| "Третій Тост" №7-8 (631-632) Квітень 2019 року |
|
З весняними святами! Дорогі ветерани! Шановні співвітчизники! Від імені Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) сердечно вітаю вас з весняними святами! Великдень є одним з найбільш шанованих свят в Україні, яке відзначають в кожному куточку країни. Цього року він припадає на 28 квітня. За століття українського християнства склалися певні традиції святкування Великодня. Для віруючих це свято - символ перемоги життя над смертю, початку нового просвітленого шляху. Міжнародний день солідарності трудящих - свято єдності людей праці, тих, хто відбудував країну, створює матеріальні та духовні блага, забезпечує поступовий розвиток суспільства, відстоює гідні умови життя, стверджує демократичні цінності, надихає всіх нас на творення щасливого майбуття. Сьогодні, як ніколи, потрібна консолідація всіх верств українського суспільства на засадах національної ідеї та патріотизму. Лише за такої умови Україна може досягти вершин цивілізації і прогресу. Особливо значні дати 8 і 9 Травня - День пам'яті та примирення і День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Вклоняємося подвигу народу, який переміг фашистських загарбників, відбудував зруйновану країну, виховав нові покоління патріотів. Слава переможцям!
Воїни-інтернаціоналісти завжди рівнялися і брали для себе бойовий і трудовий досвід старшого покоління, вони стали гідними спадкоємцями ветеранів Другої світової війни і продовжують їхні бойові й трудові традиції. З глибокою повагою - Сергій ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ, голова УСВА. Кабінет Міністрів України Постанова Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Установити, що: 1) у 2019 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення). Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 3850 гривень; II групи - 3400 гривень; III групи - 2950 гривень; учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1295 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 3850 гривень; членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 840 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 530 гривень; 2) військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування коштів районними органами соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ, організацій за місцем їх служби; 3) особам, яких тримають в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах (крім пенсіонерів), виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування коштів Міністерством соціальної політики на зазначені цілі регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення. Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти на спеціальні рахунки установ виконання покарань і слідчих ізоляторів; 4) особи, які не отримали грошової допомоги, зокрема ті, що набули згідно із статтями 6, 7, 9, 10 і 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відповідний статус до 5 травня 2019 р. включно, мають право звернутися за нею до районного органу соціального захисту населення за місцем реєстрації та отримати її до 30 вересня 2019 року. 2. Забезпечити подання до 25 березня 2019 р. районним органам соціального захисту населення переліків осіб, які мають право на отримання грошової допомоги: Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною фіскальною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Генеральною прокуратурою України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями - щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України; Пенсійним фондом України - щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах. 3. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається. 4. Міністерству фінансів і Державній казначейській службі забезпечити до 5 квітня 2019 р. перерахування коштів Міністерству соціальної політики для їх спрямування регіональним органам соціального захисту населення з метою виплати грошової допомоги. Прем'єр-міністр України В. ГРОЙСМАН.
№ 237,
20 березня 2019 р., Юбилей Четверть века – плечом к плечу
22 марта Болградская районная организация УСВА (Одесская область) отметила 25-летие.Торжественные мероприятия начались с возложения цветов к памятному знаку «Боевое братство». В митинге приняли участие представители 19 первичных организаций ветеранов Афганистана, районного и городского руководства, члены правления, активисты. К ветеранам со словами благодарности обратились представители городской и районной госадминистрации. За активную общественную деятельность, героизм и мужество, проявленные при выполнении интернационального долга, личный вклад в развитие ветеранского движения и военно-патриотическое воспитание молодежи, а также по случаю 25-летия организации, многие активисты награждены почетными грамотами райгосадминистрации, районного и городского советов. Депутат Одесского областного совета Афанасий Самунжи вручил Почетную грамоту «афганцу» Василию Пасечнику и поблагодарил ветеранов за верность воинскому долгу, за активную жизненную позицию и за патриотическое воспитание молодежи. Председатель Болградской районной организации УСВА Николай Корниенко рассказал о её создании, историческом пути, о ближайших планах и вручил Афанасию Самунжи Почетную грамоту УСВА за постоянную поддержку и оказание всесторонней помощи как районной организации, так и первичной организации воинов-интернационалистов села Криничное. Первым председателем болградских «афганцев» был Александр Луценко, затем организацией руководили Александр Соловьев и генерал-майор Олег Бабич. С января 2015 года её возглавляет Николай Корниенко, который с апреля 2005 года работал заместителем председателя. За время существования организации был установлен памятник, в школах города и района при поддержке народного депутата Украины Антона Киссе установлены и открыты мемориальные доски погибшим боевым товарищам. Сейчас организация проводит большую работу по отстаиванию законных прав ветеранов, обеспечению ветеранов и вдов путевками на оздоровление и лечение в санаториях и госпиталях. Много внимания уделяется работе с инвалидами войны, вдовами погибших и умерших ветеранов, Традиционными стали международные турниры по футзалу среди ветеранов, легкоатлетические эстафеты среди школьников города и района на кубок Болградской организации УСВА, эстафеты памяти, чествование трагически погибшей при выполнении воинского долга 8-й парашютно-десантной роты и много других мероприятий, в которых принимают участие «афганцы». Все присутствующие на митинге воины-интернационалисты получили заслуженные награды. Празднование продолжилось в районном Доме культуры, где для ветеранов подготовили концерт.
Николай КОРНИЕНКО, председатель Болградской районной организации УСВА. Дата
На честь визволителів
10 квітня 1944 року Одесу було звільнено від фашистських загарбників.
Одеса вшанувала учасників героїчної оборони і визволителів міста від нацистських окупантів. У 75-у річницю тих подій відбулося покладання квітів, зокрема до пам'ятника Невідомому матросу на Алеї Слави та стели «Крила Перемоги» на площі Десятого квітня. В урочистостях взяли участь воїни-інтернаціоналісти.
Інф. «ТТ». Незабываемый подвиг
В 75-ю годовщину освобождения города Николаева от фашистских захватчиков воины-интернационалисты, пенсионеры МВД и жители города возложили цветы к памятнику Героям-ольшанцам и Вечному огню. Традиционно возле областного офиса «афганцев» была сформирована колонна, которая прошла по улице Адмиральской к мемориалу героическому отряду морпехов под командованием Константина Ольшанского. В колонне - заместитель городского головы Юрий Андриенко, народный депутат Украины Александр Жолобецкий и депутат облсовета Вадим Олабин. У памятника председатель областной организации воинов-интернационалистов Юрий Соловей отметил, как важен этот день для каждого николаевца: «Мы здесь собрались почтить память наших освободителей. Вечная слава героям!». Он пожелал всем мирного неба над головой. Воины-интернационалисты почтили память павших минутой молчания.
Пресс-служба НОСВИиЗ.
Воїн і лікар з великої літери У Тернополі на фасаді державного комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги» на вулиці Острозького,6 відкрито меморіальну дошку на честь воїна-«афганця», учасника АТО, майора медичної служби 128-ї гірсько-піхотної бригади Михайла Стасіва. Пройшовши Афганську війну і війну в зоні проведення антитерористичної операції, Михайло Ярославович через короткий термін після повернення помер - не витримало серце... Саме напередодні третьої річниці з дня його смерті в пам'ять про мужнього сина українського народу, воїна-патріота, добровольця, високопрофесійного лікаря-хірурга, який не одного воїна врятував на фронті, встановлено пам'ятну дошку на приміщенні, де він працював і надавав медичну допомогу жителям Тернополя. З серпня 1987 по липень 1988 року Михайло Стасів виконував інтернаціональний обов'язок в Афганістані, а після повернення з війни вивчився і став чудовим лікарем. У серпні 2014 року пішов добровольцем на фронт захищати суверенітет і незалежність України, як він потім згадував, особливо тяжко було під Дебальцево.
