"Третій Тост" №17 (377), 2008 рік, вересень
Возрождение храма
В Симферополе руководитель Крымской республиканской организации Украинского Союза ветеранов Афганистана, председатель Севастопольской горгосадминистрации Сергей Куницын встретился с предстоятелем Украинской Православной Церкви Московского патриархата Владимиром. Лидер крымских «афганцев» ознакомил главу УПЦ МП с ходом работ по воссозданию кафедрального собора во славу Александра Невского, которые проходят под патронатом Сергея Куницына.
– Благодарим Бога и всех крымчан, всех, кто болеет душой за возрождение этого собора, – сказал митрополит Владимир. Он вручил Сергею Куницыну ценные подарки – свою книгу «Слово предстоятеля» и икону Cвятого равноапостольного князя  Владимира.
В свою очередь Сергей Куницын рассказал о том, что строительство храма идет по плану и завершение работ уже не за горами.
– Мы приступаем к внутренней отделке. Один  иконостас готов, его вырезали из тика – одной из самых дорогих и прочных пород дерева. За второй иконостас уже внесен аванс, но работа предстоит долгая — он будет завершен приблизительно через год. У собора уже есть полный набор колоколов, в ближайшее время будут готовы кресты. Стараемся делать все очень тщательно, на самом высоком уровне. Торопиться в таких делах нельзя, – отметил Сергей Куницын. Кроме того, по его словам, также удалось решить вопрос росписи храма.
– Солидная российско­украинская компания согласилась взять расходы на себя. Думаю, через два года строительство будет полностью завершено, в храме будет идти отделка и начнутся регулярные службы. Слава Богу, нашлись спонсоры, которые нам помогают. Раньше этого не было. Жаль только, что они не местные, не из Крыма, – сообщил Сергей Куницын.
Кафедральный собор Александра Невского в Симферополе был сооружен в 1822–1828 гг. в честь победы в Отечественной войне 1812 года. Разрушен в 1930 году. 9 января 2000 года состоялось освящение первого камня и капсулы, заложенной в основание Свято-Александро-Невского собора, а восстановление храма начато в июне 2003 года, работы проводятся за счет пожертвований и спонсорских средств. В строительство уже вложено более 10 миллионов гривень.
Степан Сыч.



Увічнені на Батьківщині
Сонячного серпневого дня на одній з вулиць біля старовинного парку Жовкви зібралося чимало мешканців і гостей міста. В урочистій обстановці тут було відкрито Пам’ятний знак на честь полеглих в Афганістані земляків. Загалом у неоголошеній війні у далекій країні брали участь 166 жителів району, 7 з них загинули, 29 померли від ран, травм і хвороб вже після повернення до рідних домівок.
Як наголосив голова місцевої організації Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), кавалер ордена Червоної Зірки, підполковник запасу Олександр Кицилінський, довготривала боротьба з чиновниками за клаптик землі для пам’ятника усе ж таки закінчилася перемогою воїнів-“афганців”.
– Це вже не перший пам’ятний знак нашим полеглим бойовим побратимам на Львівщині, – зазначив під час своєї промови голова обласної організації УСВА Михайло Магеровський. – І нам, ветеранам війн у зарубіжних країнах, безумовно, приємно, що пам’ять про тих, хто гідно виконував свій військовий обов’язок в Афганістані, житиме.
Під час урочистостей багатьом активістам ветеранської організації району було вручено нагороди УСВА, пам’ятні сувеніри та книги про мужність “афганців” Львівщини.
Ігор МОСЕЙЧЕНОК,
член правління ЛОО УСВА.

Податки з учасників бойових дій
(офіційна точка зору)
З 1 січня 2004 року, згідно з Законом «Про податок з доходів фізичних осіб», змінено порядок оподаткування доходів фізичних осіб та порядок надання пільг щодо оподаткування.
Значно знижено податковий тиск: замість п'яти ставок оподаткування доходів фізичних осіб (з максимальною – 40 відсотків), передбачених Декретом про прибутковий податок з громадян, який був чинним до прийняття закону, встановлена одна ставка податку — 15 відсотків.
