА,
заступник голови КМО УСВА.
Творитимемо добро разом
У нелегкий для країни час важливо згуртовуватися й допомагати один одному. Третій рік поспіль представники Ратнівської районної організації Волинської обласної організації УСВА збирають овочі для обласного госпіталю ветеранів війни. На пропозицію допомогти відгукнулося чимало небайдужих людей. Це те, що називається людяністю, співчуттям і безмежним добром. Й допоки такі якості нам притаманні, ми непереможні. Спільними зусиллями та з Божою поміччю зібрано дві тонни овочів: картоплі, буряків, капусти, моркви. З побратимами Анатолієм Пікуном і Леонідом Денисюком ми відвезли благодійну допомогу до госпіталю. Головний лікар Тетяна Масікова висловила щиру вдячність і вручила подяку районній організації УСВА. Від імені спілки щира подяка воїнам-інтернаціоналістам: Івану Семенюку, Лук’яну Вознюку, Володимиру Остапуку, Миколі Савлуку, Валерію Назаруку, Петру Короліку, Миколі Філімонову, Павлу Матвіюку (Ратне), Івану Білітюку (Заболоття), Віталію Борисюку (Тур), Миколі Головчику, Василю Корецькому (Заліси), Петру Бурчаку, Івану Морозу (Жиричі), Миколі Нікітюку (Прохід), Леоніду Денисюку (Гірники), Олегу Неоднічику, Анатолію Кацевичу, Борису Колядюку, Володимиру Семенюку (Щедрогір), Анатолію Пікуну (Піски-Річицькі), жителям сіл Заброди, Заболоття, Жиричі, Прохід, Річиця, Піски-Річицькі, Замшани, Гірники, Тур, Заліси, Ратне. Кожен повинен робити якомога більше добра щоденно, бо це так приємно – бачити вдячність в очах людей.
Сергій ФІЛІПЧУК,
голова Ратнівської районної організації УСВА.
Конструктивний діалог
У Миколаївській обласній спілці воїнів-інтернаціоналістів та запасу відбувся семінар з соціальних проблем ветеранів, учасників бойових дій на території інших держав і з підготовки до 30-ї річниці виведення військ з Афганістану.У зустрічі взяли участь голови міських і районних «афганських» організацій області, представники департаменту соціального захисту населення, пенсійного фонду, обласного управління охорони здоров’я. Держслужбовці розповіли про нововведення, які безпосередньо стосуються учасників бойових дій та інвалідів війни. Керівники державних установ відповіли на численні запитання ветеранів війни. Особливо багато питань було з пенсійного забезпечення і медичного обслуговування ветеранів, адже, як відомо, переважна більшість учасників бойових дій вже пенсіонери. Після семінару відбулося розширене правління обласної спілки воїнів-інтернаціоналістів. Було підбито підсумки діяльності організації за цей рік і розглянуто напрями подальших дій і проведення заходів у ювілейному для «афганців» 2019 році.
Прес-служба Миколаївської обласної спілки
воїнів-інтернаціоналістів та запасу.
Здесь начинали службу
В Одесской области проживают сотни участников боевых действий, проходивших службу в дивизиях, дислоцировавшихся в разные годы в Болградском гарнизоне. Ветераны выполняли боевые задачи в разных горячих точках мира. Среди ветеранов есть те, кто снял погоны 50 лет назад, кто-то уволился в запас уже из рядов ВС Украины, но всех одинаково манит к себе военная «альма-матер». Стало доброй традицией посещать гарнизон, в котором принимали присягу и который для тысяч юношей стал как бы стартовой площадкой в большую жизнь. Одесских гостей недавно принимал председатель совета ветеранов Болградского района полковник в отставке, участник боевых действий Николай Иванович Корниенко. Ветераны почтили места боевой славы, возложили цветы к памятнику погибшим в боях за освобождение Болграда, погибшим при выполнении ратного долга в разные годы. От имени областного совета ветеранов были вручены медали и грамоты участникам боевых действий, проживающим в селах Болградского района. О них, к сожалению, вспоминают редко, да и объективных препятствий немало, но одесские ветераны стараются по мере возможностей шефствовать над боевыми побратимами, проживающими в сельской местности. Участник боевых действий Мария Михайловна Пономарева привезла в Болград вышитые ею иконы — настоящие шедевры, и одну из них подарила своему любимому учителю Николаю Митрофановичу Абдуле, с которым принимала участие в операции «Дунай». Воспоминания, шутки-прибаутки и, конечно, слезы. Потому что не все друзья вернулись с боевого задания и не все дожили до этого дня. Директор школы села Новые Трояны Валентина Михайловна Константинова, доставившая на своем транспорте ветеранов-односельчан в райцентр, пригласила одесситов в гости. В школе действует военно-патриотический отряд «Кордон», и ветераны «приказали» навести мосты дружбы, чтобы встречи с участниками боевых действий проходили чаще. Директор наказ выполнила, народная дипломатия строит планы.
М. ШПЕТЮК,
участник боевых действий.
Для здоров’я ветеранів
Заступник голови облдержадміністрації В. І. Чабан, заступник голови обласної ради В. В. Булюк, обласний військовий комісар І. Л. Буднік, голова обласної організації УСВА В. П. Столяр, волонтери і керівники служб облдержадміністрації привітали пацієнтів, які перебувають на лікуванні. Було представлено новий сучасний апарат ударно-хвильової терапії, придбаний за кошти обласного бюджету, який прискорить лікування опорно-рухової системи хворих. Херсонський обласний госпіталь ветеранів війни отримав святкові подарунки. Обласна організація УСВА відремонтувала за кошти учасників бойових дій чергову палату в терапевтичному відділенні. Таким чином, у кожному відділенні цього лікувального закладу є комфортабельні палати з санітарними кімнатами, телевізорами, меблями, де лікуються не тільки «афганці», а й ветерани Другої світової війни, учасники антитерористичної операції. Ветеранів вітала творча молодь своїми віршами й піснями. Такі зустрічі сприяють скорішому одужанню ветеранів, які щиро дякували за увагу до них.