В урочистостях з нагоди відкриття меморіальної дошки взяли участь міський голова Тернополя Сергій Надал, ветерани-«афганці», учасники АТО-ООС, працівники медичного закладу, друзі, громадськість і жителі міста. Вдова героя пані Ольга щиро подякувала за пам'ять про чоловіка. Василь КОГУТ, перший заступник голови Тернопільської обласної організації УСВА. Про те, як воїни-«афганці» зберігають пам'ять про загиблих і померлих бойових побратимів, читайте на 7-й стор. Встреча побратимов
В селе Первомайское Николаевской области состоялась встреча воинов-интернационалистов Жовтневой районной организации ветеранов Афганистана. Гости прибыли из близлежащих сел Заселья, Калиновки, Червоного, Веселиново, пришли народный депутат Украины А. А. Жолобецкий, депутаты и руководители районного совета. У памятника воины-интернационалисты, жители села и гости минутой молчания почтили память погибших воинов и возложили цветы. Ветераны войны посетили музей боевой славы в местной школе, где ученики провели экскурсию, рассказали о погибших воинах и историю села. В местном Доме культуры председатель Жовтневой районной организации ветеранов Афганистана Николай Боднар приветствовал воинов-интернационалистов и вручил «афганцам» медали и грамоты. Для гостей состоялся небольшой концерт. Пресс-служба НОСВИиЗ. Спільна добра справа
У воїнів-«афганців» Ратнівської районної організації Волинської обласної Спілки ветеранів Афганістану і представників Малоритської спілки ветеранів з Білорусі є добра щорічна традиція - з настанням весни очищати й прибирати Парк Дружби. Цей парк заклали ще у 1967 році на кордоні України та Білорусі як символ єднання двох сусідніх народів, проте чи то через недбалість людей, чи через віддаленість щороку там утворюються сміттєві лабіринти. Воїни-«афганці» Терещук Сергій, Середа Василь, Горнік Петро, Штик Анатолій, Дордюк Степан, Філіпчук Сергій, Никитюк Микола, Вознюк Лук'ян, Королік Петро, Семенюк Іван, Панасюк Микола, Пікун Анатолій, Мажула Олександр взялися робити добру справу - очистили територію парку від побутового сміття, підстригли кущі та оновили пам'ятний знак воїнам-інтернаціоналістам України та Білорусі. Учасники бойових дій в Афганістані з Ратнівщини і Малорити згадали загиблих у тій страшній війні та померлих вже в мирний час, вшанували хвилиною мовчання їх пам'ять і поклали квіти до пам'ятного знака. Від імені Ратнівської районної організації ВОСВА медалями нагороджено побратимів з Білорусі Дмитра Шишанкова і Петра Кравченка, а також ратнівчанина Миколу Панасюка. Малоритчани ж, у свою чергу, відзначили медалями Сергія Філіпчука і Лук'яна Вознюка. Сергій ФІЛІПЧУК, голова Ратнівської районної організації ВОСВА. Патріотичне виховання Молоддю треба займатися Юрія Свідлова (на знімку - в центрі у Авдіївці) знають як людину військову. Для Зборойних сил України - він генерал-майор. Ветеранам Афганістану - побратим. А юнакам області переважно відомий як директор Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус імені І. Г. Харитоненка». Спілкуючись, ми обговорили кожне «амплуа» Юрія Свідлова, а насамперед розпитали про військовий шлях. - Після середньої школи вступив до Сумського вищого артилерійського командного училища, яке закінчив у 1982 році. Два роки служив у Групі радянських військ у Німеччині. Звідти 1984-го за особистим бажанням поїхав у Туркестанський військовий округ, а саме - Обмежений контингент. Служив у 371-у гвардійському мотострілецькому полку 5-ї гвардійської мотострілецької дивізії. Військові обов'язки виконував у Шинданді. Згодом був направлений у Київський військовий округ, вступив до Військової артилерійської академії імені М. Калініна в Санкт-Петербурзі. Завершивши навчання 1992 року, знову повернувся в Україну. Упродовж 1992-1994 років служив у Прикарпатському військовому окрузі, потім приїхав до Сум викладати стрільбу артилерії. Був начальником науково-дослідного відділу Науково-дослідного центру ракетних військ і артилерії, начальником кафедри тактики, начальником Інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького. Останню посаду обіймав упродовж двох з половиною років. Заклад ми відстоювали до останнього, але, на жаль, безрезультатно... Ініціював ідею створення в Сумах ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Організували робочу групу й 2008-го відкрили ліцей як комунальний заклад. А в 2012 році на його базі створили кадетський корпус, який я очолюю. - Що вдалося реалізувати за шість років? - Ми, дійсно, створили потужний навчальний заклад, і головне наше досягнення - випускники. Якщо рахувати з комунальним закладом, то відбулося десять випусків. 1239 юнаків путівку в доросле життя отримали саме з нашого ліцею. Таких випускників, за яких доводилося б червоніти, якщо чесно, обмаль. Здебільшого ми ними пишаємося. Сьогодні вони служать державі: більш як 200 пройшли вишкіл бойовими діями в зоні АТО. 896 випускників вступили до закладів силових структур. Можу без перебільшення сказати, що ми - один із кращих ліцеїв в Україні. Змогли організувати чудовий колектив, спроможний виконувати всі поставлені завдання. Але головне - нам вдається проводити гідну підготовку майбутніх захисників України. - Як на Сумщині із національно-патріотичним вихованням? - Сьогодні про це багато розповідають, навчають навіть, як і що робити треба... А ось тих, хто практично втілює сказане, - одиниці. Зокрема, з першого дня існування ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою ми заявили про те, що готові стати таким центром з підготовки молоді. А коли розпочалися бойові дії на сході України, запустили навчальні курси для охочих вступити до лав Збройних сил України. Проводили з ними заняття з тактики, вогневої підготовки, будови озброєння. Національно-патріотичне виховання - це важливий напрям, про який треба не лише говорити, але й займатися ним у повсякденному житті. Займатися так, як робить це Сумська обласна Спілка ветеранів Афганістану, Спілка учасників АТО Сумської області тощо. На кожному засіданні правління Спілки ветеранів Афганістану розглядається питання національно-патріотичного виховання. І не останнім, як кажуть, у «різному», а одним із перших. Загалом, левова частка роботи організації стосується національно-патріотичного виховання молоді. - А що плануєте реалізувати за цим напрямом? - У кадетському корпусі є план роботи не лише з кадетами, а й учнями шкіл Сумщини. Активно працюємо зі школярами Глухова, Недригайлова, Конотопу і Путивля. Такий план має й спілка. Торік організували Всеукраїнську спартакіаду військових ліцеїв і ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою за участі обласної організації. Ми провели її на базі кадетського корпусу на високому рівні. Першість виборола команда Сумщини. І це знаково. Плани за цим питанням - на порядку денному разом із роботою з ветеранами, допомогою сім'ям загиблих... - Чого бракує сучасній молоді? Що вона могла б запозичити у старшого покоління? - У нас чудова молодь. Але молоддю треба займатися, їй треба приділяти увагу. Юнаки не повинні шукати пригод у вільний час. Ми відвідували різні гуртки, стрибали з парашутом, займались у Добровільному товаристві сприяння армії, авіації і флоту. Більш як 160 тисяч українських хлопців пройшли школу Афганістану. Молодь варто виховувати на прикладах мужності та героїзму земляків. Треба прищеплювати розуміння цінності здобутків минулого, вагомість досвіду ветеранів та імені тих, хто віддав життя за Україну. А своїм бойовим товаришам я побажав би здоров'я і наснаги, оскільки кожен «афганець» для мене - більше ніж рідна людина!
Прес-служба «Совеаф». Ветерани згадували минуле З нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 30-ї річниці виведення військ з Афганістану у Каховському районі на Херсонщині у школах і територіальних громадах відбулися зустрічі з воїнами-інтернаціоналістами. У Дмитрівську школу до учнів завітали учасники бойових дій Павло Горбач і Сергій Альохін. Ветерани згадували минуле, давали поради молодому поколінню. Учні Архангельськослобідської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів вітали односельчанина, учасника бойових дій в Афганістані Сергія Кононенка. Під час зустрічі школярі дізналися про історію тієї далекої війни і з цікавістю переглянули книги і фотоматеріали про ці події. У Червоноперекопській ЗОШ І-ІІІ ступенів відбувся урок мужності «Час і досі не загоїв рани, цей одвічний біль Афганістану...». До учнів завітали воїни-«афганці» Павло Горбач, Сергій Альохін, Анатолій Желізко, Юрій Коваль (він зараз знову несе військову службу в зоні АТО), представники сільської ради і громадськості. Голова Зеленопідської ОТГ Галина Лобунько вручила ветеранам ювілейні медалі, а вчителі та учні привітали їх зі святом. А Володимир Кацюк отримав нагороду цього ж дня на урочистих заходах, які проходили у міському Палаці культури. Їх учасниками були й представники Зеленопідської громади на чолі з сільським головою Г. Лобунько. Школярі й творчі колективи Червоноперекопського Будинку культури підготували для шановних гостей мистецькі подарунки. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих. Школярі поклали вінок на могилу воїна-«афганця», колишнього учня школи Олександра Дишловенка. Костянтин МЄШКОВ, голова Каховського районного товариства воїнів-інтернаціоналістів. Шановні гості
У Чернівцях до музею ветеранів Афганістану та учасників антитерористичної операції в школі №28 завітали почесні гості - воїни-«афганці». Відбулися урочистості за участю ветеранів і старшокласників, учителів, шкільної адміністрації та членів гуртка історичного краєзнавства. У рамках зустрічі визначалась актуальність теми в сучасному житті суверенної України. Обговорювались питання патріотичного виховання і ратної праці нинішнього покоління захисників Батьківщини. Такі зустрічі стали невід'ємною частиною роботи створеного у музеї гуртка, де, крім екскурсій та зустрічей з ветеранами, відбуваються концерти за участю молодих талантів. Після урочистостей гостей запросили на традиційне чаювання. За круглим столом у дружній, теплій атмосфері ветерани згадували бойове минуле і обговорювали сучасні події.