Крім того, при вирішенні питання надання пільги щодо оподаткування розглядається вид та розмір одержаного особою доходу, а вже в другу чергу — належність такої особи до певної професії чи категорії платників.
У законі розширено обсяг пільг для соціально вразливих і малозабезпечених верств суспільства. Зокрема передбачено надання пільги всім громадянам (незалежно від розміру одержаного доходу) у вигляді невключення до об'єкта оподаткування окремих видів доходів, а для малозабезпечених платників — ще й податкової соціальної пільги.
Так, у будь-якої особи незалежно від рівня її доходів не підлягають оподаткуванню суми державної матеріальної та соціальної допомоги, отриманої як адресні виплати, та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів і фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Визначення поняття «заробітна плата» наведено у пункті 1.3 «д» ст. 1 згаданого закону. Це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом. Крім того, під терміном «заробітна плата» розуміють також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які надаються платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму.
До доходів, відмінних від заробітної плати, застосування податкової соціальної пільги законом не передбачено.
Що ж до самої пільги, то вона встановлюється залежно від категорій платників у розмірах 100, 150 та 200 відсотків від мінімальної заробітної плати і застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати у разі, якщо її розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих десяти гривень. З урахуванням того, що на 2008 рік прожитковий мінімум було встановлено у розмірі 633 грн, сума доходу (заробітної плати), що дає право на одержання податкової соціальної пільги, у поточному році становить 890 грн на місяць. У разі перевищення місячної заробітної плати понад встановлений розмір питання надання податкової соціальної пільги не розглядається незалежно від категорії платника податку, що її одержує.
Особи, які згідно із Законом України від 22.10.93 р. № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі — закон № 3551-ХІІ) належать до ветеранів війни — учасників бойових дій на території інших країн, у законі № 889-ІV не зазначені як окрема пільгова категорія, але при додержанні установленого рівня заробітної плати мають право на застосування податкової соціальної пільги у 2008 році в розмірі 257,5 грн на місяць.
Водночас повідомляємо, що згідно з пунктом 22.2 статті 22 закону № 889-ІV у разі, якщо норми інших законів чи законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього закону, пріоритет мають саме норми цього закону, а згідно з п. 22.11 цієї статті інші неподаткові закони, в тому числі Закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», повинні бути приведені у відповідність із законом України № 889-IV у частині оподаткування і звільнення від сплати цього податку.
Відповідно, в преамбулі закону № 3551-ХІІ зазначено, що в ньому визначено правовий статус ветеранів війни. Він забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, а не є законом про оподаткування. Тож не може встановлювати пільги щодо оподаткування.
Згідно зі ст. 1 Закону України № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування», який був прийнятий 25.06.91 р., ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Дану норму закону № 1251-ХII підтверджено рішенням Конституційного Суду від 5 квітня 2001 р. у справі № 1-16/2001 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції (конституційності) Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа про податки).
Поряд з цим ДПА України поділяє думку щодо необхідності більшої підтримки з боку держави категорії осіб, віднесених до учасників бойових дій в інших країнах (воїнів-інтернаціоналістів та миротворців), зокрема шляхом повного забезпечення законодавчо встановлених соціальних гарантій для таких громадян. Водночас, виходячи з конституційного принципу рівності всіх перед законами, в тому числі податковими, вважаємо, що вирішення цього значущого соціального питання має здійснюватися не за рахунок надання преференцій в оподаткуванні, а шляхом розширення державної фінансової підтримки такої категорії громадян та заміни податкових пільг адресними грошовими компенсаціями.
“Урядовий кур’єр” від 2.09.08 р.

В епіцентрі подій
У Вінниці та й в усій області Миколу Ковальчука – депутата Вінницької обласної Ради, обраного від Соціалістичної партії України, знають як людину із загостреним почуттям відповідальності перед суспільством.
Уроки дружби, взаємодопомоги і поваги він отримав у бойовій обстановці, коли виконував інтернаціональний обов'язок в Афганістані як солдат 180-го мотострілецького полку 108-ї МСД. За роки депутатської діяльності він і матеріально, і щирим словом допомагає сім’ям загиблих, ветеранам афганської війни, інвалідам, дітям-сиротам.
