Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

Досвід роботи Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) по захисту прав ветеранів у конструктивній співпраці з органами влади

В Україні близько 11,5 млн пенсіонерів, 4,5 млн – це чоловіки і 7 млн – жінки. До 70% пенсіонерів отримують мінімальну пенсію за віком. Найбільша категорія – пенсіонери за віком, їх до 9 млн осіб. Молодші 55 років – 693 тисячі осіб.

На 1 січня 2018 року за видами призначених пенсій кількість пенсіонерів розподілилася так: за віком – 9 млн осіб; за інвалідністю – 1,4 млн осіб; у разі втрати годувальника – 658,1 тис. осіб; за вислугу років – 646,0 тис. осіб; соціальні пенсії – 89,1 тис. осіб.

– ветерани війни (особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники бойових дій, особи, на яких розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які мають особливі заслуги перед державою);

– ветерани військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, Державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Близько 800 тисяч пенсіонерів є ветеранами війни. На них розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Серед них:

– учасники війни (працівники тилу, військовослужбовці, які проходили службу в Збройних силах у роки Другої світової війни, але не входили до складу діючої армії, інші категорії ) – 450 тисяч осіб.

Загального пенсійного віку досягли і особи, які мають відношення до Другої світової війни, і більшість учасників бойових дій в Афганістані.

До учасників бойових дій – пенсіонерів належать, в основному, учасники бойових дій на території інших держав, учасники міжнародних операцій з підтримки миру і безпеки ООН, учасники розмінувань боєприпасів часів Другої світової війни.

З метою вирішення соціальних і культурних проблем, задоволення інших гуманітарних питань ветерани створюють неурядові, громадські об’єднання з місцевим і всеукраїнським статусом.

№ 4572-VI, постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 року №156 «Деякі питання надання фінансової підтримки громадським об’єднанням ветеранів», а також практичні дії Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО, Міністерства у справах ветеранів були спрямовані на руйнування традиційного ветеранського руху в Україні.

На 2020 рік в країні існують лише два Всеукраїнські громадські об’єднання ветеранів, які мають реальні структури та організації в усіх областях і районах України:

Організація ветеранів України (ОВУ) – всеукраїнська громадська організація, яка створена 29 березня 1987 року та об'єднувала ветеранів Другої світової війни, військової служби, праці, дітей війни, пенсіонерів, громадян похилого віку. ОВУ об’єднує близько 10 млн осіб, 27 територіальних, 762 міських і районних, 22,5 тисячі первинних осередків. Зниження активності в діяльності ланок ОВУ пов’язано з поважним віком їх членів.

Інші об'єднання ветеранів формуються на тій же електоральній базі, як і УСВА та ОВУ. Як правило, вони мають активні й ініціативні керівні ланки, які лише імітують діяльність громадських організацій.

Громадські об'єднання ветеранів АТО-ООС, яких зараз кілька сотень, проходять етап формування і суперництва за лідерство і вплив у суспільстві.

Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) (УСВА) – всеукраїнське громадське об'єднання, яке створено 25 червня 1990 року, об'єднує учасників бойових дій на території зарубіжних держав, сучасних військових подій на території України, членів сімей загиблих. УСВА налічує близько 140 тисяч фіксованих членів, 27 територіальних, 718 міських і районних, 1096 первинних осередків.

Діяльність цього авторитетного об'єднання сформувала в громадській свідомості образ ветерана війни – особи, котрій притаманні такі привабливі риси як вірність, честь, гідність, порядність і обізнаність. Члени УСВА – носії традицій бойового братерства, отримали довіру та очолюють також районні, міські та обласні осередки інших організацій ветеранів України.

