Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - "ТРЕТІЙ ТОСТ" №19-20 (643-644) ЖОВТЕНЬ 2019 РІК

14 жовтня – День захисника України
Дорогі захисники Вітчизни!

Від імені Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) сердечно вітаю всіх захисників Вітчизни з Днем захисника України!
Це свято – вияв поваги до тих, хто своєю мужністю і героїзмом на фронті й в тилу захистив свою країну в роки Другої світової війни, відстоював її інтереси у локальних війнах і військових конфліктах на теренах інших країн, хто сьогодні захищає незалежність і суверенітет на сході країни, носить горде звання захисника Вітчизни незалежної України.
Це свято поєднує зв'язок між поколіннями захисників Батьківщини різних років.
Цього пам’ятного дня бажаю вам міцного здоров’я, щастя і благополуччя, любові та шани, мирного безхмарного неба і віри у славне майбутнє нашої рідної України!

Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) провела низку заходів, присвячених Дню захисника України.

У Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця» Київська міська Спілка ветеранів Афганістану за сприяння Міністерства оборони України відкрила фотовиставку «Славетні епохи України».

– Цією виставкою ми розпочинаємо цикл заходів до Дня захисника України. За допомогою світлин хочемо розповісти суспільству про сучасну неоголошену війну і про захисників нашої країни, показати живі приклади того, що відбувається зараз у державі. Герої на фотографіях – не міфічні персонажі, а справжні патріоти, які живуть серед нас, – зазначив голова Київської міської Спілки ветеранів Афганістану Микола Гончаренко.

Багато ветеранів війни в Афганістані брали участь у бойових діях на сході України. З них 20, на превеликий жаль, не повернулися живими...Це бійці, які у 2014–2015 роках були у добровольчих батальйонах «Айдар», «Київська Русь», «Донбас».

Герой України голова УСВА Сергій Червонописький привітав з відкриттям фотовиставки й подякував за велику організаторську роботу Київській міській Спілці ветеранів Афганістану, її голові Миколі Гончаренку та його заступнику Наталії Шатковській.

– Завдяки цим фотографіям ми краще пізнаємо наших захисників Вітчизни, бачимо всі труднощі війни і пишаємося нашими героями, – сказав Сергій Васильович. – Приємно, що такі заходи відвідує багато людей, у тому числі молодь — курсанти, ліцеїсти, школярі, адже ці виставки проводяться, насамперед, для них.

– Дуже важливо, що такі патріотичні заходи останнім часом відбуваються регулярно, адже вони є складовою нашої спільної перемоги, – зауважив начальник Київського військового ліцею імені Івана Богуна Герой України генерал-майор Ігор Гордійчук.

Сергій Червонописький і керівник авторської групи Олександр Грабовий представили нове видання УСВА – книгу «Довідник для військовослужбовців підрозділів територіальної оборони». Олександр Грабовий у дружній бесіді з головою УСВА розповів про продовження служби в армії на найбільш відповідальних і небезпечних напрямах.

На відкриття фотовиставки «Славетні епохи України» прийшли Герої України, представники органів влади, зарубіжні гості, ветерани, сім’ї загиблих воїнів, молодь.

Учасники бойових дій Деснянського району Києва вшанували пам'ять загиблих побратимів. У заході, який відбувається кожного року в Молодіжному парку, взяли участь Герой України голова УСВА Сергій Червонописький, заступник голови УСВА Валерій Аблазов, в.о. голови Деснянської райдержадміністрації Сергій Снопков, голова Київської міської Спілки ветеранів Афганістану Микола Гончаренко, голова Деснянської Спілки ветеранів Афганістану Валерій Передрій, голова ГО «Київська міська Спілка ветеранів АТО Деснянського району» Олег Нишпор, воїни-інтернаціоналісти, ветерани АТО-ООС, родини загиблих воїнів, мешканці району.

Відбувся урочистий мітинг, під час якого нагороджено активістів ветеранського руху.

Присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих воїнів, до пам’ятника поклали квіти

Отець Дмитро і отець Іван Михайлишин відслужили панахиду за воїнами, які загинули за Батьківщину.

Досвід Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) у конструктивній співпраці з органами влади

В Україні близько 11,5 млн пенсіонерів, 4,5 млн – це чоловіки і 7 млн – жінки. До 70% пенсіонерів отримують мінімальну пенсію за віком. Найбільш численна категорія – пенсіонери за віком, їх близько 9 млн осіб. Молодше 55 років – 693 тис.

Станом на 1січня 2018 року за видами призначених пенсій чисельність пенсіонерів розподілилася так: за віком – 9 млн осіб; за інвалідністю – 1,4 млн; у разі втрати годувальника – 658,1 тис.; за вислугу років – 646,0 тис.; соціальні пенсії – 89,1 тис.

У середовищі пенсіонерів помітне місце займають ветерани, а саме:

– ветерани війни (особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники бойових дій, особи, на яких розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які мають особливі заслуги перед державою);

– ветерани військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, Державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Значна частина з 11,5 млн пенсіонерів – ветерани праці, тобто мають стаж роботи 40 років і більше.

Близько 800 тис. пенсіонерів – ветерани війни. На них розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Серед них:

– особи з інвалідністю внаслідок війни та особи, які прирівняні до них, –120 тис. осіб;

– особи, на яких розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», – 200 тис. осіб;

– учасники війни (працівники тилу, військовослужбовці, які проходили службу в Збройних силах у роки Другої світової війни, але не входили до складу діючої армії, інші категорії) – 450 тис. осіб.

Загального пенсійного віку досягли як особи, котрі мають відношення до Другої світової війни, так і більшість учасників бойових дій в Афганістані.

До учасників бойових дій – пенсіонерів належать, в основному, учасники бойових дій на території інших держав, учасники міжнародних операцій з підтримки миру і безпеки ООН та учасники розмінувань боєприпасів часів Другої світової війни.

Станом на 1липня 2019 року статус учасника бойових дій надано 369 451 особі з тих, хто брав участь у проведенні антитерористичної операції.

З метою вирішення соціальних і культурних проблем, задоволення інших гуманітарних питань ветерани створюють неурядові, громадські об’єднання з місцевим і всеукраїнським статусом.

На жаль, прийняті законодавчі й підзаконні акти, зокрема Закон України «Про громадські об'єднання» від 22 березня 2012 року №4572-VI, постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 року №156 «Деякі питання надання фінансової підтримки громадським об’єднанням ветеранів», а також практичні дії Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО і Міністерства у справах ветеранів були спрямовані на руйнування традиційного ветеранського руху в Україні.

2019 року в Україні існує лише два всеукраїнські громадські об’єднання ветеранів, які мають реальні структури та організації в усіх областях і районах країни:

– Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів);

Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

УСВА – всеукраїнське громадське об'єднання, яке створено 25 червня 1990 року. Об'єднує учасників бойових дій на території зарубіжних держав, сучасних військових подій на території України, членів сімей загиблих. УСВА налічує близько 140 тисяч фіксованих членів, 27 територіальних, 718 міських і районних, 1096 первинних осередків.

Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), завдячуючи єдності, цілеспрямованості дій всіх територіальних організацій, конструктивній співпраці і колегіальному, демократичному керівництву об’єднанням, реально стала лідером ветеранського руху в Україні, діючи в його інтересах і в цілому в інтересах держави.

ОВУ – всеукраїнська громадська організація, створена 29 березня 1987 року. Об'єднує ветеранів Другої світової війни, військової служби, праці, дітей війни, пенсіонерів, громадян похилого віку. ОВУ об’єднує до 10 млн осіб, 27 територіальних, 762 міських і районних, 22,5 тис. первинних осередків.

Зниження активності в діяльності ланок ОВУ пов’язано з поважним віком її членів.

Інші об'єднання ветеранів формуються на тій же електоральній базі, як УСВА та ОВУ. Як правило, вони мають активні та ініціативні керівні ланки, які лише імітують діяльність громадських організацій.

Численні громадські об'єднання ветеранів АТО і ООС, яких зараз кілька сотень, проходять етап формування і суперництва за лідерство і вплив у суспільстві.

Шляхи ефективної співпраці державних органів влади і

неурядових об’єднань ветеранів при лідерстві УСВА

Першим центральним органом виконавчої влади, повноваження якого в цілому були спрямовані на організацію і реалізацію державної соціальної політики стосовно ветеранів війни, став Комітет ветеранів війни в Афганістані та воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах при Президентові України.

5 лютого 1992 року Президент України видав Указ “Про утворення Комітету ветеранів війни в Афганістані та воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах”. Головою Комітету було призначено Сергія Васильовича Червонописького, особу з інвалідністю внаслідок війни.

Розпорядженням Президента України від 12 березня 1992 року №41 затверджено Положення про Комітет. До сфери впливу Комітету входило близько 150 тисяч учасників бойових дій в зарубіжних війнах і конфліктах, а також члени їхніх сімей і члени сімей загиблих військовослужбовців.

Першим заступником і заступником голови Комітету були призначені учасники бойових дій в Афганістані Ю. Г. Зубко (1962 р. н.), В. І. Аблазов (1940 р. н.)

На прикладі створеного центрального органу виконавчої влади ветеранська спільнота, насамперед, Організація ветеранів України, вимагали створення центрального органу виконавчої влади з більш широкими повноваженнями, до компетенції якого мали бути віднесені питання соціального захисту всіх ветеранів війни, військової служби і праці.