Велика повінь наприкінці липня цього року підтопила до 25 населених пунктів Могилів-Подільського, Ямпільського, Муровано-Куриловецького районів. Микола Анатолійович знав, був упевнений, що там, у постраждалих районах, де вода підтопила будинки людей, знищила їхні пожитки, всю рослинність в обійсті, потрібна допомога. Залишивши важливі справи у Вінниці, як по тривозі, відбув до Ямполя. Наслідки стихії, які побачив у Ямполі та навколишніх селах, вразили до глибини душі. Протягом дня він побував у районному штабі з ліквідації наслідків стихійного лиха, у кількох населених пунктах, розмовляв з людьми, які потребували негайної допомоги в продовольстві, одязі, взутті, в коштах, прикинув конкретний план дій – кому і як він може допомогти.
Повернувшись до Вінниці, депутат Ковальчук виступив зі зверненням-листом до місцевих підприємців про надання ними фінансової допомоги потерпілим людям. Він знав, як важко від повені постраждала сім’я Михайла Васильовича Скупова, і допоміг йому матеріально. Для ямпільчан виділив 500 кілограмів борошна й надав транспорт для доставки необхідних продуктів харчування.
Микола Анатолійович поцікавився у голови спілки ветеранів війни в Афганістані Ямпільського району Олександра Бєлінського, хто саме із ветеранів-“афганців” постраждав від липневої повені. Бєлінський доповів, що вода затопила підвал будинку, де мешкають чотири “афганські” сім’ї. Ковальчук вирішив особисто перевірити стан справ у цьому будинку. Вода в підвалі ще стояла, але суттєвого руйнування будівлі не завдала.
Разом із Олександром Бєлінським Микола Ковальчук побував в обійсті учасника бойових дій в Афганістані Володимира Паламарчука. На щастя, до його будинку вода не добралась, а от овочеві ділянки знищила наполовину, помідорні – повністю. В кожну рослину колишній спецназівець вклав не тільки свою працю, але і кошти. У селі Велика Кісниця, де він проживає, роботи немає. Володимир Вікторович вважав, що виростить помідори, продасть їх і покращить фінансове становище сім’ї, але тут така біда... Микола Анатолійович запевнив побратима, що він і “афганці” Вінниці та області не залишать його наодинці з бідою, обов’язково допоможуть. Так і буде, коли береться допомагати людям Микола Ковальчук. Він, як кажуть, слів на вітер не кидає. Коли матеріал готувався до друку, перші кошти пішли на допомогу воїну-інтернаціоналісту.
А. Гончар,
керівник прес-центру Вінницької
обласної спілки ветеранів
війни в Афганістані.

Чужої біди не буває
Наслідки повеней і буревіїв у західних областях України не залишили байдужими наших громадян, членів громадських організацій і працівників установ.
Територіальні організації УСВА і представники Держкомітету України у справах ветеранів у постраждалих районах активно допомагають ветеранам війни, сім’ям загиблих і померлих. Усі представники Держкомветеранів у областях і голови обласних організацій УСВА є членами комісій з надання конкретної допомоги постраждалим. Ці комісії виявляють, до якої категорії відносяться постраждалі від стихійного лиха і виділяють їм кошти, отримані від Кабміну України на будівництво і ремонт будинків. Також воїни-інтернаціоналісти цих районів надають допомогу в усіх будівельних і земельних роботах людям, які цього потребують. Не залишились осторонь й обласні організації УСВА центральних і східних регіонів, які чим  можуть допомагають своїм бойовим побратимам. Найактивнішу участь у цьому взяла Харківська міська організація УСВА, представники якої працювали у Львівській області у Стрійському і Миколаївському районах.
Колосальну роботу під час ліквідації наслідків повені у постраждалих районах виконують військовослужбовці Збройних Сил, підрозділи Міністерства надзвичайних ситуацій України і комунальні служби.