За ініціативи Спілки створено всеукраїнські й міжнародні громадські об'єднання «Закінчимо війну», «Майбутнє України» (забезпечує роботу 109 центрів і клубів героїко-патріотичного виховання молоді, близько 20 тисяч підлітків), Міжнародний Союз «Бойове братство». 2000 року УСВА ввійшла до складу Всесвітньої Федерації ветеранів, в якій голова Спілки С. В. Червонописький очолює Східноєвропейське відділення.

За роки свого життя УСВА активно брала участь у виробленні в країні державної соціальної політики стосовно ветеранів війни, зокрема у розробці й вдосконаленні головного ветеранського Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

УСВА конструктивно співпрацює з органами виконавчої влади і місцевого самоврядування з питань реалізації соціальної політики стосовно ветеранів, у першу чергу інвалідів і сімей загиблих, виявляє власну ініціативу і колективні можливості у вирішенні соціальних проблем і статутних завдань.

Але для досягнення мети захисту прав ветеранів у разі відсутності діалогу з владою УСВА використовує шляхи безпосереднього спілкування ветеранів з представниками влади у ході попереджувальних масових акцій перед будівлями центральних органів виконавчої влади, Кабінету Міністрів, Верховної Ради України.

Важливим напрямом у діяльності УСВА є увічнення пам'яті про полеглих побратимів і героїзм воїнів у подіях в Афганістані та інших війнах за межами держави. На жаль, у мирний час пішло з життя вже вчетверо більше воїнів-інтернаціоналістів, ніж загинуло на тій війні. В усіх регіонах вийшли Книги пам'яті і слави. Народним коштом створено 557 пам'ятників, меморіальних комплексів і храмів-пам'ятників. Ці меморіали стали центром збору і зміцнення єдності ветеранів, у кожному населеному пункті – це святі місця воїнів-інтернаціоналістів. У кожній обласній організації УСВА відкрито і працюють музеї пам’яті, присвячені Афганській війні і воїнам-інтернаціоналістам.

Триває багаторічна робота з розшуку військовослужбовців, які пропали безвісти в Афганістані, створено єдиний банк даних для проведення ідентифікації з використанням аналізу ДНК.

Силами місцевих організацій надається допомога базовому госпіталю воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна» і регіональним госпіталям для інвалідів і ветеранів.

Традиційними в Україні стали патріотичні культурно-масові, спортивні заходи, які організує і проводить УСВА. Щорічно проводяться сотні таких масових заходів, з них чверть – міжнародні. До активної участі в них залучаються сотні тисяч молодих людей і підлітків. Особливою популярністю користуються щорічні пісенні фестивалі «Ветерани–Молодь–Майбутнє», «Солдати XXI століття», «Оберіг», «Афганський вітер» та інші.

Тривалий час на сході країни йде неоголошена війна. Українська Спілка ветеранів Афганістану завжди твердо стояла і стоятиме на державницьких позиціях, на позиціях захисту суверенітету, незалежності й територіальної цілісності країни.

Члени Спілки, незважаючи на вік і поранення, зі зброєю в руках захищають Батьківщину, займаються обміном полоненими, пошуком і вивезенням «двохсотих», гуманітарною допомогою, іншими питаннями. Члени організації дбають про підвищення бойової підготовки військовослужбовців з урахуванням досвіду, набутого в Афганістані й накопиченого в роботі ветеранської організації.

На жаль, серед захисників держави є безповоротні втрати. З ініціативи голови Спілки 2018 року на території церкві Воскресіння Христового – Храму пам'яті загиблих і ветеранів Афганістану урочисто відкрито «Стіну скорботи і пам’яті», яка присвячена 20 загиблим у зоні проведення АТО-ООС ветеранам-«афганцям», членам УСВА.

УСВА має інформаційний ресурс: з 1991 року випускається друкований орган Спілки – газета «Третій тост», з 2001 року в Інтернеті активно діє сайт організації (www.usva.org.ua). Більшість обласних організацій Спілки мають свої газети, журнали, сайти, тематичні передачі на радіо і телебаченні. Щорічно УСВА видає десятки книг авторів-ветеранів, хронікально-документальних фільмів, тисячі дисків героїко-патріотичної пісні.