Прес-служба Чернівецької міської організації УСВА. Є на кого рівнятися
Основи виховання справжніх патріотів, які готові захищати Батьківщину, закладаються у школі. Один із напрямів військово-патріотичного виховання учнів - відвідування музеїв бойової слави. Для старшокласників Мокіївської щколи на Хмельниччині проведено екскурсію до музею Шепетівської Спілки ветеранів Афганістану. Ветерани-«афганці» О. В. Гурінович і П. В. Шидей ознайомили школярів з експозиціями, розповіли про бойові операції. З ентузіазмом і захопленням хлопці вправлялися у неповному розбиранні й збиранні автомата Калашникова, адже такої нагоди не мають через відсутність навчальної зброї. Хоча все далі відходять події Афганської війни, але не згасає пам'ять про тих, хто заради виконання ратного обов'язку віддав своє життя, здоров'я, найкращі роки юності. І сьогодні, коли в країні неспокійно, коли ведуться бойові дії на сході, молоді є на кого рівнятися.
В. ЛИННИК, викладач предмета «Захист Вітчизни». Змагалися майбутні захисники
У Шепетівському НВК №1 на Хмельниччині відбулася військово-спортивна спартакіада, присвячена 30-й річниці виведення військ із Афганістану. У змаганнях брали участь десять команд старшокласників, у складі кожної - чотири юнака та одна дівчина. Програма складалася з розбирання і збирання автомата, спорядження магазину набоями, стрільби з пневматичної гвинтівки і підтягування на поперечині (юнаки) і комплексної силової вправи (дівчата). За результатами набраних балів перемогла команда господарів, на другому місці - представники середньої загальноосвітньої школи №2, а на третьому - НВК №3. Переможці визначалися і в особистому заліку з усіх дисциплін. Найкращим у розбиранні й збиранні АК був Захар Безкоровайний, за спорядження магазину перше місце отримав Ярослав Стоцький (обидва - вихованці НВК №1). У стрільбі з пневматичної гвинтівки найвлучнішим став Ярослав Стоцький з НВК №1. Тарас Савчук (ЗОШ №1) найбільше за всіх підтягнувся на поперечині. Комплексну силову вправу найвдаліше виконала Анастасія Чешихіна (ЗОШ №4). Переможці відзначені кубками, медалями і грамотами Шепетівської Спілки ветеранів Афганістану. За організацію і підтримку спартакіади учасники вдячні головному судді змагань підполковнику запасу А. Т. Колодію, секретарю змагань підполковнику запасу В. В. Гордієнку, представникам військового комісаріату і ветеранам Афганістану. Ярослав СТОЦЬКИЙ, десятикласник Шепетівського НВК №1. В організаціях УСВА Звітували сумські «афганці»
Відбулося чергове засідання правління Сумської обласної організації «Совеаф», в якому взяли участь голови міських і районних «афганських» організацій області. Серед основних питань порядку денного: включення нового голови Недригайлівської районної організації Спілки ветеранів Афганістану до складу правління, виконання плану заходів з підготовки і відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 30-ї річниці виведення військ з Афганістану, обговорення напрямів діяльності спілки щодо захисту соціальних і медичних прав ветеранів. З першого питання виступив почесний голова СОО «СОВЕАФ» Володимир Артюх. Він повідомив, що під час конференції голова Недригайлівської районної організації УСВА Павло Дериземля оприлюднив наміри скласти повноваження. Оскільки конференція проводилася згідно з усіма офіційними вимогами, його бажання підтримали і призначили головою організації Олександра Педька. Члени правління одноголосно його підтримали. Голова СОО «СОВЕАФ» Анатолій Линник закликав Олександра підтримувати ветеранів Афганістану, насамперед піклуватися про воїнів із інвалідністю та родини загиблих, а також підсумував, що діяльність Павла Дериземлі відзначалася самовідданістю справі та надійністю, цьому ж попросив приділити увагу й нового члена правління. Йшлося також про засідання Правління Української Спілки ветеранів Афганістану, яке відбулося 14 березня у Києві. Анатолій Линник розповів про розглянуті питання соціального і медичного забезпечення ветеранів війни і родин загиблих, про політику, про передплату на газету «Третій тост», оскільки видання слугує своєрідним рупором новин для воїнів-інтернаціоналістів України. Важливо, що серед порушених питань акцентували увагу на фінансовій підтримці для голови Кролевецької районної організації УСВА Анатолія Максименка. Підсумовуючи відзначення 30-ї річниці виведення військ з Афганістану, Анатолій Линник вручив медалі УСВА почесному голові СОО «СОВЕАФ» Володимиру Артюху, головам Великописарівської районної організації УСВА Анатолію Зражевському і Лебединської спілки ветеранів Афганістану «Титан» УСВА Григорію Грищенку. Прес-служба «Совеаф». Деснянці довіряють своєму голові
Відбулася звітно-виборна конференція Деснянської районної спілки ветеранів Афганістану. Це одна з найбільших організацій ветеранів-«афганців» Києва, яка об’єднує у своїх лавах близько 1700 учасників та інвалідів бойових дій в Афганістані, в інших локальних конфліктах і бійців, які повернулись із зони АТО-ООС. Основна мета і завдання спілки – консолідація й координація зусиль ветеранів війни в Афганістані, інших збройних конфліктів, сімей загиблих, надання оздоровчої, медичної, психологічної, моральної і матеріальної допомоги членам спілки, насамперед інвалідам і сім’ям загиблих і померлих. Зі звітною доповіддю виступив голова спілки Валерій Передрій, який розповів про роботу за п`ять років, звернув увагу делегатів на більш активну участь у заходах, що проводить Українська Спілка ветеранів Афганістану та, зокрема, районна спілка. За звітний період у лави організації влилось 39 учасників АТО-ООС. Присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять 63 членів організації, які пішли з життя. Заступник голови УСВА Валерій Аблазов, голова Київської міської Спілки ветеранів Афганістану Микола Гончаренко доповнили звітну промову Валерія Передрія і запропонували роботу правління Деснянської СВА визнати задовільною. Після обговорення делегатами доповіді голови таку пропозицію було підтримано одноголосно. Активістам організації вручено нагороди від Київської міської державної адміністрації та УСВА. Рішенням конференції головою Деснянської спілки ветеранів Афганістану на новий п`ятирічний термін обрано Валерія Івановича Передрія.
Євген ШВАБ, фото автора. Работали дружно
Николаевская городская организация ветеранов Афганистана во главе с председателем Сергеем Паливодой провела субботник на Аллее Славы в парке "Победа". Зима закончилась, мусор надо убрать. Ветераны и члены их семей долго не раскачивались, а дружно взялись за работу. Убрали траву вокруг обелиска погибшим «афганцам», вынесли мусор. Принял участие в весеннем субботнике и народный депутат Украины Александр Жолобецкий, который наравне со всеми убирал территорию. Все вместе работали дружно и быстро. По окончанию работы председатель Николаевского областного Союза воинов-интернационалистов и запаса Юрий Соловей поблагодарил участников субботника. Настроение у всех было отличное. Пресс-служба НОСВИиЗ. Спогади не вмирають Нововодолазька центральна районна бібліотека на Харківщині організувала і провела зустрічі, присвячені Афганській війні. Для старшокласників ліцею №3 провели урок пам'яті «Ніколи не загоїть ран цей вічний біль - Афганістан». Школярі переглянули документальні відеоматеріали і фрагменти про Афганську війну, хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих. На зустріч був запрошений голова Нововодолазької районної Спілки ветеранів Афганістану Сергій Воротняк, який розповів про роки служби, про бойових товаришів. Уважно і схвильовано слухали учні розповідь про воїнів-інтернаціоналістів. Пам'ять про ці події залишиться назавжди, а мужність і героїзм наших воїнів - гідний приклад для молодого покоління. У читальному залі була представлена книжкова виставка «Афганістан: спогади не вмирають», на якій представлено книги про війну в Афганістані, фотографії учасників бойових дій - наших земляків, статті із місцевих газет, художні твори. О. ЦИМБАЛ, директор Нововодолазької ЦБС. В гості до лесиної Мавки
З ініціативи служби у справах дітей та молоді райдержадміністрації за участю працівників відділу культури, Ковельської міськрайонної організації УСВА, спеціалістів Колодяжненської сільської ради відбувся туристичнний похід «В гості до Мавки». У поході взяли участь 37 школярів з сіл Дроздні, Кричевичі, Скулин, Уховецьк, Волошки, Черемошне. Під час походу діти мали змогу побачити ріку Широку (права притока Бобрівки), гору Вопшар (поблизу села Стеблі), Княжу гору, пам'ятний Хрест воїнам ОУН-УПА поблизу села Скулин, урочище Нечимне.