З урахуванням громадської думки, накопиченого досвіду та у зв’язку з проведенням адміністративної реформи Указом Президента України від 4 січня 1997 року № 3/97 утворено Комітет у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноземних державах при Кабінеті Міністрів України. Головою Комітету було призначено С. В. Червонописького. Указом Президента України від 27 листопада 1997 року №1309/97 затверджено Положення про Комітет. До сфери впливу Комітету ввійшло 5 млн ветеранів Великої Вітчизняної війни, ветеранів зарубіжних воєн і конфліктів, а також сім’ї загиблих воїнів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1997 року № 397 “Питання Комітету у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноземних державах при Кабінеті Міністрів України” установлено граничну чисельність працівників центрального апарату – 60, у тому числі 27 уповноважених представників Комітету в місцевих органах виконавчої влади. Першим заступником і заступником голови Комітету були призначені учасники бойових дій в Афганістані Ю. Г. Зубко та В. І. Аблазов.

Указом Президента України від 13 березня 1999 року №250/99 Комітет у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноземних державах при Кабінеті Міністрів України перейменовано в Комітет України у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноземних державах.

Указом Президента України від 15 грудня 1999 року №1573/99 утворено Державний комітет України у справах ветеранів на базі Комітету України у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноземних державах. Головою Держкомітету призначено С. В. Червонописького.

Указом Президента України від 22 червня 2000 року №811/2000 “Питання Державного комітету України у справах ветеранів” затверджено Положення про Держкомітет.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2001 року №288 “Питання Державного комітету України у справах ветеранів” Держкомітетові дозволено мати колегію з 13 осіб і затверджено її персональний склад.

До сфери впливу Держкомітету, крім 5 млн ветеранів війни, їхніх родин і родин загиблих воїнів, додатково було визначено обов’язки брати участь у формуванні соціальної політики держави стосовно всіх 11 млн ветеранів, тобто ветеранів війни, військової служби і праці.

Першим заступником голови Держкомітету призначено учасників бойових дій в Афганістані Ю. Г. Зубка, заступниками голови – В. І. Аблазова і В. А. Раєвського (1948 р. н., особа з інвалідністю внаслідок війни).

Усі роки діяльності Держкомітет, його головні структурні підрозділи і представництва в областях очолювали учасники бойових дій в Афганістані, особи з інвалідністю внаслідок війни, добре відомі у ветеранському середовищі особи, які користувалися повагою і довірою ветеранів Великої Вітчизняної війни та учасників бойових дій на території інших держав.

Держкомітет регулярно проводив розширені засідання Колегії, на які запрошувалися керівники та активісти ветеранського руху. Інформація про роботу розповсюджувалася через засоби масової інформації. Робота Держкомітету координувалася і спрямовувалася Міністерством праці та соціальної політики України.

Держкомітет виступив з ініціативою створення при центральних органах влади консультативних, дорадчих органів – громадських рад, до складу яких передбачалося запрошувати авторитетних фахівців відповідної галузі управління, які звільнилися на пенсію. Це дозволило б не втрачати накопичений колективний досвід у роботі відомства. На жаль, пропозиції Держкомітету були збочені, до складу громадських рад стали входити випадкові особи з кола розмитого поняття «громадянське суспільство». Як наслідок, громадські ради не стали виконувати свої функції відповідно до задуму.

Робота Держкомітету та його представників в областях сприяла активізації і консолідації ветеранського руху в Україні й конструктивній співпраці ветеранських організацій з органами виконавчої і законодавчої гілок влади.

Восени 1991 року до госпіталю воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна» для зустрічі з інвалідами та учасниками бойових дій в Афганістані приїхав Голова Верховної Ради України Леонід Макарович Кравчук. Він не злякався того граду справедливих вимог, які висували до нього і всієї влади не завжди в поважній формі покалічені війною громадяни молодої держави.

У підсумку зустрічі було складено перелік пропозицій і вимог ветеранів війни до майбутнього Президента України. Одним з важливих питань було створення Центрального органу виконавчої влади з питань ветеранів на прикладі Департаменту у справах ветеранів США.

Леонід Макарович Кравчук дотримався власного зобов’язання перед ветеранами і попри протидію деяких радників створив такий орган – Комітет ветеранів війни в Афганістані та воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах при Президентові України. Це був безпрецедентний випадок на теренах колишнього СРСР і Східної Європи. Незалежну Україну ставили усім за приклад у вирішенні проблем ветеранів війни.

Новий Президент України Леонід Данилович Кучма зберіг у системі центральних органів виконавчої влади Комітет, який до того часу довів свою спроможність вирішувати важливі державні гуманітарні програми.

Комітет змінював назву, підпорядкованість, рівень розпорядника коштів, нарощував обсяг завдань, у підсумку отримав назву Державний комітет України у справах ветеранів, але головні принципи його формування і діяльності залишалися непорушними.

У кадрових питаннях пріоритет і перевага надавалися ветеранам війни – на чолі Комітету і всіх його територіальних органів стояли особи з інвалідністю внаслідок війни та учасники бойових дій. Більша частина з них входила до складу колегій і виконавчих органів місцевої влади. Очолив Комітет відомий молодий авторитетний громадський діяч Сергій Васильович Червонописький. Керівники Комітету і територіальних структур діяли спільно всі 13 років існування цього органу.

Діяльність Комітету спиралася на активність і структуру, відкритість і контроль громадськості з боку всеукраїнського об’єднання ветеранів – Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).

Комітет мав Колегію, до її складу входили заступники голів центральних органів виконавчої влади, до компетенції яких було віднесено вирішення проблем ветеранів (МОЗ, Мінсоцзахисту, МФ, МО, МВС, СБУ, Держкомкордону, народні депутати), керівники провідних громадських організацій ветеранів (за окремим дозволом).

Такі принципи роботи центрального органу виконавчої влади у справах ветеранів і тісна взаємодія з громадою, координація дій з іншими органами влади дозволяли оперативно вирішувати складні ветеранські питання.

В Україні було прийнято найкращий на пострадянському просторі Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В його підготовці активну і часом провідну участь брали Комітет і УСВА.

Україна першою серед країн СНД опанувала в широкому масштабі європейські передові технології протезування. За ініціативи Комітету та УСВА були підготовлені спеціалісти, отримано обладнання і розгорнуто протезні майстерні за технологією фірми з Німеччини «Отто Бок».

Під тиском і за ініціативи Комітету та УСВА було розгорнуто виробництво сучасних інвалідних візків за технологією фірми з Німеччини «Майра».

Рівень реабілітаційних заходів при синдромі бойової психологічної травми і лікуванні учасників бойових дій у госпіталі «Лісова поляна» і санаторії ім. М. Семашка (пгт Сімеїз) неодноразово відзначався на міжнародних професійних конкурсах.

Опіка родин загиблих воїнів, їх соціальний захист, виховання та освіта їхніх дітей стали завданнями державної ваги.

Робота з розшуку зниклих безвісті і повернення колишніх військовополонених з Афганістану, дії в цьому напрямі державних і неурядових організацій України були прикладом для інших держав СНД.

Цей перелік переваг України можна подовжити, але Державний комітет України у справах ветеранів, який накопичив великий досвід державного управління і вирішення проблем ветеранів, було ліквідовано 20 квітня 2005 року Указом Президента України В. А. Ющенка.

– ветерани війни, військової служби і праці, а також інші категорії пенсіонерів складають більше половини дієздатного населення та є найбільш стабільним прошарком населення України, якому не притаманна міграція;

– використання потенціалу і підвищення соціальної активності ветеранів, разом з піклуванням про охорону їх здоров’я і достойний соціальний захист – важливі завдання держави;

– вважати за необхідне взяти до уваги і використати у роботі досвід УСВА в конструктивній співпраці з органами влади і кадровій роботі при формуванні Міністерства у справах ветеранів.

Українську Спілку ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) створено 25 червня 1990 року. Всеукраїнське громадське об'єднання згуртовує учасників бойових дій на території зарубіжних держав, сучасних військових подій на території України, членів сімей загиблих. УСВА налічує близько 140 тисяч фіксованих членів, 27 територіальних, 718 міських і районних, 1096 первинних осередків.

Діяльність авторитетного об'єднання сформувала в громадській свідомості образ ветерана війни – особи, котрій притаманні такі привабливі риси як вірність, честь, гідність, порядність і обізнаність. Члени УСВА – носії традицій бойового братерства, користуються довірою та очолюють також районні, міські та обласні осередки інших організацій ветеранів України.

УСВА стала еталоном єдності й структурованості, конструктивної співпраці з органами законодавчої і виконавчої влади у виконанні статутних завдань Спілки для громадських організацій України і зарубіжних країн. Наявність єдиної, потужної громадської організації ветеранів війни у державі, її авторитет, а також авторитет її лідера дозволили вирішувати складні проблеми соціального захисту інвалідів війни, родин загиблих воїнів, учасників бойових дій.

Політичним визнанням організованого «афганського» руху в Україні, уособленого УСВА, його активної і виваженої суспільно-політичної позиції, вагомого внеску в розбудову громадянського українського суспільства за пропозицією УСВА став Указ Президента України від 11 лютого 2004 року, за яким 15 лютого – день виведення радянських військ з Афганістану – визнано Днем вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

За ініціативи Спілки створено всеукраїнські і міжнародні громадські об'єднання «Закінчимо війну», «Майбутнє України» (забезпечує роботу 109 центрів і клубів героїко-патріотичного виховання молоді, об’єднує близько 20 тис. підлітків), Міжнародний Союз «Бойове братство». 2000 року УСВА ввійшла до складу Всесвітньої федерації ветеранів, в якій голова УСВА очолює Східноєвропейське відділення.