Особисту допомогу надають народні депутати України, депутати обласних і міських рад, працівники комітетів і міністерств. Працівники центрального управління Держкомветеранів України вирішили перерахувати одноденний заробіток постраждалим від повені ветеранам Великої Вітчизняної і Афганської війн. Зібрані кошти вже отримали 16 сімей в областях: Закарпатській (Рахівський і Тячівський райони), Чернівецькій (Сторожинецький і Новоселицький райони), Івано-Франківській області (Галицький і Городенківський райони), Вінницькій (місто Могилів-Подільський).
Стихійне лихо, яке трапилося в західних регіонах України 23–27 липня, показало, що чужої біди не буває,  вона об’єднала людей, зобов’язала приходити на допомогу одне одному в лиху годину.
В. Січевий.

До 20-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану

Дніпропетровська область
Свято патріотів
Громадська організація “Патріоти України”, засновниками якої є ветерани – “афганці”, спецназівці, козаки, прикордонники, десантники, не один рік займається патріотичним вихованням криворізької молоді, пропагуючи також здоровий спосіб життя. Днями вона організувала свято у Довгинцівському районі.
У парку “Ювілейний” біля пам’ятника загиблим воїнам-“афганцям” відбувся мітинг. Присутні вшанували пам’ять полеглих. Ветеранів-десантників привітали голова міської організації ветеранів ПДВ Володимир Коржак, керівник міської організації ветеранів Афганістану Ю. Федосенко, голова міської організації Асоціації ветеранів спецназу О. Пашкуров та інші. За словами Олександра Пашкурова, така зустріч – свято душі для колишніх десантників. Мине багато років, але ті, хто служив у “військах дяді Васі” (так називають десантників за ім’ям видатного командуючого Повітряно-десантних війск, Героя Радянського Союзу Василя Маргелова), ніколи не забудуть роки свого військового гарту. Юрій Федосенко зазначив, що три останні роки усі свята, які проводять криворізькі “Патріоти України”, проходять організовано і на хорошому рівні. Приємно те, що колишні воїни приходять на свято зі своїми сім’ями.
– Ми сьогодні згадали своїх друзів, роки служби, у тому числі в Афганістані, поспілкувались, – сказав колишній гвардії сержант 350-го полку ПДВ Валерій Бахарь. – А передовсім – це згадка про буремні дні перебування в Афганістані. Нам є про що згадати... До речі, Валерія за проведення бойової операції у Чарикарській долині нагороджено орденом Червоної Зірки.
 Свято десантників прикрасив виступ музичного народного колективу “Баграм”. Гості із Сум виконали понад 30 пісень для колишніх десантників. Учасники цієї групи теж воювали в Афганістані, тому їм була дуже близькою аудиторія у парку. Артистів довго не відпускали зі сцени. Як зізнався керівник групи “Баграм” Сергій Черняков, вони вперше у Кривому Розі, і такого теплого прийому, як тут, ще не мали ніде.
Віталій ТКАЧУК.


Миколаївська область
Під прапором УСВА
Згідно з планом заходів Первомайського товариства ветеранів Афганістану, пов’язаних з відзначенням 20-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану, активісти громадської організації та її голова В. С. Йонга пропливли на рафтах  по річці Південний Буг у заповідній зоні Гранітно-Степового Побужжя Миколаївської області.
Сплав почали з давнього історичного козацького селища Мигія, а закінчили в селі Куріпчине.
Своїм заходом ветерани-“афганці” ще раз привернули увагу мешканців регіону до діяльності своєї організації, а найголовніше – до чудових історичних і мальовничих місць Побужжя. Ветерани закликали земляків берегти природу, підтримувати здоровий спосіб життя.
Захід, проведений Первомайським товариством ветеранів Афганістану, було широко висвітлено по місцевому телебаченню та в міських засобах масової інформації.
В. Сергієчко.


Чернігівська область
“Афганська” пісня в Борзні
«Виват, дорогие мои шурави!» – як гімн «афганському» братерству, лунала в залі пісня, яку слухали стоячи.
Заздалегідь розклеєні афіші про концерт авторської пісні В'ячеслава Купрієнка рознесли по містечку звістку, що прозвучать воєнні мотиви, слова про афганську війну.