Прес-служба Херсонської обласної організації УСВА.
Творчество
Исполнители патриотических и авторских песен, участники творческой группы «Поколение» Ичнянской районной организации УСВА Александр Буренко и Алексей Сидоренко выступили перед ветеранами войны, находящимися на лечении в Черниговском областном госпитале.И музыка лечит ветеранов Прозвучали песни разных жанров на военную и на мирную тематику. Программа была яркой, разнообразной и запоминающейся. Концерт, как и сама встреча, прошёл на высоком эмоционально-исполнительском уровне и никого не оставил равнодушным. Александр Буренко и Алексей Сидоренко – участники боевых действий в Афганистане, выступают с концертами во многих районах области. «Нам очень приятно и радостно выступать для друзей, ветеранов, матерей и членов семей побратимов, погибших в боевых действиях. Надеемся, что и в дальнейшем нас ждут не менее тёплые встречи не только в стенах этого прекрасного лечебного учреждения, где трудится замечательный коллектив профессионалов-медработников во главе с главным врачом Владимиром Товчигой», – отметил Александр Буренко.
Владимир БЕЛЯЕВ,
председатель Черниговской областной организации Партии ветеранов Афганистана.
Вік – не перешкода
З ініціативи Галицької районної організації УСВА на місцевому стадіоні «Колос» відбувся третій районний турнір з футболу серед ветеранів, присвячений Дню захисника України.Мета організаторів – популяризація здорового способу життя і спортивного довголіття серед галичан. У змаганнях взяли участь 5 команд з сіл Вигівка, Дубівці, Комарів, селища Більшівці і Галича. Усі гравці, незважаючи на поважний вік, викладалися на повну. Гарячий запал, бескомпромісні баталії та підтримка вболівальників перетворили гру на справжнє спортивне свято. Перемогла у цьогорічному турнірі команда ветеранів «Євробуд» села Вигівка. Перехідний кубок і медалі вручили переможцям організатори – голова Галицької РО УСВА Михайло Вітовський і голова Галицької РО ВФСТ «Колос» Іван Бабій. Допомогу в проведенні змагань надав депутат Івано-Франківської обласної ради Володимир Магаль.
Михайло ВІТОВСЬКИЙ,
голова Галицької РО УСВА.
Виховують сміливих
Київський навчальний заклад Центр військово-патріотичного та спортивного виховання молоді «Десантник» організував ХХVІІ відкритий турнір з дзюдо, присвячений пам’яті загиблого в Афганістані воїна-інтернаціоналіста Володимира Драченка, нагородженого посмертно орденом Червоної Зірки. Змагання зібрали у столичній школі №235 близько 200 спортсменів з КДЮСШ «Артем», клубу «Патріот», ДЮСШ №14, НАУП, гімназії №17, ДЮСШ №10, а також з Боярки, Бучі та Вишневого. Центр «Десантник» представлений спортсменами під керівництвом досвідчених тренерів Євгена Куропятника, Віктора Куропятника, Ігоря Медаря, Олексія Омеляшка, Володимира Петрова. Голова Київської міської Спілки ветеранів Афганістану Микола Гончаренко привітав юних дзюдоїстів, побажав подальших перемог і спортивних звершень, висловив щиру подяку організаторам. Переможцям вручено медалі та грамоти, які надала КМСВА, а також заохочувальні подарунки.
Українська Спілка ветеранів Афганістану
ШИШОЛИН Павел Анатольевич – украинский военный деятель. (воїнів-інтернаціоналістів) КНИГА ВДЯЧНОСТІ ТА ПОШАНИ Родился 9 января 1956 года в Золотоноше Черкасской области. В 1977 году окончил Высшее пограничное военно-политическое училище им. К. Е. Ворошилова, в 1986 – Военно-политическую академию им. В. И. Ленина. В 1997 году защитил диссертацию и получил научную степень кандидата военных наук, старший научный сотрудник (1998). Публикации по вопросам нелегальной миграции и пограничной безопасности. В 1977–1979 – проходил службу в должности заместителя начальника 13-й пограничной заставы по политической части 7-го пограничного отряда Западного пограничного округа: с 1979 по 1980 – заместитель коменданта 2-й пограничной комендатуры по политической части 7-го пограничного отряда, в 1980–1983 – старший инструктор политотдела 7-го пограничного отряда. С 1983 по 1986 – слушатель Военно-политической академии. В 1986 – 1988 – заместитель начальника политотдела 70-го пограничного отряда Дальневосточного пограничного округа. 1988–1992 – начальник политотдела – заместитель начальника 77-го пограничного отряда по политической части, в 1992 – заместитель начальника отряда по подготовке личного состава – начальник отдела подготовки личного состава 77-го пограничного отряда. С 1992 по 1993 – заместитель начальника 7-го пограничного отряда по погранично-представительской работе Погранвойск Украины, в 1993 – помощник начальника управления Северо-Западного управления по погранично-представительской работе Погранвойск Украины. В 1993–1995 – начальник 2-го отряда пограничного контроля Погранвойск Украины. В 1995–2003 — первый заместитель председателя Государственного комитета по делам охраны государственной границы Украины — начальник Главного штаба Пограничных войск Украины. С 2003 по 2014 год — первый заместитель председателя Государственной пограничной службы Украины — директор Департамента охраны государственной границы. Член Украинской академии геральдики, товарного знака и логотипа. Работая на ответственных должностях в Государственном комитете по делам охраны государственной границы Украины с 1995 года, уделял большое внимание вопросам социальной защиты ветеранов войны, с большим уважением относился к ветеранам Афганской войны, их боевому и жизненному опыту, содействовал деятельности Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов). Награды: орден Богдана Хмельницкого третьей (2000), второй (2007) и