За роки своєї діяльності УСВА брала активну участь у виробленні в Україні державної соціальної політики стосовно ветеранів війни, зокрема у розробці й вдосконаленні головного ветеранського Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

УСВА з часу заснування головним своїм обов’язком вважає зміцнення «афганського» руху в країні, захист соціальних прав і гарантій сімей загиблих воїнів, інвалідів війни та учасників бойових дій, увічнення пам’яті бойових товаришів, патріотичне виховання молоді.

УСВА конструктивно співпрацює з органами виконавчої влади і місцевого самоврядування з питань реалізації соціальної політики щодо ветеранів, передусім, інвалідів і сімей загиблих, виявляє власну ініціативу і колективні можливості у вирішенні соціальних проблем і статутних завдань.

Але у разі відсутності діалогу з владою для досягнення мети захисту прав ветеранів УСВА використовує шляхи безпосереднього спілкування ветеранів з представниками влади у ході попереджувальних масових акцій перед будівлями центральних органів виконавчої влади, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України.

Досягти масштабної уваги до вирішення проблем ветеранів як з боку держави, так і суспільства, ми можемо тільки колективними діями. Минулого року під керівництвом і з ініціативи Правління Спілки проведено багатотисячні Всеукраїнські попереджувальні мирні акції, вимоги яких надано керівництву держави. Ми учергове продемонстрували владі й суспільству, що ще живі й разом ми – організована, дисциплінована сила, яка спроможна відстоювати права ветеранів війни і сімей загиблих воїнів. Цього разу нас почули, відбулися ділові зустрічі з міністрами, народними депутатами, створено робочу групу. Чогось ми добилися, чогось – ні, але головне – ми разом зробили велику справу, помітний крок у боротьбі за наші соціальні права. І зупинятися ми не збираємося!

Важливим напрямом у діяльності УСВА є увічнення пам'яті про полеглих побратимів і героїзм воїнів у подіях в Афганістані та інших війнах за межами держави. На жаль, вже у мирний час пішло з життя вчетверо більше воїнів-інтернаціоналістів, ніж загинуло на тій війні. У всіх регіонах вийшли Книги пам'яті і слави. Народним коштом створено 549 пам'ятників, меморіальних комплексів і храмів-пам'ятників. І ця робота триває.

Цього року з ініціативи керівництва Спілки на території «афганської» церкві – Свято-Воскресенського храму пам’яті загиблим і ветеранам Афганістану урочисто відкрито стелу пам’яті «Загинули за Батьківщину», яка присвячена 20 загиблим у зоні проведення АТО-ООС ветеранам-«афганцям», членам УСВА.

Керівництво УСВА неодноразово зверталося до Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України з пропозиціями щодо використання бойового та життєвого досвіду ветеранів війни у вирішенні гуманітарних проблем звільнення військовополонених і розшуку зниклих без вісті, участі у переговірному процесі для отримання скорішого миру в Україні, але наші можновладці поки що не ідуть нам назустріч.

Триває багаторічна робота з розшуку військовослужбовців, які зникли без вісті в Афганістані, створено єдиний банк даних для проведення ідентифікації з використанням аналізу ДНК.

Силами місцевих організацій надається допомога базовому госпіталю воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна» і регіональним госпіталям для інвалідів і ветеранів. Усі попередні роки у складних економічних умовах УСВА підтримувала госпіталь у матеріальному забезпеченні, в організаційній роботі з пацієнтами. Цільових бюджетних коштів на капітальний ремонт закладу не виділялося за весь час існування.

Без додаткових капіталовкладень на наявній матеріальній базі госпіталю розгорнуто Національний центр захисту психічного здоров’я для ветеранів, при цьому кількість лікувальних місць для воїнів-інтернаціоналістів скорочується.

Правління УСВА за численними зверненнями ветеранів війни з усіх областей України, розглянувши на своєму засіданні 10 вересня найбільш гострі питання «медичної реформи», прийняло рішення провести в день презентації нового центру попереджувальну протестну акцію і висловити свою точку зору з приводу обмежень прав ветеранів Афганської війни.

Традиційними в Україні стали патріотичні культурно-масові, спортивні заходи, які організує і проводить УСВА. Щорічно проводяться сотні таких масових заходів, чверть з яких – міжнародні. До активної участі в них залучаються сотні тисяч молодих людей і підлітків. Особливою популярністю користуються щорічні пісенні фестивалі «Ветерани – Молодь – Майбутнє», «Солдати XXI століття», «Оберіг», «Перевал» та інші, Гала-концерти у великих залах і на майданах міст.

Щорічно УСВА проводить понад 200 змагань з 40 видів спорту, які присвячуються пам'яті більш як 50 воїнів-інтернаціоналістів, чиє життя і діяльність пов'язані з Україною.

Тривалий час на сході країни триває неоголошена війна. Українська Спілка ветеранів Афганістану завжди твердо стояла і стоятиме на державницьких позиціях, на позиціях захисту суверенітету, незалежності й територіальної цілісності України.

Члени Спілки, незважаючи на вік і поранення, зі зброєю в руках захищають Батьківщину, займаються обміном полоненими, пошуком і вивезенням «двохсотих», гуманітарною допомогою, іншими питаннями. Члени нашої організації спрямовують зусилля на підвищення бойової підготовки військовослужбовців з урахуванням досвіду, набутого в Афганістані й накопиченого в роботі ветеранської організації. На жаль, серед захисників держави є безповоротні втрати…

УСВА має інформаційний ресурс: з 1991 року випускається друкований орган – газета «Третій тост», з 2001 року в Інтернеті активно діє сайт (www.usva.org.ua). Більшість обласних організацій Спілки мають свої газети, журнали, сайти і постійні тематичні передачі на радіо й телебаченні.

Щорічно УСВА видає десятки книг авторів-ветеранів, хронікально-документальних фільмів, тисячі дисків героїко-патріотичної пісні. Творчі пісенні колективи УСВА «Долг», «Перевал», «Ташакор», автори-виконавці, учасники бойових дій в Афганістані В. Купрієнко, Ю. Шкитун, Л. Мухін, В. Коваленко і багато інших відомі не тільки в Україні, але і у країнах СНД і Балтії.

Постійну увагу УСВА приділяє відносинам з релігійними організаціями та конфесіями України. Співпрацює з керівництвом УПЦ релігійна громада Свято-Воскресенського храму пам’яті загиблим і ветеранам Афганістану в Києві.

Цього року за ініціативи керівництва Спілки прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України №999, яке дало змогу провести в усіх населених пунктах країни урочисті та меморіальні заходи, присвячені Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 30-й річниці виведення військ з Афганістану. Під час урочистих заходів активістів УСВА, учасників бойових дій було відзначено державними нагородами, нагородами міністерств, відомств, обласних і міських адміністрацій і рад, а також почесними нагородами УСВА.

Воїни-інтернаціоналісти завжди беруть активну участь у громадсько-політичному житті країні. І це ще раз підтверджено виборами нового Президента, які відбулися 31 березня 2019 року. Ми першими зробили крок, оприлюднивши у засобах масової інформації рішення Правління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) про підтримку кандидата у Президенти України В. О. Зеленського.

УСВА має велику й авторитетну кадрову команду. За роки, що минули після війни, ветерани війни обиралися до рад усіх рівнів – від селищних, районних до Верховної Ради України, обіймали відповідальні посади в центральних органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування.

Заслуги ветеранів відзначені багатьма державними нагородами. За подвиги у бойових діях в Афганістані більше 20 воїнів, народжених в Україні, стали Героями Радянського Союзу. Три ветерана Афганської війни – Герої України. Сотні ветеранів за активну участь у розбудові держави нагороджені орденами і медалями, мають почесні звання України.

Знаковою подією для ветеранів війни буде VIII звітно-виборна Конференція Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), яка підіб’є підсумки роботи за останні п’ять років, визначить подальші напрями і вибере нове керівництво Спілки.

Усі ці роки становлення, зростання і набуття авторитету всеукраїнської організації свідчать про те, що тільки в об’єднанні, тільки разом ми – сила! І тільки колективними діями ми можемо досягти масштабної уваги до вирішення наших проблем як з боку держави, так і суспільства. А єдиним критерієм діяльності УСВА може бути тільки рівень покращання ветеранського житят.

У післявоєнні роки минулого століття нове покоління ветеранів війни поверталося з воєн, про які народові було відомо мало. Життя вимагало об’єднання зусиль ветеранів у боротьбі за гідне ставлення до ратної праці й свої соціальні права.

В обласних центрах, містах України розпочалося стихійне виникнення і початок діяльності рад воїнів запасу, до яких на правах секцій входили воїни-інтернаціоналісти, а також самостійних клубів, об’єднань, рад учасників подій в Афганістані. Офіційне їх визнання як громадських структур розпочалося тільки у другій половині 80-х років. Перші визнані владою ради воїнів-інтернаціоналістів було створено у Дніпропетровській і Полтавській областях, у Києві, Черкасах, Чернівцях і Чернігові. Слід зазначити, що організаційно потужно до цього питання підключився комсомол.

У червні 1988 року в Севастополі було проведено Республіканський збір молодих воїнів запасу, на якому доти розрізнені спілки воїнів запасу і воїнів-інтернаціоналістів були об’єднані в Республіканську раду воїнів запасу, яку очолив С. В. Червонописький.

25 червня 1990 року відбулася установча Конференція Спілки воїнів-інтернаціоналістів України, ця дата й стала стартовою відміткою для становлення та організаційного росту міцного організованого «афганського» руху в Україні, який об’єднав представників усіх категорій воїнів-інтернаціоналістів, а у подальшому прийняв до своїх багатотисячних лав ще й учасників міжнародних операцій з підтримки миру і безпеки, а зараз співпрацює з сучасними захисниками незалежності й територіальної цілісності України.

