Ми часто у своєму житті чуємо такі слова як доброта, сердечність, людяність, милосердя, чуйність. А ще що нам вчасно потрібно підтримати чи то словом, чи ділом не тільки близьку тобі людину, а й зовсім незнайому, яка потрапила в біду.

     Колись в дитинстві моя мама говорила, що допомагати знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба, дати притулок бездомному, врятувати хворого чи просто подати руку людині, яка спіткнулась, є чи не найбільшим проявом доброти і милосердя. 

     Що ж таке доброта і милосердя? Доброта – це найбільша цінність нашого життя. Так, це саме та якість, що коштує так дешево, але цінується так дорого. Її не може ніхто купити ні за які гроші, вона ще змалечку збирається по краплині в кожному з нас. Не існує не добрих людей, є люди, які не хочуть бачити в собі доброти.

     Щиросердечність, співчуття, любов на ділі, здатність відгукнутись на чужий біль – ось що таке милосердя. Людям милосердним прийнятне співчуття  чи до сироти, інваліда, чи до важкохворого, чи до тих, хто потрапив в біду. В першу чергу милосердя повинні відчувати від нас наші батьки. 

     Я не знаю, бо не можу і не маю права сам про себе говорити, який я. Нехай краще про це говорять мої оточуючі, чи мої вчинки.

   Нещодавно я потрапив в лікарню з важким недугом. Лікарі призначили ліки не тільки дороговартісні, а ще й дефіцитні. Дякуючи Богу, я зрозумів, що крім родини є ще щирі, доброзичливі друзі, знайомі готові у важку годину протягти руку допомоги. Я щиро вдячний спільноті, яка в свій час в далекі 1979 – 1989 роки пройшла лихоліття війни в Афганістані: Шепетівській Спілки ветеранів Афганістану, побратимам з Хмельницького, Славути, Нетішина, Красилова, Кам’янець-Подільського і всім тим, хто допоміг особисто подолати недугу. Усім Вам низький уклін.

Володимир ПИПИЧ, член Шепетівської СВА,

учасник бойових дій в Афганістані.

На знімку: Володимир ПИПИЧ (в центрі) з онучкою Валентиною і побратимами.