первой (2010) степенем. Отличие «Именное огнестрельное оружие» (2004), Почётный пограничник Украины (1999), медали, награды неправительственных организаций и зарубежных государств. ШКИДЧЕНКО Владимир Петрович — украинский военный деятель, генерал армии Украины (2001). В 2001–2003 — министр обороны Украины. Родился 1 января 1948 года в Чите по месту службы отца – офицера Советской Армии, впоследствии генерал-лейтенанта, Героя Российской Федерации П. И. Шкидченко, погибшего на Афганской войне в 1982 году. Окончил среднюю школу в Белгород-Днестровском Одесской области. В 1966 году поступил в Московский физико-технический институт, но затем решил перейти на военную службу. С 1970 — добровольно в Советской Армии. Окончил Одесское высшее артиллерийское командное училище в 1972 году. Командовал артиллерийским взводом, с 1972 года — артиллерийской батареей в Киевском военном округе. С 1973 года — начальник штаба — заместитель командира, с 1975 — командир артиллерийского дивизиона в Группе советских войск в Германии. В 1979 году окончил Военную академию имени М. В. Фрунзе. С 1979 года служил в Дальневосточном военном округе, заместитель командира артиллерийского полка, с 1983 — командир укрепрайона, с 1985 — заместитель командира учебной танковой дивизии. В 1988 году окончил Военную академию Генерального штаба. С 1988 года — командир 48-й мотострелковой дивизии в Центральной группе войск на территории Чехословакии, в 1990 году дивизия была передислоцирована в Харьковскую область. С 1991 года — заместитель командующего 4-й общевойсковой армией в Закавказском военном округе. В 1992 году добился перевода в Вооружённые силы Украины и назначен командующим 6-й гвардейской танковой армией (которой за 20 лет до этого командовал его отец) в Одесском военном округе. Генерал-лейтенант (1992). С 1993 года — первый заместитель начальника Генерального штаба Вооружённых сил Украины, командующий войсками Одесского военного округа. Генерал-полковник (1994). В 1998 году округ по стандартам НАТО был переформирован в Южное оперативное командование ВС Украины, Шкидченко оставался командующим. Тогда же окончил командные военные курсы в США. С 1998 года — начальник Генерального штаба Вооружённых сил Украины — первый заместитель министра обороны Украины. Воинское звание генерал армии Украины присвоено Указом Президента Украины 28 августа 2001 года. С ноября 2001 года — министр обороны Украины. Одновременно с 2000 по 2003 год был членом Совета национальной безопасности и обороны Украины. В июне 2003 года уволен с должности министра обороны. Некоторое время находился в распоряжении министра обороны Украины. С 2004 года — заместитель главы миссии Украины при НАТО по военным вопросам. В 2011 – уволен с военной службы, работал советником министра обороны до 2014 года. Работая на ответственных военных должностях, уделял большое внимание вопросам социальной защиты ветеранов войны, с большим уважением относился к ветеранам Афганской войны, их боевому и жизненному опыту, содействовал деятельности Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов. Награды: ордена Богдана Хмельницкого третьей (1996), второй (1999) степеней, «Знак Почёта» (СССР, 1981), Государственная премия Украины в области науки и техники (2002), ведомственные награды, медали, награды неправительственных организаций и зарубежных государств. ШМАРОВ Валерий Николаевич ( 14 августа 1945 — 14 октября 2018 ) — украинский политический деятель. В 1994–1996 — министр обороны Украины, Образование: Киевский техникум радиоэлектроники (1966), радиотехник; Киевский университет им. Т. Шевченко (1972), экономист; кандидатская диссертация «Принципы построения лазерных систем определения местной вертикали космического аппарата» (1996); докторская диссертация «Методы дистанционного контроля геометрических параметров крупногабаритных изделий» (Национальный авиационный университет, 2006). В 1993–1995 — Вице-премьер-министр Украины по вопросам деятельности ВПК. В 1994 — и. о. министра обороны Украины, 1994 –1995 — Вице-премьер-министр — министр обороны Украины. 1994–1996 — министр обороны Украины. С 1998 по 2002 — народный депутат Украины 3-го созыва, член Комитета по вопросам национальной безопасности и обороны (с 1998). С 1997 — президент Ассоциации «Укравиапром». В 2002 – 2005 — генеральный директор Государственной компании экспорта и импорта продукции и услуг военного и специального назначения. Профессор Национального авиационного университета (2004), директор Аэрокосмического института (с 2005), профессор; президент Ассоциации предприятий авиапромышленности Украины «Укравиапром». Депутат Киевского областного совета народных депутатов (1990—1994). Член президиума Совета национальной безопасности при Президенте Украины. Действительный член Украинской технологической академии (1996). Автор (соавтор) около 40 научных работ по вопросам диагностики поверхностей сложной формы с помощью лазерных дальномеров. Лауреат Государственной премии Украины в области науки и техники (2002). Работая на ответственных государственных должностях с 1994 года, уделял большое внимание вопросам социальной защиты ветеранов войны, с большим уважением относился к ветеранам Афганской войны, их боевому и жизненному опыту, содействовал деятельности Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов). Награды: ордена «За заслуги» третьей степени (2010), Трудового Красного Знамени (1988), «Знак Почёта» (1976), медали. Отличие «Именное огнестрельное оружие» (1995). Почётная грамота КМ Украины (2000). Почётная грамота ВР Украины (2005).