Після проголошення Україною незалежності 24-26 жовтня 1991 року ІІ позачергова Конференція СВІУ надала організації нову сучасну назву – «Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)». Більш чітко було визначено мету діяльності: політичний, правовий, соціальний захист ветеранів війни на території інших держав, сімей загиблих, увічнення пам’яті про полеглих побратимів, патріотичне виховання молоді. Ці позиції залишаються фундаментальними в діяльності УСВА і донині.

Напередодні звітно-виборної Конференції УСВА в усіх територіальних організаціях відбулися збори, на яких підбито підсумки за п’ять років роботи, обговорено пропозиції щодо подальшої діяльності УСВА та обрано делегатів «афганського» форуму.

За п’ять років активної роботи ветерани-«афганці» Вінниччини здійснили багато добрих справ.

Напередодні 25-ї річниці виведення військ з Афганістану у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї відкрито фотовиставку Сергія Кравцова «Афганістан: країна, історія, люди», на якій було представлено унікальні кольорові фотографії періоду 1987–1988 років. Відбулася презентація пересувної виставки «Час і досі не загоїв рану – цей одвічний біль Афганістану», створеної науковими співробітниками Вінницького обласного краєзнавчого музею та активістами обласної Спілки ветеранів війни в Афганістані. Пересувна виставка побувала в багатьох навчальних закладах області, на відкритті пам’ятника загиблим воїнам в Шаргороді, експонувалася на звітно-виборній Конференції УСВА.

У Вінницькому обласному краєзнавчому музеї 2014 року відбулася презентація альбому «Незаживаюча рана Афгану», який був виданий за сприяння облдержадміністрації та обласної ради. Ініціаторами видання стали громадські організації ветеранів-«афганців» та обласний Музей Пам’яті воїнів Вінниччини, які загинули під час війни в Афганістані. 14 лютого 2018 року відбулося урочисте відзначення 25-річчя створення Музею Пам’яті, вдалося зібрати кошти й забезпечити оргтехнікою його працівників.

Спільними зусиллями наукових співробітників обласного краєзнавчого музею та обласної Спілки ветеранів війни в Афганістані експозиція музею була відкрита 15 лютого 1993 року з нагоди 4-ї річниці виведення військ з Афганістану. Музей став методичним центром для створення експозицій в Гайсині, Хмільнику, Калинівці, Жмеринці, Ямполі, у навчальних закладах області.

В Іллінецькому районі відкрито районний краєзнавчий музей. У Жмеринці створено оновлену кімнату-музей «афганської» слави, Проведено реконструкцію та оновлення Гайсинського народного музею ветеранів війни в Афганістані.

Протягом 2018 року відбувалася реалізація проекту «Пам'ятаємо про загиблих, піклуємося про живих».

Проведено шість виїзних засідань Вінницької обласної Спілки ветеранів війни в Афганістані (воїнів-інтернаціоналістів) на базі Хмільницької, Жмеринської, Іллінецької, Калинівської, Тульчинської та Ямпільської районних СВА із залученням представників органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, учнів і студентів.

Цільову аудиторію проекту склали учасники бойових дій в Афганістані, члени сімей загиблих воїнів-«афганців», їхні рідні та близькі, учні, представники органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, громадськість. Партнерами проекту виступили Музей Пам’яті воїнів Вінниччини, які загинули в Афганістані, вокально-інструментальний гурт «Перевал» Спілка учасників бойових дій в Афганістані Вінниці (керівник – Олександр Скрипник), Хмільницький аграрний центр професійно-технічної освіти, Жмеринське вище професійне училище, Іллінецький державний аграрний коледж, Гущинецьке вище професійне училище, Тульчинська і Ямпільська дитячі музичні школи.

До 30-ї річниці виведення військ з Афганістану вийшов альбом «Вони пройшли крізь вогонь». У Вінниці проживає понад 1000 учасників бойових дій в Афганістані, і кожен із них заслуговує на те, щоб про нього знали.

Криваві жорна неоголошеної війни на сході України продовжують забирати найцінніше — людське життя. Серед загиблих — доброволець із Саїнки Чернівецького району, учасник бойових дій в Афганістані Василь Галяс і кадровий офіцер, учасник Євромайдану, миротворець Сергій Коврига.

Громадськими організаціями обласної спілки ветеранів війни проводиться велика робота з вшанування пам'яті воїнів – уродженців області, які загинули в Афганістані. За звітний період в області вперше було відкрито пам'ятники в Козятині, Барі, Піщанці, Вапнярці, Іллінцях. Реконструйовано пам’ятники й впорядковано територію в Калинівці, Жмеринці, Ямполі. Меморіальні дошки в селах і на фасадах навчальних закладів встановлено у Вінницькому, Козятинському і Барському районах.

За клопотанням Тульчинської районної Спілки ветеранів Афганістану та з метою увічнення пам’яті загиблих воїнів рішенням міськради 11 грудня 2015 року перейменовано вулиці міста, і нині в Тульчині є вулиці Олександра Подоляна, Олега Степанюка. Ігора Андріїшина.

Понад 20 років на базі Вінницького обласного клінічного госпіталю ветеранів війни проводяться тематично-оздоровчі семінари для керівників громадських ветеранських організацій області. Під час роботи семінару ветерани обговорюють проблеми і спілкуюься з керівниками департаментів, управлінь, обласних організацій, причетних до виконання Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до робочого плану проведення тематичних оздоровчих семінарів керівники громадських організацій ветеранів завжди виїжджають в райони області, де переймають досвід роботи.

У зв’язку зі створенням об’єднаних територіальних громад у Тульчині та Калинівці, відповідно до рішення загальних зборів учасників бойових дій в Афганістані утворені «Громадська організація «Тульчинська міська Спілка ветеранів війни в Афганістані (воїнів-інтернаціоналістів)» і «Громадська організація ветеранів війни в Афганістані Калинівської об’єднаної територіальної громади», які входять до структури УСВА.

На Гайсинщині через пекло Афганістану пройшли 247 воїнів, з них 7 загинуло і 19 повернулися інвалідами. З кожним роком «афганців» стає все менше, тому в активу районної спілки на чолі з Володимиром Свіріпою виникла ідея закарбувати імена померлих побратимів на меморіальних плитах під назвою «Вони пішли з життя у мирний час» і встановити їх на прилеглій території музею. На двох меморіальних плитах викарбувано імена 34 покійних «афганців» Гайсинщини.

Завдячуючи активу 2016 року завершено відкриття семи меморіальних дошок землякам – уродженцям району, які загинули під час війни в Афганістані: Олександру Чорноволику (с. Жерденівка), Петру Кущу (с. Степашки), Григорію Парно (с. Гранів), Валерію Бакалову (м. Гайсин), Валерію Гнелиці (с. Зятківці), Анатолію Ковальчуку (с. Харпачка) та Олексію Дмитруку (с. Мелешків)

У рамках співпраці між Вінницькою обласною Спілкою ветеранів війни в Афганістані та регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Вінницькій області підписано Меморандум про співпрацю, а про взаємодію у вирішенні гуманітарних питань – з Вінницькою обласною організацією Товариства Червоного Хреста України.

За результатами виборів депутатів місцевих рад, міських, сільських і селищних голів найкраще працювали громадські організації ветеранів війни в Афганістані та місцеві осередки Партії ветеранів Афганістану в Ямпільському, Барському і Бершадському районах, де обрано 13 депутатів, а всього в області до районних рад і сільськими селищними головами обрано 28 учасників бойових дій в Афганістані. Приємно відзначити, що з часів незалежності України жителі села Журавлівка Тульчинського району постійно виявляють високу довіру та обирають сільським головою учасника бойових дій в Афганістані Олега Анатолійовича Ліньова.

голова Вінницької обласної Спілки ветеранів війни в Афганістані.

В області працює 25 міських і районних спілок ветеранів Афганської війни, які є структурними підрозділами Житомирської обласної Спілки ветеранів Афганської війни із загальною чисельністю до 4200 осіб. 19 членів спілки – депутати різних рівнів.

Ветерани обласної організації та її структурних підрозділів брали участь у 15 акціях на підтримку прав ветеранів війни.

За звітний період 13 «афганців» відзначені державними нагородами, двоє отримали почесні звання заслужених працівників відповідних сфер.

Члени обласної спвлки спільно з громадськими організаціями ветеранів АТО-ООС провели три зльоти з обговорення нагальних питань соціально-побутового та організаційно-правового характеру.

За поданням організації призначені радник голови Житомирської облдержадміністрації і радник голови обласної ради.

За кошти держбюджету для сімей загиблих (померлих) і осіб з інвалідністю внаслідок війни першої та другої груп придбано у 2018 році 23 квартири, у 2019 – 13. У Житомирі відпрацьовано механізм переведення вивільнених нежитлових приміщень у житловий фонд, проведення ремонту за рахунок коштів міської ради з подальшою передачею ветеранам Афганської війни і учасникам АТО-ООС згідно зі встановленою чергою на отримання житла.

За поданнями обласної, міських і районних спілок щороку до Дня виведення військ з Афганістану органами місцевого самоврядування виплачується матеріальна допомога на поліпшення соціально-побутових умов.

Відремонтовано та обладнано 25 палат в обласному госпіталі для ветеранів війни. На благодійній основі для обласного госпіталю передаються продукти харчування, постільна білизна, медичне і побутове обладнання, а також безкоштовно встановлено інтернет-зв'язок.

Безкоштовно для ветеранів Афганської війни надаються послуги з проведення магнітно-резонансної томографії при обласній клінічній лікарні. За клопотанням спілки включають до щорічного розподілу та проводять операції зі встановлення штучних кришталиків, ендопротезів і кардіостимуляторів.