Знайомство з виконавцем почалося з пісні про Афганістан – враження неперевершене. Скільки глибини, поетичності, краси, легкості, й водночас напруженості у піснях В'ячеслава Купрієнка! Слухачі відразу ніби зріднилися з виконавцем, зачаровано слухаючи учасника бойових дій в Афганістані, командира групи спеціального призначення, кавалера двох орденів Червоної Зірки.
В’ячеслав Купріянко майстерно володіє аудиторією. Кожна пісня прокоментована, звучали історії з власного життя про події, що спричинили написати вірш, а потім покласти його на музику. Звучали пісні про побратимів, про розвідку, про десант. Виконавець відзначив, що борзнянські глядачі особливо чутливі, щиро переймаються почутим, і тому, щоб сльози не обпікали сердець, він співав і ліричні пісні про любов, про доньку-першокласницю, про кохану дружину.
Розвеселила усіх українська пісня «Ти ж мене підманула», що прозвучала... китайською. Автор досконало знає цю мову, адже деякий час працював у Китаї перекладачем. Зустріч промайнула швидко, усім хотілося ще слухати талановитого пісняра, віртуоза-гітариста. Довго не вщухали оплески в залі.
А на ранок у Борзні – знову «афганська» пісня. Група «Баграм» на чолі з Сергієм Черняковим просто неба зібрала багатьох шанувальників. Книгу життя учасників бойових дій розгорнули перед слухачами очевидці страшної війни. І з першими акордами пісень зазвучала щира урочистість, священність пам'яті, відданість і шана тим, хто виконував чоловічу роботу в Афганістані. Покинувши справи, люди заслуховувалися піснями «345-й полк», «Так нужно Родине», «За пацанов», «Память пройденной войны», «Серебристые крылья». Живу історію з літопису афганських подій гортали сторінка за сторінкою Юрій Окунь, Сергій Черняков. Колектив захоплював своїм ентузіазмом. Виконавці несли слухачам болючу правду про війну, розкрили героїзм тих, хто дивився сміливо смерті в очі, довели, що дружба бойових побратимів вічна. А як горіли очі в місцевих хлопчаків! Просльозилася не одна тонка жіноча душа, слухаючи спів Чернякова-молодшого, адже скільки борзнянських сімей не минула афганська трагедія...
Дорогі виконавці “афганських” пісень! Низький уклін вам за ваше надзвичайне призначення: своїм життям, здоров'ям, розумом, талантом, наснагою ви несете віру в справедливість, виховуєте любов до рідного краю, вселяєте надію, що наша Україна стане ще міцнішою, майбутнє покоління виросте розумним і глибоко патріотичним, свято шануватиме героїзм тих, хто виконував інтернаціональний обов'язок в Афганістані.
Н. ТРЕТЯК,
 учитель середньої загальноосвітньої
школи міста Борзни.

Окончание. Начало – в предыдущем номере.
Дальняя авиация в Афганистане
Группа управления полка, участвуя в боевых вылетах, сумела наладить эффективную работу. С вечера по звонку из Ташкента разбирали карты, и к получению боевого приказа экипажи уже были в готовности. Самолеты ожидали их полностью снаряженными, сразу после предыдущего вылета получая «дежурную» зарядку бомб и заправку в 40 т керосина, позволявшую отработать по любым целям. Помимо координат и квадратов, в единичных случаях, конкретно говорилось о характере цели. Построение боевого порядка и заход на цель отрабатывали, разрисовав их мелом на асфальте.
В полете пользовались картами 10-километрового масштаба, а над местом удара ориентировались по более детальным «двухкилометровкам» и «полукилометровкам», загодя тщательно изучив каждую гору на планшете.
Вылеты проводились силами восьмерки Ту-22МЗ. По маршруту держали скорость 900 км/ч, высоту 7200–7800 м.
Полет на удаление 800–1000 км проходил без особых проблем: навигационный комплекс обеспечивал выход к цели с точностью порядка сотен метров, а автоматика бортовой системы управления была способна провести самолет по маршруту и завести на посадку. С выходом в назначенный квадрат на помощь штурману-оператору подключался весь экипаж, высматривая цель. Для атаки группа рассыпалась и каждый прицеливался индивидуально с помощью телевизионного прицела, дававшего картинку с высокой разрешающей способностью. Управление самолетом при этом переходило к штурману, а сброс следовал в автоматическом режиме. Точность бомбометания достигалась впечатляющая. Бомбы исправно сбрасывались, если даже в указанных районах на многие километры вокруг не просматривалось ни единого селения, в прицелах проплывали лишь горы и пустыня.