Наша история
В ноябре 1994 года в Пакистане работала Специальная миссия по проблеме военнопленных и без вести пропавших (ВП и БВП). Члены украинской делегации побывали в населенном пункте Бадабер Северо-западной пограничной провинции Пакистана, где в апреле1985 года военнопленные пытались вооруженным путем вырваться из плена. Предлагаем вашему вниманию вторую часть воспоминаний участника украинской делегации, заместителя председателя УСВА В. И. Аблазова.Место страданий и подвига – Бадабер Бадабер – населенный пункт с частными земельными владениями ("зеленка"), занятыми под различные виды сельхозпродукции. На месте, которое было представлено как место происходивших в 1985 году событий, сопровождающие лица рассказали пакистанскую версию происшедшего. В традиционных для здешних мест хозяйственных глинобитных постройках за дувалом высотой около трех метров в двух помещениях (комнатах) хранилось оружие, боеприпасы и снаряжение одной из групп ИОА, а в третьей – содержались до 10 советских и несколько афганских военнопленных. Охранял эти помещения моджахед, вооруженный автоматом Калашникова. В ночь с 26 на 27 апреля 1985 года пленные убили охранника, но сразу не ушли. О происшедшем стало известно моджахедам, которые жили в близлежащих строениях. Они окружили это место, началась перестрелка, продолжавшаяся несколько часов. Пленные использовали и автоматы, и пулеметы, и гранатометы. Пакистанское командование восприняло эти события как очередную стычку между военными группами моджахедов и выдвинуло войска по отработанному плану для блокировки района, чтобы воспрепятствовать распространению боевых действий на большую территорию. Пакистанские войска в подавлении огнем восставших участия не принимали. Перестрелка военнопленных с моджахедами продолжалась до тех пор, пока не произошел взрыв. Склад и все пленные взорвались утром 27 апреля 1985 года. Ни одного живого из тех, кто там был, не осталось. Взрыв был очень сильным. Все помещения и дувал – разрушены. Обломки, осколки и останки людей были разбросаны на большой площади вокруг. Никто их не собирал и не хоронил. Мог ли кто-то из пленных остаться в живых? Они захватили эти помещения ночью, а взрыв произошел утром. Так что, возможно, кто-то и убежал за это время. Но пакистанцам ничего определенно не известно. На месте бывших помещений для хранения оружия и военного снаряжения, содержания ВП сооружен новый дувал, возводятся другие хозяйственные постройки, восстановлена ирригационная система. Земля в окрестностях подвергалась неоднократной сезонной обработке, попадаются обломки костей. Несколько обломков показал присутствовавшим местный житель, который рыл неподалеку какую-то канаву или водовод. Пакистанские представители рассказали, что несколько лет назад на этом месте были какие-то представители из России. Они взяли с собой кости и сказали, что будут проводить с ними анализы, попытаются идентифицировать погибших. Никаких заметных захоронений погибших военнопленных в этой местности нет. Это подтвердили хозяин земли и сопровождающие делегацию пакистанские должностные лица. Руководитель делегации предложил установить на месте гибели ВП памятный знак. Были проведены предварительные консультации по этому вопросу. Возможна постановка вопроса и о посмертном награждении погибших ВП. Но все это требует дополнительного анализа и поиска решения. По пакистанским источникам названы 7 установленных имен погибших в Бадабере ВП: Зверкович А. А., Дудкин Н. И., Матвеев А. А., Васьков И. Н., Коршенко С. В., Левчишин С. Н., Саминь Н. Г. В населенном пункте Халид ранее размещался лагерь беженцев и военной подготовки формирований ИОА. Он был развернут на некотором удалении от населенного пункта в предгорной местности на каменистой земле, непригодной для обработки. Участок размером примерно 1000 на 1000 метров ограничен глинобитным забором (дувалом). К контролируемому входу на его территорию подведена асфальтированная дорога. Здесь же имеются скважины питьевой воды. В настоящее время лагерь пуст, как и все лагеря, которые контролировались ИОА на территории Пакистана, ликвидированы. Беженцы продолжают находиться на территории Северо-западной провинции, но никакое управление и контроль со стороны представителей ИОА не допускается. В населенном пункте Дара все трудоспособное население (около 20 тысяч человек) занято, в основном, производством, хранением и продажей оружия. В дуканах (маленьких магазинчиках) и совмещенных с ними мастерских ремесленников в полном ассортименте представлено стрелковое оружие (пистолеты, автоматы, пулеметы, гранатометы) известных систем (ТТ, ПМ, АКМ и др.), а также собственного производства – от облегченной модификации автомата Калашникова (по цене 250–300 долларов США, а заводской АКМ стоит здесь 400 долларов) до стреляющих "авторучек", однозарядных под стандартные мелкокалиберные боеприпасы. Именно такие "стволы", к нашему изумлению, подарили каждому члену делегации и были опробованы хозяином здесь же, у дукана. В Исламабад нам их переправили работники пакистанской спецслужбы, а при отъезде мы с благодарностью вернули их сопровождавшему делегацию сотруднику МИД Пакистана. На улице – дороге через поселок, у дуканов и внутри них были сложены целые штабеля цинковых коробок с боеприпасами ("цинки") и мин разных типов. Все время пребывания делегации в Дара в мастерских продолжалась сборка оружия, а вокруг шла беспорядочная пробная стрельба из разных видов оружия. Члены