Учасників туристичного походу привітав начальник служби у справах дітей та молоді райдержадміністрації Сергій Ілюшик, який побажав усім хорошого настрою і незабутніх вражень. В урочищі ландшафтного заказника, який належить до охоронних об'єктів, діти відвідали музей «Лісової пісні», побачили пам'ятні місця, пов'язані з написанням безсмертного твору «Лісова пісня».
Прес-служба Волинської обласної Спілки ветеранів Афганістану.
Люди і час
Приходить й досі в сни Афганістан
Тридцять років тому з Афганістану виведено радянські війська. Горнило цієї війни пройшли понад 160 тисяч українців. Серед них і шепетівчанин Валентин Юрійович Шуригін. Народився 1961 року у Львові, де успішно закінчив середню школу. До призову на службу в армію встиг попрацювати учнем слюсаря і різальником металу на місцевому заводі «Прикарпатпромарматура». Ось ці робітничі професії, вочевидь, й визначили подальшу долю військовика. У травні 1980 року він переступив прохідну навчального центру в Ленінграді, де готували майстрів з ремонту реактивної артилерії, зокрема БМ-21. Не здогадувався юнак, що ці грізні бойові машини, а також інші, згодом десятками пройдуть, як мовиться, крізь його руки. Після «учебки» його направили в Нарофомінськ, що поблизу Москви, у прославлену в боях Великої Вітчизняної війни Кантемирівську дивізію. Ось тут, у музеї бойової слави, Валентин уперше почув про місто Шепетівку, яке в лютому 1944 року визволяли «кантемирівці» і з яким невдовзі зріднить його доля. - Тоді, - розповідає Валентин Юрійович, - про війну в Афганістані знали хіба що штабісти. Ходили чутки, що таких, як ми, спеціалістів, мають направити в Єгипет чи В'єтнам. Та буквально за два місяці служби на новому місці я навіть не зчувся, як почув у транспортному «Антеї»: «Товариші воїни радянської армії! Ви перебуваєте на території дружньої нашій країні держави - в Афганістані». Що це за «дружня» держава, стало зрозуміло хоча б з того, що літак над Кабульським аеродромом під обстрілами тричі заходив на посадку. Кожен із радянських воїнів виконував на тій війні свою місію. Хтось вибивав душманів з кишлаків, розміновував гірські стежки, дороги, перевали, інші бомбардували скупчення бандитів, підвозили боєзапаси, продукти, питну воду... Валентину Шуригіну служба дісталася відповідно до спеціальності, і, на перший погляд, спочатку спокійна. За кілька десятків кілометрів від афганської столиці було облаштовано базу з ремонту бойової техніки. Насамперед, здивувало те, що це були здебільшого пошкоджені у боях з душманами радянські танки Т-34, збережені ще з часів Великої Вітчизняної війни і передані СРСР на озброєння афганській армії. А ще й те, що ремонтну базу можна було назвати базою тільки умовно: допотопні токарні, свердлильні верстати, кілька зварювальних апаратів. І хоча в Афганістані на той час вже майже рік тривала війна, рядовим і офіцерам доводилося спати під тими машинами, що їх ремонтували. Готували їжу самотужки з так званих сухих пайків, що зберігалися до того на армійських складах кілька десятків років, а питну воду привозили один раз на два дні, тому й цінувалася кожна краплина. Суворо заборонялося пити з ариків, які постійно труїли душмани. За кілька днів після прибуття в Афганістан хлопці отримали перше бойове хрещення: неподалік вибухнуло кілька мін, над головами засвистіли кулі. А буквально за місяць отримали наказ: «Пошкоджено дві БМ-21. Транспортуванню не підлягають. Будемо ремонтувати на місці бою». Більше десяти разів Валентин їздив на подібні завдання. Але це, перше, ще й досі приходить у сни, наче якесь марево. Адже за якусь сотню кілометрів руху колону обстрілювали з гір тричі. - Найгірше, - каже, - і найстрашніше те, що не знаєш, звідки прилетять міни, гранати, кулі... Для душманів це рідна земля, вони знали кожну стежину і ущелину,тому й зникали так само несподівано, як і з'являлися. На щастя, доля змилостивилася над 20-річним юнаком. Він не заслужив орденів і медалей, але кулі та осколки обминули його. - Хоча гепатит таки підчепив, - посміхається Валентин. - А цією страшною інфекційною хворобою, та й багатьма іншими небезпечними, перехворів кожен другий «шураві». День у день два роки відслужив Валентин в армії, а відтак майже півтора - в Афганістані. Літаком його доправили до Ташкента, звідти дістався до Львова. Рідні зустріли так, наче з того світу повернувся. Навіть оглянули тихцем, чи не поранений... Невдовзі зустрів красуню-шепетівчанку Людмилу, яка працювала на фабриці. Переїхали до Шепетівки, де у подружжя народилися дві донечки. Спочатку Шуригін працював бетонником. А у «лихі» дев'яності роки, жартує, перекваліфікувався на підприємця-«базарника». Нині утримує магазин спорттоварів. Над робочим столом Валентина Юрійовича у рамочках красуються з десяток грамот, подяк. Написи на кожній з них починаються приблизно так: «За вагомий внесок у розвиток спорту в Шепетівці...», «За матеріальну і моральну допомогу...». Як і багато «афганців», про ту страшну війну він розповідає неохоче: «Не хочу згадувати, бо вона й без того у чорних і червоних кольорах сниться...».
Олександр ЦАРИК. Загинув на афганській землі
Непоправних втрат, які й нині відлунюють щемом у душі воїнів-«афганців» та їхніх рідних, зазнала Шепетівщина. Один з тих, хто не повернувся з тієї неоголошеної війни, - Микола Домінікович Остапчук - прапорщик, начальник секретної частини Хирівської десантно-штурмової бригади. Народився Микола у Шепетівці 27 грудня 1952 року. Його батько свого часу працював кореспондентом, до речі, і в нашій міськрайонній газеті. У 1960 році родина Остапчуків переїхала на постійне місце проживання у місто Ізяслав. Тож далі хлопець навчався у тамтешній середній школі №1. За успішне навчання і зразкову поведінку неодноразово отримував грамоти і подяки. Був активістом, завжди брав участь у різних шкільних заходах. З 1971 по 1973 рік Микола проходив строкову військову службу в одній з військових частин Групи радянських військ у Німеччині. Коли настав час обирати професію, вирішив стати військовим. Згодом вступив до школи прапорщиків у Бердичеві, по закінченні якої служив у військовій частині Ізяслава. Про своє відрядження до Афганістану нікому не повідомив. Тільки після народження донечки, щасливий, сказав дружині Світлані, що їде до Львова. Згідно з наказом командування у 1979 році був направлений у містечко Хирів на Львівщині, в окрему десантно-штурмову бригаду. У Республіці Афганістан з лютого 1980 року. Був комсоргом десантно-штурмового батальйону 39-ї окремої десантно-штурмової бригади. Дбав про кожного бійця, аби не втрачали, як кажуть, морального духу. Адже на той час у радянській армії не було психологів. Микола Домінікович був хорошим командиром, наставником і учителем. З ним можна було спілкуватися на різні теми, адже за віком був одним із найстарших у батальйоні. Його поважали і солдати, і офіцери. При виході батальйону на бойові завдання своїм прикладом надихав воїнів на героїчні вчинки. Загалом брав участь більш як у 20 бойових операціях. 6 березня 1981 року Микола Остапчук загинув при виконанні завдання внаслідок вибуху душманської гранати. Указом Президії Верховної Ради СРСР посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.