УСВА має велику й авторитетну кадрову команду. За роки, що минули після війни, ветеранів обирали до рад усіх рівнів – від селищних, районних до Верховної Ради України, вони обіймали відповідальні посади у центральних органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування.

Заслуги ветеранів відзначені багатьма державними нагородами. За подвиги у бойових діях в Афганістані більше 20 воїнів, народжених в Україні, стали Героями Радянського Союзу. Чотири ветерана Афганської війни отримали звання Героя України. Сотні ветеранів за активну участь у розбудові держави нагороджені орденами і медалями, отримали почесні звання.

З дня заснування організації головою Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) є Сергій Васильович Червонописький – Герой України, генерал-лейтенант, доктор філософії в галузі політології, координатор Східноєвропейської секції Постійної комісії у справах Європи Всесвітньої Федерації Ветеранів.

Народився 6 липня 1957 року в Черкасах. Освіта: Рязанське вище повітряно-десантне училище (1978), Українська Академія внутрішніх справ (1999).

1974–1981 – служба у Збройних силах СРСР, учасник бойових дій в Афганістані, командир парашутно-десантної роти, тяжко поранений, особа з інвалідністю внаслідок війни першої групи.

– створення потужної, єдиної в Україні громадської організації ветеранів Афганської війни, своєчасна її перереєстрація як незалежної всеукраїнської організації соціального спрямування;

1991 – народний депутат Верховної Ради СРСР, заступник голови Комітету у справах воїнів-інтернаціоналістів, член Комітету з міжнародних справ.

– формування першого на теренах колишнього СРСР центрального органу виконавчої влади з питань захисту прав ветеранів війни, забезпечення протягом 13 років стабільної діяльності створеного Державного комітету України у справах ветеранів, зокрема у законодавчій, нормотворчій і кадровій роботі, виконанні ініціативних програм протезування і виробництва інвалідних візків за сучасними технологіями, житлового забезпечення ветеранів війни, впливу держави на громадські організації та їх конструктивну співпрацю з органами влади;

2005–2007 – народний депутат Верховної Ради України 5-го скликання, перший заступник голови Комітету у справах інвалідів, пенсіонерів і ветеранів.

автор книг: «Історіографія війни в Афганістані» (2005), «Організований афганський рух в Україні. Становлення і розвіток. Збірник статей» (2007), «Військово-політична спецоперація СРСР в Афганістані: словник – довідник» (2008), «Політичні та соціальні наслідки для України. Спецоперації СРСР в Афганістані 1979–1989 років і роль УСВА в їх подоланні», монографія (2008), «Афганська арена. Військово-політична спецоперація СРСР 1979 – 1989 р.р.: довідник (2014), понад 200 статей у ЗМІ з проблем соціальної політики, політичної історії, політології, ветеранського руху в Україні та зарубіжних країнах.

Загальні досягнення у державній і громадській діяльності відзначені нагородами: Герой України (2012), орден Держави (2012), орден Ярослава Мудрого п’ятого ступеня (2007), орден Богдана Хмельницького третього ступеня (1997 ), орден Данила Галицького (2003), два ордені Червоної Зірки (1980, 1981), відомчі нагороди, а також нагороди зарубіжних держав та неурядових організацій.

Першим центральним органом виконавчої влади, повноваження якого в цілому були спрямовані на організацію і реалізацію державної соціальної політики стосовно ветеранів війни, став Комітет ветеранів війни в Афганістані та воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах при Президентові України.

5 лютого 1992 року Президент України видав Указ “Про утворення Комітету ветеранів війни в Афганістані та воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах”. Головою Комітету було призначено Червонописького Сергія Васильовича, особу з інвалідністю внаслідок війни.