В боевых порядках ДА шли и постановщики помех Ту-22ПД, дополнявшие работу собственных бортовых комплексов обороны «троек». Три Ту-22ПД из 341-го тбап, приданные группе ДА, базировались вместе с полтавчанами. Их задачей был срыв возможных пусков пакистанских ракет ЗРК «Кроталь» и особенно атак F-16.
В середине декабря бомбардировкам подвергся отдаленный район Коран-о-Мунджан с лазуритовыми рудниками. Но к Новому году налеты прекратили. 6 января налеты возобновились. А 10 января в Афганистан прилетела советская правительственная группа, после чего поступил приказ осуществить операцию «Тайфун», ставшую последним аккордом войны. Рассчитанная на три дня операция должна была начаться 24 января, но в последний момент было приказано «не тянуть», и удары начались на сутки раньше. Бомбардировки прошли по Панджшеру еще и в предыдущие дни, но во время операции они стали безостановочными. Вывод войск был остановлен, чтобы артиллерия и бомбардировщики могли беспрепятственно работать по придорожным районам.
Работу 402-го тбап прилетал контролировать командующий ДА Дейнекин с главным штурманом ДА Егоровым. Сам командующий, хотя и продолжавший летать и имевший допуск на Ту-22МЗ, в боевых вылетах не участвовал. Комдив Д. М. Дудаев, принявший дивизию год назад, прилетел из Тарту в декабре и несколько раз слетал с подчиненными на бомбардировку, получил орден Боевого Красного Знамени, а вскоре и звание генерал-майора. Дивизия перспективного генерала по результатам боевой учебы была затем признана лучшей в ДА.
Последний боевой вылет экипажей отдельной группы ДА пришелся на самый канун полного вывода войск. 14 февраля, когда границу оставалось пересечь только генералу Громову со своим сопровождением, «дальники» бомбили северные районы. Намечавшиеся на другой день удары по оппозиции на случай штурма Кабула не состоялись. Несмотря на уговоры афганских властей, настаивавших на продолжении бомбардировок как компенсации ухода 40-й армии, на это не пошли. Тем не менее, у границы оставалась настоящая авиационная армада, готовая сделать «шаг назад». Помимо местных и прикомандированных авиационных сил, на аэродромах задержали всю выведенную группировку ВВС 40-й армии, и только через три недели готовность была снята. ДА покинула Мары позже остальных – группе ДА дали «добро» на отлет домой только 13 марта 1989 года.
Материал подготовили
В. Аблазов, И. Аблазов.


В атмосфере любви и дружбы
Бескрайнее золотое поле на фоне нежно-голубого неба сменяется необычайно красивыми, сочно-зелёными лесами. Хороша наша Херсонская область! Мы едем в один из самых чудесных ее уголков — в Горностаевку, где живут очень добрые и трудолюбивые люди, где творит добро, Священник с большой буквы. Это Анатолий Пономарев – бывший воин-интернационалист, пастор «Церкви Божьей».
Этот замечательный человек создал прекрасную базу отдыха для детей: летом уже в третий раз здесь работал христианский лагерь «Молодежь для Христа». Организаторами и инициаторами лагеря стали «Церковь Божья» (пгт. Горностаевка) и церковь «Надежда» (пгт. Лепетиха). В этом году в лагерь приехали 150 детей, а также партнеры из США, которые тесно сотрудничают с горностаевцами более 6 лет. Это пастор Монти и его молодёжная команда. ( 17 человек).