Микола ЛІОНЧУК, член Шепетівської Спілки ветеранів Афганістану. ФРОНТОВІ І МИРНІ ДОРОГИ Сьогоднішня розповідь - про Другу світову війну та її учасників - полковника у відставці Івана Федоровича Нечаєва та його дружину, лейтенанта медичної служби Нечаєву Раїсу Іванівну. Зі шкільної парти - на війну З кожним днем їх стає все менше і менше, а уваги ветеранам-фронтовикам приділяється теж все менше. А нестачу уваги ветерани Другої світової війни переносять найважче. До труднощів у житті вони звикли, з хворобами змирилися з урахуванням віку, а от дефіцит спілкування і доброго слова - найбільші проблеми для них. Для збереження правди про війну наша громадська організація започаткувала безстрокову Всеукраїнську пошукову роботу «Мій прадід - учасник Другої світової війни», з ходом якої можна ознайомитися на нашому веб-сайті за посиланням: http://stop-war.org.ua/view_news14.php?id=61. Герой моєї розповіді 1941 року закінчив Скворцовську середню школу в Тверській області. 22 червня 1941 року нацистська Німеччина напала на СРСР, а вже 6 липня Іван Нечаєв був мобілізований у ряди Червоної армії. Для Івана, як і для багатьох тисяч недавніх випускників загальноосвітніх шкіл, розпочався ще один - найважчий в їхньому житті екзамен - на зрілість і мужність. Відразу після мобілізації разом з групою новобранців пішки він здійснив 500-кілометровий марш до Димитрова Московської області, де опанував військову спеціальність радиста. Після закінчення навчання у лютому 1942 року Іван Нечаєв у складі 1078-го зенітно-артилерійського полку прибув у Сталінград. Служив радистом командного пункту полку. Брав участь у Сталінградській битві. У червні 1942 року рядовий Нечаєв був відряджений для навчання у Севастопольське зенітно-артилерійське училище, яке було евакуйоване в Уфу. Після закінчення училища у квітні 1943 року служив у 25-му танковому корпусі, у складі якого пройшов весь свій бойовий шлях до завершення війни. Визволяли рідну землю Іван Нечаєв брав участь у Курській битві, потім у звільненні Правобережної України, зокрема, Київської, Житомирської, Хмельницької, Тернопільської, Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей. Одні бої змінювалися іншими, але серед них були такі, які виділялися особливою напруженістю і жорстокістю, зокрема бій за станцію Чоповичі (нині село Пристанційне) Житомирської області у грудні 1943 року. Гітлерівське командування кинуло у бій сили двох кращих танкових з'єднань, у тому числі до 20 «тигрів». У тих боях брав участь танковий взвод «тигрів» гауптштурмфюрера Міхаеля Віттмана, який особисто за три роки (до моменту загибелі у серпні 1944 року) знищив до 138 радянських танків і самохідних гармат і увійшов у четвірку найуспішніших танкових асів Другої світової війни. Принагідно зазначу, що радянський танковий ас старший лейтенант Дмитро Федорович Лавриненко знищив 52 ворожі танки. На перший погляд - значно менше, але треба мати на увазі, що він досяг цього результату за два з половиною місяці, причому, під час відступу Червоної армії у 1941 році. 1990 року йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Станція Чоповичі за період з 19 по 23 грудня 1943 року чотири рази переходила із рук в руки. Тільки за два дні боїв 20 і 21 грудня радянські війська підбили до 100 танків противника й знищили до 1000 гітлерівців. Командир танка Т-34 молодший лейтенант Володимир Вайсер підбив 3 ворожих танки, бронетранспортер і знищив до 50 фашистів, проте і сам згорів у танку. Посмертно йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Надзвичайну мужність і високий героїзм у бою за станцію Чоповичі проявив і командир протитанкової батареї старший лейтенант Олександр Єгоров. Він особисто підбив 4 танки, а його батарея знищила ще 7. Олександр загинув у цьому бою. Посмертно йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Переповідаючи спогади Івана Федоровича Нечаєва про ті бої, не можу не додати від себе про участь у них легендарної особи - командира кулеметного взводу лейтенанта Івана Афанасьєва, з яким я познайомився і 1974 року побував у нього в гостях у Волгограді. Під час Сталінградської битви він майже весь час керував обороною будинку Павлова, відомого старшим поколінням зі шкільного курсу історії. Після війни він написав про цей епізод свого бойового шляху книгу «Будинок солдатської слави». Сержанту Павлову було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а його командир залишився без нагороди... У бою за станцію Чоповичі лейтенант Афанасьєв особисто знищив майже 40 ворожих солдатів, за що його було нагороджено орденом Червоної Зірки. Після боїв за станцію Чоповичі бойовий шлях Івана Нечаєва проліг через Новоград-Волинський, Рівне, Дубно, Луцьк, Корець, Кам'янку-Бузьку. У січні 1944 року він був призначений командиром зенітної батареї. У липні 1944 року на території Львівської області під час маршу на взвод лейтенанта напали фашистські автоматники. Атаку було успішно відбито, знищено більше 30 і взято в полон 4 фашистів. За цей бій Іван Нечаєв отримав орден Червоної Зірки.
Дорогами Європи А далі були жорстокі бої в Карпатах (на Дукельському перевалі), за звільнення Польщі, Чехословаччини. Іван Федорович брав участь у штурмі Берліна, у звільненні Праги. У боях за місто Кросно (Польща) зазнав поранення. Пройшовши курс лікування у госпіталі, повернувся у свій підрозділ і брав участь у подальших бойових діях. На початку лютого 1945 року батарея лейтенанта Нечаєва збила 2 літаки противника, в наземних боях знищила 20 і взяла в полон 46 фашистських солдат і офіцерів. За вміле командування батареєю, мужність і героїзм він був нагороджений орденом Вітчизняної війни другого ступеня. 25 квітня 1945 року в боях на підступах до Берліна Іван Нечаєв був контужений, але поле бою не залишив і продовжував керувати бойовими діями батареї. За активну участь у тих боях він отримав орден Вітчизняної війни першого ступеня. Від Берліна 25-й танковий корпус, в якому воював Нечаєв, був кинутий на допомогу повсталій Празі. Це були останні бої. За участь у них він був нагороджений медаллю «За взяття Праги». В особистому житті Івана Нечаєва наступного, після взяття Праги, дня відбулася подія, яка відіграла визначальну роль в його подальшому житті: він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Раїсою Гордєєвою. Два роки вони служили у 25-му танковому корпусі, але не були знайомі. Лейтенант медичної служби Гордєєва проходила службу на посаді начальника аптеки. Одружилися вони у серпні 1945 року.
Військова служба і трудовий фронт
Після закінчення війни Іван Федорович служив в Угорщині та Німеччині, з січня 1948 по травень 1960 року у Києві в зенітно-артилерійському полку командиром батареї, начальником розвідки, заступником начальника штабу полку. З травня 1960 року підполковник Нечаєв чотири роки обіймав посаду командира зенітно-ракетного дивізіону в Мукачево. У березні 1964 року він звільнився із Радянської армії і переїхав у Київ. Упродовж 50 років Іван Федорович працював на Київському радіозаводі інженером, старшим інженером. Брав активну участь у громадському житті. 15 років обирався секретарем ради ветеранів війни радіозаводу. Багато років обирався членом ради ветеранів Дарницького району Києва. За багаторічну, сумлінну роботу йому присвоєно звання «Почесний працівник космічної галузі України». Іменем «Іван Нечаєв» назвали зірку на небі. Ветеран нагороджений 6 орденами і 31 медаллю. Іван Федорович - почесний громадянин міста Новоград-Волинського і селища Чоповичі. До недавнього часу виступав перед учнями, студентами, жителями Києва, Новоград-Волинського, селища Чоповичі. Бойова подруга і вірна дружина Раїса Іванівна народилася 1923 року в Саратовській області у сім'ї, де було шестеро дітей. У 1932 році від голоду помер батько, а 1933-го - мати. Після смерті батьків її взяла на виховання сестра мами, яка проживала в Архангельську, там вона закінчила фармацевтичне училище. У січні 1942 року дівчина добровольцем пішла на фронт. Брала участь у Сталінградській битві. Під час відправки поранених у госпіталі фельдшер неодноразово потрапляла під обстріли та бомбардування і одного разу була поранена. Надалі службу проходила на Донському і Брянському фронтах. Брала участь у бойових діях на Курській дузі. З листопада 1943 року і до завершення війни виконувала обов'язки начальника аптеки 25-го танкового корпусу в складі Першого Українського фронту. Брала участь у звільненні Правобережної України, Польщі, Чехословаччини, в штурмі Берліна і звільненні Праги. У липні-вересні 1944 року фельдшер Гордєєва у бойовій обстановці надала медичну допомогу близько 200 пораненим. 18 вересня 1944 року під бомбардуванням ворожої авіації холоднокровно і самовіддано займалася евакуацією поранених у безпечне місце. Після цього виносила медикаменти з палаючої будівлі санітарної частини. За ці дії вона була нагороджена медаллю «За відвагу». Після війни розпочалося спільне довге і щасливе життя двох ветеранів, хоч було немало труднощів, непростих життєвих ситуацій. У листопаді 1945 року лейтенант Нечаєва звільнилася із армії. 