Розпорядженням Президента України від 12 березня 1992 року №41 затверджено Положення про Комітет, до сфери впливу якого входило близько 150 тисяч учасників бойових дій в зарубіжних війнах і конфліктах, а також члени їхніх сімей і члени сімей загиблих військовослужбовців.

Першим заступником і заступником голови Комітету були призначені учасники бойових дій в Афганістані Зубко Ю. Г. (1962 р.н.), Аблазов В. І. (1940 р.н.).

На прикладі створеного центрального органу виконавчої влади ветеранська спільнота, насамперед Організація ветеранів України, вимагали створення центрального органу виконавчої влади з більш широкими повноваженнями, до компетенції якого мають бути віднесені питання соціального захисту всіх ветеранів війни, військової служби і праці.

З урахуванням громадської думки, накопиченого досвіду та у зв’язку з проведенням адміністративної реформи Указом Президента України від 4 січня 1997 року №3/97 утворено Комітет у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноземних державах при Кабінеті Міністрів України. Головою Комітету було призначено С. В. Червонописького.

Указом Президента України від 27 листопада 1997 року №1309/97 затверджено Положення про Комітет. До сфери впливу ввійшло 5 млн ветеранів Великої Вітчизняної війни, ветеранів зарубіжних воєн і конфліктів, а також членів сімей загиблих воїнів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1997 року №397 “Питання Комітету у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноземних державах при Кабінеті Міністрів України” встановлено граничну чисельність працівників центрального апарату в кількості 60, в тому числі 27 – уповноважених представників Комітету в місцевих органах виконавчої влади.

Указом Президента України від 13 березня 1999 року № 250/99 Комітет у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноземних державах при Кабінеті Міністрів України перейменовано в Комітет України у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноземних державах.

Указом Президента України від 15 грудня 1999 року №1573/99 утворено Державний комітет України у справах ветеранів на базі Комітету України у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноземних державах. Головою Держкомітету призначено С. В. Червонописького.

Указом Президента України від 22 червня 2000 року № 811/2000 “Питання Державного комітету України у справах ветеранів” затверджено Положення про Держкомітет.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2001 року №288 “Питання Державного комітету України у справах ветеранів” дозволено Держкомітетові мати колегію у кількості 13 осіб і затверджено її персональний склад.

До сфери впливу Держкомітету, крім 5 млн ветеранів війни, їхніх родин і родин загиблих воїнів, додатково було визначено обов’язки брати участь у формуванні соціальної політики держави стосовно всіх 11 млн ветеранів, тобто ветеранів війни, військової служби і праці.

Першим заступником голови Держкомітету призначено Зубка Ю. Г., заступниками – Аблазова В. І. і Раєвського В. А. (1948 р.н., особа з інвалідністю внаслідок війни).

Усі роки діяльності Держкомітет, його головні структурні підрозділи і представництва в областях очолювали учасники бойових дій в Афганістані, особи з інвалідністю внаслідок війни, добре відомі у ветеранському середовищі особи, які користувалися повагою і довірою ветеранів Великої Вітчизняної війни та учасників бойових дій на території інших держав.

Держкомітет регулярно проводив розширені засідання колегії, на які запрошувалися керівники та активісти ветеранського руху. Інформація про роботу розповсюджувалася через засоби масової інформації. Робота Держкомітету координувалася і спрямовувалася Міністерством праці та соціальної політики України.

Держкомітет виступив з ініціативою створення при центральних органах влади консультативних, дорадчих органів – громадських рад, до складу яких передбачалося запрошувати авторитетних фахівців відповідної галузі управління, які звільнилися на пенсію. Це дозволило б не втрачати накопичений колективний досвід роботи відомства. На жаль, пропозиції Держкомітету було збочено, до складу громадських рад стали входити випадкові особи з кола розмитого поняття «громадянське суспільство». Як наслідок, громадські ради не стали виконувати свої функції відповідно до задуму.