делегации делали вид, что не обращают на нее никакого внимания. Во время поездки в районе Пешаварского аэропорта была замечена группа (около 10 человек) афганских летчиков, одетых в элементы формы, общие для ВВС Афганистана и Советской армии (характерные кожаные куртки и камуфлированные костюмы). Абдул Маджид рассказал, что ежедневно в Пешаваре садятся военно-транспортные самолеты ВВС Афганистана, которые доставляют в Афганистан гуманитарные и другие гражданские грузы. Они же обеспечивают полулегальные пассажирские перевозки. В целом при общении с местными жителями не было замечено каких-либо проявлений антипатии или враждебности по отношению к членам делегации. Официальные лица Пешаварского центра Спецслужбы Пакистана относились предупредительно и гостеприимно, демонстрируя полную открытость и стремление помочь в решении проблемы ВП и БВП. Такое же впечатление произвела и рабочая встреча членов делегации В. И. Аблазова и Б. В. Звонкова в Исламабаде, в штаб-квартире службы. Беседа проходила в обстановке полного взаимопонимания. Руководители службы согласились с мнением делегации, что создание полной информационной картины о ВП и БВП в Афганистане в обстановке военно-политической нестабильности реально невозможно. Сам процесс такого сбора информации будет иметь затяжной характер и практически нецелесообразен. На этом этапе, особенно в начале работы, требуется идти по пути достижения частных успехов, завершив один фрагмент, двигаться к другому, занимаясь параллельно информационной подготовкой очередного результативного шага. Представители Пакистана заверили, что в ближайшие три месяца возможно достижение какого-либо положительного результата в работе по проблеме ВП и БПВ. Они предоставили для обмена информацией номера своих телефонов и факс организации, договорились о прямых связях, попросили направить в их адрес тексты и переводы законодательных актов Украины, касающихся ВП, в первую очередь Указа Президента Украины "О подтверждении факта амнистии бывшим военнослужащим, совершившим преступление на территории Афганистана", постановления Кабинета Министров Украины "О моральной и материальной поддержке лиц, возвращающихся из плена в Афганистане". Это вселило надежду на реальные, ощутимые результаты в работе Специальной миссии. По итогам переговоров были подписаны протоколы. Документы подписали посол по особым поручениям МИД Украины А. А. Озадовский и заместитель министра иностранных дел Пакистана Гул Ханиф. В беседе после окончания официальной части церемонии приняли участие с пакистанской стороны и женщины – начальник отдела МИД Зехра Акбари и Асиф Эзди. В неофициальной беседе удалось рассказать им о конкретных судьбах и страданиях в семьях военнопленных и пропавших без вести. Только сердце женщины, матери может почувствовать в полной мере эту боль, и многие не в силах ее перенести. С тех пор это дело находилось в надежных руках – в руках женщин Пакистана.
Валерий АБЛАЗОВ.
У козацькому краю
За сприяння Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції делегація ветеранів відвідала Запоріжжя. Від Україн¬ської Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) у поїздці взяли участь голова Київської обласної організації УСВА О. С. Янків¬ський, «афганці» В. М. Юрьєв і Т. В. Ващенко. Гості відвідали історичні місця – меморіальний комплекс на честь визволителів міста від фашистських загарбників у роки Другої світової війни, Алею Слави, пам'ятник воїнам, загиблим в Афганістані, музей бойової слави, острів Хортиця. На зустрічі з представниками облдержадміністрації було обговорено питання соціального захисту ветеранів та інвалідів війни. Представники Київської обласної організації УСВА висловлюють вдячність Державній службі України у справах ветеранів війни та учасників АТО, особисто В. М. Мороз і Г. С. Балицькій. Фото Євгена ШВАБА.
Патріотичне виховання
Далі! Швидше! Сильніше! Саме так, перефразовуючи гасло олімпійців, хочеться охарактеризувати настрій, який панував під час районної спартакіади допризовної молоді Хотинщини. Тіло й дух гартують з юності Тут змагалися юнаки-старшокласники з усіх загальноосвітніх навчальних закладів району. Кожен прагнув якнайкраще виконати свою задачу і вивести команду в лідери. Організувала спартакіаду районна організація УСВА за підтримки міської влади. «Нинішні школярі – майбутнє нашої держави. Якими вони зростають – залежить не лише від загальних знань, а й, безумовно, від фізичного вишколу й від сформованих у дитинстві та юності громадянських рис, – зазначив голова осередку воїнів-інтернаціоналістів Сергій Трайчук. – Спартакіада є гарною нагодою для молоді перевірити свої морально-психологічні якості, силу духу, волю до перемоги, а також зрозуміти наскільки важливі заняття фізкультурою і спортом у підготовці до майбутньої служби в Збройних силах України». На стометрівці першим став Анатолій Главачук (Клішківці), а дистанцію у 1000 метрів найшвидше подолав Валентин Дудка (Колінківці). Серед метальників гранати найкращий результат продемонстрував Стас Сеник (Данківці), у підтягуванні на поперічині – Станіслав Каланча (ЗОШ №5). У перетягуванні линви сильнішою виявилася команда з Данківців. Вона посіла третє загальнокомандне місце, друге вибороли клішківчани. А перемогу святкували школярі з Недобоївської ОТГ. Завершилася спартакіада урочистим нагородженням переможців, цю почесну місію виконали воїни-інтернаціоналісти.
Прес-служба Чернівецької обласної організації УСВА.