В області працюють три військово-патріотичні клуби: школа юних десантників при Житомирському департаменті освіти міської ради; військово-патріотичний клуб «Сатурн» при Житомирському районному дитячо-юнацькому клубі фізичного виховання; військово-патріотичний клуб «Омега» при Північному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України.

П’ятий рік поспіль на базі Житомирського військового інституту ім. С. П. Корольова організовано військово-патріотичні збори «Соколята України», присвячені пам’яті Героя України Олега Міхнюка. Щороку спільно з громадськими організаціями проводяться авіаційно-спортивні зльоти до Дня ВДВ.

2019 року забезпечено проведення зустрічі-зльоту ветеранів 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького (м. Новоград-Волинський).

У 2014 році організація брала участь у створенні батальйону оборони краю «Полісся», формування із захисту громадського порядку «Честь і порядок «Святослав», 90-го окремого аеромобільного батальйону, які захищали Донецький аеропорт зі стягом УСВА.

Підписано Меморандум про співпрацю з Житомирською обласною радою та обласною державною адміністрацією, в містах і районах – між спілками та органами місцевого самоврядування.

голова Житомирської обласної Спілки ветеранів Афганської війни.

Відбулася чергова звітно-виборна конференція Хмельницької обласної організації УСВА.

Делегати хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих побратимів, поклали квіти до підніжжя пам’ятника.

Голова обласної організації УСВА Микола Приступа у звітній доповіді за п’ятирічний термін відзначив як успіхи, так і недоліки.

Коштами районних і міських організацій встановлено меморіальні дошки полеглим у Кам’янець-Подільському та селах району, в Хмельницькому районі. 2015 року відкрито меморіальний комплекс у Славуті. Проведено реставрацію пантеону полеглим в Афганістані й споруджується Зал Бойової Слави і закладено кленову Алею Пам’яті у Кам’янець-Подільському. У Городку встановили на постійне місце демонтований пам’ятник загиблим воїнам-«афганцям». У Полонному ведеться підготовка до реконструкції Алеї Слави, де поховані полончани, полеглі в Афганістані.

Нетішинська міська організація за кошти членських внесків встановила 4 пам’ятники на могилах померлих учасників бойових дій.

Проведено газ двом сім’ям загиблих в АТО, відремонтовано могилу Петра Гродського, полеглого в Афганістані (Полонне). За підтримки Хмельницької районної організації та членів міської організації проводиться забезпечення сімей загиблих та інвалідів, що проживають у Хмельницькому, сільгосппродукцією.

З 2014 року члени організації разом з головою беруть участь у Міжнародному зльоті учасників бойових дій, миротворчих операцій та силових структур у Гомелі (Білорусь).

Члени президії обласної організації разом з членами міської спілки протягом останніх 15 років опікуються 120 могилами сиріт на 51-му секторі Хмельницького міського кладовища.

Традиційними стали різноманітні змагання, велопробіги з «афганською» юшкою (Шепетівка), турніри, присвячені пам’яті полеглих в Афганістані.

Видано книгу «Спогади» воїна-«афганця» Миколи Ліончука (Шепетівка) і двотомник «Книга пам’яті» та «Обпалені війною. Афганістан» у Кам’янець-Подільському.

Значний акцент було зроблено на участі обласної організації у волонтерській роботі по допомозі українським військовим і відзначено найактивніші організації.

Практично кожна організація бере участь у зборі та відправці на передову ліків, предметів першої необхідності, продуктів харчування, одягу. Протягом 2014–2019 років Новоушицька районна спілка організувала 12 поїздок в зону проведення АТО-ООС.

Члени Городоцької організації налагодили ремонт бойової техніки та її відправку в АТО. Старокостянтинівські «афганці» зібрали різноманітну гуманітарну допомогу на суму 229 321 грн. 162 рейси у зону передової здійснили вони для доставки цієї допомоги.

Члени Чемеровецької організації разом з активістами понад 25 разів їздили на територію проведення антитерористичної операції. Кам’янчани придбали та передали центру розмінування матеріали та обладнання на суму 15000 гривень.

Також брали участь в зборі коштів і придбанні броньованого автомобіля для бійців Хмельницького полку спеціального призначення. Ветерани Афганської війни відремонтували й доставили в зону АТО п’ять автомобілів, де передали їх українським військовим.

Красилівський гурт «Висота», керівник якого Валерій Лобов, учасник бойових дій, кавалер двох орденів Червоної Зірки, співак Леонід Мицак з Полонного неодноразово виступали з концертами на передовій.

При обговоренні доповіді і звіту ревізійної комісії делегати визнали роботу правління і голови задовільною.

Обрано голову і новий склад правління. Головою Хмельницької обласної організації УСВА обрано Миколу Івановича Приступу.

Учасники окреслили конкретні завдання, обрали делегатів на звітно-виборну Конференцію УСВА.

Прес-служба Хмельницької обласної організації УСВА.

Обсудили важные вопросы

Состоялось заседание правления Одесской областной организации УСВА, которое вел его председатель Юрий Михайлович Ермаков.

Сначала слово предоставили начальнику отдела персонифицированного учета и предоставления льгот территориального управления социальной защиты населения Елене Михайловне Филипповой. Она подробно рассказала о монетизации льгот для воинов-«афганцев», членов семей погибших, разъяснила постановления Кабинета Министров Украины №197 от 14 марта 2018 года, касающегося льгот на проезд, и №373 от 17 апреля 2019 года по монетизации субсидий и льгот.

Члены правления обсудили вопросы, касающиеся внутрисоюзной жизни и деятельности организации. На первом месте – вопрос о подготовке к отчетно-выборной Конференции УСВА и кто будет на ней представлять организацию. Не оставили без внимания и внесли предложения по реорганизации ООО УСВА, по изменениям в Устав организации.

С воодушевлением восприняли члены правления мирные инициативы УСВА о проведении миротворческой акции «Ветераны за мир» на востоке страны, встречи «афганцев» двух сторон конфликта для разведения вооруженных сил, прекращения стрельбы как первого его этапа.

Члены правления внесли свои предложения и оценки по проблеме ликвидации госпиталя для ветеранов войны «Лесная поляна», по ограничениям, которые вносятся для ветеранов области в санатории «Лермонтовский».

Участники обсудили вопросы, касающиеся внутрисоюзной работы, тесного сотрудничества с Партией ветеранов Афганистана.

О. РЫНДИН.

Добрые дела запорожцев

Запорожское областное объединение УСВА провело и приняло участие в ряде мероприятий.

В 2018 году завершили установку мемориальных досок всем погибшим воинам-интернационалистам в учебных заведениях городов и районов. Выпущена Книга памяти воинов-интернационалистов Запорожской области.

Проводяться уроки мужества в учебных заведениях в городах и районах области, урок мужества памяти Героя Советского Союза П. Рубана.

Проведен ремонт шести палат в госпитальном отделении областной клинической больницы, закуплено и установлено оборудование в столовой (собственными силами за счет спонсорской помощи). Отремонтировани две палаты в госпитале «Лесная поляна», приобретены холодильники и телевизоры.

Приобретены и отправлены в зону АТО-ООС два тепловизора, оказана помощь в доставке бронежилетов.

За все годы оказывалась материальная помощь членам организации на общую сумму 40000 гривен.

В Бердянске, Мелитополе, Пологах и в Пологовском районе наши представители стали депутатами местных советов.

Стали традиционными ежегодные турниры по мини-футболу, волейболу среди молодежи и ветеоанов, открытые областные турниры по джиу-джитсу памяти воинов-интернационалистов, кубок Л. Черепахи по гиревому спорту памяти генерала дважды Героя Советского Союза В. Петрова, турнир боевых единоборств.

Александр НАМЕТЧЕНКО,

председатель ЗОО УСВА.

Ініціативи прикарпатців

З правлінням Івано-Франківської обласної організації УСВА, у складі якого керівники обласної і районних організацій, зустрівся голова Івано-Франківської облдержадміністрації Денис Шмигаль. Розглянуто ініціативи «афганців» і шляхи вирішення проблем.

Українська Спілка ветеранів Афганістану запланувала низку заходів, спрямованих на досягнення сталого миру в країні. Зокрема, планується проведення акції-зустрічі ветеранів за мир, у тому числі й тих, які мешкають на території, тимчасово непідконтрольній Україні.

Представники ветеранів Прикарпаття підтримали ініціативу і під час зустрічі запропонували підтримати проведення акції, але не в Луганській чи Донецькій областях, а в Києві.

Окрім цього, йшлося про пенсійне забезпечення учасників бойових дій, встановлення пам’ятних знаків, виділення приміщень для організацій воїнів-«афганців», забезпечення лікарськими засобами, лікування і реабілітацію, розподіл житла, автоперевезення тощо.

Голова облдержадміністрації Денис Шмигаль звернув увагу присутніх на зміни, які відбуваються у системі охорони здоров’я.

– Насправді медична реформа дає добрі плоди. Коли гроші «ходитимуть» за пацієнтом, то й лікування буде відповідним і стимулюватиме лікарів до професійної роботи, – наголосив Денис Шмигаль.

Голова облдержадміністрації доручив внести корективи у розподіл путівок на лікування учасників бойових дій. Вирішено, що громадська організація за підсумками своїх засідань надаватиме пропозиції щодо пріоритетності розподілу путівок. Відповідні списки членів організацій, які потребують лікування, надаватимуться органу, що розподіляє путівки.

Прес-служба

Івано-Франківської ОО УСВА.

Готові до рішучих дій

У Корюківці відбулося чергове виїзне розширене засідання правління Чернігівського обласного відділення УСВА.