Робота Держкомітету та його представників в областях сприяла активізації і консолідації ветеранського руху в Україні і конструктивній співпраці ветеранських організацій з органами виконавчої і законодавчої гілок влади.

Сторінки історії. Восени 1991 року до госпіталю воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна» для зустрічі з інвалідами та учасниками бойових дій в Афганістані приїхав Голова Верховної Ради України Леонід Кравчук. Він не злякався того граду справедливих вимог, які не завжди в поважній формі висували до нього і всієї влади покалічені війною громадяни молодої держави.

У підсумку зустрічі було складено перелік пропозицій і вимог ветеранів війни до майбутнього Президента України. Одним з важливих питань було створення Центрального органу виконавчої влади з питань ветеранів на прикладі Департаменту у справах ветеранів США.

Леонід Кравчук дотримався власного зобов’язання перед ветеранами і попри протидію деяких радників створив такий орган – Комітет у справах ветеранів при Президенті України. Це був безпрецедентний випадок на теренах колишнього СРСР і Східної Європи. Незалежну Україну ставили усім за приклад у вирішенні проблем ветеранів війни.

Новий Президент України Леонід Кучма зберіг у системі центральних органів виконавчої влади Комітет, який до того часу довів свою спроможність вирішувати важливі державні гуманітарні програми. Комітет змінював назву, підпорядкованість, рівень розпорядника коштів, нарощував обсяг завдань, в підсумку отримав назву «Державний комітет України у справах ветеранів», але головні принципи його формування і діяльності залишалися непорушними.

У кадрових питаннях пріоритет і перевага надавалися ветеранам війни – на чолі Комітету і всіх його територіальних органів стояли особи з інвалідністю внаслідок війни та учасники бойових дій. Більша частина з них входила до складу колегій і виконавчих органів місцевої влади. Очолив Комітет відомий молодий авторитетний громадський діяч Сергій Васильович Червонописький. Керівники Комітету і територіальних структур діяли спільно всі 13 років його існування.

Діяльність Комітету спиралася на активність і структуру, відкритість і контроль громадськості з боку всеукраїнського об’єднання ветеранів – Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).

Комітет мав колегію, до її складу входили заступники голів центральних органів виконавчої влади, до компетенції яких було віднесено вирішення проблем ветеранів (МОЗ, Мінсоцзахисту, МФ, МО, МВС, СБУ, Держкомкордону, народні депутати), керівники провідних громадських організацій ветеранів (за окремим дозволом).

Такі принципи будування центрального органу виконавчої влади у справах ветеранів з тісною взаємодією з громадою і координацією дій з іншими органами влади дозволяли оперативно вирішувати складні ветеранські питання.

В Україні було прийнято найкращий на пострадянському просторі Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В його підготовці активну, а інколи провідну участь брали Комітет і УСВА.

Україна першою серед країн СНД опанувала в широкому масштабі європейські передові технології протезування. За ініціативи Комітету та УСВА були підготовлені спеціалісти, отримано обладнання і розгорнуто протезні майстерні за технології фірми з Німеччини «Отто Бок». Під тиском і за ініціативи Комітету та УСВА було розгорнуто виробництво сучасних інвалідних візків за технологією фірми з Німеччини «Майра».

Рівень реабілітаційних заходів при синдромі бойової психологічної травми й лікуванні учасників бойових дій у госпіталі «Лісова поляна» і санаторії ім. М. Семашка (Сімеїз, Крим) неодноразово відзначався на міжнародних професійних конкурсах.

Робота з розшуку безвісти пропалих і повернення колишніх військовополонених з Афганістану, дії в цьому напрямі державних і неурядових організацій України, були прикладом для інших держав СНД.

Цей перелік переваг України можна подовжити, але Державний комітет України у справах ветеранів, який накопичив великий досвід державного управління і вирішення проблем ветеранів було ліквідовано 20 квітня 2005 року Указом Президента України В. А. Ющенка.