Фестивалі
По инициативе Харьковского городского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) при поддержке Харьковской облгосадминистрации, областного и городского советов состоялся ХIII Международный творческий фестиваль «Солдаты мира ХХI столетия». Пели о войне и мире Для участия в конкурсной программе поступили 32 заявки от музыкальных коллективов и сольных исполнителей из Киева, Винницы, Луцка, Харькова, Болграда, Кировоградской области. Всего было более 100 конкурсантов. Среди многочисленных гостей – молдавская делегация под руководством заместителя председателя Союза ветеранов войны в Афганистане Республики Молдова Юрия Хмарного, участник боевых действий в Афганистане Юрий Куцулаб из города Бельцы, а также в составе делегации – участники фестиваля группа «Виват» и Виктор Лисы (на снимке внизу). Участники, члены жюри и гости возложили цветы к Мемориальному комплексу «Память», погибшим воинам-интернационалистам. Первый заместитель председателя областного совета, почётный председатель Харьковского городского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) Виктор Коваленко, открывая работу фестиваля, поздравил участников и гостей с песенным праздником, обратил внимание на его большую роль в раскрытии новых талантов и национально-патриотическом воспитании молодёжи. С приветственным словом выступили председатель Харьковского городского Союза ветеранов Афганистана Виктор Борзов и его заместитель – директор фестиваля Михаил Быков. Конкурсанты постарались максимально проявить мастерство и талант, поэтому, подводя итоги, жюри (председатель – Заслуженная артистка Украины Евгения Костенко, члены – заместитель председателя Союза ветеранов войны в Афганистане Республики Молдова Юрий Хмарный, Заслуженный деятель искусств Украины Нина Супруненко, участник боевых действий в Афганистане, волонтёр, автор-исполнитель Вячеслав Куприенко, победители фестиваля «Солдаты мира ХХI столетия»Заслуженный артист Украины Юрий Шкитун и Леонид Мухин, участник боевых действий в Афганистане, волонтёр, лауреат многих фестивалей Владимир Щеглов)пришлось серьёзно потрудиться, определяя победителей и призёров. Во второй день фестиваля гости и участники ознакомились с музеем-диорамой «Война в Афганистане. Как это было». Создатель музея – участник боевых действий в Афганистане, паралимпийский чемпион Николай Овчаренко рассказал историю создания диорамы и показал экспонаты, которые хранятся в музее. Экскурсия произвела большое впечатление, особенно на юных гостей. Кульминацией фестиваля стало его торжественное открытие и Гала-концерт победителей и призёров. Заместитель председателя облгосадминистрации Анатолий Бабичев вручил Гран-при представителю Республики Молдова – музыкальному коллективу «Виват». Председатель ХГСВА В. А. Борзов обратился к собравшимся почтить память погибших воинов, а дальше продолжилась церемония награждения победителей и призёров, во время которой были вручены дипломы и ценные подарки. Затем состоялся прекрасный Гала-концерт, который открыл обладатель Гран-при прошлого фестиваля Вадим Вовк. Выступили победители и призёры, а также члены жюри. Юрий Шкитун вместе со зрителями исполнил гимн «афганцев» «Виват, шурави!».
Пресс-служба ХГСВА.
«Оберіг» відкриває таланти
У Херсоні відбувся XVI Всеукраїнський конкурс-фестиваль військово-патріотичної творчості «Оберіг», в якому взяли участь понад 70 виконавців із Миколаєва, Херсона, Херсонської, Одеської та Запорізької областей віком від 10 до 70 років.Серед глядачів було багато військовослужбовців, правоохоронців, ветеранів-«афганців», ветеранів АТО, членів їхніх сімей, підлітків і студентської молоді. Головним надбанням фестивалю стало те, що зовсім юні хлопці й дівчата почали поповнювати свій репертуар не тільки творами про історію України, про її складний шлях до незалежності, але й про ті трагічні події, які переживає сьогодні український народ. У виконанні учасників цьогорічного фестивалю лунало багато пісень і віршів, були хореографічні композиції, присвячені героям Небесної сотні, захисникам Вітчизни, які обороняють державні кордони нашої країни, тримають оборону в зоні ООС, захищаючи наш мирний спокій. Володарем Гран-прі журі назвало вокальний ансамбль Головного управління Національної поліції в Херсонській області «Police Prime» (керівник – Софія Рябенко). 17 номінантів стали лауреатами. Кращий голос фестивалю – Сергій Козак, капрал поліції управління Патрульної поліції в Херсонській області; найкращу хореографічну постановку підготував херсонський ансамбль народного танцю «Калиновий цвіт» (керівник – Ірина Малінська); за високу виконавську майстерність відзначено аматорський вокальний ансамбль «Вільняночка» (керівник – Ніна Кагадєй) з Вільнянська Запорізької області; Анастасію Литвиненко – військовослужбовця відділу прикордонної служби «Преображенка» Херсонського прикордонного загону, старшого сержанта з селища Каланчак Херсонської області; Вікторію Балашову з Херсона; Світлану Кострову з селища Велика Лепетиха Херсонської області; Марію Євстаф’єву з Херсона. За популяризацію військово-патріотичної пісні дипломи вручено Володимиру Пуряєву – учаснику АТО, військовослужбовцю за контрактом військової служби правопорядку; Костянтину Олійнику – командиру відділення 4-ї державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Херсонській області; фольклорному аматорському колективу «Чулаківна» (керівник – Ольга Срібна) з Голопристанського району Херсонської області; Володимиру Соколовському з Херсона; Яні Павлівській з Нової Каховки; вокальному дуету «Крила» (керівник – Любов Фогель) з Херсона. За популяризацію військово-патріотичної теми в поезії відзначені Юлія Тарабанова з Нової Каховки та Артем Величко з Овідіополя Одеської області. За популяризацію військово-патріотичної теми в хореографії дипломантом став данс-клуб «Оазис» (керівник – Ірина Сафонова, Заслужений працівник культури України). Надією фестивалю журі назвало вокальний ансамбль «Перлини майбутнього» (керівник – Олександр Гребенюк) з Нової Каховки. Дебют фестивалю – вокальний квартет курсантів Херсонського факультету Одеського державного університету внутрішніх справ. Апогеєм свята стали виступи гостей – учасників бойових дій в Афганістані, Заслуженого артиста України Юрія Шкітуна, Захара Кострова і Петра Бондарєва із Запорізької області. Для того, щоб пісенне свято відбулося, працювали чудові люди. Без підтримки Херсонської облдержадміністрації, обласної ради, Української Спілки ветеранів Афганістану, колективу обласного Палацу молоді і студентів – Алли Кашициної, Людмили Друзякіної, Олени Зв’ягіної важко уявити гідне проведення такого масштабного патріотичного творчого свята. Усе це було спрямовано на досягнення головної мети фестивалю – патріотичне виховання молоді на прикладах мужності й героїзму воїнів-інтернаціоналістів, захисників України різних поколінь.
Прес-служба Херсонської обласної організації УСВА.