Розглянуто питання про порядок переходу пільгових категорій населення, зокрема, учасників бойових дій, інвалідів війни, членів сімей загиблих, до монетизації пільг на послуги ЖКГ, про державне медичне страхування ветеранів, про ситуацію, що склалася навколо госпіталю ветеранів війни «Лісова поляна», про відзначення 2020 року 25-ї річниці створення Чернігівської обласної Спілки ветеранів війни в Афганістані (воїнів-інтернаціоналістів).

Члени правління підтримали мирні ініціативи УСВА та акцію-зустріч «Ветерани за мир», спрямовану на досягнення миру в країні.

З усіх питань прийнято рішення. Від організації обрано делегатів на звітно-виборну Конференцію УСВА.

У ветеранів викликає занепокоєння ставлення держави до соціального захисту ветеранів війни, сімей згиблих військовослужбовців, загальна тенденція зменшення соціальних норм споживання на послуги ЖКГ, фінансування на протезування і лікування ветеранів.

Прийнято звернення до народних депутатів України від Чернігівської області, міністра охорони здоров’я, Прем’єр-міністра України про госпіталь ветеранів війни «Лісова поляна».

Воїни-«афганці» спільно з ветеранами АТО-ООС готові до рішучих дій для соціального захисту своїх прав.

Члени правління поклали квіти до пам’ятника воїнам, загиблим в зоні проведення АТО-ООС, хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих. Ветерани відвідали місцевий історичний музей, одна з експозіцій якого розповідає про Корюківську трагедію, коли в 1943 році фашистами було знищено ціле поселення з тисячами мирних жителів. У музеї працює експозиція, присвячена воїнам-інтернаціоналістам краю.

Станіслав ВІХРОВ,

заступник голови Чернігівського обласного відділення УСВА.

Живемо і діємо

Львівська обласна громадська організація Спілка безквартирних ветеранів Афганістану у Львівській області «Наш дім» зареєстрована 11 липня 2007 року.

Вона об’єднує учасників бойових дій в Афганістані, інвалідів війни, родини загиблих військовослужбовців області – 700 осіб. Головою організації з 2007 року є учасник бойових дій в Афганістані (1987–1989 р.р.) Петро Миколайович Ковалишин, перший заступник голови – вдова загиблого 1981 року командира вертолітної ланки майора Миколи Васильовича Бабенка – Наталія Павлівна.

Вирішено соціальні проблеми 175 учасників бойових дій, інвалідів війни і членів сімей загиблих.

Члени спілки брали участь у подіях Революції Гідності в Києві і Львові.

На завершальному етапі виготовлення проекту землевідведення на земельну ділянку для будівництва багатоповерхового житлового будинку для учасників бойових дій в Афганістані, інвалідів війни і членів сімей загиблих, які перебувають на квартирному обліку у виконкомі Львівської міської ради в рамках реалізації державної програми «Забезпечення житлом інвалідів війни, воїнів-інтернаціоналістів».

Спілка співпрацює з міжнародними організаціями. Нині налагоджено співпрацю з українською діаспорою США.

З початку антитерористичної операції на сході України багато наших побратимів з честю виконують бойові завдання у відстоюванні незалежності й цілісності держави. Організація бере активну участь у волонтерській роботі з допомоги військовим, переселенцям і пораненим у зоні проведення АТО-ООС.

З травня 2014 року забезпечено необхідним військовим, матеріально-технічним спорядженням, фізіотерапевтичним обладнанням, медичним витратним матеріалом, медичним інвентарем військові частини, госпіталі, лікарні, громадські організації, храми. Надавалася матеріальна допомога будинкам-інтернатам, переселенцям з Луганської, Донецької областей і Криму, окремим громадянам. Допомога складає приблизно 115 мільйонів гривень.

У 2013 році між спілкою і приватною медичною клінікою «Лінкон» підписано договір про співпрацю у наданні безкоштовного обстеження зору для учасників бойових дій, інвалідів війни і членів сімей загиблих.Обстежено 123 пацієнти.

2014 року за матеріальної підтримки спілки, зокрема, першого заступника голови Наталії Павлівни Бабенко, відремонтовано приміщення при психоневрологічному диспансері, відкрито храм Святого Іоанна Хрестителя.

Петро КОВАЛИШИН,

голова Спілки безквартирних ветеранів Афганістану у Львівській області «Наш дім».

Наталія БАБЕНКО, Петро КОВАЛИШИН, начальник медичної служби госпіталю Андрій САВ’ЮК і лікар-ортопед Святослав ГОРОЩАК під час передачі гуманітарної допомоги госпіталю ветеранів війни та репресованих імені Ю. Липи.

До 75-ї річниці визволення України від фашистських загарбників

Ціною власного життя

Секретар Чоповицької територіальної громади Житомирської області Ніна Олександрівна Дєньгаєва знаючи, що я займаюся пошуковою роботою, передала мені лист із Грузії, в якому Георгій Шенгелія просив допомогти знайти родичів загиблого українського солдата.

Уродженець села Скурати Чоповицького (нині Малинського) району Анатолій Недашківський у березні 1944 року ціною свого життя врятував життя його діду Амбросію Шенгелії. За словами діда, Анатолій вогнем із кулемета прикрив його і дав можливість застрибнути в окоп. Його ж самого куля ворожого снайпера вразила під каску – прямо у лоб.

До листа Георгій долучив копію архівного документа, в якому зазначалося, що Недашківський Анатолій пропав безвісти в липні 1944 року. Але ж він загинув на очах у бойових побратимів. Перед тим, як шукати родичів Анатолія Недашківського, потрібно було ідентифікувати його особу.

Пошуки у райвійськкоматах, територіальних громадах Житомирської області результатів не дали. Одночасно займався пошуками інформації через узагальнену базу даних «Меморіал» і за місцем загибелі солдата.

Місце загибелі Анатолія Недашківського, хоч і не зовсім точно, вдалося дізнатися із щоденника Амбросія Шенгелії, який він вів під час війни і в якому 31 березня 1944 року записав: «Сегодня мне спас жизнь Недашковский Анатолий». Далі Амбросій зазначив, що його військовий підрозділ брав участь у боях за населені пункти Михайлівка і Дунаєв… (останні букви цього населеного пункту неможливо було прочитати). Через Інтернет довідався, що в Україні дуже багато населених пунктів під назвою Михайлівка й лише одне місто Дунаєвці – районний центр у Хмельницькій області, недалеко від якого є село Михайлівка.

До подальших пошуків підключив голову ветеранської організації Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дунаєвецькому районі Миколу Олександровича Слабінського, який дуже швидко повідомив мені, що за архівними даними райвійськкомату у братській могилі села Голозубинці числяться похованими Недашківський Анатолій Костянтинович і Недашківський Анатолій Трохимович, обидва 1922 року народження, обидва уродженці села Дмитрівка Бердичівського району Житомирської області. Анатолій Костянтинович загинув 30 березня 1944 року, а Анатолій Трохимович – 31 березня 1944 року.

Мало того, що однофамільці з одного і того ж села і близькою датою загибелі, то ще й в Книзі Пам’яті Дунаєвецького району дати загибелі Недашківських зазначені навпаки, ніж у документі райвійськкомату. То який же Анатолій врятував життя Амбросію Шенгелії?

Подальша робота все більше звужувала коло пошуку. Голова Гришківецької територіальної громади Бердичівського району (у роки війни село Дмитрівка, звідки призивалися в армію Недашківські) Ірена Леонідівна Лісова на мій запит повідомила, що в списку загиблих односельчан є Недашківський Анатолій Костянтинович. Його родичів не вдалося розшукати. Анатолія Трохимовича Недашківського у списках немає.

Дуже важливою мала стати інформація про Недашківських із узагальненої бази даних «Меморіал». Вдалося це лише через прізвище іншого воїна, який загинув разом з ними. Як виявилося, раніше я не зміг знайти необхідну інформацію, оскільки у прізвищі допустили помилку, записавши його «Недошковский». Неправильне написання прізвищ – дуже розповсюджена помилка у фронтових документах разом із помилками у назвах населених пунктів.

У фронтовому документі зазначено, що «…Недошковский Анатолий Константинович, стрелок 606 стрелкового полка 317 стрелковой дивизии убит 31.03.1944 года в селе Красное Каменец-Подольской области (нині Хмельницької області) и похоронен в селе Демьянковцы…» (після війни був перепохований у селі Голозубинці). Будь-яка інформація щодо Недашківського Анатолія Трохимовича відсутня у цьому документі.

Так було ідентифіковано особу рятівника Амбросія Шенгелії, але не знайдено його родичів. Шансів на позитивний результат, з урахуванням негативної відповіді голови Гришківецької територіальної громади за місцем його призову в армію було мало. І все ж звернувся за допомогою до директора Дмитрівської загальноосвітньої школи Бердичівського району Гостяєва Юрія Михайловича. Він повідомив номер телефону племінника загиблого воїна – Петра Пилиповича Недашківського.

Петро Недашківський розповів, що Анатолій народився 1922 року. До війни працював у Бердичеві на заводі з переробки шкіри. Не був одружений. У нього був брат Пилип (батько Петра) і двоє сестер. Батько загинув у роки війни біля свого будинку від розриву снаряда, мати померла.

Близькі родичі знали, де похований Анатолій, після війни Пилип їздив на могилу брата. Однак вони не знали про його бойові подвиги. Не знали і про те, що він нагороджений орденом Слави 3-го ступеня. Усе це й деяку іншу інформацію мені вдалося дізнатися із його нагородного листа, знайденого через веб-сайт «Подвиг народу».

У нагородному листі зазначено, що рядовий кулеметник Недашківський Анатолій Костянтинович був призваний на військову службу 10 січня 1944 року. В наступальних боях з 7 по 12 березня 1944 року за населені пункти Сміла, Уланів, Широка Гребля показав виняткову мужність і відвагу під час виконання поставлених перед ним бойових задач.