Цель лагеря – открыть молодежи ценности, которые так необходимы нашему обществу. Для юношей предложена программа «Кто такой настоящий мужчина», в которой приняли участие ветераны-«афганцы» А. Пономарёв и А. Маломуж. Для девочек была разработана тема «Что такое внутренняя красота женщины». Беседы на эту тему провели американские психологи. Председатель комитета семей погибших, зампредседателя областной организации УСВА Ольга Минина провела с девочками беседу о семейных ценностях. Председатель Херсонской городской организации УСВА Игорь Телегин провел очень интересную лекцию о подвиге наших соотечественников, проиллюстрировав факты своими песнями. Он обратился к молодежи с пожеланием строить свою жизнь на основе не материальных, а духовных ценностей.
Особое настроение в атмосферу работы лагеря внесла Настенька Лебедева, исполнив песни херсонского поэта, воина-интернационалиста Александра Елагина «Письмо душману» и «В десанте буду я служить».
В этом году особое внимание было обращено на детей-сирот. В лагере отдыхали подростки из интерната поселка городского типа Лепетиха малыши из приемных семей и детских домов семейного типа.
Кроме духовной и воспитательной работы, были организованы спортивные и творческие кружки.
Каждый работник лагеря ставил перед собой цель: найти общий язык с каждым ребенком. «Многие думают сегодня плохо о нынешнем поколении молодежи. А зря. Мы должны ответить на те вопросы, которые волнуют ребят. Они искренне ищут смысл жизни, хотят знать, как построить свое будущее. У нас в лагере есть прекрасная возможность найти общий язык между поколениями, ответить на интересующие детей вопросы, посеять в их сердцах веру в себя, как в личность, сформировать правильный взгляд на истину и духовные ценности», – говорит старшая вожатая Елена.
А что же думают дети? Юля Ткаченко и Яна Иванцив: «Мы две сестрички из приемной семьи. Когда жили в интернате, ездили в один лагерь, неохотно. А когда приехали сюда, были приятно удивлены тем, что увидели: необычайно красивое место на берегу Днепра, палаточный городок, где все продумано и спланировано. Но самое приятное – это отношение к нам. Вожатые стали нашими друзьями. Несмотря на разницу в возрасте, мы делились с ними всем наболевшим, а они всегда находили для нас слово поддержки или какую-нибудь шутку. Надолго запомним все то, что увидели и услышали в этом лагере».
«Я часто бываю в лагерях, но этот очень отличается атмосферой, – говорит Валерия Лой (Херсон), – мы стали одной семьей. Никогда не видела, чтобы такие разные люди так быстро становились командой. И вообще атмосфера любви – это классно!»
Сергей Мыльцын: «В этом году я впервые в таком удивительном лагере. От всего сердца благодарю организаторов этого праздника души. Слава Богу, что на Земле есть такие люди, которые помогают молодежи стать на путь истинный!»
После таких отзывов уверенно можно сказать, что организаторы лагеря свою цель осуществили.
Надежда ЛЕБЕДЕВА.


Из редакционной почты
Эту встречу не забуду никогда
Уважаемые товарищи! К Вам обращается Иван Федорович Нечаев, участник Великой Отечественной войны, инвалид второй группы, участник обороны Сталинграда, Курской битвы, штурма Берлина и освобождения Праги. Недавно по приглашению районной госадминистрации, мэрии города и местной организации ветеранов я побывал на встрече, посвященной 64-й годовщине освобождения города Каменка-Бугская и района от фашистских захватчиков. В составе войск 25-го танкового корпуса в 1944 году я принимал участие в освобождении этого города и Львовской области.
Встреча была организована хорошо и способствовала увековечению памяти тех, кто отдал свою жизнь за наше светлое будущее. Состоялся митинг и возложение цветов к памятнику погибшим освободителям. 640 воинов 25-го танкового корпуса захоронено на городском кладбище.
Мне была предоставлена возможность встретиться с учащимися и жителями города. Особенно интересной была встреча с военнослужащими местной воинской части. Нас принимали в районной госадминистрации и мэрии города.
От имени ветеранов хочу поблагодарить за хорошую организацию и проведение мероприятий, посвященных 64-й годовщине освобождения города и района от фашистских захватчиков, председателя районной государственной администрации Ярослава Янишина, мэра города Михаила Владыку, командира воинской части подполковника Стороженко, городскую организацию ветеранов, которую возглавляют участники афганской войны Виктор Цимбалист и Григорий Сидорук.