На крилах нашої пам’яті
У Нововодолазькому районному Будинку культури на Харківщині відбувся традиційний фестиваль військово-патріотичної пісні «На крилах пам’яті», присвячений Дню визволення України від фашистських загарбників. Засновники та організатори – Харківська обласна Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) і Нововодолазька районна Спілка ветеранів Афганістану – своєю метою при проведенні фестивалю вважають виховання патріотичного ставлення до історичної спадщини українського народу, популяризацію творів воєнної тематики, пісенної творчості воїнів-інтернаціоналістів. У конкурсній програмі взяли участь 16 виконавців і творчих колективів Нововодолазького і Дергачівського районів. До складу журі входили голова Харківської обласної Спілки ветеранів Афганістану Володимир Рижков, голова Нововодолазької районної ради Світлана Ротач, заступник голови районної державної адміністрації Анна Вержековська, голова районної Спілки ветеранів Афганістану Сергій Воротняк, начальник відділу культури, туризму, молоді та спорту райдержадміністрації Ольга Тележенко, художній керівник комунального закладу «Нововодолазький районний Будинок культури» Інна Сургай. За результатами конкурсу Почесну грамоту «Майбутнє України» вручено Олександрі Шевченко – учасниці художньої самодіяльності Слобожанського сільського клубу (керівник – Інна Заріченець). Третє місце розділили вокальне тріо «Мелодія» Мелихівського СБК (керівник – Олена Пятакова), Марина Животкова, директор Старовірівського сільського Будинку культури і вокальний колектив «Водограй» Караванського сільського Будинку культури (керівник – Марина Литовка). Друге місце посіли Ірина Прохоренко (місто Дергачі) та Катерина Волотка, керівник гуртка Нововодолазького РБК. Переможцям стала Інна Заріченець, керівник гуртка Станичненського СБК, а володарем Гран-прі фестивалю – Марина Цимбал, учасниця творчої групи «Фаворит» Нововодолазького РБК (керівник – Людмила Дубовська). Переможцям вручено грамоти і грошову винагороду, всі конкурсанти отримали дипломи. А напередодні відбувся ХІІІ Міжнародний творчий фестиваль «Солдати миру ХХІ століття», в якому взяли участь нововодолажчани Віктор Задорожний, Валентина Гейко, Віталій Перцов. Переможницею у номінації «Сольне виконання» стала Валентина Гейко.
Прес-служба Харківської обласної Спілки ветеранів Афганістану.
Спорт і відпочинок
У селищі Грицеві (Хмельницька область) на стадіоні Вищого художнього професійного училища №19 відбувся десятий турнір з міні-футболу на Кубок пам’яті полеглого в Афганістані Сергія Дмитровича Зайчука на прохання місцевої об’єднаної територіальної громади, яке підтримала Шепетівська Спілка ветеранів Афганістану. Гра ветеранів і юних Воїн-інтернаціоналіст Олександр Кравчук розповів про Сергія Зайчука, який народився у селі Орлинцях, там пройшли його дитячі та юнацькі роки, про війну в Афганістані, де хлопці віддавали свої молоді життя, виконуючи інтернаціональний обов’язок. Зворушливою була розповідь однополчанина загиблого героя — Миколи Ліончука, він розповів, у яких важких умовах доводилося виконувати бойові завдання, про те, яким мужнім солдатом був Сергій. Санінструктор під кулями витягував поранених бійців у безпечне місце, надавав їм першу допомогу і врятував не один десяток воїнів. Загинув Сергій Зайчук 22 серпня 1980 року, нагороджений посмертно медаллю «За відвагу». Змагання були цікавими й захоплюючими. Запекла боротьба точилася серед п’яти сільських колективів чи не на кожному метрі футбольного поля. У підсумку перше місце здобула команда господарів (на знімку), друге місце вибороли футболісти села Коськова, третє – села Мокіївець. Воїн-інтернаціоналіст Валерій Лікнарович вручив призерам медалі, кубки і грамоти, які надала Шепетівська Спілка ветеранів Афганістану. Голова місцевої громади Людмила Тіфенбах висловила щиру вдячність за постійну співпрацю районній організації ВФСТ «Колос» і Шепетівській Спілці ветеранів Афганістану на чолі з Валерієм Окорським, а також Василю і Майї Джурбаєвим..
Микола ЛІОНЧУК,
У Хмельницькому на полі ДЮСШ №11 відбувся фінальний матч з футболу серед команд Хмельницького району на Кубок пам’яті Олександра Григоровича Батурка, який загинув у Афганістані й нагороджений посмертно орденом Червоної Зірки.член Шепетівської Спілки ветеранів Афганістану. Фото Майї ДЖУРБАЄВОЇ. У турнірі брали участь 14 команд від об’єднаних територіальних громад району. У фіналі зустрілися команди «Розсоша» і села Пирогівці. З перших хвилин гру впевнено повели гравці ФК «Розсоша». Наприкінці першого тайму вони забили перший м’яч у ворота суперників, а після перерви у запеклій боротьбі двічі «розпечатали» ворота пирогівців. Голова Хмельницької районної організації УСВА І. М. Поліщук вручив переможцям перехідний Кубок і Почесні грамоти УСВА (на знімку). Л. В. Гуцалюк, помічник народного депутата України С. П. Лабазюка, від його імені вручив фіналістам подяки і грошові премії. Голова сільради Розсошанської ОТГ В. В. Дячок подякував учасникам за красиву гру і запевнив, що і надалі територіальна громада активно сприятиме розвитку футбольного клубу.
Людмила АЛЄКСЄЄВА.