У боях за село Чеснівку Вінницької області рядовий Недашківський отримав завдання знищити кулеметне гніздо противника. Ризикуючи життям, він підповз до кулемета і знищив його гранатою, після чого відкрив вогонь по ворогу зі свого кулемета. Під час цього бою Анатолій першим увірвався в село, знищивши 4 фашистів.

Незабаром у бою за створення плацдарму на правому березі Буга Анатолій одним з перших форсував річку й знищив 7 гітлерівців. За ці подвиги 24 березня 1944 року він і був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня. Але воювати довго йому не довелося. 31 березня 1944 року він загинув, рятуючи свого товариша. Мабуть, і орден не встиг отримати. Менше трьох місяців воював Анатолій, але проявив себе мужнім і сміливим воїном.

Нещодавно його племінник разом з дружиною і дочкою побували на могилі свого героїчного родича й поклали квіти.

А як же склалася доля врятованого Анатолієм товариша? Амбросій пройшов усю війну. Воював сміливо й відважно. Повернувся додому з бойовими нагородами.

Усе повоєнне життя працював учителем історії, директором школи у Ванському районі (Західна Грузія). Помер у 1988 році. Його дружина Маріам Олександрівна працювала вчителькою початкових класів. У них залишилася велика родина: син Юрій, троє дочок Венера, Катерина, Ізольда, 9 внуків і 22 правнуки.

Син Катерини Бабунашвіли Георгій Таріелович служив військовим аташе Грузії у Німеччині. Чоловік Ізольди Шубладзе Тенгіз Шалвович теж був військовим, генерал, засновник Національної військової академії Грузії.

Правнук Амбросія Реваз Насідзе – кіноактор. У 2015 році знімався у телевізійному серіалі «Керч – втрачені герої», присвяченому Другій світовій війні. Спочатку режисер запропонував йому роль німецького солдата, але коли актор розповів йому про свого прадіда, режисер, розчулений історією врятування грузинського солдата, запропонував зіграти роль свого діда і вставив цей епізод у сценарій. Грузинське телебачення показало сюжет про цю історію. Так вдячні грузини увічнили пам'ять нашого героя.

Георгій Шенгелія живе у Тбілісі. Працює у сфері енергетики. Маючи щиру душу і благородне серце й виконуючи заповіт діда, він зайнявся пошуками родичів українського солдата, щоб подякувати їм. Самому Амбросію, незважаючи на неодноразові спроби, після війни не вдалося знайти родичів фронтового товариша. Не щастило і Георгію впродовж десяти років, хоч звертався у різні архіви, державні установи України, але врешті вдалося. Він не тільки знайшов родичів солдата, але й посприяв нам дізнатися про подвиги героя. Відтепер родичі двох солдат Другої світової війни – представники двох дружніх народів спілкуються між собою, використовуючи сучасні засоби комунікації.

Борис ДУЧЕНКО,

член Всеукраїнської громадської організації «Закінчимо війну».

Нові видання

Героїчне минуле не зникне

«Дорогие мои шурави!» – так назвав свою книгу спогадів і віршів учасник бойових дій в Афганістані автор-виконавець «афганських» пісень гвардії підполковник Сергій Шерстюк.

Книга ця про людей честі – про офіцерів і простих солдат, які виконали свій військовий обов’язок в Афганістані. Багатьох з них уже немає в живих, а живі прочитають про себе і згадають нелегкі армійські будні.

Автор намагався об’єктивно висвітлити події, в яких сам брав участь. Сергій Шерстюк народився у листопаді 1961 року на Дніпропетровщині. Строкову службу проходив у 1979–1981 роках у Білорусії. 1985 року закінчив Новосибірське вище військово-політичне училище. В Афганістані – з березня 1986 по 1988 рік заступник командира роти, батальйону по політичній частині 180-го мотострілецького полку в Кабулі. Звільнився в запас 1996 року з посади начальника групи пропаганди та агітації полку.

«Це видання не претендує на великий науковий ценз, але книга написана від душі й дуже реалістично передає дух тієї епохи, емоції, які кожного дня переживали і пропускали через себе військовослужбовці незалежно від посади й звання, передає суть тієї безглуздої і безперспективної війни, про бойові будні піхоти, про мужність воїнів, втрати бойових друзів і ту справді міцну чоловічу дружбу на все життя», – пише, звертаючись до читачів, голова Дніпропетровського обласного об’єднання ветеранів Афганістану Віктор Волошин. У 1985–1987 роках – сержант, командир відділення розвідників 682-го мотострілецького полку, він з власного досвіду знає, що події, про які пише автор, справді відбувалися саме так, як він їх згадує.

Саме у цьому сила книги-сповіді Сергія Шерстюка. І саме так – «Моя сповідь» назвав він своє звернення до читачів. «Моя спроба пера – це виконання ще одного обов’язку перед живими і загиблими героями цієї книги, їхніми дітьми і внуками, дружинами і батьками, родичами і друзями – моїми дорогими однополчанами 180-го Червонопрапорного ордена Суворова полку.

За часом минуло більше, ніж нам було там, на Афганській війні. Риючись в архівних даних підрозділу, поряд із загиблими у боях, померлими від ран і хвороб, із хвилюванням читаю інші підписи під прізвищами: «помер», «потонув, рятуючи інших», «загинув у бандитських розборках…»

Нас стає все менше, і хто розповість про моїх друзів, простих колег-однополчан, які мають право на пам'ять, про яких не можна забувати й не розповісти. Хто назве їхні імена і прізвища, прочитавши, поставить при нагоді свічку за упокій душі…».

Минуле зникає безслідно, якщо про нього ніхто не розповідає. Сергій Шерстюк написав те, що пам'ятає, про кого пам'ятає, що слідувало паралельним світом з його життям. Як він сам зізнається у сповіді-передмові, це те, «з чим я піду, виконавши можливо останню й найголовнішу задачу всього свого життя, заради чого янгол-охоронець беріг і рятував від неминучої загибелі».

Ну вот, перевернул последнюю страницу

Той книги, что назвал афганскою войной,

И пронеслись, как смерч, знакомые все лица,

И грусть-печаль вдруг овладела мной.

Не все я написал, чего-то подзабыл,

А что-то упустил, увы, какая жалость,

Но память о друзьях я все же возродил,

Их вспомнят, помянут, их жизни оживут…

Я сделал все, что мог, а боль осталась…

Сподіватимемося, що цей душевний біль Сергій Володимирович залишить у нових піснях і віршах на сторінках своїх майбутніх книг.

Місія милосердя

Військовий лікар із Полтави Михайло Шик перебував у Афганістані 13 місяців у 1987–1988 роках. Увесь цей час він вів записи в щоденнику, які опрацював і систематизував уже вдома.

Саморобну книгу зі сторінками тексту, набраного на друкарській машинці, було передано Полтавському обласному краєзнавчому музею ім. В. Кричевського для експозиції у відділ, присвячений Афганістану. Побратими-«афганці» вирішили видати цю документальну повість «Афганістан очима хірурга. Кандагар 1987–1988», щоб вручити її учасникам тих подій, подарувати школам і бібліотекам. На жаль, побачити свої спогади у належному виданні Михайло Микитович не встиг – пішов з життя 2001 року.

Він народився 6 лютого 1939 року в селі Ларинівці на Чернігівщині в селянській родині. У 1956–1962 роках навчався у Київському медичному інституті, після закінчення якого лейтенант медичної служби працював хірургом у госпіталях в Уссурійському, Приморському краях. З 1979 року – хірург Полтавського військового госпіталю.

Найскладнішою стала служба в Афганістані. На той час Кандагар був найгарячішою точкою Афганської війни. Місією милосердя назвав хірург свою нелегку справу. Рятували наших поранених хлопців, ніколи не відмовляли в медичній допомозі місцевим жителям, навіть облаштували невеликий імпровізований пологовий будинок для афганців. І недарма куратор-генерал із Генштабу говорив, що «Кандагарський госпіталь у питанні примирення робить більше, ніж уся 40-а армія».

Із 1989 року підполковник медичної служби М. Шик викладав військово-польову хірургію у Полтавському медичному стоматологічному інституті, працював у поліклініці військового госпіталю, комісії обласного військкомату. Його знали як інтелігентну, ерудовану людину, самовідданого професійного хірурга. За відмінну службу нагороджений орденом «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР», багатьма медалями. Разом із дружиною Ларисою Семенівною, якій присвятив свої спогади, виховали двох синів.

Світогляд і життєвий досвід цієї непересічної людини талановито висвітлені у спогадах «Про батька», «Міражі Балаксая», «Афганістан очима хірурга». Він зібрав багато документальних матеріалів для написання історичного роману про князя Ігоря, що залишився незавершеним.

Для кожного, хто пройшов горнило неоголошеної війни, важливо все, що пов’язане з афганськими подіями. Одну із сторінок справжньої війни в Афганістані надзвичайно правдиво описав Михайло Шик.

Пісні серця

Голову правління громадської організації «Афгано-Чорнобильське братство «Побратими» Георгія Даценка – людину надзвичайно талановиту наші читачі знають уже багато років. В одному з недавніх номерів ми розповідали про книгу, присвячену його життю і творчості. Сьогодні познайомимо з новою збіркою поета.