1946 року народила сина, а 1949-го - доньку. Все післявоєнне життя працювала фармацевтом, зокрема в аптеках Дарницького району Києва. Померла Раїса Іванівна у 1987 році. Іван Федоровича нещодавно відзначив 96-й день народження. Було багато привітань, але найтеплішими були привітання сина Віктора, дочки Тетяни, трьох внучок і трьох правнучок. Борис ДУЧЕНКО, член Всеукраїнської громадської організації «Закінчимо війну». Нові видання Гірке відлуння чужої війни У рамках відзначення в Україні 30-ї річниці виведення військ з Афганістану в Тернопільській обласній бібліотеці для молоді відбулася презентація книги «Відлуння чужої війни», в якій зібрано фотографії всіх пам'ятників в області, музеїв, кімнат-музеїв і могил загиблих в Афганістані воїнів. Додатком до каталогу є карта меморіальних місць «Афганський біль Тернопільщини», виготовлена Тернопільською обласною організацію УСВА. В урочистій презентації книги-каталогу взяли участь упорядники видання Сергій Грабовий і Людмила Строцень з обласного центру охорони та досліджень пам'яток культурної спадщини, учасник бойових дій в Афганістані Анатолій Лукащук, донька померлого учасника бойових дій в Афганістані, колишнього радника прем'єр-міністра ДРА Марина Ягодинська, ветерани-«афганці» області, студенти навчальних закладів міста. Голова Тернопільської обласної організації УСВА Сергій Лісовий розповів про діяльність Спілки, участь ветеранів-«афганців» у Революції Гідності, у війні на сході України та волонтерській роботі, а його заступник Василь Когут - про Афганську війну і свою участь у бойових діях. У ході пошукових робіт при підготовці видання встановлено ще 12 військовослужбовців з Тернопільської області, які загинули в Афганістані, але поховані в інших містах і за межами України. На завершення презентації книги-каталогу з невеликою концертною програмою виступив учасник бойових дій в Афганістані, автор-виконавець військово-патріотичних пісень, лідер гурту воїнів-«афганців» «РД» Роман Лотецький. Василь КОГУТ, перший заступник голови ТОО УСВА. Юності осіння сивина Хтось мудрий зауважив: поезію важко аналізувати, її треба читати. Так, як і пісню. Лягає на душу - співаємо, а як ні - то й ні. Наприкінці січня світ поезії поповнився новою збіркою «Юності осіння сивина», в якій вміщено вірші Олександра Кирка та їх переспів Анатолієм Скрипніком. Дуже приємно, що презентація нової книги місцевих авторів відбулася у Золотоніській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів Черкаської обласної ради. Анатолій Скрипнік презентував книгу своїм друзям, педагогам-організаторам шкіл міста, учням школи-інтернату. Автор - член Національної спілки журналістів України, відомий поет і письменник, учасник бойових дій в Афганістані, підполковник у відставці. Його рід бере початок з Вінницької області. Є там у Крижопільському районі село Дахталія. Закінчив Тбіліське вище командне артилерійське училище, потім - 26 років у Збройних силах. Службу проходив у Грузії, Казахстані, Німеччині, Афганістані, Україні. Серед запрошених гостей були голова Золотоніської міськрайонної спілки воїнів-«афганців», кавалер медалі «За відвагу» Віталій Кучерявий, член правління організації, кавалер медалі «За бойові заслуги» Анатолій Максименко, учасник бойових дій в Афганістані Ніна Хоменко, настоятель Свято-Успенського собору отець Ярослав, директор Новодмитрівської загальноосвітньої школи Олександр Тукало та інші. Дуже шкода, що на презентацію не зміг завітати Олександр Кирко, член Національної спілки журналістів України, поет і письменник. Але ми не могли про нього не говорити, адже його вірші перекладає Анатолій Скрипнік, вони не лише друзі, а й однодумця ці, товариші по перу. Упродовж майже двох годин поет дарував присутнім свої поезії і гарний настрій. Кажуть, що муза приходить до тих, у кого серце відкрите для тепла і любові. Напевне, саме тому гостей у Анатолія Скрипніка було багато, слухали вони його, намагаючись запам'ятати кожне слово, адже від цього мудрого чоловіка віяло таким зарядом бадьорості, оптимізму і патріотизму, що все навколо завмерло. Залишився лише він і його вірші: талановиті, писані майстерно, пропущені через серце і душу. Анатолій Скрипнік - яскрава особистість в літературі та професіонал у військовій справі. Це людина-сюрприз, людина, яка пам'ятає стільки віршів, власних та інших поетів, що його можна слухати годинами. Афганістан, роздуми про сенс життя, осіння злива, весна, жіноча врода, кохання, відчай і прагнення до самовдосконалення - все знайшло своє відображення в його поезіях. Це людина, яка надзвичайно любить життя і людей, прагне постійно бути серед них, дарувати себе їм, і від цього лише черпає силу та енергію. Дві години спілкування з поезією проминули непомітно. Поет подарував гостям свою збірочку "Юності осіння сивина", залишивши кожному особливе, вишукане побажання і автограф. І всі, хто був на презентації, тепер мають можливість розгорнути цю книжку, почати читати і вже не зупинятися, поки не перегорнеш останню сторінку.
Ольга СІДЄЛЬНІКОВА, заступник директора з навчально-виховної роботи Золотоніської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату. Про бойових друзів-товаришів
У читальній залі Шепетівської міської бібліотеки №1 (завідувач - Анастасія Лакіда) на Хмельниччині відбулася презентація книги «Спогади» воїна-«афганця» Миколи Ліончука. Коротко про автора. Народився 16 липня 1961 року в селі Коськів Шепетівського району в багатодітній селянській родині. У 1968-1978 - навчався в Коськівській середній школі. Працював у Шепетівському міжколгоспбуді. У листопаді 1979 року призваний до Збройних сил. Служив у 39-й окремій десантно-штурмовій бригаді, яка дислокувалася в Хірові на Львівщині. У січні 1980 року військову частину було направлено до Афганістану - в Джелалабад провінції Нангархар. Кулеметник Микола Ліончук брав участь у 32 бойових операціях. «Давно мріяв написати правду про війну в Афганістані. Про те, як воювали і вмирали мої земляки, про бойові будні наших солдат, 18-20-річних хлопців, які так само, як і я, потрапили на війну прямо зі шкільної парти», - сказав Микола Іванович на зустрічі. У книзі йдеться про Хіровський десантно-штурмовий батальйон, який по тривозі в січні 1980 року вирушив до Афганістану. За два роки бойових дій із 452 бійців батальйону 53 загинуло і 215 поранено. У книжці є окремі розповіді про бійців, але водночас це розповідь про єдину братню сім'ю хлопців з України, з Шепетівщини, які першими ступили на афганську землю і першими вcтупили в бій. На зустріч завітали бойові побратими автора, дружини і члени сімей «афганців», бібліотекарі міста і району, представники навчальних закладів, учителі й викладачі, школярі, а також небайдужі шепетівчани. Учасники народного аматорсько-молодіжного театру-студії «Браво» міського Будинку культури під керівництвом Галини Червінської виступили з літературною композицією «Мій біль - Афганістан». «Я розповім вам історію життя 16 юнаків Шепетівки і району, які вісімнадцятирічними одні з перших були вкинуті в горнило Афганської війни. Вірні військовій присязі та інтернаціональному обов'язку, вони служили в Хіровському десантно-штурмовому батальйоні. Це частина їхнього молодого життя. У книзі зібрано розповіді про події, в яких вони брали участь. Це пам'ять про тих, хто залишився живим, хто віддав молоде життя, хто через поранення і хвороби відійшов у вічність у післявоєнний період. Молодими і сміливими вони залишаться у нашій пам'яті на все життя», - продовжив свою розповідь автор. Ведуча Зінаїда Романюк запросила до слова голову Шепетівської Спілки ветеранів Афганістану Валерія Окорського, який пригадав деякі епізоди війни, розповів про роботу з патріотичного виховання молоді. Один з героїв книги - воїн-«афганець» Іван Вичавка, який є одним із спонсорів видання, розповів, яким страшним екзаменом для них став Афганістан. Упорядник книги - керівник літературно-мистецької студії «Доля» Віра Кухарук презентувала літературно-мистецький журнал «Шепетівський калейдоскоп», де є розділ «Вшанували пам'ять бойових побратимів» з повідомленнями про заходи, організатором яких виступає спілка. Протягом останніх шести років студією видано шість книжок віршів про Афганську війну: три збірки поезій членів студії «Доля» і три - Віри Кухарук. Написано багато віршів, присвячених воїнам-шепетівчанам. Поетеса прочитала власні вірші. З вітальним словом виступили вдова воїна-«афганця» Ігоря Алексеєва - Світлана, директор Ленковецької ЗОШ Галина Безкоровайна, дружина воїна-«афганця» Любов Гуринович. Журналіст і поет Олександр Царик схвально відгукнувся про книгу: «За ті роки, що відділяють нас від існування Радянського Союзу, багато що зазнало докорінних змін, насамперед змінилося ставлення до подій тих часів, які стали невід'ємною частиною історії. Проте досі сумні спогади завдають нестерпного болю тисячам й тисячам людей. Хто винен у тому, що у мирний для країни час гинули люди? Тут важко не погодитися з автором: страшну війну на території іншої держави розпочало колишнє керівництво держави. Особливої уваги заслуговують спогади учасників бойових дій в Афганістані, які присвячені трагічним подіям, що відбувалися під час воєнних операцій у чужій країні. У книзі багато фотографій того часу, портрети і короткі біографії воїнів-інтернаціоналістів. Більшість з них нагороджені бойовими орденами і медалями, деякі - посмертно. Потрібно не забувати про героїзм цих людей, яких юними закинули в чужу країну і на їхньому прикладі виховувати нащадків». Олександр Царик прочитав вірші, присвячені воїнам-«афганцям» написано у 80-ті роки, коли було заборонено розмовляти на цю тему. Співав виконавець і автор багатьох пісень про Афганістан, воїн-«афганець» Іван Федась. Слухачі гаряче аплодували зі сльозами на очах. Під час роботи над книгою автор неодноразово зустрічався з побратимами, вони пригадували деталі бойових операцій, розшукував земляків, які воювали у 39-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Вдалося розшукати рідних начальника секретного відділу батальйону. нашого земляка Миколи Остапчука, які надали цікаву інформацію про воїна, загиблого в Афганістані. Микола Ліончук подарував книгу побратимам, загальноосвітнім закладам, бібліотекам міста і району. Він висловив щиру вдячність за допомогу у виданні голові ради директорів корпорації «Сварог Вест Груп» М. М. Агаркову, директору департаменту корпоративних комунікацій та зв'язків з громадськістю О. В. Шершньовій, депутату Хмельницької обласної ради В. М. Мовсісяну, автошколі «Подільський вітерець», Шепетівській Спілці ветеранів Афганістану.
