Нині можна сперечатися на тему, який інтернаціональний обов’язок виконували наші воїни у далекій мусульманській країні, але тоді вони не мали вибору. Згідно зі статтею Конституції про священний обов’язок кожного громадянина, вступали до лав армії і там ставали солдатами, а обов’язок набував вигляду беззаперечного виконання наказів.
Часто вони, навіть не знали, куди їх везуть і, тим більше – проти кого і в чиїх інтересах доведеться воювати. На подібних зустрічах звично лунають слова про мужність, витривалість і навіть доблесть. Але самі учасники про війну говорять інакше: жодної романтики, страх, кров і смерть. Багато років тому про це ще простіше сказав один із учасників Другої світової: «не стрілятимеш ти – вистрілять по тобі; не вбиватимеш ти – уб’ють тебе». Така страшна у своїй простоті правда війни.
Чи не тому, закинуті на афганську безводну, зі спекотними днями й холодними ночами землю, де сповідується закони Шаріату і основне покликання чоловіків – воювати, наші воїни особливо гостро відчули потребу надійного плеча бойового побратима. Звідси їхня згуртованість і вірність пам’яті полеглих друзів. "Ми гідні уваги і шани!" – основна теза виступів учасників заходу не лише первомайців, а й "афганців", що прибули з Арбузинки і Братського.
Голова Первомайського мі¬ського товариства ветеранів Афганістану (воїнів-інтер-націоналістів) Володимир Йонга розповів, що у місті гідно вшановано пам’ять полеглих воїнів-інтер¬на¬ціо¬на¬лі¬стів, споруджено пам’ятники, створено сквер на їхню честь, названо вулиці їх іменами.
Але на цю ювілейну зустріч із тими, хто залишився живим, прийшов лише один депутат міської ради та ще учні гімназії.
"Нам гірко чути, – сказав Володимир Сергійович на закінчення, – що нині дехто називає нас окупантами, але ж солдат війни не вибирає".
Голова Арбузинської спілки воїнів-інтернаціоналістів та запасу Едуард Церуш у своєму виступі підкреслив, що воїни-«афганці» дуже достойно представили себе в подіях останніх років. Багато хто з них з перших же днів воювали в АТО, передаючи свій бойовий досвід молодим офіцерам, вони ж брали участь в організації волонтерського руху.
Перед присутніми виступила науковий співробітник краєзнавчого музею Олена Красіна і продемонструвала книгу "Память, которой не будет конца…", авторкою якої є Євгенія Зінов’єва – мати полеглого в Афганістані офіцера Олексія Зінов’єва. Вона повідомила, що планується перевидання книги, але вже українською мовою.
Учасники зустрічі хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих на Афганській війні.
До присутніх у залі звернувся благочинний міста Первомайська протоієрей отець Анатолій: "Пустіть Господа у своє серце, бо Він заповідав нам любити ближнього".
У відкритті виставки взяла участь заступник міського голови, начальник управління соціального захисту населення Ольга Колесніченко, яка передала привітання і добрі побажання від міського голови Людмили Дромашко і повідомила, що відкриття виставки – це лише перший захід із низки багатьох, запланованих на цей ювілейний рік. Вона подякувала Володимиру Йонзі та його побратимам за співпрацю і звернулася до присутніх гімназистів із закликом брати приклад з воїнів-«афганців», адже вони проявили вірність воїнській присязі, а у наш час показали себе справжніми патріотами України.
Членам сімей загиблих воїнів-інтер¬націона¬ліс¬тів, які були запрошені на захід, учні міської гімназії вручили квіти.
Після цього директор міського краєзнавчого музею Оксана Дорошенко запросила присутніх оглянути виставку.
Слід визнати, що цей вернісаж дійсно вартий уваги: фотознімки, документи, картини В. Забуранного "На війні" і "Перед боєм", а також прапор Української Спілки ветеранів Афганістану.
Всі експонати – приватна власність самих учасників тієї, так званої, локальної війни.
Вважаю, що первомайцям, особливо молоді, варто відвідати цю виставку, щоб відчути подих тієї війни і оцінити свою захищеність завдяки мужності нинішнього покоління українських воїнів, тим більше, що саме цими днями згадувалися події й перебіг захисту Донецького аеропорту.
Лариса ЗАРІЧНА.