«Лірика мужнього серця» – назва не випадкова. Ця книга – збірка ліричних творів людини мужньої професії, офіцера внутрішніх військ, полковника у відставці, який віддав військовій службі 33 календарних роки. Афганістан, що припав якраз на середину його служби, не тільки не огрубив серце, а навпаки, розбудив творчий потенціал. Тому більшість пісень і ліричних віршів були написані в останні 30 років, коли автор, набувши значного військового і життєвого досвіду, опанував ще й навички професійного володіння словом, способами складання віршів і мав уже для цього деякий вільний час.

У збірці пісенні тексти розміщені за чотирма напрямами, за якими докладав своїх творчих зусиль автор: тема кохання і любові до свого краю, тема вірного служіння Батьківщині, тема мужнього виконання військового обов'язку за наказом Вітчизни в Афганістані й Чорнобилі, тема, присвячена життю ветеранів.

«Творчість Георгія Даценка – громадянська лірика, легка для читання і розуміння, покладення на музику. У його доробку – більш як тисяча віршів, з них понад сімдесят мають право називатися піснями», – написав у передмові до цього видання поет Борис Олійник. – Віддавши вже більш як сорок років військовій службі, навчанню і вихованню молодих захисників Вітчизни, не раз наражаючись сам на смертельну небезпеку, автор, звичайно ж, значну частину своєї творчості присвятив людям у військових одностроях, їх нелегкій праці, їх почуттям і мріям. Вона викладена у розділі «Ми вірні сини України». Ці пісні патріотичного спрямування, стройові і ліричні, присвячені воїнам різних військових професій, військових частин внутрішніх військ і НГУ».

В Афганістані Георгій Даценко був радником при командуванні 34-го оперативного батальйону Царандою в провінції Кандагар у 1985–1987 роках. І сьогодні активно працює в громадських ветеранських організаціях.

«Пройшовши пекло Афганістану, він не лише не став жорстоким, не лише не втратив людських якостей, а навпаки, посилив свою здатність до співчуття, доброти і любові. Вірші і пісні того періоду – це особливий пласт його творчості, – наголошував метр української поезії у вступному слові. – То є пронизлива правда життя, яка кличе людей, народи не повторювати подібних помилок, якщо не сказати – злочинів. У цьому цінність розділу збірки, який називається «Були ми там, куди нас кликав час».

Як керівник об’єднання учасників бойових дій та учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, автор переймається тим, аби ці трагічні сторінки нашої історії та її герої не були забуті.

Вірші й пісні про рідну землю, кохання, вірних товаришів – такий широкий спектр душевних і духовних спрямувань поета. Його патріотичні й ліричні пісні виконують професійні та аматорські колективи, охоче співають відомі виконавці. Творчість Заслуженого працівника культури України, члена Національної спілки журналістів, лауреата багатьох всеукраїнських і міжнародних літературних, пісенних конкурсів і фестивалів, автора багатьох книжок прози і поезії, публіцистики, есе, роздумів давно знайшла своїх шанувальників. Хочеться, щоб нова книга стала сходинкою на шляху вдосконалення цієї талановитої людини. Як поет, журналіст, організатор, всебічно обдарована особистість, Георгій Даценко ще не вичерпав своїх творчих можливостей і напише багато нових чудових книжок.

Ми в своєму житті ще багато не встигли зробити,

Та нащадки за це, сподіваємось, нас не осудять.

Є попереду час, щоб щасливо і радісно жити

І творити добро – хай воно залишається людям!

Де знайти таке слово…

Вірші й пісні, мудрі думки, іронічні мініатюри стали основою нової збірки відомого поета, барда, члена Національної спілки письменників України, лауреата Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» Володимира Даника.

Щось з надрукованого у книзі «В авторской песне так много от автора» ми могли вже чути на творчих зустрічах з поетом-виконавцем, але водночас зустрінемося з багатьма ще невідомими творами.

Стиль письменника – яскравий, усміхнений, іронічний, пронизаний теплим ліризмом й незабутнім легким гумором давно вже полюбився читачам. Але така легкість, тепло і глибина в поезії досягається тяжкою багаторічною працею над собою, своїм словом, тим, що прийнято називати муками творчості. Володимир Даник знає ціну такої душевної і духовної роботи:

Где найти мне слово,

Чтоб помочь я смог среди бурь и тревог

Тем, кто в эту минуту так одинок,

В свое счастье поверить снова?

Чтобы голос листвы и шепот травы

В зтом слове услышали вы.

Где найти мне звуки,

Чтоб сияли они, словно ночью огни,

Чтобы музыкой светлой стали они

И согрели озябшие руки?

Чтоб холодной зимой и в безжалостный зной

Как друзья они были со мной.

Как сложить мне песню,

Чтобы слово и звук – как пожатие рук,

Чтобы радость лавиной нахлынула вдруг?

Этот путь мне еще неизвестен.

Но пройти я смогу сквозь огонь и пургу,

Если сердце свое я сожгу.

Гадаємо, що творчого запалу поета вистачить ще на роки, а теплі іскри його поезії зігріють серця багатьох читачів і слухачів.

Вітаємо бойових побратимів!

Грамотою Верховної Ради України нагороджено членів правління ЛОГО СБВА «Наш дім» Михайла Володимировича Орищишина і Степана Осиповича Васютика.

Відзначено активну громадську діяльність ветеранів, сумлінну працю, патріотичне виховання молоді й вагомий внесок у соціально-економічний і культурно-освітній розвиток регіону.

Правління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), Львівської обласної громадської організації Спілка безквартирних ветеранів Афганістану в Львівській області «Наш дім» сердечно вітають бойових побратимів з високою державною нагородою і бажають міцного здоров’я, благополуччя, успіхів у житті і громадській діяльності.

Ваші добрі справи спрямовані на зміцнення авторитету ветеранського руху в області і країні та користуються пошаною й повагою ветеранів війни і сімей загиблих.

Сергій ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ,

голова УСВА.

Із редакційної пошти

Вдячність і повага

Я дочка воїна-інтернаціоналіста Ігора Дмитровича Русина, який служив з вересня 1983 до травня 1985 року в Афганістані. Так склалося життя, що я багато років хворію. У цей важкий час Бог послав нашій сім'ї людей, справжніх побратимів, які надали величезну допомогу і підтримку.

Низький Вам усім уклін! А зокрема хочу висловити величезну вдячність від усієї нашої родини рівненським «афганцям» Петру Канаку, Василю Талпі, Володимиру Лукичову, Олександру Семеренку, Геннадію Шевченку, Миколі Губенку, Василю Новосьолову, Дмитру Кожим'яці і Володимиру Гурницькому.

Щиросердечно дякуємо! Ви – справжні ангели добра, допомагаєте людям у безвихідних ситуаціях. Нехай Ваші добрі справи віддаються Вам в сто крат, а Господь благословляє Вас і Ваші сім'ї.

Ірина РУСИНА.

Спорт і відпочинок

Рахунок – не головне

У селі Гудевичеве на Одещині відбувся футбольний турнір пам’яті воїнів-«афганців» Івана Власюка, Володимира Лисака та Юрія Яні.

До заходу долучилися голова Одеської обласної організації УСВА Юрій Єрмаков (на знімку), голова Іванівської райдержадміністрації Віктор Лобач, воїни-інтернаціоналісти, ветерани футболу і жителі села.

«У таких турнірах результат відходить на другий план, а головне – пам’ять про людей, які до кінця виконали свій військовий обов’язок», – зазначив Віктор Лобач. Голова райдержадміністрації подякував організаторам і учасникам, зокрема, головам обласної і районної організацій УСВА Ю. М. Єрмакову і Д. М. Гнатюку, Коноплянському сільському голові О. А. Волошину, старості Ю. П. Засобі, А. Г. Сокуру.

Перемогу в турнірі здобули футболісти села Гудевичеве, на другому місці – ветерани Лиманського району, на третьому – збірна Іванівського району.

Прес-служба Одеської обласної організації УСВА.

Народная дипломатия

Сотрудничество продолжается

Делегация Болградской городской и районной организаций Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) с дружественным визитом побывала в Болгарии.

Организатором встречи в санатории Тинтява на знаменитом курорте Золотые пески стал председатель городской организации ветеранов полковник запаса Христо Георгиев. Визит состоялся в рамках празднования Дня объединения Болгарии.

Гости из Украины встретились с представителями Союза офицеров и сержантов запаса и резерва областного совета Варны. В ходе рабочей встречи были доработаны и подписаны дополнения к действующему договору между организациями. В 2016 году украинские и болгарские ветераны подписали договор о сотрудничестве, который предполагает обмен опытом работы по военно-патриотическому воспитанию молодежи и формированию европейских ценностей в обществе, а также организацию отдыха ветеранов.

Пресс-служба Одесской областной организации УСВА.

Патріотичне виховання

Вшанували ветеранів

З нагоди Дня ветерана і Міжнародного дня людей похилого віку в Закарпатському обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Красного Поля відбулося урочисте шикування.

На святі були присутні представники Мукачівської міської спілки ветеранів Афганістану та інших локальних конфліктів, заступник голови ради ветеранів «Клуб 128-ї дивізії» В. І. Гоменюк, ветерани ліцею М. Ю. Перов і Ю. Й. Русинчук, офіцер-вихователь підполковник І. А. Мовчан, який зараз виконує військовий обов’язок в особливий період.

Начальник ліцею, учасник бойових дій в Афганістані полковник Ю. М. Захаров зауважив, що це свято тих, чия самовіддана праця, мужність і терпіння стали основою благополуччя нашої країни, кому довелося багато пережити – битися за свободу рідної землі, відновлювати зруйновані міста і села в післявоєнні роки, будувати заводи і школи, ростити хліб, вкладати сили й душу у виховання дітей, передаючи їм кращі людські якості.

Відбулося урочисте нагородження ветеранів війни, праці та учасників АТО-ООС.

Ігор МАРТИНОВ.