У Борзні на Чернігівщині провели традиційний одинадцятий турнір «Шураві» з міні-футболу серед школярів, присвячений пам’яті Героя України Олега Міхнюка, загиблих в Афганістані та в зоні АТО воїнів-земляків.Організатором змагань виступило Борзнянське районне відділення УСВА, ініціативу «афганців» підтримали райдержадміністрація, районна федерація футболу і народний депутат України Валерій Давиденко. Юних футболістів привітали голова райдержадміністрації Віра Проскура, голова районної спілки «афганців» Валерій Молотов, заступник голови Ради Всеукраїнської Спілки ветеранів війни В’ячеслав Грежук, голова Борзнянського відділення товариства «Чернігівське земляцтво» у Києві Володимир Леміш і представник народного депутата України Михайло Богдан. Очільниця району побажала хлопцям і дівчатам яскравої гри й вручила капітанам солодкі подарунки від фабрики печива «Борзна». В’ячеслав Грежук подякував голові райдержадміністрації за активну співпрацю з організаціями ветеранів війни та військової служби і вручив їй Подяку Президії Всеукраїнської Спілки ветеранів війни. У напруженій боротьбі виборювали головний приз змагань. Цього разу перемогли футболісти з Хорошого Озера, другими стали юні спортсмени із Степанівки, третіми – із Шаповалівки.
Валерій МОЛОТОВ,
голова Борзнянського районного відділення УСВА.
Баталії за шахівницею
Останніми роками в Магдалинівському районі, що на Дніпропетровщині, побільшало любителів різноманітних видів спорту. Днями районна спілка ветеранів-«афганців» організувала ще один з анонсованих турнірів – цього разу з шахів.На базі Магдалинівської районної центральної бібліотеки шахісти змагалися за коловою системою і з контролем часу гри – 30 хвилин. До речі, голова Магдалинівської районної Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) УСВА Олексій Гавріков сам грає в шахи і теж брав участь у турнірі, відібравши у підсумку пів-очка у переможця. Почесними гостями та активними уболівальниками поєдинків за шахівницею були голова Дніпропетровського обласного об’єднання ветеранів Афганістану УСВА Віктор Волошин і голова районної ради Володимир Дробітько. Захоплююча гра тривала більше чотирьох годин. Призери отримали грамоти і медалі, а переможець турніру Анатолій Мірозніченко – ще й кубок (на знімку). Голова Магдалинівської районної ради Володимир Дробітько висловив вдячність Олексію Гаврікову за організацію такого чудового спортивного свята.
Віталій КРАВЧЕНКО,
На лісових трасах
Відбулися ювілейні ХХ Всеукраїнські змагання зі спортивного орієнтування, присвячені пам’яті Героя Радянського Союзу Олега Оніщука і вже втретє – Героя України Олега Міхнюка.Середня і довга дистанції були проведені на околицях села Проців Бориспільського району на Київщині, а спринтерська дистанція – в мікрорайоні біля спорткомплексу КНУ ім. Т. Г. Шевченка. У змаганнях взяли участь близько 450 спортсменів, які представляли команди Білорусі, Молдови, різних областей нашої країни і Києва. Вони стали найпопулярнішими в Україні й наймасовішими (рекорд за кількістю учасників – 1000). Незмінним організатором виступає клуб спортивного та оздоровчого орієнтування «Зелеста». Підтримали учасників змагань своїми піснями учасники гурту «Ташакор» з Білої Церкві. Не встигли відшуміти баталії на лісових трасах, а організатори вже шукають нові цікаві райони для змагань наступного року. Тож працюємо, об’єднуємось заради збереження пам’яті, заради молоді, яка повинна знати нашу історію, бути всебічно розвиненою і любити рідну Україну.
Віктор БІЛОШИЦЬКИЙ,
керівник клубу спортивного та оздоровчого орієнтування «Зелеста».
И здоровье, и азарт
В бассейне «Байкал» по инициативе Коммунарской районной организации УСВА города Запорожья состоялся турнир по плаванию памяти участника боевых действий в Афганистане Владимира Федоренко.За победу боролись представители «афганских» организаций районов города и воспитанники ДЮСШ «Волна». Председатель Коммунарской районной организации УСВА, депутат городского совета Нина Гурская поздравила спортсменов и пожелала побед и новых достижений. Трибуны были заполнены болельщиками, среди которых родные и близкие умершего Владимира Федоренко, ветераны войны с детьми и внуками, родители юных участников. Спортсмены-«афганцы» соревновались в плавании вольным стилем, воспитанники ДЮСШ – брасом, на спине и свободным стилем на дистанции 50 метров. Было интересно, шумно и по-спортивному азартно. Победителям в личном зачете вручили медали, кубками награждены лучшие команды. Правление Запорожского городского объединения УСВА выражает благодарность за поддержку в проведении турнира депутатам городского совета Александру Гончару, Нине Гурской, тренерам и судьям, а также за предоставление медалей, кубков и сладких подарков депутату городского совета Руслану Божко и, конечно, всем, кто пришел почтить память нашего боевого товарища Владимира Федоренко и «поболеть» за спортсменов.
Пресс-служба Запорожского городского объединения УСВА.
Передплата-2019
Державне підприємство по розповсюдженню періодичних видань «Преса» продовжує передплату на 2019 рік на періодичні видання. Побратиме, це наша з тобою газета! Газету Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) «Третій тост», де друкуються законодавчі матеріали з питань соціального захисту сімей загиблих військовослужбовців, інвалідів війни, учасників бойових дій, юридичні консультації, матеріали про життя і роботу організацій УСВА (територіальних, місцевих, районних), спогади, проза і поезія, можна оформити за Каталогом періодичних видань України «Преса поштою» в усіх відділеннях поштового зв’язку України. Мінімальний передплатний період – один місяць, максимальний – рік. Наш індекс – 30224. Вартість передплати з урахуванням приймання передплати і доставки складає: – на місяць – 8, 22 грн., – на три місяці – 22, 66 грн., – на шість місяців – 40, 07 грн., – на рік – 76, 34 грн. Підтримуйте газету воїнів-інтернаціоналістів «Третій тост» своєчасною передплатою. |