Память в бронзе, металле и камне
Первая боевая потеря отряда
По инициативе Харьковского городского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) на фасаде общеобразовательной школы №35 торжественно открыта мемориальная доска в честь Анатолия Нестеровича Реки. Анатолий родился 26 июля 1960 года в Харькове. После окончания восьми классов школы №35 поступил в ПТУ-18, затем работал наладчиком спецстанков. 28 октября 1978 года Червонозаводским райвоенкоматом Анатолий Река был призван в армию. После пограничной «учебки» служил на 9-й заставе Тахта-Базарского пограничного отряда. 5 июля 1980 года на участке пограничной заставы «Караул-Хана» моджахеды, блокировав афганские посты, устроили кровавую расправу в кишлаках на территории Афганистана. Переправившись затем через реку Мургаб, они напали на наш пограничный наряд в составе ефрейтора Анатолия Реки, рядовых Александра Автономова и Николая Перекатных. Наряд известил о вооруженном вторжении и принял неравный бой. Душманы отступили только с подходом резерва отряда на бронетехнике, оставив на месте боя четырех убитых. Старший пограннаряда Анатолий Река в этом бою погиб. Это была первая боевая потеря в Тахта-Базарском пограничном отряде. За мужество и героизм Анатолий Река награжден посмертно орденом Красной Звезды. Похоронен Анатолий на кладбище №5 в Харькове. В открытии мемориальной доски приняли участие представители районной администрации, городского Союза ветеранов Афганистана, воины-интернационалисты, ученики школы и жители района. Школьники рассказали о выпускнике. Председатель Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) Основянского района Геннадий Ломакин отметил, что память о тех событиях увековечена не только в обелисках и памятниках, она живет в сердцах людей. Он вручил школе авторский сборник и поблагодарил всех, кто принял участие в организации и открытии мемориальной доски. Присутствующие минутой молчания почтили память погибших воинов, к мемориальной доске возложили цветы.
Пресс-служба ХГСВА. Нова експозиція У школі села Борщівка Лановецького району в кімнаті-музеї імені Героя Радянського Союзу Ярослава Горошка урочисто відкрито нову експозицію «Герої Тернопільщини, які загинули, захищаючи незалежність України». У відкриті експозиції взяли участь голова Тернопільської обласної організації УСВА Сергій Лісовий та його заступник Василь Когут, голова Тернопільської спілки воїнів АТО Дмитро Харчук, голова Лановецької районної організації УСВА Олег Довгалюк, голова районної організації воїнів АТО Стефан Брек, голова Борсуківської ОТГ Іван Друзь. Ветерани наголошували на тому, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі - це війна. Ми повинні пам'ятати тих, хто не дожив, не долюбив заради миру. Для ветеранів-«афганців» і воїнів АТО виступили учні з концертною програмою. Прес-служба ТОО УСВА. Гинули на чужій землі Відбулася зустріч представників Шепетівської Спілки ветеранів Афганістану з активістами громад сіл Новичі та Жолудки, учнями і педагогічним колективом Новичівської школи, де навчався загиблий воїн-«афганець» Михайло Франчук, нагороджений посмертно орденом Червоної Зірки. Культпрацівники сіл району у Новичівській початковій школі Шепетівського району (директор - О. О. Поліщук) підготували зустріч «Падали хлопці на чужій землі» за участю ветеранів-«афганців» Сергія Хомяка, Ростислава Широкого, Віктора Бєлкіна, Анатолія Свинарчука і керівника Шепетівської літературно-мистецької студії «Доля» Віри Кухарук. Хвилиною мовчання вшанували світлу пам'ять Михайла Франчука. Бібліотекар села Новичі Валентина Огородник запросила на сцену аматорський колектив «Новичанка», який привітав учасників зустрічі піснями. Учні читали вірші, власні поезії прочитала Віра Кухарук. Воїни-«афганці» провідали батьків Михайла Франчука - Ганну Трохимівну та Івана Степановича. Більше 32 років минуло від дня загибелі їхнього сина в далекій чужій країні, але й досі болить материнське серце за дитиною. Михайло загинув у свій день народження, 27 липня 1986 року, і навіки залишився дев'ятнадцятирічним юнаком. Біля могили Михайла зібралися рідні й близькі, ветерани-«афганці». Щирими теплими словами згадували хлопця, який віддав своє життя, виконуючи вйськовий обов'язок в чужій країні. Ветерани поклали квіти до меморіалу воїна, який встановлено на Михайловім полі при в'їзді в село Жолудки. Віра КУХАРУК. Не забувають земляки і бойові побратими У приміщенні сільського клубу в Орлинцях на Хмельниччині зібралися земляки і бойові побратими, щоб згадати відважного воїна-«афганця» Сергія Зайчука. Воїни-інтернаціоналісти приїхали, щоб вшанували пам'ять загиблого побратима. З вітальним словом виступила голова Грицівської селищної ради Людмила Тіфенбах, голова місцевого осередку ветеранів Афганістану Віктор Мороз і виконувач обов'язків старости села Ірина Наметченюк. Після урочистої частини своїми піснями учасників вітала вокальна група «Черемшина», а дитячий драматичний колектив виконав театральні мініатюри. Воїни-«афганці», місцеві жителі відвідали могилу Сергія Зайчука на сільському кладовищі і пам'ятник на його честь на іменному полі, де хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблого земляка і поклали квіти. Сергій МЕЛЬНИК. З бою не повернувся
У селі Велимче на Волині за участі Ратнівської районної організації УСВА вже більше 20 років проводиться турнір з волейболу, присвячений Миколі Заліпі, загиблому в Афганістані. Микола народився 10 травня 1961 року в селі Видраниця Волинської області. Після закінчення восьми класів Ратнівської школи-інтернату навчався у Харківському індустріальному технікумі. Працював на заводі в місті Первомайську Луганської області. Призваний до армії 31 березня 1982 року, з травня - в Афганістані. Рядовий стрілок в/ч п.п. 51864 Микола Заліпа загинув у бою 25 липня 1982 року. Нагороджений посмертно орденом Червоної Зірки. У приміщенні місцевої школи проведено годину пам'яті. Зі словами глибокої поваги звернулася до присутніх голова Велимченської ОТГ Анастасія Павлович. Голова Ратнівської районної організації УСВА Сергій Філіпчук вручив медаль «Честь. Мужність. Пам'ять» учаснику бойових дій в Афганістані Петру Півню, який одним з перших пішов виконувати інтернаціональний обов'язок, і Анастасії Павлович - за вагомий внесок у розвиток і підтримку ветеранського руху в районі. З піснею «Браття українці» виступив воїн-«афганець» Ярослав Наход. Ветерани поклали квіти на могилу Миколи Заліпи, а також на могили побратимів Кагана Петра, Кагана Миколи і Зінюка В'ячеслава, які пройшли пекло війни й не дожили до сьогодення. Як завжди, волейбольний турнір проходив у запеклій боротьбі. Перемогла команда села Датинь, другими стали волейболісти Видраниці, третіми - села Велимче. Переможці нагороджені кубком, призери - грамотами Ратнівської районної організації УСВА.
Сергій ФІЛІПЧУК, голова Ратнівської районної організації УСВА. Виставка Незабутня невідома війна
У залі Державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань» відкрито персональну фотовиставку співробітника заповідника Сергія Кравцова «Афганський капкан. Невідома війна...», присвячену 30-й річниці виведення військ з Афганістану. - Ризикуючи життям, воїни-інтернаціоналісти з гідністю виконали свій військовий обов'язок на території інших держав, залишившись при цьому патріотами України. Вони першими стали на захист демократичних цінностей і до цього часу вбезпечують кордони нашої держави від агресора, передаючи свій бойовий досвід молодому поколінню, - звернулася до присутніх на відкритті виставки секретар Уманської міської ради Людмила Кирилюк (на знімку - вона разом з директором ДІАЗ «Стара Умань» Владиславом Давидюком і автором фотографій Сергієм Кравцовим). Ця війна стала випробуванням мужності, досвідченості, гідності для безпосереднього учасника афганських подій - референта-перекладача Сергія Кравцова. Він проходив строкову службу в центральних округах СРСР. У 1986 році військового перекладача направили для проходження служби в Афганістан. Перші враження від зустрічі з цією країною були такі сильні, що майбутній автор фотовиставок навіть забув про фотоапарат, який взяв із собою. Згодом усвідомив свою помилку і впродовж всього терміну перебування в Афганістані фотоапарат став його постійним супутником. - Найгірше і страшне, що ховалося за всім побаченим, було усвідомлення того, що в країні йде війна і рано чи пізно мені доведеться відчути її жахливе дихання, зіткнутися лоб у лоб з її проявами, пізнати невідомий раніше страх, - розповідає Сергій Кравцов. - Але навіть це все не змогло відвернути мене від прагнення краще пізнати землю, людей - все те, що сьогодні ми просто називаємо Афганом. З 1986 по 1989 рік я побував у різних місцях цієї країни, мені є що згадати і про що розповісти. Пройшли роки, я дістав свої фотографії, думки віднесли мене в минуле й прийшло усвідомлення: за кожним кадром, за кожною фотографією - миті чийогось життя, це ж історія! Щоб відтворити сторінки історії, до Сергія Кравцова зверталися навіть представники Афганістану, адже на його знімках зображені будівлі, яких уже немає. Кожен хоче побачити те, що йому близьке і рідне, те, що зберігається в глибинах пам'яті. Організовуючи фотовиставки, автор прагне не лише того, щоб його фотографії побачило більше людей, але й нагадати: кожне людське життя безцінне, унікальне, неповторне і його треба берегти. Як знавець Південної Азії (Афганістан, Індія, Пакистан), член Всеукраїнської асоціації індологів, Сергій Борисович був учасником багатьох міжнародних і всеукраїнських наукових конференцій. Як перекладач неодноразово брав участь у роботі Управління верховного комісара ООН у справах біженців в Україні. З 2004 по 2011 рік працював асистентом кафедри сходознавства філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Сергій Кравцов має публікації з історії Афганістану, Індії, Пакистану, а також зі співпраці України з цими країнами. Його історичні дослідження друкувалися в журналі «Всесвіт», університетських виданнях, представлено у збірниках наукових праць «Сходознавство». За час служби в Афганістані автор виставки зробив багато знімків, присвячених життю цієї країни. У березні 2013 року в ДІАЗ «Стара Умань» відбулася перша виставка «Салям, Афганістан! Країна. Історія. Люди». У травні того ж року фотовиставка Сергія Кравцова, присвячена Афганістану, була організована в Бердянському машинобудівному коледжі. А вже у лютому 2014 року в приміщенні Вінницького обласного краєзнавчого музею пройшла третя фотовиставка. Свої враження про Афганістан і роботу референта-перекладача Сергій Кравцов охоче розповідає відвідувачам виставок, і його розповіді завжди викликають захоплення слухачів. Сьогоднішня виставка відбувається у час, коли на українській землі проливається кров, коли тисячі наших бійців захищають територіальну цілісність і державний суверенітет держави. Тому від покоління до покоління, від серця до серця маємо передавати пам'ять про мужніх воїнів, про гідних синів української землі.
Л. СОРОКІНА, старший науковий співробітник ДІАЗ «Стара Умань». Спорт і відпочинок На кубок героя-випускника У Струсівській школі-інтернаті на Тернопільщині відбувся традиційний турнір з волейболу на кубок випускника - загиблого в Афганістані 6 січні 1981 року Володимира Денеки, нагородженого посмертно орденом Червоної Зірки. Змагання вдесяте провели з ініціативи Теребовлянської Спілки ветеранів Афганістану В урочистому відкритті взяли участь ветерани-«афганці», учасники АТО-ООС, педагоги та учні, громадськість і молодь містечка. Місцеві священики освятили захід і відправили панахиду по полеглим воїнам. У турнірі взяли участь волейбольні команди районних шкіл. Перемогли юні волейболісти Струсівської загальноосвітньої школи імені Степана Будного, призові місця вибороли команди Підгайчицької школи і Струсівської школи-інтернату. Призери відзначені грамотами і комплектами нагород. Також проведено змагання з настільного тенісу і зі стрільби, присвячені 30-й річниці виведення військ з Афганістану. Перемогли Максим Остовський (теніс), Анастасія Вітвіцька (стрільба), яким теж вручили нагороди і подарунки. Ветерани-«афганці» подякували директору Струсівської школи-інтернату В. Кирилюк за вагомий особистий внесок у проведення традиційного турніру пам'яті героя-земляка. Василь КОГУТ, перший заступник голови ТОО УСВА. Поєдинки на татамі
На базі «Динамо» у Луцьку відбувся XVII Всеукраїнський турнір з дзюдо серед дорослих пам'яті загиблих воїнів-інтернаціоналістів. На урочисте відкриття були запрошені голова Волинської обласної організації УСВА, депутат обласної ради Григорій Павлович, його заступник Микола Онищук, директор федерації дзюдо Волині Віталій Терешкевич, учасники бойових дій в Афганістані, директор комунального закладу «Волинська обласна дитячо-юнацька спортивна школа з видів боротьби» обласної ради Заслужений тренер України. Заслужений працівник фізичної культури і спорту України Анатолій Бондарєв (головний суддя змагань) і заступник начальника Волинського ФСТ «Динамо» Василь Авраменко. У змаганнях взяли участь дев'ять команд з шести областей України. Переможці і призери нагороджені кубками, медалями і грамотами Волинської обласної організації УСВА. Анатолій БОНДАРЄВ, головний суддя змагань. Майстерність і воля до перемоги
У спортзалі Монастирської загальноосвітньої школи на Тернопільщині відбувся турнір з настільного тенісу серед навчальних закладів району, присвячений 30-й річниці виведення військ з Афганістану. Змагання провели з ініціативи районної організації УСВА та за підтримки районного відділу у справах сім'ї, молоді та спорту. У них взяли участь шість команд школярів. Юні спортсмени показали високу майстерність і волю до перемоги. Перемогли учні Монастирської школи, другою стала команда Висоцької школи, а третьою - Коропецького ліцею-інтернату. Голова Монастирської районної організації УСВА Ігор Сендзік вручив усім колективам - учасникам турніру подяки і подарунки від спілки, а представники оргкомітету відзначили переможців і призерів змагань медалями і грамотами.
Прес-служба ТОО УСВА. Переконлива перемога лідерів У спортзалі Тисменицької школи на Івано-Франківщині фінішував волейбольний турнір пам'яті полеглих воїнів-«афганців». Змагання вже вдев'яте провела Тисменицька районна організація Української Спілки ветеранів Афганістану спільно з фізкультурно-спортивним товариством "Колос" за підтримки районної ради і РДА. Варто уточнити, що лідер спілки воїнів-«афганців» Дмитро Сатур - великий прихильник волейболу й зробив чи не найбільше для становлення волейбольної команди в Тисмениці, а під егідою ФСТ "Колос", яке очолює головний суддя цього турніру Степан Долик, саме й проводиться районна першість. Під час урочистої церемонії відкриття змагань учасників і всіх присутніх благословив настоятель церкви Святого Миколая отець Володимир Гринишин. З вітальними словами до спортсменів, ветеранів Афганської війни та учасників бойових дій на сході України звернулися голова Тисменицької районної ради Тетяна Градюк, заступник міського голови Тисмениці Сергій Ковальчук, Дмитро Сатур і Степан Долик. Серед присутніх були ветерани Афганістану Валерій Ступницький, який очолює Тлумацьку районну організацію УСВА, Петро Іванчук, Василь Олексин, Володимир Романчук. Напруженим був матч майже рівних команд зі Старих Кривотул і Марківців. Після перемоги над колишніми вихованцями чемпіона Європи та призера Олімпійських ігор Олега Запорожця, кривотульські фани і представники команди були впевнені, що вже завоювали перше місце. У другому півфіналі милуванці здолали тисменичан. У грі за третє місце Марківці перемогли "столичну" команду в чотирьох партіях (3:1). А в фіналі Старі Кривотули здолали команду Милування "насухо", хоч мало бракувало, аби вирвати перемогу в третій партії й закрутити інтригу... Нагородження команд провели організатори турніру, ветерани-«афганці», сільський голова Старих Кривотул Володимир Назарук. Нагороди придбані Тисменицькою районною організацією УСВА.
|